Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
04 березня 2021 рокуСправа № 912/3676/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №912/3676/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС КМПК", вул. Бобринецький шлях, 209-а, м. Кропивницький, 25019
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "CARNE-COM", вул. Казибек би, б. 116А, кв. 13, м. Тараз, Жамбилська область, Республіка Казахстан, 080000
про стягнення 1 028 923,71 грн
секретар судового засідання Солдатова К.І.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС КМПК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "CARNE-COM" про стягнення 38 400,27 доларів США (в еквіваленті - 1 028 923, 71 грн) заборгованості з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС КМПК" зазначило, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов контракту №21/01/19 від 21.01.2019 в частині оплати вартості поставленого товару з Товариства з обмеженою відповідальністю "CARNE-COM" підлягає стягненню відповідна заборгованість.
Ухвалою від 18.11.2020 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 912/3676/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи. Крім того, даною ухвалою суд зупинив провадження у справі №912/3676/20 до виконання доручення про надання правової допомоги.
14.12.2020 господарський суд, звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у Кіровоградській області для виконання судового доручення у справі №912/3676/20.
22.02.2021 Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у Кіровоградській області подало суду докази виконання на території Республіки Казахстан доручення суду - копії підтвердження про вручення документів директору ТОВ "CARNE-COM", як відповідачу у справі №912/3676/20, копію наказу про вступ на посаду директора ТОВ "CARNE-COM" ОСОБА_1 від 16.10.2020.
Ухвалою від 04.03.2021 господарським судом поновлено провадження у справі № 912/3676/20.
Оскільки, обома сторонами отримано ухвалу від 18.11.2020 про відкриття провадження у справі, господарський суд дійшов висновку, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач відзиву по суті заявлених позовних вимог суду та позивачу не подав.
При цьому, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пункт 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Тому, суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступне.
21.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС КМПК" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "CARNE-COM" (покупець) укладено Контракт №21/01/19 (далі - Контракт, а.с. 6-9), за умовами якого продавець погодився поставляти, а покупець купувати продукцію для подальшого її продажу споживачам. Продукція купується за ціною відповідно до Статті 6 цього Контракту та в кількості, яка періодично погоджуватиметься згідно із статтею 2.2 (п. 2.1. Контракту).
Відповідно до умов п. 5.3 Контракту товар вважається прийнятим покупцем за якістю, якщо протягом двох календарних днів з моменту прийняття покупцем продукції покупець не заявить претензій.
Пунктом 6.1. Контракту погоджено, що ціни на продукцію на дату цього Контракту зазначені у Специфікації, можуть бути змінені Продавцем в односторонньому порядку з попереднім повідомленням про це Покупця не менш ніж за 3 календарних дні до вступу в дію нових цін за винятком тих випадків, коли було здійснено передплату. Продавець має інформувати покупця про будь-які такі зміни шляхом надання нового переліку цін за підписом продавця.
Ціни зазначаються в доларах США (п. 6.3. Контракту).
Згідно з пунктів 7.1, 7.2, 7.4, 7.5 Контракту сума цього Контракту складає 500 000 доларів США. Оплата продукції здійснюється в умовах 100% передоплати, згідно з виставленим інвайсом. Валютою платежу за цим Контрактом є долар США. Датою оплати вважається фактична дата зарахування коштів на рахунок Продавця.
Поставка продукції відбувається на умовах СРТ - г. Тараз, згідно з правилами Інкотермс 2010, протягом 14 робочих днів, після надходження грошових коштів на рахунок продавця. У разі колізії між умовами цього Контракту та правилами Інкотермс 2010 переважну силу мають умови Контракту (п. 8.1 Контракту).
Пункт розвантаження та зберігання зазначається в транспортних документах (CMR TIR) по узгодженню з Покупцем (п. 8.5 Контракту).
Контракт набуває чинності з дати початку та залишається чинним та діючим, за умови виконання положень пунктів 14.2-14.4, викладених нижче, до 31.12.2019, після чого зберігатиме чинність доти, доки не буде припинений шляхом попереднього надіслання однією із сторін повідомлення у письмовій формі іншій стороні, як мінімум, за 14 календарних днів до дати припинення чинності Контракту (п.14.1 Контракту).
Контракт підписано сторонами та скріплено печатками.
25.04.2019 між сторонами підписано Специфікацію №1 до Контракту, що є невід'ємною його частиною, за умовами якої сторонами погоджено найменування та код товару, кількість місць, тару та вартість на суму 76 912,50 доларів США (а.с. 10).
Згідно з п. 6 Специфікації оплата продукції здійснюється на умовах: не менше 50% передоплати від суми згідно з виставленим інвайсом та 50% не пізніше 90 календарних днів з моменту прийняття продукції на складі покупця.
25.04.2019 постачальником на адресу покупця було виставлено рахунок-фактуру № 1 інвойс №1 від 25.04.2019 на загальну суму 76 912,50 доларів США, умови поставки: СРТ-м. Астана (а.с. 11).
На виконання умов Контракту, 25.04.2019 ТОВ "ЗЕВС КМПК" поставив ТОВ "CARNE-COM" товар за міжнародною товарно-транспортною накладною №4 (а.с. 14).
ТОВ "CARNE-COM" отримав поставлену продукцію 13.05.2019, що підтверджується відповідними штампами на CMR № 718581 від 25.04.2019 (а.с. 13).
ТОВ "CARNE-COM" частково розрахувалось за отриманий товар на загальну суму 40 500 доларів США, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 15-18).
Заборгованість за отриманий товар, яка не сплачена покупцем на дату звернення до суду складає 36 412,50 доларів США (в еквіваленті - 975 662,01 грн) за поставлений товар на виконання умов Специфікації №1.
12.11.2019, 17.01.2020 та 20.02.2020 позивач звернувся до відповідача з претензіями, в яких просив погасити існуючу заборгованість та направляв акти звірки взаєморозрахунків (а.с. 19-26).
Однак, відповідач відповіді на претензії не надав.
Вказане стало підставою для звернення позивачем до суду з позовною заявою про стягнення 36 412,50 доларів США.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" прово, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Із ч. 2-3 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", вбачається, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до ч. 2-3 ст. 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Згідно з листом Вищого господарського суду України від 01.01.2009 "Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів", відзначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з неналежним виконанням договірних зобов'язань, слід приймати до уваги відповідні норми Закону України "Про міжнародне приватне право" і Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Згідно з п. 13.2. Контракту сторони передбачили, що при наявності спору, який не може бути вирішено дружнім шляхом, сторона може подавати спір для його вирішення в компетентний арбітражний суд країни позивача.
Укладений між сторонами Контракт за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, у відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обов'язок покупця оплатити повну вартість поставленого йому товару, випливає також із змісту ст. 53 та 59 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (є чинною для України 01.02.1991 року), якими передбачено обов'язок покупця оплатити вартість товару та прийняти поставку.
Відповідно до умов Специфікації, що є невід'ємною частиною Контракту, розрахунок здійснюється покупцем на умовах: 50% передоплати від суми згідно виставленим інвойсом та 50% не пізніше 90 календарних днів з моменту прийняття продукції на складі покупця (а.с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано поставлену продукцію 13.05.2019, що підтверджується відповідним штампом на CMR № 718581 (а.с. 13).
Таким чином, строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого товару настав 12.08.2019 та підлягав виконанню.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем поставленого йому товару вартістю 36 412,50 доларів США, факт поставки Товару, його кількість та якість відповідачем не заперечені.
За таких обставин, позов щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 36 412,50 доларів США (в еквіваленті - 975 662,01 грн) є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В своїй позовній заяві позивач посилаючись на п. 10.4 Контракту просить суд стягнути суму процентів за порушення відповідачем термінів оплати.
Пунктом 10.4 Контракту сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати, які визначені п. 7.2 цього Контракту, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,1% річних від суми заборгованості за кожний день порушення строків.
Враховуючи вищевикладене, суд розцінює стягнення відсотків за порушення відповідачем термінів оплати як стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що передбачено умовами п. 10.4 Контракту.
Отже, позивач нарахував пеню за період з 13.08.2019 по 17.06.2020 у розмірі 30,93 доларів США (на залишкову заборгованість у розмірі 36 412,50 доларів США), що суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за якою, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Застосувавши положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, судом вчинено власний розрахунок пені, за вказаний позивачем період, а саме з 13.08.2019 по 13.02.2020, та встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Так, з урахуванням періоду нарахування 6 місяців (з 13.08.2019 по 13.02.2020) з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 18,44 доларів США (що еквівалентно 494,09 грн).
Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 1029,07 доларів США, за результатами чого суд дійшов таких висновків.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.
Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За змістом ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 р. у справі № 905/192/18.
За положеннями п.п. 6.3, 7.1, 7.4 Контракту ціни зазначаються в доларах США. Сума цього Контракту складає 500 000 доларів США. Валютою платежу за цим Контрактом є долар США.
Згідно зі специфікації № 1 від 25.04.202019 до контракту № 21/01/19 від 21.01.2019 загальна вартість товару і сума специфікації, зафіксована в еквіваленті дол. США. Крім того, у вказаній специфікації сторони погодили валюту платежа: долар США (USD), код валюти 840.
Відтак, судом встановлено, що умовами спірного контракту № 21/01/19 від 21.01.2019 та погодженої сторонами специфікації від 25.04.2019 № 1, яка є невід'ємною частиною цього Контракту, визначена іноземна валюта - долар США.
Таким чином, господарський суд зауважує, що оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає, відповідно норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Таким чином, враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають.
В зв'язку з чим, у задоволенні позову в частині стягнення 1029,07 доларів США інфляційних нарахувань суд відмовляє.
В частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 927,77 доларів США (що еквівалентно 24 859,31 грн) (за період з 13.08.2019 по 17.06.2020) суд враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 13.08.2019 по 17.06.2020 в розмірі 927,77 доларів США (що еквівалентно 24 859,31 грн) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС КМПК" підлягають задоволенню частково в розмірі 37 358,71 доларів США (що еквівалентно 1 001 015,42 грн, з яких 975 662,01 грн основний борг, 494,19 грн пені та 24 859,31 грн 3% річних).
Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 15 000,00 грн гонорару адвоката суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За умовами п. 1.1., 2.1., 2.1.2. Договору про надання правової допомоги № 09 від 15.06.2020 року сторони погодили, що Клієнт - ТОВ "ЗЕВС КМПК" доручає, а Адвокат - Любченко Володимир Михайлович приймає на себе зобов'язання по наданню правової (юридичної) допомоги, зокрема представляти інтереси в судових органах (судах всіх інстанцій та юрисдикцій). Зі своєї сторони Клієнт зобов'язується сплатити за послуги адвоката по наданню правової допомоги, а також сплатити фактичні витрати, що пов'язані з виконанням даного договору. Сума гонорару Адвоката і порядок його сплати Клієнтом визначається додатковою угодою до даного Договору і є невід'ємною його частиною. Сума гонорару може бути збільшена у зв'язку з суттєвою зміною обсягу наданої допомоги, а саме: збільшення обсягу обвинувачення; довготривалість (понад один рік) надання правової допомоги з незалежних від адвоката причин; необхідність підготовки додаткових процесуальних документів (зустрічні позовні заяви, позовні заяви для іншого провадження тощо).
Додатковою угодою до договору про надання правової допомоги № 09 від 15.06.2020 сторони домовились про наступне:
1. Відповідно до п. 2.1. основного договору про надання правової допомоги, сума гонорару адвоката складає: 15 000,00 грн.
2. Внесення гонорару здійснюється в готівковій або безготівковій формі в повному обсязі не пізніше 2-х днів з дня підписання даної Угоди. Що стосується оплати послуг адвоката на стадії судового розгляду - оплата здійснюється в той же день (до початку або після завершення кожного судового засідання).
3. Умови даної угоди є конфіденційними і не підлягають розголошенню сторонами без згоди на те іншої сторони.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн надано наступні документи: Договір про надання правової допомоги від 15.06.2020 №09, Додаткову угоду від 15.06.2020 до Договору про надання правової допомоги №09; акт приймання - передачі виконаних робіт до Договору № 09 від 15.06.2020; рахунок фактуру № 07/20 від 15.06.2020, ордер на надання правничої правової допомоги від 10.11.2020 (а.с. 30-34).
Закон вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування судових витрат детальний опис робіт, виконаних адвокатом.
Разом з цим, наданий суду акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги № 09 від 15.06.2020 не містять детального опису робіт, отже суд позбавлений можливості дослідити питання, які ж саме роботи були виконані адвокатом в межах договору №9 від 15.06.2021.
Крім того, суд бере до уваги, що 22.06.2020 позивач вже звертався до господарського суду з аналогічним позовом та ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2020 у справі № 912/2034/20 позовну заяву ТОВ "ЗЕВС КМПК" до ТОВ "CARNE-COM" про стягнення 38 400,27 доларів США (в еквіваленті - 1 028 923, 71 грн) було залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не виконано вимоги суду від 30.06.2020, 10.08.2020 та від 16.09.2020 щодо надання витребуваних судом доказів або пояснень щодо причин не виконання ухвал суду. Інтереси позивача у вказаній справи також представляв адвокат Любченко В.М.
Враховуючи вищенаведене, складність справи, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу позивача в розмірі 5000,00 грн.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копію судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Відповідно до ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Cудове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Так, згідно з ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, учасниками якої є Україна та Республіка Казахстан (дата набрання чинності для України - 19.12.1992, дата набрання чинності для Республіки Казахстан - 20.04.1994) передбачено, що компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду. Згідно зі ст. 5 Угоди, компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема, проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
28.03.1997 підписано Протокол до Конвенції "Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах", який набрав чинності в Україні з 17.09.1999.
У ст. 17 Конвенції "Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" передбачено, що при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.
Також, Протоколом від 1997 року зазначену статтю доповнено реченням такого змісту: "У випадку виконання документів державними мовами Договірних Сторін до них додаються засвідчені переклади російською мовою".
Відповідно до ст. 13 Конвенції "Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" усі документи, складені та посвідчені згідно із чинним законодавством країни не потребують додаткового посвідчення і користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. До таких документів може бути зроблений переклад російською мовою, справжність перекладу або підпису перекладача на яких повинен бути засвідчений у встановленому порядку державним або приватним нотаріусом України. Такі документи повинні бути прийняті на території країн СНД без будь-якого додаткового засвідчення.
За таких обставин, для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "CARNE-COM" про результати розгляду справи №912/3676/20, останньому необхідно вручити копію даного рішення в нотаріально засвідченому перекладі на російську мову через компетентний суд Республіки Казахстан - Спеціалізований міжрайонний економічний суд м. Алмати.
Враховуючи наведене суд зобов'язує позивача в термін до 22.03.2021 (включно) подати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2021 у справі № 912/3676/20 у двох примірниках для направлення відповідачу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 239, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "CARNE-COM" (вул. Казибек би, б. 116А, кв. 13, м. Тараз, Жамбилська область, Республіка Казахстан, 080000, код (БІН) 190140014654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС КМПК" (вул. Бобринецький шлях, 209-а, м. Кропивницький, 25019, ідентифікаційний код 40769673) заборгованість в сумі 38 358,71 доларів США, а також 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката та 15 015,59 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Зобов'язати позивача в термін до 22.03.2021 (включно) подати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2021 у справі № 912/3676/20 у двох примірниках для направлення відповідачу.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Примірник рішення та два оригінали для здійснення нотаріально засвідченого перекладу направити позивачу (вул. Бобринецький шлях, 209-а, м. Кропивницький, 25019).
Надіслати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2021 у справі № 912/3676/20, перекладене російською мовою, для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 та Конвенцією "Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах".
Повне рішення складено 04.03.2021.
Суддя М.С. Глушков