м. Вінниця
02 березня 2021 р. Справа № 120/3187/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням від 07.10.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Позивачем подано заяву в порядку, визначеному ст. 383 КАС України, в якій останній просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року враховуючи базовий місяць, який використовувався в січні 2016 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 рік враховуючи базовий місяць січень 2008 року.
Визначаючись щодо поданої позивачем заяви, суд зазначає про таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Із зазначено вбстановлено, що виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права можна дійти до висновку, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Аналізуючи положення статті 383 КАС України, слід дійти висновку, що судовий контроль у вказаному порядку здійснюється на стадії виконання рішення суду та в межах строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Забезпечуючи судовий контроль щодо виконання рішення, суд здійснює перевірку виключно в межах обставин досліджених та встановлених судовим рішенням.
При розгляді поданої заяви, судом з'ясовано, що рішення відповідачем виконано шляхом нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Однак, позивач не погоджується із базовим місяцем, який був застосований відповідачем при обрахунку індексації за вказаний період.
Розглянувши заяву та надаючи оцінку твердженням сторін, суд дійшов переконання, що позивачем обраний не вірний спосіб звернення для захисту своїх інтересів.
До такого переконання суд дійшов з огляду на досліджені обставини та наведені висновки в змісті рішення суду, яким захищено право позивача на отримання індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 рік.
При цьому, судом не досліджувалось та не наводились висновки щодо базового місяця, який слід враховувати при обрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 рік.
Крім того, вимоги, заявлені позивачем у заяві від 16.02.2021 року, не відповідають повноваженням суду при її вирішенні в порядку статті 383 КАС України, адже заявником фактично порушено новий судовий спір із вимогами позовного провадження та не враховано, що за наслідком відповідного судового контролю, судом постановляється окрема ухвала відповідно до вимог статті 249 КАС України, що само собою виключає можливість задоволення заявлених вимог.
Отже, враховуючи, що рішення суду фактично виконано відповідачем, а позивач не погоджується із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи і щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень до вчинення дій, не наводились відповідні висновки, суд вважає, що вирішення порушених питань можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не шляхом постановлення ухвали в порядку статті 249 КАС України.
Протилежний підхід призведе до переоцінки обставин у справі та змісту судового рішення, що є неприпустимим.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права та можливості захисту власних інтересів шляхом пред'явлення позовної заяви із визначеними способами захисту, які передбачені статтею 5 КАС України та кореспондують із повноваженнями суду, що регламентовані статтею 245 КАС України.
Керуючись ст.ст. 249, 370, 383 КАС України суд, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених, суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович