про залишення позовної заяви без руху
04 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2123/21
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Лозовський О.А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та зобов'язання з 17.07.2018 нарахувати та виплатити позивачу вказану грошову допомогу в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року та проводити такі виплати щомісячно й наділі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та місить такі недоліки.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як установлено частиною першою статті 3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.
Отже, оскільки позивач подав позовну заяву немайнового характеру, тому вона повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 908,00 грн. (тобто, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Позивач не надав доказів сплати судового збору за подання цього позову.
Водночас, у позовній заяві позивач вказує, що звільнена від сплати судового збору згідно пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як особа, що віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Проте, до позовної заяви позивач додала копію посвідчення № НОМЕР_1 від 18.11.2003 дружини померлого громадянина із числа потерпілих 1 категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, визначений частиною першою статті 5 Закону України “Про судовий збір”. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивачем не надано доказів, які підтверджують, що вона є особою з інвалідністю I та II груп, а також громадянкою, віднесеною до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відповідно звільняється від сплати судового збору відповідно пунктів 9, 10 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”.
Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ними є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Встановлений особі статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не переходить після смерті такої особи до інших осіб. Відповідно до посвідчення чоловіка померлого громадянина із числа ліквідаторів першої категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, позивач має право на пільги і компенсації, передбачені статтею 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Разом з тим, зазначена стаття не передбачає пільги щодо сплати судового збору.
З огляду на викладене, положення пункту 10 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” не поширюються на позивача.
Згідно з частиною п'ятою статті 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору тощо.
Можливість заявлення такого клопотання передбачена частиною першою статті 133 КАС України, статтею 8 Закону України “Про судовий збір” (за наявності доказів про скрутний майновий стан сторони та за умов, визначених частиною першою статті 8 Закону України “Про судовий збір”).
Позивач такого клопотання не заявила.
Також суд звертає увагу, що частинами першою-другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як установлено, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 25.02.2021 (відбиток поштового штемпеля на конверті), вимоги якого стосуються і пов'язані із ухваленням Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 від 17.07.2018, тобто за межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо призначення та виплати щомісячної грошової допомоги. При цьому, позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за період із 17.07.2018 по 25.08.2020 (період, що не охоплюється шестимісячним строком на звернення до суду).
Суд звертає увагу, що строк звернення до суду з даним позовом обчислюється з дати, коли позивач дізнавсь або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вказане рішення Конституційного Суду України ухвалене 17.07.2018 і було опубліковане у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних друкованих виданнях України. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина друга статті 152 Основного Закону України).
Тобто, на переконання суду, право на звернення із даним адміністративним позовом у позивача виникло 17.07.2018 (із дати ухвалення рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018).
Таким чином, суд встановив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Статтею 123 КАС України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, згідно із частинами першою і другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк на усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду квитанції про сплату судового збору, а також письмової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства саме з 17.07.2018 по 25.08.2020.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя О.А. Лозовський