04 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/883/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, Головне управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови, виданої наказом від 24.12.2020 №3-8391/15-20-СГ; зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач відмовив в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав, які не передбачені Земельним кодексом України (далі - ЗК України). Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, відповідач підставою для такої відмови у наказі від 24.12.2020 №3-8391/15-20-СГ “Про відмову у затвердженні документації із землеустрою” зазначив невідповідність вимогам статті 50 Закону України “Про землеустрій”. На думку позивача, відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що до його клопотання про затвердження проекту землеустрою додано Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, який не засвідчений належним чином. Однак звертає увагу на те, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є частиною проекту землеустрою, оскільки такий документ формується вже після реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Невідповідність витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку пункту 186 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051) в частині засвідчення державним кадастровим реєстратором копій документів, які формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру не може бути підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою, а відповідач не позбавлений можливості самостійно перевірити інформацію щодо земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
За таких обставин позивач вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.12.2020 №3-8391/15-20-СГ “Про відмову у затвердженні документації із землеустрою” не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 26 січня 2021 відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 11 лютого 2021 року №9-3-0.6-1064/2-21 відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що поданий на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідав вимогам статті 50 Закону України “Про землеустрій”.
Вважає, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області правомірно відмовило позивачу в затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Крім того, наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 №58-ОТГ передано Берестечківській територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 646,8497 га, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1117, на яку претендує позивач. Вказаний наказ реалізований шляхом складання та підписання акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 31.12.2020.
Вважає, що такі дії Головного управління щодо передачі вищевказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність відповідають вимогам законодавства, а відтак правомірні та обґрунтовані.
Водночас зазначає, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийняте. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. А тому вважає, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не підлягає до задоволенню.
На підставі вищевикладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 04.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із клопотанням від 16.11.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03), площею 2,0000 гектарів, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Мервинської сільської ради із земель державної власності. До клопотання були додані завірена належним чином копія документації із землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
ГУ Держгеокадастру у Волинській області наказом від 24.12.2020 №3-8391/15-20-СГ “Про відмову у затвердженні документації із землеустрою” відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 0720883800:00:001:1117, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з тих підстав, що проект землеустрою не відповідає вимогам статті 50 Закону України “Про землеустрій”.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частинами першою та третьою статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами восьмою-десятою статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до пункту 107 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи, у визначених законом випадках, та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. Також чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року №820/4852/17, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18 та їх відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує до спірних правовідносин.
Частинами першою, шостою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Відповідачем не заперечується, що позивачем до клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства було долучено належним чином завірену копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Відповідно до статті 50 Закону України “Про землеустрій” проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
1) завдання на розроблення проекту землеустрою;
2) пояснювальну записку;
3) копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
4) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
5) письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
6) довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
7) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
8) відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
9) копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;
10) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
11) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
12) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
13) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
14) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
15) викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
16) кадастровий план земельної ділянки;
17) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
18) матеріали погодження проекту землеустрою.
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом і вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється; підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою є вичерпними.
Як слідує з матеріалів справи, позивач надав відповідачу завірену належним чином копію документації із землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинський аукціонний інститут” було розроблено на замовлення фізичних осіб, в тому числі і позивача ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03), розташованих за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району.
Вказаний проект землеустрою погоджено, про що свідчить висновок ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про розгляд документації із землеустрою від 05.11.2020 №14684/82-20, у якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, в тому числі ОСОБА_1 за адресою: за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області, погоджується.
Свою позицію щодо правомірності відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідач обґрунтовує тим, що проект землеустрою не відповідає вимогам статті 50 Закону України “Про землеустрій”. Тобто, зазначена відповідачем підстава є загальною та не конкретизованою.
Суд звертає увагу, що ні в оскаржуваному наказі від 24.12.2020 №3-8391/15-20-СГ “Про відмову у затвердженні документації із землеустрою”, ні у відзиві на позов відповідач не зазначив, у чому саме полягає невідповідність проекту землеустрою вимогам статті 50 Закону України “Про землеустрій”.
Крім того, клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Волинській області 26.11.2020 за №У-11302/0/94-20, а наказ №3-8391/15-20-СГ “Про відмову у затвердженні документації із землеустрою” винесений 24.12.2020. Отже, ГУ Держгеокадастру у Волинській області при винесенні оскаржуваного наказу порушило вимоги статті 118 ЗК України щодо строку прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
За таких обставин, суд констатує, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24.12.2020 №3-8391/15-20-СГ “Про відмову у затвердженні документації із землеустрою” не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та винесений з порушенням строку, а відтак є протиправними та підлягає скасуванню, з урахування чого позов у цій частині вимог належить задовольнити.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб'єкта владних повноважень відсутнє, а під ними необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
В матеріалах справи відсутні достатні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду про те, що викладені у оспорюваному рішенні відповідача мотиви не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
На думку суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов'язання повторно розглянути клопотання позивача від 16 листопада 2020 року про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. При цьому, суд також врахував спосіб захисту порушеного права, визначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі № 820/4852/17.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 908,00 грн., сплачений відповідно до квитанції №300 від 21.01.2021.
Крім того, у позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн., однак станом на час прийняття рішення доказів понесення таких витрат суду не надано, а тому такі витрати на час прийняття рішення розподілу не підлягають. Водночас суд повідомляє, що відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2020 року №3-8391/15-20-СГ “Про відмову у затвердженні документації із землеустрою”.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно, у встановленому законодавством порядку, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16 листопада 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03), площею 2,0000 гектарів, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Мервинської сільської ради із земель державної власності, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 39767861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Д. Ковальчук