"24" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3034/20
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ренталс" до фізичної особи-підприємця Меднік Вадима Аркадійовича про стягнення 33 811,08 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ренталс" (далі по тексту - ТОВ „Бізнес Ренталс") звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця Меднік Вадима Аркадійовича (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 33 811,08 грн., яка складається із суми заборгованості з орендної плати у розмірі 14 253,74 грн., збитків від інфляції у розмірі 314,99 грн., 150% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 344,69 грн., пені у розмірі 2 943,06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором оренди №ТР/ПВ-С32а від 23.08.2017р. грошових зобов'язань в частині сплати орендних платежів.
ОСОБА_1 жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Березова, буд. 2, корпус 2, кв. 148. Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про дату та час судових засідань, були повернуті у зв'язку із відсутністю адресата.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
23.08.2017р. між ТОВ „Бізнес Ренталс" (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди №ТР/ПВ-СЗа, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець надає Орендареві в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 10,38 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , а Орендар щомісяця сплачує Орендодавцю плату за користування об'єктом і відшкодовує усі витрати по оплаті спожитих комунальних послуг, відповідно до умов цього договору.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №113534740 від 09.02.2018р. вбачається, що ТОВ „Бізнес Ренталс" на праві приватної власності належить нежитлова будівля торгівельно-розважального центру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. п. 2.1, 2.8 договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. право користування об'єктом виникає у Орендаря з дати укладання сторонами акту прийому-передачі об'єкту в оренду, який є невід'ємним додатком № 1 до цього договору. У акті передачі об'єкту в оренду фіксується технічний стан об'єкта. Об'єкт вважається повернутим Орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками Орендаря і Орендодавця акту прийому - передачі об'єкту з оренди.
Відповідно до пп. 3.3.18 п. 3.3 договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. обов'язок по своєчасному отриманні рахунку на оплату орендної плати і інших платежів покладається на Орендаря. Не отримання рахунків з будь-яких підстав, не можуть служити підставою для несплати орендної плати і інших платежів.
Умовами п. 4.1 договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. передбачено, що Орендар з 1 по 5 число кожного місяця вносить плату за користування об'єктом за поточний місяць на поточний рахунок Орендодавця згідно виставленого рахунку.
Відповідно до п. 4.2 договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. понад плати за користуванням об'єктом Орендар відшкодовує Орендодавцеві всі витрати по оплаті спожитих комунальних послуг, у тому числі: електропостачання, водопостачання (на підставі показань приладів обліку (при електропостачанні від резервного джерела живлення додатково виставляється рахунок за витрачену електроенергію, виходячи з розрахунку наданої потужності в об'єкт), водопостачання (на підставі показників приладів обліку), теплопостачання, а також витрати за кондиціонування і вентиляцію (пропорційно займаній площі), монтаж і обслуговування внутрішніх інженерних мереж і комунікацій, відео спостереження (установка і обслуговування), всі експлуатаційні витрати (в т.ч. вивіз сміття, експлуатація вантажних ліфтів, вентиляційних систем, організація охорони громадського порядку, прибирання приміщень, прибирання прилеглої до Об'єкту території (пропорційно займаній площі), компенсація надання рекламних послуг (виготовлення і монтаж), використання Інтернет-ліній, телефонного зв'язку (міського, міжміського, міжнародного), кабельного телебачення, відповідно до виставлених рахунків протягом 3-х і банківських днів з дня виставляння рахунку.
Згідно з п. 5.2 договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. за порушення термінів внесення плати за користування об'єктом і інших платежів, передбачених цим договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 2,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 150% річних. Пеня нараховується без обмеження 6-ти місячного терміну і підлягає стягненню в межах термінів позовної давності.
Відповідно до п. 7.1 договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. цей договір укладено строком на 1 рік з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк і на тих самих умовах.
01.12.2017р. між ТОВ „Бізнес Ренталс" та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі об'єкта в оренду згідно договору №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р.
На виконання зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р., ТОВ „Бізнес Ренталс" було виставлено ОСОБА_1 протягом періоду з серпня 2017р. по липень 2018р. відповідні рахунки на оплату орендної плати та відшкодування спожитих комунальних послуг.
Як вбачається з наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків (який був підписаний лише з боку ТОВ „Бізнес Ренталс") за договором №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р, протягом періоду з 23.08.2017р. по 09.09.2020р. ОСОБА_1 на виконання прийнятих на себе зобов'язань було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 16910,00 грн. Натомість, сума несплачених платежів складає 14 253,74 грн.
07.02.2020р. ТОВ „Бізнес Ренталс" звернулось до ОСОБА_1 із претензією №11 про сплату заборгованості у загальному розмірі 14 253,74 грн., яка виникла на підставі договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позивачем було наголошено, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. відповідачем не було в повному обсязі та своєчасно сплачено платежі за договором, в результаті чого станом на 15.09.2020р., а також на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача зі сплати орендних та експлуатаційних платежів (далі по тексту - орендна плата) складала 14 253,74 грн.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ч. ч. 1-2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в порушення наведених норм закону та умов договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. ОСОБА_1 не було сплачено у повному обсязі орендні платежі, в результаті чого на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 14 253,74 грн.
З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Бізнес Ренталс" до ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу у розмірі 14 253,74 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
При цьому, господарський судом враховано, що будь-які докази на підтвердження сплати відповідачем спірної суми боргу в матеріалах справи відсутні.
З посиланням на умови п. 5.2 договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. ТОВ „Бізнес Ренталс" було нараховано ОСОБА_1 до сплати пеню у загальному розмірі 2 943,06 грн., яка була нарахована позивачем на суму основного боргу протягом періоду з 19.09.2019р. по 31.08.2020р.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. При цьому, судом враховано, що згідно п. 5.2 договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. пеня нараховується без обмеження 6-ти місячного терміну. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „Бізнес Ренталс" позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ОСОБА_1 пені у загальному розмірі 2 943,06 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 5.2 договору оренди №ТР/ПВ-СЗа від 23.08.2017р. за порушення термінів внесення плати за користування об'єктом і інших платежів, передбачених цим договором, Орендар сплачує Орендодавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 150% річних.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів, ТОВ „Бізнес Ренталс" в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції у розмірі 314,99 грн., нараховані на суму основного боргу протягом періоду з жовтня 2019р. по липень 2020р., а також 150% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 344,69 грн., нарахованих на суму основного боргу протягом періоду з 19.09.2019р. по 31.08.2020р.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок 150% річних та збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Бізнес Ренталс" до ОСОБА_1 шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 314,99 грн., 150% річних у розмірі 20 344,69 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ренталс" до фізичної особи-підприємця Меднік Вадима Аркадійовича підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 14 253,74 грн., збитків від інфляції у розмірі 314,99 грн., 150% річних у розмірі 20 344,69 грн., пені у розмірі 2 943,06 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Меднік Вадима Аркадійовича / АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ренталс" /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 25; ідентифікаційний код 40132857/ заборгованість з орендної плати у розмірі 14 253,74 грн. /чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят три грн. 74 коп./, збитки від інфляції у розмірі 314,99 грн. /триста чотирнадцять грн. 99 коп./, 150% річних у розмірі 20 344,69 грн. /двадцять тисяч триста сорок чотири грн. 69 коп./, пеню у розмірі 2 943,06 грн. /дві тисячі дев'ятсот сорок три грн. 06 коп./, судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. /дві тисячі сто дві грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 04 березня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна