02 березня 2021 року
м. Київ
Справа № Б-23/75-02 (922/1851/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні спільну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
та Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"
про затвердження мирової угоди
у справі № Б-23/75-02 (922/1851/19)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"
про стягнення 54 533 923 грн 99 коп.
Учасники справи:
представник позивача- Литвин П.В., адвокат,
представник відповідача - Сивак А.Ю., адвокат.
1. 24.12.2020 Верховний Суд ухвалив:
- відкрити касаційне провадження у справі № Б-23/75-02 (922/1851/19) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.06.2020 (в частині відмови у стягненні 23 906 833 грн 97 коп.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, що ухвалені за результатом розгляду позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (далі - Відповідач) про стягнення 54 533 923 грн 99 коп.,
- та призначити розгляд касаційної скарги в судовому засіданні на 02.02.2021.
2. В судовому засіданні 02.02.2021 Суд частково задовольнив клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам можливості укласти мирову угоду у справі та оголосив перерву в судовому засіданні до 23.02.2021.
3. 19.02.2021 до Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду надійшла спільна заява Позивача та Відповідача від 19.02.2021 про затвердження мирової угоди, до якої доданий текст укладеної та підписаної сторонами мирової угоди від 19.02.2021 у справі № Б-23/75-02 (922/1851/19).
4. В судовому засіданні 23.02.2021 оголошено перерву до 02.03.2021.
5. Відповідно до частини 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
За приписами частин першої - четвертої статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
6. З аналізу наведених приписів ГПК України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 (провадження № 12-55гс20).
7. Згідно з приписами статті 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
8. Водночас згідно з приписами частини п'ятої статті 192 ГПК України Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
9. Відповідно до статті 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
За частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" серед вимог до змісту виконавчого документа містяться вимоги про зазначення у виконавчому документі резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (пункт 5).
Вимоги до резолютивної частини рішення суду (яким також є ухвала про затвердження мирової угоди) наведені у відповідному процесуальному законі - ГПК України, відповідно до частини п'ятої статті 238 якого висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
10. Отже, якщо умови мирової угоди суперечать закону, у тому числі з тих підстав, що ухвала про її затвердження у редакції погоджених сторонами умов мирової угоди не відповідає встановленим Законом України "Про виконавче провадження" вимогам до виконавчого документа, що наведені у взаємозв'язку із відповідними нормами ГПК України, то у Суду відсутні підстави для затвердження мирової угоди, через що Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні цієї мирової угоди.
11. Дослідивши подану у цій справі заяву про затвердження мирової угоди, Суд встановив, що умови укладеної між сторонами мирової угоди від 19.02.2021, що подана на затвердження суду у цій справі, не відповідають наведеним вимогам закону з огляду на таке.
Так, сторони в пункті 3 мирової угоди погодили зменшення суми пені, що підлягає стягненню з Відповідача, на 80 % - до 4 781 366 грн 79 коп., та припинення зобов'язання щодо решти суми пені - 19 125 467 грн 18 коп., за згодою сторін після належного виконання Відповідачем зобов'язань за мировою угодою.
В пункті 4 мирової угоди сторони також узгодили відстрочення сплати погодженої суми заборгованості (зі здійсненням її сплати Відповідачем на користь Позивача в період з 25.12.2025 до 31.12.2025), що не включає зменшену суму пені - 19 125 467 грн 18 коп., щодо якої в пункті 3 угоди сторонами досягнута домовленість про припинення зобов'язань у цій частині.
Крім цього в пункті 5 мирової угоди сторони погодили порядок відшкодування Відповідачем Позивачу судових витрат, сплачених при поданні позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у справі, відповідно до якого (порядку) узгоджена сума судового збору в сумі 963 729 грн 40 коп. підлягає відшкодуванню Відповідачем впродовж 20 робочих днів з моменту затвердження мирової угоди судом.
12. Натомість, в пункті 13 мирової угоди сторони узгодили, що у випадку повного або часткового нездійснення платежів згідно з пунктами 4, 5 мирової угоди протягом двох місяців з моменту настання строку виконання відповідного зобов'язання вважається, що строк погашення усієї суми залишку заборгованості, зазначеної у пунктах 4, 5 мирової угоди настав, а Позивач, як стягувач, має право звернутися до органів державної виконавчої служби або приватного виконавця для примусового стягнення усієї суми залишку заборгованості за мировою угодою, у тому числі з оплати пені у розмірі 19 125 467 грн 18 коп.
13. Наведене свідчить, що сторони, погодивши в пункті 3 мирової угоди про припинення зобов'язання Відповідача перед Позивачем в цій частині під умовою (за належного виконання Відповідачем зобов'язань за мировою угодою), та зазначивши в той же час в подальшому, в пункті 13 мирової угоди, про збереження (виникнення) у Відповідача (за умови повного або часткового нездійснення платежів за мировою угодою) цього ж зобов'язання перед Позивачем, по суті вдалися до зміни правової природи вказаної частини зобов'язання - з пені на відповідальність за невиконання (неналежне виконання) мирової угоди, однак тим самим остаточно не узгодили спір в частині зобов'язань на суму 19 125 467 грн 18 коп. пені.
Крім цього погодження сторонами в мировій угоді від 19.02.2021 припинення або існування у Відповідача зобов'язань перед Позивачем на суму 19 125 467 грн 18 коп. пені під умовою - в залежності від порядку виконання мирової угоди (добровільного або примусового), не відповідає наведеним вимогам пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями частини п'ятої статті 238 ГПК України (пункт 9).
14. Між тим припинення, за умовами мирової угоди, частини зобов'язання сторони під умовою з можливістю його відновлення, але з іншою правовою природою, не припиняє спір між сторонами після затвердження мирової угоди судом, у зв'язку з чим за такого формулювання умов мирова угода не досягає поставленої законом (стаття 193 ГПК України тощо) головної цілі - не ліквідує наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах.
15. У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку, що сторони, уклавши мирову угоду від 19.02.2021 у наведеній редакцій (пункти 11, 12), не врегулювали спір в частині зобов'язань на суму 19 125 467 грн 18 коп. пені, що є основною метою укладення мирової угоди, встановивши натомість умови для виникнення нового спору між сторонами стосовно того ж предмета спору - щодо розміру зобов'язань Відповідача та порядку його стягнення на користь Позивача у разі примусового виконання мирової угоди, що є недопустимим у розумінні Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положенями ГПК України, оскільки є перешкодою для відкриття та здійснення виконавчого провадження, а також вчинення виконавцем відповідних дій за такою мировою угодою.
16. Отже, наведене сторонами формулювання в пунктах 3, 4, 13 поданої у справі мирової угоди від 19.02.2021 - про припинення частини зобов'язання Відповідача (на суму 19 125 467 грн 18 коп. пені) під умовою - у разі належного виконання Відповідачем умов мирової угоди, з можливістю відновлення у Відповідача зобов'язань на цю суму, але як відповідальності за невиконання (неналежне виконання) Відповідачем умов мирової угоди, не відповідає Закону України "Про виконавче провадження" та ГПК України, оскільки позбавляє Суд можливості викласти ухвалу суду про її затвердження відповідно до закону, який ставить вимоги до цієї ухвали як до виконавчого документа, а саме відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та частини п'ятої статті 238 ГПК України, що вимагають від ухвали про затвердження мирової угоди як виконавчого документа викладення резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення, однак забороняють викладення рішення щодо вимог в залежності від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення)
17. У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку, що подана сторонами на затвердження суду касаційної інстанції мирова угода від 19.02.2021 у справі № Б-23/75-02 (922/1851/19) не відповідає вимогам статей 192, 193, частині п'ятій статті 238 ГПК України та статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", тому не може бути затверджена, та заява про затвердження мирової угоди у цій справі не може бути задоволена.
Керуючись статтями 192, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. В затвердженні мирової угоди відмовити.
2. Ухвалу направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
К.М. Огороднік