03 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/716/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. (доповідач), Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року (головуючий - Сулім В. В., судді: Майданевич А. Г., Коротун О. М.) та рішення Господарського суду Київської області від 7 серпня 2020 року (суддя Рябцева О. О.)
у справі № 911/716/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс"
про стягнення 281387,23 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (далі - ТОВ "Софія Ойл") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" (далі - ТОВ "Тір Агро Спс" ) про стягнення 281387,23 грн, а саме: 182459,75 грн заборгованості, 32482,83 грн пені, 59239,23 грн процентів, 7205,42 грн інфляційного збільшення суми боргу.
Господарський суд Київської області рішенням від 19 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі №911/716/20, позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ "Тір Агро Спс" на користь ТОВ "Софія Ойл" 182459,75 грн боргу, 32482,83 грн пені, 7205,42 грн інфляційних втрат, 3332,22 грн судового збору та 6631,58 грн витрат на правову допомогу; в іншій частині позову відмовив.
11 лютого 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТОВ "Тір Агро Спс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду Київської області від 7 серпня 2020 року у справі № 911/716/20, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270,00 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 281387,23 грн. Отже, ціна позову не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року (1135000,00 грн).
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
ТОВ "Тір Агро Спс" у касаційній скарзі зазначає про наявність підстави для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у цій справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачена підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо визнання незаконними судових рішень, а саме ухвал суду, які встановлюють обставини, які входять до предмета доказування, а також встановлюють на стадії вирішення клопотання про призначення експертизи допустимості та належності окремих доказів, тобто вказана правова позиція сприятиме формуванню єдиної правозастосовчої практики місцевими та апеляційними судами при виникненні аналогічних ситуацій в майбутньому.
Відповідач вказує, що справа має виняткове значення для останнього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки ТОВ "Тір Агро Спс" внаслідок порушень судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень норм процесуального права фактично понесе подвійну суму збитків.
Також скаржник посилається на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи (підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), позаяк в разі нескасування судових рішень встановлені судами обставини залишаться існувати і відповідач буде позбавлений можливості їх скасувати.
Колегія суддів зазначає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або на кількісні та якісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Отже наведені у касаційній скарзі мотиви не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, а тому й підстави для відповідних висновків у суду касаційної інстанції відсутні.
Крім того на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник у касаційній скарзі не посилається на конкретну справу, при розгляді якої він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями.
Посилання ж на те, що ця справа має виняткове значення для відповідача має загальний характер, а тому не свідчить про наявність винятку, передбаченого підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
Використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а"-"в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Тір Агро Спс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду Київської області від 7 серпня 2020 року у справі № 911/716/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Верховний Суд не розглядає клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду Київської області від 7 серпня 2020 року у справі № 911/716/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді Н. М. Губенко
О. А. Кролевець