03 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15262/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Княгининівської сільської ради Луцького району Волинської області, Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Княгининівської сільської ради Луцького району Волинської області (далі - відповідач 1), Луцької міської ради (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Княгининівської сільської ради від 07 вересня 2020 року № 62/3.48 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зобов'язання Княгининівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,30 га, яка розташована в смт. Рокині Луцького району.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в серпні 2020 року було подано до Книгининівської сільської ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням від 07 вересня 2020 року №62/3.48 відмовлено в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель Княгининівської сільської ради, не наданих у власність та користування, у зв'язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Вважає, що відповідач відмовляючи в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом україни, виключних мотивованих та обґрунтованих підстав для відмови у наданні дозволу визначених статтею 118 Кодексу в спірному рішенні не навів, а посилався лише на загальні підстави. Просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Відповідач у поданому відзиві на позов позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.
Відповідач зазначає, що членами комісії було прийнято рішення рекомендувати сесії сільської ради відмовити позивачу, оскільки відповідно до поданих графічних матеріалів сільська рада не мала можливості перевірити відповідність місця розташування бажаної ділянки діючій містобудівній документації (зокрема схемі планування смт. Рокині). Відповідно до поданої графіки по обох сторін від бажаного місця розташування земельної ділянки, вказані власники суміжних ділянок, проте відповідно до даних публічної кадастрової карти, по земельних та по господарських книг у даних громадян у власності та у користуванні відсутні земельні для ведення особистого селянського господарства на території смт. Рокині.
Крім того дана картографія містить надпис «дорога в Рокині». З траси Луцьк-Ковель є дві дороги, які ведуть у смт. Рокині і які проходять біля земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні у ДП ЕДГ «Еліта» ВДСДС НААН, а тому не має можливості визначити, де саме розташована земельна ділянка, на яку претендує позивач, на землях якого цільового призначення вона позначена.
Тобто місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, які чинні на території Княгининівської сільської ради.
Зазначає, що Княгининівська сільська рада виконала вимоги земельного законодавства, розглянула заяву гр. ОСОБА_1 від 25 серпня 2020 року та прийняла вмотивоване рішення із зазначенням виключних підстав відмови передбачених законом, які стали підставою для його прийняття, а тому відмова Княгининівської сільської ради надана рішенням від 07 вересня 2020 року № 62/3.8 на заяву ОСОБА_1 є обґрунтованою та прийнятою відповідно правових норм, що регулюють земельні відносини, а вимоги позивача щодо визнання рішення протиправним та зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0.30 га є безпідставними та протиправними.
Крім того, звертає увагу, на наступне.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон), планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Відповідно до частини восьмої статті 17 Закону, строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
03 листопада 2020 року відбулася 67 позачергова сесія Княгининівської сільської ради, на якій було затверджено Генеральний план смт. Рокині.
Відповідно до генерального плану населеного пункту масив земель, який знаходиться між трасою «Луцьк - Ковель» та землями дослідного господарства віднесено до земель комерційного призначення, а тому вони не можуть бути надані позивачу у межах норм безкоштовної приватизації як землі для ведення особистого селянського господарства, адже стаття 121 Земельного кодексу України виключає виключний перелік земель відповідного цільового призначення та їх розміри, які можуть бути набуті у власність громадян, проте земельні ділянки комерційного призначення там відсутні.
У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Виходячи із змісту такої відмови, яка вказана в рішенні, відповідач все ж таки повинен був встановити місце розташування земельної ділянки, при цьому ОСОБА_1 було надане рішення Рокинівської селищної ради від 26 червня 2008 року № 19/08.
У відзиві, як і в рішенні Княгининівської сільської ради від 07 вересня 2020 року № 62/3.48, посилаючись на статтю 118 ЗК України, відповідачем не вказано, якій же саме містобудівній документації, генеральному плану, нормативно правовим актам, не відповідає місце розташування земельної ділянки, яка вказана в поданій ОСОБА_1 заяві від 25 серпня 2020 року та в чому саме полягає невідповідність.
Також звертає увагу на ту обставину, що до поданої ОСОБА_1 заяви від 25 серпня 2020 року були також додані графічні матеріали, про які вказує відповідач у відзиві, а також рішення Рокинівської селищної ради від 26.26.2008 року №19/08, яким ОСОБА_1 ще у 2008 році, надано земельну ділянку для ведення городництва, площею 0,30 га в смт. Рокині в тимчасове користування та за рахунок якої останній і хоче отримати її у власність для ведення особистого селянського господарства.
Тобто, враховуючи зазначене рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки, яка є в натурі і якою він користується понад 12 років, відповідач знав та міг дізнатися, її фактичне місце розташування.
Щодо посилання відповідача на Генеральний план смт. Рокині, затверджений рішенням від 13 листопада 2020 року № 67/2.92, зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Княгининівської сільської ради зазначений генеральний план, ще не був затверджений, а тому не міг слугувати підставою для прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту відведення.
Дана обставина спростовує твердження відповідача, що спірна земельна ділянка, згідно генерального плану знаходиться між трасою «Луцьк-Ковель» та землями дослідного господарства, і віднесена до земель комерційного призначення, а тому, на його думку, не може бути надана позивачу. Спірна земельна ділянка, розташована в іншому місці і місце її розташування відповідає Генеральну плану смт. Рокині, затвердженому рішенням від 13 листопада 2020 року № 67/2.92, на який посилається відповідач.
Ухвалою від 30 грудня 2020 року залучено до участі у справі співвідповідача - Луцьку міську раду.
У відзиві на позов відповідач 2 заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що надані позивачем графічні матеріали не відповідають вимогам частини шостої статті 118 ЗК України, а тому рішення Княгининівської сільської ради від 07 вересня 2020 року № 62/3.48 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 25 серпня 2020 року позивач звернувся Княгининівської сільської ради Луцького району Волинської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 0,30 га на території Княгининівської сільської ради, а саме в смт. Рокині. До вказаної заяви були додані графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, завірена копія паспорта та ідентифікаційного коду, а також копія виписки з рішення Рокинівської селищної ради про те, що згідно рішення сесії від 26 грудня 2008 року № 19/08 ОСОБА_1 було надано земельну ділянку під городництво площею - 0,30 га в смт. Рокині в тимчасове користування.
Рішенням шістдесят другої позачергової сесії сьомого скликання Княгининівської сільської ради Луцького району Волинської області від 07 вересня 2020 року № 62/3.48 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель Княгининівської сільської ради, не наданих у власність та користування, у зв'язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а. с. 14).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Водночас, згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (частина четверта статті 5 цього Закону).
Крім того, стаття 33 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Позивач, звернувшись до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначила про використання її для ведення особистого селянського господарства.
За змістом частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з положеннями частин шість, сім статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У рішенні від 07 вересня 2020 року за № 62/3.48 відповідачем не зазначено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, для відмови в наданні позивачу за його заявою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 0,30 га.
Відповідачем не надано доказів, чим саме місце розташування бажаної земельної ділянки 0,30 га не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Крім того, позивачем додано до матеріалів справи письмові докази, що бажана земельна ділянка вільна, на неї немає жодних обмежень, обтяжень (графічні матеріали, рішення Рокинівської сільської ради) (а. с. 67, 70, 74).
Отже, Княгининівська сільська рада, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,30 га, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Княгининівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,30 га, яка розташована в смт. Рокині Луцького району, суд зазначає наступне.
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача, суд враховує роз'яснення, які наведені в пункті 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Верховна рада України постановою від 15 липня 2020 року № 795-ІХ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» призначила чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю, 25 жовтня 2020 року, крім виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та в окремих районах, містах, селищах і селах Донецької та Луганської областей, а також депутатів Донецької та Луганської обласних рад.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» передбачено порядок утворення об'єднаної територіальної громади та реорганізація органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 8 вказаного Закону - повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Відповідно до частини третьої статті 8 вказаного Закону - об'єднана територіальна громада є правонаступником всього Майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
27 листопада 2020 року, відбулася перша сесія Луцької міської ради восьмого скликання, а 01 грудня 2020 року відбулося друге пленарне засідання першої сесії Луцької міської ради восьмого скликання.
Таким чином, за результатами проведення місцевих виборів 2020 року, які відбулися 25 жовтня 2020 року та у зв'язку з початком роботи новообраного складу Луцької міської ради, повноваження Княгининівської сільської ради припинилися у зв'язку із об'єднанням територіальної громади до міста Луцька.
Враховуючи викладене та позовну вимогу про зобов'язання Княгининівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,30 га., яка розташована в смт. Рокині Луцького району, з врахуванням того що повноваження Княгининівської сільської ради припинилися, саме Луцька міська рада буде належним відповідачем у справі.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов'язати Луцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 3 000, 00 грн, то суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Так, з матеріалів справи слідує, що 19 жовтня 2020 року між адвокатом Шумським Борисом Анатолійовичем та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги адвоката (а. с. 10).
Відповідно до опису робіт (наданих послуг) від 23 жовтня 2020 року робота згідно договору виконана, а саме: укладено договір з клієнтом; попереднє опрацювання матеріалів (доказів) наданих Клієнтом за позовом та вивчення змісту предмету позовних вимог (1 год); підготовка, формування та подання до суду позовної заяви з відповідними додатками (4 год) вивчено документи у справі (8 год), вивчено судову практику з відповідних правовідносин (6 год), підготовка позовної заяви (12 год). Загальна вартість такої допомоги становить 5 000, 00 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду копію квитанції до прибуткового касового ордера № 19-10/20 на суму 5 000, 00 грн (а. с. 13).
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи, що відповідач не заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу у відзиві, та предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу, понесені у зв'язку з наданням адвокатом послуг по складанню адміністративного позову у сумі 5 000, 00 грн.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 840, 80 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 34917 від 22 жовтня 2020 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи, а відтак зазначена сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Тому, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу, понесені позивачем, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 в розмірі 5 840, 80 грн.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Княгининівської сільської ради від 07 вересня 2020 року № 62/3.48 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Луцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,30 га, яка розташована в смт. Рокині Луцького району.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 34745204) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 5 840 (п'ять тисяч вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер