Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
23 лютого 2021 рокуСправа № 912/191/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар - Україна Плюс"
про стягнення 54 550,41 грн
Представники:
від позивача - Ковальчук Ю.М., адвокат, ордер ВА №1007735 від 12.10.2020
від відповідача - участі не брали.
Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл" (далі - ТОВ "Депот Ойл") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" (далі - ТОВ "Агродар-Україна Плюс") про наступне:
- стягнути з ТОВ "Агродар-Україна Плюс" на користь ТОВ "Депот Ойл" заборгованість за договором поставки №54 від 07.02.2020 у розмірі 114 141,14 грн з яких: сума основного боргу у розмірі - 59 590, 99 грн, інфляційні збитки у розмірі - 6 192,47 грн, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі - 27 873,51 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі - 9 313,06 грн, штраф за прострочення покупцем оплати товару більш ніж на 30 календарних днів у розмірі - 11 171,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем в порушення умов Договору поставки N 54 від 07.02.2020 не здійснено своєчасно розрахунок за поставлений товар.
Ухвалою суду від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначено на 23.02.2021.
11.02.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено наступне (а.с. 66-72).
04.02.2021 у зв'язку з визнанням позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором поставки №54 від 07.02.2020, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" погашено суму основного боргу у розмірі 59 590, 99 грн.
Відповідач посилаючись на повне виконання взятих на себе грошових зобов'язань, прострочення якого було зумовлено важким матеріальним становищем, просить суд зменшити розмір санкцій, які викладені в Договорі поставки № 54 від 07.02.2020, оскільки вважає, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
Щодо заявленого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, відповідач вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правову допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності їх розміру. Також відповідач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл" 4 317,87 грн - інфляційних збитків; 16 614, 10 грн - відсотків за користування грошовими коштами та 4 000,00 грн - витрат на професійну правову допомогу; в решті позовних вимог відмовити.
Разом з відзивом на позов відповідачем подано заяву від 11.02.2021, в якій заявлено про намір подати до суду клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами, протягом 5 днів після розгляду справи по суті (а.с. 78).
Ухвалою суду від 22.02.2021 провадження у справі №912/191/21 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в сумі 59 590,99 грн - закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У судовому засіданні 23.02.2021 брав участь представник позивача, який підтримав позовні вимоги, з урахуванням сплати основного боргу відповідачем.
11.02.2021 у судовому засіданні представник відповідача участі не брав, про дату, час та місце повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 65).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За приписами п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка в засідання суду обов'язковою не визнавалась, та є правом, а не обов'язком учасників справи, господарський суд, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступні обставини справи.
07.02.2020 між ТОВ "Депот Ойл" (Постачальник) та ТОВ "Агродар-Україна Плюс" (Покупець) укладено договір поставки № 54 (далі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку і строки, встановлені Договором або додатковими домовленостями передати у власність Покупця товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар та сплатити його вартість на умовах. визначених у даному Договорі або додатках до нього (а.с. 9-10).
Згідно п. 1.2 Договору предметом поставки за цим договором можуть бути (але не виключно): паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ), дизельне паливо, бензин марок А-92, А-95, оливи, мастила, тощо.
Відповідно до п. 1.3. Договору номенклатура товару, що поставляється, його кількість, ціна, обумовлюються сторонами або в цьому договорі та в додатках до цього договору, або в специфікаціях, або у видаткових накладних, які прирівнюються сторонами до специфікації в розумінні вимог Господарського кодексу України.
Пунктом 1.4. передбачено, що загальна вартість Договору складається із загальної вартості поставленого товару в період дії Договору.
У відповідності до п. 2.1. Договору поставка товару здійснюється партіями на підставі заявок-доручень Покупця. Заявки подаються Покупцем у письмовій формі або усній формі, у тому числі засобами електронного зв'язку.
Постачальник може здійснювати поставку Товару на будь-якій із наступних умов (відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), зокрема, у відповідності до умов СРТ- склад Покупця (п. 2.2 Договору).
Як зазначено позивачем, поставка Товару за Договором здійснювалась на умовах СРТ - шляхом доставки товару на склад Покупця.
У відповідності до п. 2.5. Договору право власності на товар і ризик випадкового його ушкодження (псування) переходить від Постачальника до Покупця з дати, яка зазначена у видатковій накладній на товари (товарно-транспортної накладної або акту прийому-передачі). Дата одержання товару Покупцем зазначається у видатковій накладній (товарно-транспортній накладної або в акті прийому-передачі).
У відповідності до п. 3.2. Договору Покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати затовар.
Згідно п. 3.3. Договору у разі поставки Товару з відстроченням оплати, Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої партії Товару протягом трьох календарних днів з дня поставки партії Товару (підписання видаткової накладної на товар або товарно-транспортної накладної).
Пунктом 3.7. Договору визначено, що у випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого Товару в рамках дії цього Договору зі сторони Покупця, Постачальник зараховує грошові кошти, отримані в рамках Договору, незалежно від призначення платежу першочергово на погашення наявної заборгованості по Договору і оплату штрафних санкцій (відповідно до п. 6 цього Договору), залишок зараховується в рахунок оплати погодженої між сторонами партії Товару.
Пунктом 5.5. Договору встановлено, що покупець має право пред'явити претензію відносно невідповідності фактично отриманої кількості та якості Товару, що вказаний у товарно-супровідних та/або накладних документах на Товар, при наявності відповідного акту експертизи, а також за умови дотримання Покупцем вимог, які встановлені цим Договором і положеннями Інструкції.
Пунктом 5.5.1 Договору претензії по кількості та якості Товару можуть бути пред'явлені Постачальнику, зокрема, при поставці Товару на умовах СРТ або інших умовах, при яких Постачальник здійснює доставку Товару покупцю - до зливу в ємкості Покупцю.
Пунктом 5.7. Договору визначено, що безпідставна відмова від отримання поставленого товару не допускається.
Розділом 6 Договору встановлено відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов Договору.
У відповідності до п. 6.1. Договору у випадку прострочення оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові пеню в розмірі 0.5% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення більше ніж на 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від простроченої суми.
Пунктом 6.3. Договору визначено, що на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Згідно п. 6.7. Договору сторони погодили збільшити строк позовної давності по вимогам про стягнення пені та інших штрафних санкцій до трьох років і дня прострочення. Пеня нараховується на весь час прострочення до повного погашення заборгованості.
Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків (п. 6.8 Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання (п. 8.1. Договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
На виконання умов Договору у період з 07.02.2020 по 08.09.2020 Постачальник поставив, а Покупець отримав товар на загальну суму 2 227 245, 30 грн.
Зазначене підтверджується видатковими накладними (а.с. 11-24):
- №РН-0000272 від 13.03.2020 на суму 273 780,00 грн.;
- №РН-0000283 від 19.03.2020 на суму 296 926,20 грн.;
- №РН-0000294 від 20.03.2020 на суму 286 026,60 грн.;
- №РН-0000669 від 30.06.2020 на суму 44 060.76 грн.;
- №РН-0000679 від 30.06.2020 на суму 100 850.10 грн.:
- №РН-0000709 від 06.07.2020 на суму 126 316.74 грн.;
- №РН-0000714 від 07.07.2020 на суму 27 850.68 грн.;
- №РН-0000729 від 13.07.2020 на суму 156 119,04 грн.;
- №РН-0000768 від 20.07.2020 на суму 165 876, 48 грн.;
- №РН-0000770 від 20.07.2020 на суму 54 024,30 грн.;
- №РН-0000795 від 23.07.2020 на суму 180 720,00 грн;
- №РН-0000890 від 28.08.2020 на суму 160 214,40 грн.;
- ХзРН-0000894 від 01.09.2020 на суму 176 760.00 грн.;
- №РН-0000923 від 08.09.2020 на суму 177 720,00 грн.
Позивач у позові зазначив, що жодних претензій зі сторони Покупця щодо якості та кількості прийнятого Товару до ТОВ "Депот Ойл" пред'явлено не було. Товар прийнято без зауважень.
Як вбачається з матеріалів справи, за поставлений ТОВ "Депот Ойл" на користь ТОВ "Агродар - Україна Плюс" товар згідно Договору, Покупцем здійснено оплату у загальному розмірі 2 157 654,31, що підтверджується наступними платіжними документами (а.с. 25-48):
Платіжне доручення № 1262 від 20.02.2020;
Платіжне доручення № 1332 від 12.03.2020;
Платіжне доручення №3144 від 13.03.2020;
Платіжне доручення №1388 від 01.04.2020;
Платіжне доручення №1461 від 13.04.2020;
Платіжне доручення № 1493 від 17.04.2020;
Платіжне доручення № 1516 від 22.04.2020;
Платіжне доручення № 1525 від 23.04.2020;
Платіжне доручення №178 від 09.06.2020;
Платіжне доручення №3576 від 30.06.2020;
Платіжне доручення №3600 від 03.07.2020;
Платіжне доручення № 1994 від 10.07.2020;
Платіжне доручення № 2032 від 17.07.2020;
Платіжне доручення №2037 від 17.07.2020;
Платіжне доручення №3650 від 23.07.2020;
Платіжне доручення №2088 від 23.07.2020;
Платіжне доручення №386 від 31.07.2020;
Платіжне доручення №2335 від 27.08.200;
Платіжне доручення №2337 від 27.08.2020;
Платіжне доручення №2364 від 31.08.2020;
Платіжне доручення №2428 від 08.09.2020;
Платіжне доручення №2505 від 21.09.2020;
Платіжне доручення №2599 від 01.10.2020;
Платіжне доручення №189 від 30.10.2020.
Як встановлено матеріалами справи, ТОВ "Депот Ойл" свої зобов'язання за Договором виконало своєчасно та в повному обсязі та в період з 13.09.2020 по 08.09.2020 поставило ТОВ "Агродар - Україна Плюс" товар на загальну суму 2 227 245, 30 грн.
Разом з тим, в порушення умов Договору, ТОВ "Агродар - Україна Плюс" не здійснило повний розрахунок за поставлений на його користь товар на загальну суму 2 227 245,30 грн.
З метою досудового врегулювання спору, ТОВ "Депот Ойл" направлено претензії ТОВ "Агродар - Україна Плюс": №73 від 16.10.2020, №74 від 25.09.2020, №75 від 02.10.2020, №88 від 07.12.2020 про сплату боргу за Договором, зокрема, остання претензія від 07.12.2020 залишена відповідачем без розгляду, а заборгованість за Договором у розмірі 109 590,99 грн не погашеною (а.с. 50-53).
29.12.2020 Господарським судом Кіровоградської області видано судовий наказ у справі №912/4165/20 про стягнення з ТОВ "Агродар-Україна Плюс" на користь ТОВ "Депот Ойл" заборгованість в сумі 127 166,78 грн та 210,20 грн судового збору, а також, 31.12.2020 судовий наказ про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 700,00 грн, які скасовано ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2021.
Господарським судом враховано, що 06.01.2021 згідно платіжного доручення №68 ТОВ "Агродар-Україна Плюс" перерахувало на користь ТОВ "Депот Ойл" суму заборгованості у розмірі 50 000,00 грн (а.с. 49).
Станом на час звернення з позовною заявою, сума основного боргу за Договором ТОВ "Агродар - Україна Плюс" на користь ТОВ "Депот Ойл" не погашена та становить 59 590,99 що зумовило необхідність звернення позивача до суду за захистом його порушених прав.
При розгляді справи, господарський суд враховує, що відповідно до ухвали суду від 22.01.2021 провадження у справі №912/191/21 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в сумі 59 590,99 грн - закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору. Оплата суми основного боргу у розмірі 59 590,99 грн підтверджується платіжним дорученням №246 від 04.02.2021 (а.с. 75).
Крім того, позивачем на момент звернення до суду у позові на заборгованість у розмірі 59 590,99 грн нараховано: інфляційні збитки у розмірі: 6 192,47 грн, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 27 873, 51 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 9 313,06 грн, штраф за прострочення покупцем оплати товару більш ніж на 30 календарних днів 11 171, 37 грн.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступні норми права.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даних договорів слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення умов Договору свої зобов'язання ТОВ "Депот Ойл" в строк, встановлений п. 3.7. Договору не виконало та повний розрахунок за поставлений за весь час дії договору товар не здійснив, чим станом на 11.09.2020 сформувало заборгованість у розмірі 219 590,99 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень ст.ст. 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
В силу ч. 2 ст. 193, ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 6.3. Договору визначено, що на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Враховуючи положення п. 3.7. Договору граничний строк оплати товару згідно видаткової накладної №РН-0000923 від 08.09.20 є 11.09.2020.
Станом, на 11.09.2020 за відповідачем рахувалась заборгованість розмірі 219 590,99 грн тому, господарський суд вважає, що розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого згідно Договору товару необхідно здійснювати, виходячи з наступного дня граничного строку оплати за поставлений товар, а саме з 12.09.2020 та суми боргу, що сформувалась станом на таку дату -219 590,99 грн.
Позивачем на суму заборгованості 219 590,99 грн за період з 12.09.2020 по 18.01.2021 нараховано інфляційні втрати у розмірі 6 192,47 грн, а також 36% річних у розмірі 27 873,51 грн.
При перевірці заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат в сумі 6 192,47 грн господарським судом встановлено, що розрахунок здійснено не правильно, оскільки позивачем не враховано всі оплати здійснені відповідачем в період з 12.09.2020 по 18.01.2021, у зв'язку з чим, господарський суд наводить власний розрахунок, а саме:
- на суму заборгованості 219 590,99 грн за період з 12.09.2020 по 21.09.2020 у розмірі 1 097,95 грн;
- на суму заборгованості 189 590,99 грн за період з 22.09.2020 по 01.10.2020 у розмірі 0,00 грн;
- на суму заборгованості 159 590,99 грн за період з 02.10.2020 по 30.10.2020 у розмірі 1 595,91 грн;
- на суму заборгованості 109 590,99 грн за період з 31.10.2020 по 06.01.2021 у розмірі 2 423,82 грн;
- на суму заборгованості 59 590,99 грн за період з 07.01.2021 по 18.01.2021 у розмірі 774,68 грн.
Інфляційні втрати в решті нарахованої позивачем сумі (300,11 грн) інфляційних втрат господарський суд вважає безпідставними, а вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.
Також, відповідно до розрахунку позивача, останнім нараховано 36 % річних на суму заборгованості 219 590,99 грн за період з 12.09.2020 по 18.01.2021 у розмірі 27 873,51 грн.
Позивачем невірно здійснено нарахування 36 % річних, оскільки останнім також не враховано всі оплати здійснені відповідачем в період з 12.09.2020 по 18.01.2021. З зазначених підстав, суд наводить наступний розрахунок 36% річних:
- на суму заборгованості 219 590,99 грн за період з 12.09.2020 по 21.09.2020 - 36% річних становлять 2 159,91 грн;
- на суму заборгованості 189 590,99 грн за період з 22.09.2020 по 01.10.2020 - 36% річних становлять 1 864,83 грн;
- на суму заборгованості 159 590,99 грн за період з 02.10.2020 по 30.10.2020 - 36% річних становлять 4 552,27 грн;
- на суму заборгованості 109 590,99 грн за період з 31.10.2020 по 06.01.2021 - 36% річних становлять 7 331,79 грн;
- на суму заборгованості 59 590,99 грн за період з 07.01.2021 по 18.01.2021 - 36% річних становлять 705,30 грн.
Отже, до сплати з відповідача підлягає 36 % річних у розмірі 16 614,10 грн. У задоволенні вимог про стягнення 11 259,41 грн інфляційних втрат господарський суд відмовляє, у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу ч. 1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Пеня як вид забезпечення виконання зобов'язання та її розмір визначена ч. 3 ст. 549 ЦК України. ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленим ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Крім того, із системного аналізу наведених норм права вбачається, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення. а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Як зазначалося, у п. 6.1. Договору сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення його умов Покупцем у вигляді сплати пені у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів - штрафу у розмірі 7 (сім) відсотків від простроченої суми.
У поданому позивачем розрахунку пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором за період з 12.09.2020 по 18.01.2021 становить 9 313,06 грн.
Господарський суд перевіривши розрахунок пені зроблений позивачем, встановив, що останнім не враховано всі оплати здійснені відповідачем в період з 12.09.2020 по 18.01.2021, отже суд вважає правильним розрахунок наступний:
- на суму заборгованості 219 590,99 грн за період з 12.09.2020 по 21.09.2020 - пеня становить 719,97 грн;
- на суму заборгованості 189 590,99 грн за період з 22.09.2020 по 01.10.2020 - пеня становить 621,61 грн;
- на суму заборгованості 159 590,99 грн за період з 02.10.2020 по 30.10.2020 - пеня становить 1 517,42 грн;
- на суму заборгованості 109 590,99 грн за період з 31.10.2020 по 06.01.2021 - пеня становить 2 443,93 грн;
- на суму заборгованості 59 590,99 грн за період з 07.01.2021 по 18.01.2021 - пеня становить 235,10 грн.
Таким чином, пеня за період з 12.09.2020 по 18.01.2021 з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України складає 5 538,03 грн. Підстави для стягнення пені в іншій частині відсутні.
Оскільки, відповідач не своєчасно сплатив решту за отриманий товар, позивачем нараховано до стягнення на підставі п. 6.1 Договору 7% штрафу на суму заборгованості 159 590,99 грн, що складає 11 171,37 грн.
Господарський суд перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, встановив його обґрунтованість та правильність.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Частина 1 ст. 233 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі N 912/1703/18.
Господарський суд враховуючи те, що відповідач повністю виконав взяті на себе грошові зобов'язання, прострочення строків його виконання зумовлено важким матеріальним становищем та враховуючи інтереси обох сторін, дотримуючись принципу справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з ТОВ "Агродар - Україна Плюс", на 50 %.
Відповідно до вказаного зменшення, розмір пені, яка підлягає стягненню, становить 2 769,01 грн та штрафу - 5 585,68 грн.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі N 910/13801/19.
З підстав викладеного, позовні вимоги ТОВ "Депот Ойл" до ТОВ "Агродар - Україна Плюс", в частині стягнення пені та штрафу, підлягають частковому задоволенню в сумі 2 769,01 грн пені та 5 585,68 грн штрафу.
Враховуючи встановлені обставини судом, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в розмірі 30 861,15 грн, з яких: 5 892,36 грн - інфляційні втрати, 16 614,10 грн. - проценти річних, 5 585,68 грн - штраф, 2 769,01 грн - пеня.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат від 19.01.2021 (доданому до позову) заявлено про подачу доказів на підтвердження розміру судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України (а.с. 59).
Відповідачем подано заяву від 11.02.2021, в якій заявлено про намір подати до суду клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами, протягом 5 днів після розгляду справи по суті (а.с. 78).
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладене, господарський суд, вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу та відповідачу строк для подачі суду доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар - Україна Плюс" (25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, буд. 84, кім. 414, код ЄДРПОУ 33423315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл" (25030, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Бєляєва, буд. 25, к. 1, ідентифікаційний код 41745454) заборгованість на суму 30 861,15 грн, з яких: 5 892,36 грн - інфляційні втрати, 16 614,10 грн. - проценти річних, 5 585,68 грн - штраф, 2 769,01 грн - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 784,51 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині вимог відмовити.
Судове засідання для вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу призначити на 04.03.2021 о 10:30 год.
Засідання провести в приміщенні господарського суду Кіровоградської області за адресою: м. Кропивницький, вул. В. Чорновола, 29/32, зал судових засідань №204.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл" у строк до 02.03.2021 подати суду докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат із доказами їх направлення відповідачу.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар - Україна Плюс" у строк до 02.03.2021 подати суду докази щодо розміру понесених відповідачем судових витрат із доказами їх направлення позивачу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.
Копію рішення направити сторонам, а саме:
Товариству з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл" на електронну пошту: tarwood2016@gmail.com
та представнику позивача на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
Товариству з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, буд. 84, кім. 414.
Дата складення повного рішення 04.03.2021.
Суддя Л.С. Вавренюк