м. Вінниця
03 березня 2021 р. Справа № 120/6026/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" до Галицької митниці державної митної служби України про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,-
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" з адміністративним позовом до Галицької митниці державної митної служби України яким просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210005/2 від 22.04.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209140/2020/00198.
Так, позивач вважає, що митним органом неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем, оскільки товариство надало для митного оформлення товару всі необхідні документи, передбачені статтею 53 МК України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню та чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. На думку позивача, надані документи є достатніми для обраного ним методу визначення митної вартості товару. Більше того, на думку позивача зазначені митним органом порушення не впливають на митну вартість товару та ідентифікацію поставки. Також позивач вважає, що доведення неправильності заявленої митної вартості товару лежить на органі доходів та зборів.Окремо вказано й на те, що заявлена ним митна вартість товару повністю підтверджується експертним висновком № 0094 від 22.09.2020 року. Відтак, на думку позивача, оскаржуване рішення та картка є протиправними, відповідно, підлягають скасуванню.
Відповідачем надано відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову зазначаючи, що в ході здійснення митного контролю встановлено, що надані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. До митного органу не було надано замовлення-специфікації, тобто основного документу, яким можна підтвердити ціну товару. Також розбіжності в документах щодо місця завантаження товару та відсутність відміток відправника в СМR не дозволяють встановити чи відправляв отримувану партію товару заявлений продавець товару.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 10.12.2019 року між фірмою "Merkury" та СГ "Техніка" (яка шляхом реорганізації змінила організаційно-правову форму та назву на ТОВ "Блонські фабрика меблів"), укладено контракт № 10/12/2019, на поставку товару, предметом якого є обов'язок продавця поставити і передати у власність покупця в асортименті, кількості, ціні та термінах, погоджених між сторонами в замовленнях-специфікаціях до даного контракту.
Відповідно до п.п 3.1 п. 3 контракту визначено, що продавець доставляє товар на умовах FCA (згідно INCOTERMS 2010), а саме зі складу в м. Jaroslaw (Польща).
Згідно додаткової угоди № 1 до контракту № 10/12/2019 від 10.12.2019 року сторони визначили, що ціна з кодом: поворотний круг ОМ-ОВК 150-20 квадрат підлягає до зниження - 7,42 PLN за 1 шт. При оптових закупівлях продавець, застосовує знижку для своїх закордонних покупівців.
Відповідно до інвойсу № FAE/5/2020/JAR2 від 17.04.2020 року, позивач здійснив закупку меблевої фурнітури з недорогоцінних металів: направляючу до столу звичайну 70мм у кількості 700-850 шт, вартість за 1 шт склала 16,1 PLN, загальна вартість 13685 PLN (польських злотих). Та поворотний круг ОМ-ОВК 150-20 квадрат, у кількості 992 шт, вартість за 1 шт склала 7,42 PLN, загальна вартість 7360,64 PLN. Загальна вартість поставки становила 21045,64 PLN.
21.04.2020 року позивачем здійснено митне оформлення в режимі імпорту товару. Декларантом оформлено та направлено до Галицької митниці митну декларацію UA209140/2020/034028, у якій задекларовано митну вартість товару відповідно до ст. 58 МК України у розмірі відповідно до ціни контракту (метод визначення митної вартості товару № 1) та сплачено суму митних платежів 14700 грн.
На підтвердження митної вартості декларантом надано: пакувальний лист б/н від 17.04.2020 року; рахунок-фактуру FAE/5/2020/JAR2 від 17.04.2020 року; автотранспортну накладну б/н від 17.04.2020 року; декларацію про походження товару б/н від 17.04.2020 року; сертифікат з перевезення товару форми EUR 1 PL/MF/AR0126146 від 17.04.2020 року; рахунок фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги 10 від 17.04.2020 року; документ на підтвердження вартості перевезення товару б/н від 17.04.2020 року; прайс-лист продавця товару від 17.04.2020 року; висновок про якісні характеристики товарів 20/1/094 від 08.04.2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується 10/12/2019 від 10.10.2019 року; договір про перевезення 15/06 від 15.06.2019 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів 5390673 від 18.04.2020 року; фото товару з каталогу від 06.04.2020 року; копію митної декларації країни відправлення 20PL402010Е0410755 від 17.04.2020 року.
За результатами опрацювання наданих документів митним органом виявлено, що відповідно до вимог п. 1.1 контракту продавець зобов'язався продати покупцю товар в асортименті, кількості, ціні визначених у замовленнях-специфікаціях до контракту. Однак такий документ до митного органу надано не було. У фактурі FAE/5/2020/JAR2 від 17.04.2020 року вказано термін оплати значно менші ніж визначені у контракті, відповідно до п. 5.1. Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 01.08.2006 року, вантажна накладна повинна містити підпис і печатку відправника. Однак в графі 22СМR б/н від 17.04.2020 року відсутні підпис чи печатка відправника, що не дало змоги достовірно встановити чи відправляв отриману партію товару заявлений продавець. Також відповідно до п. 3.1 контракту, товар постачається на умовах FCA- Ярослав. Рахунок № 10 від 17.04.2020 року містить відомості щодо вартості перевезення маршрутом Ярослав-Краковець. Однак, ОМR засвідчує, що товар був завантажений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , відстань між яким складає 240 км. У наданому прайс-листі відсутній товар Obrotnika OM-OBK I 50-20 kwadrat. Висновок експерта від 08.04.2020 року № 20/1/094 стосується товару "Provadnica stolowa zwykla 700" та не містить відомостей щодо товару "Obrotnika OM-OBK I 50-20 kwadrat". У декларації країни відправлення 20PL402010Е0410755 від 17.04.2020 року вартість товару зазначено 21314 PLN, що є відмінною ніж була зазначена у інвойсі від 17.04.2020 року FAE/5/2020/JAR2 - 21045,64 PLN.
Не погодовшись з митною вартістю товару заявленою декларантом, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості UA 209000/2020/210005/2 від 22.04.2020 року та прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209140/2020/00198, у якій зазначено, що декларант має подати нову МД із урахуванням рішення ЕМД 209140/2020/034370 ВІД 22.04.2020 року. Коригуванню підлягала митна вартість позиції поставки № 2, а саме: ОМ-ОВК 150-20 квадрат.
З метою уникнення простою та виробничою необхідністю позивач оформив товар за ціною, визначеною митним органом у рішенні про визначення митної вартості товарів.
Не погоджуючись з такою позицією сторони відповідача, товариство звернулось з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів наданих до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Частинами першою - третьою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися, як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Відповідно до статті 334 КАС України, органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов'язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.
Частиною першою статті 335 МК України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості при перевезенні автомобільним транспортом: - документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); - транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); - визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); - комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; - відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; - найменування товарів; - вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу (ч. 3 ст. 335 МК України).
Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
В розумінні частини першої статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: - заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; - подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; - нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно частини першої другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою даної норми визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, як встановлено із процитованих норм, декларантом визначається митна вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Та, яка має бути підтверджена належними та достовірними документами. У випадку, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, - декларант зобов'язаний на письмову вимогу органу надати додаткові документи.
Статтями 57, 64 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: - основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); - другорядні: (- за ціною договору щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість); - резервний).
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Положеннями статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: - обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; - наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; - вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; - обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; - інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; - право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Положеннями пунктів 7.1 - 7.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 № 631, визначено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою органу доходів і зборів, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Системний аналіз вказаних норм вказує на те, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за наявності виключних підстав та прийняти рішення про коригування митної вартості.
як свідчать матеріали справи, декларантом на адресу відповідача подано декларацію митної вартості UA209140/2020/034028 від 21.04.2020 року, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту у розмірі 14700 грн.
Разом із декларацією митної вартості позивачем подано: пакувальний лист б/н від 17.04.2020 року; рахунок-фактуру FAE/5/2020/JAR2 від 17.04.2020 року; автотранспортну накладну б/н від 17.04.2020 року; декларацію про походження товару б/н від 17.04.2020 року; сертифікат з перевезення товару форми EUR 1 PL/MF/AR0126146 від 17.04.2020 року; рахунок фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги 10 від 17.04.2020 року; документ на підтвердження вартості перевезення товару б/н від 17.04.2020 року; прайс-лист продавця товару від 17.04.2020 року; висновок про якісні характеристики товарів 20/1/094 від 08.04.2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується 10/12/2019 від 10.10.2019 року; договір про перевезення 15/06 від 15.06.2019 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів 5390673 від 18.04.2020 року; фото товару з каталогу від 06.04.2020 року; копію митної декларації країни відправлення 20PL402010Е0410755 від 17.04.2020 року.
Враховуючи, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
В даному випадку, при митному оформленні вищевказаного товару відповідачем встановлено, що надані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Основним документом, згідно контракту № 10/12/2019 від 10.12.2019 року оскільки у ньому ціну товару не визначено, є замовлення-специфікація. Однак така до митного органу надана не була ні під час подання митної декларації, ні на вимогу митного органу. На вантажній накладній взагалі відсутні підписи або печатки відправника. Які унеможливлюють встановлення факту чи здійснював відправлення товару зазначений продавець. Також, у договорі на перевезення № 15/06 від 15.06.2019 року зазначено, що відповідно до п.п. 2.2 має надаватись заявка, яка до митного оформлення надана не була. В рахунку на перевезення № 10 від 17.04.2020 року визначено місце завантаження Ярослав (Польща) та в наданій МД в графі 20 вказано FCA Jaroslaw а в СМR та ТДС місце завантаження визначено Kalwaria Zebridowska (що свідчить про заниження транспортних витрат) та митної вартості товару. В декларації країни відправлення № 20РL402010Е0410755 від 17.04.2020 року вартість товару визначена на рівні 21314 PLN, яка є іншою ніж зазначена в інвойсі від 17.04.2020 року № FAE/5/2020/JAR2 сума вказана 21045,64 PLN.
Відтак, митним органом виставлена декларанту вимога про надання додаткових документів, на підтвердження складових митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом подано прайс-лист за № 4 та платіжне доручення № 12 від 21.04.2020 року, яке по суті стосується оплати за митне оформлення в Україні, а не за оплату товару.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з тим, що надані позивачем документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Враховуючи, що позивачем було проігноровано вимогу визначену нормами чинного законодавства, стосовно підтвердження складових митної вартості товару. Більше того у наявному в матеріалах справи, а саме, контракті № 10/12/2019 від 10.12.2019 року, у п.п. 1.1 п. 1 чітко визначено, що продавець зобов'язується продати покупцю товари в асортименті, кількості, цінні та термінах, погоджених між сторонами в замовленнях-специфікаціях до даного контракту. Однак такі ні до митного органу, ні до суду надані не були.
Слід зауважити, що в контракті ні ціни товару, ні кількості товару, ні терміни поставки не визначені. Також виписки з банківського рахунку не містять інформації, яка дозволила б ідентифікувати проведенні транзакції з конкретними партіями товару та допомогла б визначити таким чином ціну проданих товарів. Зазначене в свою чергу свідчить, що в поданих до митного органу документах відсутні підтвердження стосовно визначення ціни товару.
Також суд звертає увагу, що митним органом вірно не було прийнято до уваги наданий на їх вимогу прайс-лист № 4. Оскільки прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.
Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.
Для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.
Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Отже прайс-лист не є технічними, товаросупровідними документами, а лише констатує факт відпускних цін продавця. Який в свою чергу не є належним підтвердженням ціни на зазначений товар. Тому в митного органу обґрунтовано виник сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була визначена ним на підставі поданих документів.
З даного приводу Верховний Суд України у своєму рішенні від 31.03.2015 року (справа № 21-127а15) висловив позицію, що "аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених під час судового розгляду доказів, суд вважає, що відповідач обґрунтовано відмовив у визнанні заявленої митної вартості вказаного товару.
Стосовно експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати № 0094 від 22.09.2020 року, суд враховує, що даний висновок на час митного оформлення не було надано. Відповідно такий не може бути допустимим доказом. Також слід звернути увагу, що при проведенні експертизи відповідності ціни на товар "Obrotnika OM-OBK I 50-20 kwadrat", торгово-промислова палата не здійснювала розширеного дослідження та встановлення ціни на зазначений товар на зовнішньому ринку країни експортера, а лише обмежилась наданими заявником документами, а саме контрактом № 10/12/2019 від 10.12.2019 року, додатковою угодою № 1 від 10.04.2020 року та інвойсом № FAE/5/2020/JAR2. Відтак свої висновки зробила лише на підставі наданого листа-відповідді від постачальника. Який між іншим, також на адресу митного органу надано не було. У зв'язку з чим такий висновок не може вважатись беззаперечним доказом правильності визначення ціни придбаного товару ТОВ "Блонські фабрика меблів".
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, відповідачем дотримано вимоги законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від 22.04.2020 року № UA209000/2020/210005/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00198.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Блонські фабрика меблів" задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, таким чином підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" до Галицької митниці державної митної служби України про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович