вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3593/20
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до Фізичної особи-підприємця Пильгуна Сергія Володимировича про стягнення 27244,82 грн
без виклику учасників процессу
14.12.2020 Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - позивач) подало до суду позов до Фізичної особи-підприємця Пильгуна Сергія Володимировича (далі - відповідач) про відшкодування завданих збитків у розмірі 27244,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що позивачем сплачено постраждалій стороні розмір страхового відшкодування в сумі 70138,80 грн відповідно до Договору добровільного страхування транспортного засобу №06/02-40К-0136282 від 21.05.2019, проте відповідачем, як відповідальною особою за відшкодування заподіяних збитків, не відшкодовано позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.
Ухвалою від 21.12.2020 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" вих.№11313/ІНС від 04.12.2020 без руху, у зв'язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п. п. 2, 5 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
30.12.2020 на адресу Господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" надійшло клопотання вих.№11313/ІНС від 29.12.2020, яке за своїм змістом є заявою про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 04.01.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребував у позивача докази направлення на адресу відповідача заяви (претензії) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) вих.№190000246695 від 02.10.2019 та претензії про відшкодування шкоди в порядку регресу вих.№11313/ІНС від 19.06.2020. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 05.02.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 15.02.2021 (включно).
Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем - 11.01.2021, відповідачем - 05.01.2021, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103276273713, 0103276769433.
08.02.2021 від позивача надійшли витребувані судом документи.
Відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
21.05.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - Страховик) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К-0136282 (далі - Договір), відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
У відповідності до п. 4 договору, предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з: 4.1: володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, визначеним у п. 5 цього договору. Додатковим обладнанням, визначеним у п. 6 договору: 4.2: із життям, здоров'ям та працездатністю водія і пасажирів у ТЗ, внасілідок нещасного випадку.
В пункті 5 договору заначено інформацію про транспортний засіб: марка, модель «INFINITI EX 37», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , рік випуску - 2010, об'єм двигуна - 3696,00 грн., тип - легковий, колір чорний.
Згідно п. 9 договору, страхова сума становить - 636000,00 грн.
В пункті 12 договору, сторонами погоджено період страхування - 26 травня 2019 по 25 травня 2020, розмір страхового платежу - 34980грн, строк оплати страхового платежу - 21 травня 2019.
02.09.2019р в м. Миколаєві на вул. В. Морській, 56/9 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Інфініті», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «ДАФ» державнива номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Ставищенського районного суду Київської області від 23.09.2019 року по справі № 378/1153/19, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2019 ОСОБА_1 звернулась до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку.
18.09.2019 складено страховий акт № 190000246695, додатком до якого є розрахунок суми страхового відшкодування.
На підставі відповідного страхового акту, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 70138,80 грн, що підтверджується наявною копією в матеріалах справи платіжного доручення № ЗР079798 від 20.09.2019.
Нормами ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховим або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону України «Про страхування»).
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Нормами ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування" до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи відповідальної за заподіяні збитки.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «ДАФ» державний номерний знак НОМЕР_4 була застрахована за полісом А01759836 в ТДВ «СК «Ю.Ес.АЙ", що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю Національної поліції Уураїни.
За таких обставин, відповідно до ст. ст. 12, 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ТДВ «СК «Ю.Ес.АЙ" відшкодувало в порядку регресного відшкодування ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму розмірі розмірі 42893,98 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2877 від 25.02.2020.
Відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний.
Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, і сплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати «(страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/3650/16, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено судом, позивач здійснив виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 70138,80 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № ЗР079798 від 20.09.2019.
Отже, зважаючи на те, що страховою компанією відповідача сплачено 42893, 98 грн, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 27 244, 82 грн.
Таким чином, в розумінні статей 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача, як власника транспортного засобу, виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого Позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.
Судом враховано, що відповідач заперечень щодо позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
З урахуванням вищевикладеного, у позивача виникло право вимоги на стягнення з відповідача 27 244, 82 грн - різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до Фізичної особи-підприємця Пильгуна Сергія Володимировича про стягнення 27244,82 грн задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пильгуна Сергія Володимировича ІНФОРМАЦІЯ_1 (09543, Київська область, Таращанський район, с. Ківшовата; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) 27 244, 82 грн (двадцять сім тисяч двісті сорок чотири гривні вісімдесят дві коп) різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням та 2102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/)
Суддя В.М. Антонова