м. Вінниця
01 березня 2021 р. Справа № 120/8404/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" (далі - ДУ "Вінницька УВП (№1)", відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що згідно з вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 його засуджено до довічного позбавлення волі. Покарання відбуває в ДУ "Вінницька УВП (№1)". 07.10.2020 позивач звернувся до Вінницької місцевої прокуратури щодо неналежного матеріально-побутового забезпечення, оскільки, на його думку порушені вимоги наказу Міністерства юстиції України № 280/5 від 20.02.2012. Вказав, що за весь час перебування засудженого в ДУ "Вінницька УВП (№1)" з 02.06.2010 адміністрація установи забезпечила його лише такими речами (майном), як: одними трусами (замість двох), шапкою (виданою 04.12.2020), курткою утепленою на синтепоні (виданою 01.12.2020). Проте, як зазначає позивач, шкарпетки, майки, натільну білизну, фуфайку трикотажну не видано взагалі. Також видано лише два простирадла замість чотирьох, одну наволочку замість двох, один рушник замість двох, рушник гігієнічний не було видано взагалі, подушку та ковдру видали лише 26.10.2020. Матрац був замінений 26.10.2020, тобто через дев'ять років замість п'яти.
Позивач зазначає, що 16.10.2020 на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" Вінницька місцева прокуратура направила звернення ОСОБА_1 на адресу ДУ "Вінницька УВП (№1)" для розгляду. 06.11.2020 № 6/10360 начальником Григоренком І. надано відповідь, що згідно вимог наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2012 № 280/5 "Про затвердження Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах" та згідно камерної картки ОСОБА_1 забезпечено речовим майном (верхнім одягом) та постільними речами, згідно норм належності та наявного речового майна на складі установи, а персонал ДУ "Вінницька УВП (№1)" здійснює свою діяльність відповідності до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), посадових інструкцій та нормативно правових актів.
Позивач вважає, що відповідачем порушено його гарантоване законом право на забезпечення одягом, білизною та постільними речами згідно з нормами належності, тобто порушено його конституційне право на гуманне ставлення до нього та на повагу до його людської гідності, а тому така бездіяльність ДУ "Вінницька УВП (№1)" є протиправною.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
За правилами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою від 31.12.2020 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи - відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
19.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2669/21), в якому сторона відповідача зазначила, що відповідно до вироку Піщанського районного суду Вінницької області № 1-4/11 від 21.12.2011 за ч. 1 ст. 115, п. 1, 2, 9, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 185; ч. 2 ст. 194, ст. 70 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 засуджено до довічного позбавлення волі. Починаючи з 02.06.2010 та по теперішній час ОСОБА_1 відбуває покарання в ДУ "Вінницька УВП (№1)". Відповідач також вказав, що установа виконання покарань має всі умови житлово-побутового, матеріально-побутового забезпечення та медичного обслуговування та дотримується ст. 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), Закону України "Про забезпечення санітарно епідеміологічного благополуччя населення" та наказу № 2823/5 від 28.08.2018 про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань розділу ХХІІ Матеріально-побутове забезпечення та медичне обслуговування засуджених, де для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. Засуджені забезпечуються триразовим гарячим харчуванням, одягом, встановленого законодавством зразка, натільною білизною та взуттям, а також постільними речами. Відповідно до КВК України матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни; засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі; засуджені забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям. Речове майно та постільна білизна в установі видається згідно з наказом Міністерства юстиції України № 280/5 від 20.02.2012 "Про затвердження Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, які відбувають покарання та слідчих ізоляторах". Установа виконання покарань відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вважає, що право позивача адміністрацією не порушено.
Враховуючи викладене, просив суд в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
26.01.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній навів свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення з таких підстав. Зазначив, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законами України. На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачених ст. 107 КВК України. Відповідно до ст. 115 КВК України особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі, забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям. Згідно з вимогами п. 2 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" (далі - Правила) засуджені мають право на гуманне ставлення до них та на повагу до їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню; брати участь у трудовій діяльності; на оплачувану працю, організовано відповідно до вимог законодавства про працю; на належне матеріально-побутове забезпечення. У розділі ХХІІ Правил щодо матеріально-побутового забезпечення засуджених визначено, що для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. Засуджені забезпечуються триразовим гарячим харчуванням, одягом встановленого законодавством зразка, натільною білизною та взуттям, постільними речами. Згідно п. 1.1, 1.2 Порядку забезпечення речовим майном засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №280/5 від 20.02.2012, усі засуджені, які відбувають покарання в арештних домах, виправних центрах, виправних та виховних колоніях, слідчих ізоляторах, забезпечуються новими предметами одягу, взуття та постільними речами відповідно до норм належності. Норми належності речового майна для засуджених визначають кількість та строки носіння (експлуатації) предметів, що видаються на одну особу. Посадові установи, які відповідають за організацією забезпечення речовим майном засуджених: визначають потребу установи в речовому майні; забезпечують своєчасну видачу речового майна засудженим у межах встановлених норм належності; вживають необхідних заходів щодо недопущення втрати речового майна, його псування або знищення, організовують його своєчасний ремонт; забезпечують ведення обліку речового майна та його надійне зберігання; вживають заходів щодо відшкодування засудженими вартості речового майна. Наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 № 280/5 затверджено норми належності речового майна для засуджених чоловіків, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах та норми належності постільних речей для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах. Згідно із вказаними нормами білизна натільна (1 комплект), майка та труси (2 шт.) видаються один раз на два роки, фуфайка трикотажна (1 шт.), шкарпетки (4 пари) видаються один раз на рік, простирадло (4 шт.), наволочка (2 шт.) видаються один раз на два роки, рушник (2 шт.) видаються один раз на рік. Однак, як вказав представник позивача, за весь час перебування засудженого ОСОБА_1 у ДУ "Вінницька УВП (№1)" з 02.06.2010 до цього часу адміністрація установи не забезпечила його речовим майном, таким як: шкарпетками, майками, натільною білизною, фуфайкою трикотажною, а також не в повному обсязі забезпечила постільною білизною (двома простирадлами, наволочкою, рушником, трусами). Відтак, просить суд визнати протиправною бездіяльність ДУ "Вінницька УВП (№1)" щодо незабезпечення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 речовим майном.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені доводи сторін, суд встановив таке.
Вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 позивача засуджено до довічного позбавлення волі за ч. 1 ст. 115, п. 1, 2, 9, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 185; ч. 2 ст. 194, ст. 70 Кримінального кодексу України. Місцем відбування призначеного покарання є ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".
07.10.2020 позивач звернувся до Вінницької місцевої прокуратури щодо його неналежного матеріально-побутового забезпечення ДУ "Вінницька УВП (№1)". Вінницька місцева прокуратура направила звернення ОСОБА_1 на адресу ДУ "Вінницька УВП (№1" для розгляду. 06.11.2020 № 6/10360 начальником Григоренком І. було надано відповідь, що згідно з вимогами наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2012 № 280/5 "Про затвердження Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах" та відповідно до камерної картки ОСОБА_1 забезпечено речовим майном (верхнім одягом) та постільними речами, згідно норм належності та наявного речового майна на складі установи. Зазначено, що в ДУ "Вінницька УВП (№1)" створений запас речового майна та постільних речей для подальшого належного та своєчасного речового забезпечення засуджених та осіб, взятих під варту. ОСОБА_1 повідомлено, що по закінченню строків експлуатації постільних речей та строків носіння речового майна йому будуть видані нові предмети речового майна згідно із нормами належності, Також вказано, що персонал ДУ "Вінницька УВП (№1)" здійснює свою діяльність у відповідності до вимог КВК України, посадових інструкцій та нормативно правових актів.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо незабезпечення його речовим майном, з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.
Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими є Кримінально-виконавчий кодекс України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 2 ст. 7 КВК України).
Згідно із ч. 4 ст. 7 КВК України правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Статтею 8 КВК України передбачені основні права засуджених. Зокрема одним із них є право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.
Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі визначені ст. 151 КВК України. Зокрема ч. 2 ст. 151 КВК України встановлено, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 115 КВК України передбачено матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі. Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'яти квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям. Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування. Особам з інвалідністю першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно. Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Засуджені з дозволу адміністрації можуть з коштів, які знаходяться на особових рахунках, додатково придбавати взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування.
Наказом № 2823/5 від 28.08.2018 затверджено "Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань", розділом ХХІІ встановлено, що матеріально-побутове забезпечення для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче плюс 18 °C. Засуджені забезпечуються триразовим гарячим харчуванням, одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка), натільною білизною та взуттям, а також постільними речами. Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених.
У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів. Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань.
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу.
Особам з інвалідністю першої та другої групи, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
В установах виконання покарань, у яких тримаються особи з інвалідністю та похилого віку, адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники тощо).
В установах виконання покарань засудженим надаються платні послуги, у тому числі фотографування, прокат кіно- та відеофільмів, додаткові медичні послуги, ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання, лазне-пральні та інші послуги.
Засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають за власні кошти. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються ними на загальних підставах. Особам, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру.
Наказом Міністерства юстиції України № 280/5 від 20.02.2012 затверджено "Порядок забезпечення речовим майном засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах", в якому зазначено, що всі засуджені, які відбувають покарання в арештних домах, виправних центрах, виправних та виховних колоніях, слідчих ізоляторах (далі - установа), забезпечуються новими предметами одягу, взуття та постільними речами (далі - речове майно) відповідно до норм належності. Норми належності речового майна для засуджених визначають кількість та строки носіння (експлуатації) предметів, що видаються на одну особу. У лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (далі - лікувальні заклади) норми належності речового майна визначаються з розрахунку на одне штатне ліжко. Приміщення для зберігання постільних речей та спецодягу (комори), особистих речей повсякденного користування (камери схову), майстерні з ремонту одягу та взуття розміщуються у житловій зоні. Речове майно, яким установа забезпечила засудженого та вартість якого повністю відшкодована засудженим, а також придбане в крамниці установи чи отримане у посилках (передачах), є його власним речовим майном. У разі відсутності у засуджених, які звільняються від відбування покарання, необхідного за сезоном одягу та взуття або коштів на їх придбання вони забезпечуються одягом та взуттям із підмінного фонду безоплатно. У разі передчасного зносу, псування або втрати постільних речей, одягу та взуття засудженими, нове речове майно відпускається на підставі особистих заяв засуджених та розпорядження керівника установи за кошти, що розміщені на особових рахунках. У разі відсутності коштів на особових рахунках, засудженим видається речове майно із підмінного фонду безоплатно. Речове майно та постільні речі, не придатні до подальшого використання за призначенням, строк носіння або експлуатації яких минув, здаються засудженими, вибраковуються та списуються у встановленому законодавством порядку. Строки носіння речового майна та експлуатації постільних речей визначаються з дати їх фактичної видачі. При переведенні засуджених до іншої установи вони вибувають у власному одязі та взутті, а у разі його відсутності - забезпечуються одягом та взуттям із підмінного фонду безоплатно. До підмінного фонду зараховується речове майно, яке не є власним майном засуджених та строки носіння (експлуатації) якого не минули, а також речове майно, строки носіння (експлуатації) якого минули, але воно за своїм якісним станом є придатним для подальшого використання за призначенням. Речове майно підмінного фонду зберігається на речовому складі установи в чистому вигляді та відремонтоване.
Облік речового майна визначається Міністерством юстиції України.
Посадові особи установи, які відповідають за організацію забезпечення речовим майном засуджених:
- визначають потребу установи в речовому майні;
- забезпечують своєчасну видачу речового майна засудженим у межах встановлених норм належності;
- вживають необхідних заходів щодо недопущення втрати речового майна, його псування або знищення, організовують його своєчасний ремонт;
- забезпечують ведення обліку речового майна та його надійне зберігання;
- вживають заходів щодо відшкодування засудженими вартості речового майна.
Засуджені мають право:
- придбавати предмети першої необхідності, у тому числі речового майна, не передбачені нормами належності та не заборонені до використання в установі;
- отримувати через посилки (передачі), придбавати за безготівковим розрахунком у крамницях установ постільні речі, білизну, одяг та взуття встановленого зразка, а також спортивний одяг і взуття;
- мати предмети власного речового майна замість аналогічних предметів, передбачених нормами належності, якщо вони відповідають встановленому зразку. Це майно підлягає обліку і враховується при складанні звітів-замовлень;
- користуватися послугами з ремонту білизни, одягу та взуття за рахунок коштів, що знаходяться на особових рахунках.
Засуджені зобов'язані:
- мати охайний вигляд, дбайливо ставитись до речового майна, яким вони користуються, здійснювати за ним належний догляд та використовувати тільки за призначенням;
- відшкодовувати вартість речового майна, яким його забезпечила установа, у тому числі у випадках передчасного зносу, псування або втрати постільних речей, одягу та взуття.
Засудженим забороняється:
- продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети речового майна;
- завдавати шкоди власному речовому майну та майну інших засуджених.
Також відповідно до Порядку забезпечення речовим майном засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах розділом ІІІ передбачено таврування речового майна та постільних речей. Тавруванню підлягають усе речове майно та постільні речі. Таврування майна здійснюється з метою його закріплення за установами, а також для визначення строків експлуатації. Тавро наноситься в місцях, що унеможливлюють його повторне таврування. Для таврування речового майна та постільних речей застосовується тавра №№ 1-4.
Державним Департаментом України з питань виконання покарань затверджено наказ № 162 від 10.08.2000 зі змінами від 27.06.2014 № 1035/5, яким встановлена норма належності речового майна для засуджених чоловіків, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, де встановлений перелік речей, а саме: шапка трикотажна 1 шт. - строк носіння (2 роки); головний убір літній 1 шт. - строк носінні (2 роки); костюм бавовняний (куртка і двоє брюк) 1 комплект - строк носіння 1 рік; куртка утеплена (на синтепоні) 1 шт. - строк носіння (2 роки); білизна натільна (сорочка, кальсони) 1 комплект - строк носіння (2 роки); майка 2 шт. - строк носіння (2 роки); труси 2 шт. - строк носіння (2 роки); фуфайка трикотажна 1 шт. - строк носіння (1 рік); шкарпетки 4 пари - строк носіння (1 рік); черевики шкіряні або з текстильним верхом 1 пара - строк носіння (2 роки); напівчеревики літні 1 пара - строк носіння (2 роки); тапочки кімнатні 1 пара - строк носіння (2 роки).
Системний аналіз вказаних приписів свідчить про те, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених КВК України, законами України і встановлених вироком суду, зокрема, це стосується й права на належне матеріально-побутове забезпечення для засуджених до довічного позбавлення волі.
ОСОБА_1 вказує, що за весь час його перебування в установі з 02.06.2010 адміністрація забезпечила його лише такими речами (майном), як: одними трусами (замість двох), шапкою (виданою 04.12.2020), курткою утепленою на синтепоні (виданою 01.12.2020), шкарпетки, майки, натільну білизну, фуфайку трикотажну не видано взагалі. Також вказав, що видано лише два простирадла замість чотирьох, одну наволочку замість двох, один рушник замість двох, рушник гігієнічний не було видано взагалі. Подушку та ковдру видали лише 26.10.2020, а матрац був замінений 26.10.2020, тобто через дев'ять років замість п'яти.
Разом із відзивом на позовну заяву представником ДУ "Вінницька УВП (№1)" до суду надані копії документів, довідка про забезпечення речовим майном засуджених та копія камерної картки на ОСОБА_1 .
У поданій довідці про забезпечення речовим майном засуджених у ДУ "Вінницька УВП (№1)" зазначено, що адміністрацією установи приділяється увага щодо створення належних умов утримання засуджених та осіб, які взяті під варту. Речове майно та постільна білизна в установі видається згідно наказу Міністерства юстиції України № 280/5 від 20.02.2012 "Про затвердження Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах".
Відповідно до переліку речей, виданих у користування засудженому ОСОБА_1 , що міститься у камерній картки засудженого ОСОБА_1 , останньому видано такі речі: матрац 1 шт. - 03.09.2011; подушка 1 шт. - 26.10.2020; ковдра 1 шт. - 26.10.2020; простирадло 2 шт. - 26.10.2020; рушник 1 шт. - 26.10.2020; кухоль 1 шт. - 36.10.2020; миска 1 шт. - 26.10.2020; ложка 1 шт. - 26.10.2020; костюм робочий 1 шт. - 25.09.2019; матрац 1 шт. - 26.10.2020; труси 1 шт. - 26.10.2020; костюм робочий (бавовняний) 1 шт. - 26.10.2020; черевики (42 розмір), видані 26.10.2020 в кількості (1 шт. - пара); куртка утеплена 1 шт. - 01.12.2020.
Отже, як видно із камерної картки засудженого ОСОБА_1 25.09.2019, 26.10.2020 та 01.12.2020 ним отримані речі, проте слід зазначити, що отримані вони не в повному обсязі та кількості на одну особу, що передбачено нормами належності речового майна для засуджених чоловіків, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах. Згідно з переліком, позивачем отримані деякі речі у кількості (1 шт.), хоча повинні видаватись у іншій кількості, а саме: труси (2 шт. на 2 роки), майка (2 шт. на 2 роки), шкарпетки (4 пари на 1 рік), натільна білизна (сорочка та кальсони) - (1 компл. на 2 роки), проте шкарпетки, майки, натільну білизну, фуфайку трикотажну не видано взагалі.
Таким чином, доводи позивача про те, що відповідачем порушено його (позивача) гарантоване законом право на забезпечення одягом, білизною та постільними речами згідно з нормами належності знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Відтак, наявні підстави для визнання бездіяльності відповідача щодо незабезпечення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 речовим майном: шкарпетками, майками, натільною білизною, фуфайкою трикотажною, постільною білизною згідно з нормами належності. Відтак, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача щодо вжиття заходів щодо забезпечення права засудженого ОСОБА_1 на отримання речового майна, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незабезпечення права довічно засудженого позивача на речове майно задоволено, відповідні позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вжити заходів щодо забезпечення права засудженого ОСОБА_1 на отримання речового майна згідно з нормами належності також підлягають задоволенню, як похідні.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" щодо незабезпечення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 речовим майном: шкарпетками, майками, натільною білизною, фуфайкою трикотажною, постільною білизною згідно з нормами належності.
Зобов'язати Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№1)" вжити заходів щодо забезпечення права засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 на отримання речового майна: шкарпеток, майок, натільної білизни, фуфайки трикотажної, постільної білизни згідно з нормами належності.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)", 21100, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2, РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (21100, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2, РНОКПП 08562602)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович