ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.03.2021Справа № 910/20361/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Товариства власників квартир "Будматеріали"
про стягнення 83 132, 99 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства власників квартир "Будматеріали" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 83 132, 99 грн., з яких: 73 834, 94 грн. - основного боргу, 894, 80 грн. - інфляційних втрат, 500, 10 грн. - 3 % річних, 519, 66 грн - пені та 7 383, 49 грн - штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 02462/4-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 21.05.2003.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема повідомлено, що відповідач протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
25.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства власників квартир "Будматеріали" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що з 01.12.2018 зобов'язання за договором № 02462/4-06 від 21.05.2003 в частині постачання води для послуги з холодного водопостачання та водовідведення припинені у зв'язку з укладенням споживачами (співвласниками будинку) прямих договорів з ПрАТ «АК «Київводоканал», а також відповідач зазначає, що з 01.03.2019 зобов'язання за договором № 02462/4-06 від 21.05.2003 припинені у повному обсязі, оскільки укладено прямі індивідуальні договори з виконавцем послуги з опалення та гарячого водопостачання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у задоволенні клопотання Товариства власників квартир "Будматеріали" про залучення третьої особи - відмовлено.
02.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність тверджень відповідача щодо припинення зобов'язань за договором № 02462/4-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 21.05.2003.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
21.05.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" яке в подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - постачальник) та Товариством власників квартир "Будматеріали" (далі - абонент) укладено договір № 02462/4-06 на послуги водопостачання та водовідведення, умовами якого передбачено, що за договором постачальник зобов'язується забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (далі - Правила).
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник, зокрема забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.
Згідно п. 2.2. договору, абонент, зокрема сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.
Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (п. 3.1. договору).
Пунктом 3.3 договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
За умовами п. 3.4. договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятидений термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.
Згідно п. 4.2. договору, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. договору).
Як стверджує позивач, за період з 01.07.2019 по 30.09.2020відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення на суму 73 834, 94 грн, що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку та реєстром дебетових повідомлень, що надсилались на адресу відповідача.
Крім того, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» просить суд стягнути з відповідача 894, 80 грн. - інфляційних втрат за періоди з 21.08.2019 по 31.10.2020 та з 21.03.2020 по 31.10.2020, 500, 10 грн. - 3 % річних за періоди з 21.08.2019 по 31.10.2020 та з 21.03.2020 по 31.10.2020, 519, 66 грн - пені за період з 21.06.2020 по 31.10.2020 та 7 383, 49 грн - штрафу у розмірі 10 % від несплаченої суми.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 02462/4-06 від 21.05.2003, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Житлово-комунальні послуги, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг є, зорема: послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.
Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що за період з 01.07.2019 по 30.09.2020 відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення на суму 73 834, 94 грн, що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку та реєстром дебетових повідомлень, що надсилались на адресу відповідача.
Проте, відповідач за надані послуги у вказані періоди не розрахувався, внаслідок чого за Товариством власників квартир "Будматеріали" утворилась заборгованість у розмірі 73 834, 94 грн.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (надалі - Правила користування), які відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.
Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил користування).
Пунктами 3.1, 3.7 Правил користування встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 3.13 Правил користування суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Згідно з п. 5.21. Правил користування зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.
Відповідно до п. 3.5. договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятидений термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем здійснювалось зняття показів лічильників води щомісячно по графіку зняття показань, погодженому між сторонами, по кожному вузлу обліку, у присутності відповідача із складанням відповідних двосторонніх актів про зняття показань з приладу обліку.
При цьому, відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг не повідомляв, свого представника з документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв, а тому, в силу положень п. 3.5. договору, кількість та вартість наданих позивачем послуг у вказаний період вважаються безумовно прийнятими.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.
За таких обставин, встановлений договором порядок надання заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг відповідачем виконано не було, в той час, як надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог акти про зняття показань з приладу обліку, які підписані зі сторони відповідача без будь-яких заперечень та зауважень, підтверджують факт надання послуг та їх об'єми за спірний період.
Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про припинення зобов'язання за договором № 02462/4-06 від 21.05.2003 у повному обсязі.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.03.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - сторона-1) та Товариством власників квартир "Будматеріали" (далі - сторона-2) було укладено договір про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності №0620019 (далі - договір про співпрацю), відповідно до умов якого сторона-1 зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води тепловими мережами, зовнішньо- та внутрішньобудинковими системами, включаючи теплове обладнання сторони-2 від межі розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності до квартир/приміщень споживачів, при наданні стороною-1 споживачам послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в будинку(ах), зазначеному(их) в додатку № 1 до цього договору.
Згідно з п. 5.1 договору про співпрацю зобов'язання сторін за цим договором виконуються сторонами на безоплатній основі.
Інші зобов'язання сторін, що виконуються на оплатній основі, регулюються окремим (и) договором (договорами) (п. 5.2 договору).
У пунктах 7.1, 7.2 договору про співпрацю передбачено, що він набирає чинності з 01.03.2019 і діє до 15.05.2020. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору жодною із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.
Разом з тим, існування вказаного договору про співпрацю з відповідачем не відміняє дії договору, який є підставою позовних вимог у даній справі.
При цьому, матеріали справи не містять доказів припинення або розірвання в установленому законом порядку договору № 02462/4-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 21.05.2003.
Твердження відповідача про те, що договір припинив свою дію у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII не можуть бути прийняті судом, оскільки зазначений закон надає право позивачеві укладати договори безпосередньо з фізичними особами - мешканцями багатоквартирних будинків та цим законом передбачено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), при цьому прийняття вказаного Закону не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів.
Водночас, твердження відповідача про укладення договорів про надання послуг з водопостачання та водовідведення виключно з власниками квартир, наймачами (орендарями) житлових приміщень/квартир, як споживачами послуги, також жодним чином не впливають на необхідність виконання відповідачем зобов'язань за наданими послугами відповідно до діючого договору, який недійсним не визнавався і дія якого не припинялася, тобто, не нівелюють обов'язку відповідача сплатити вартість наданих позивачем послуг у період, щодо якого відсутні докази того, що споживачем (абонентом) наданих позивачем послуг були інші особи, а не відповідач.
Крім того, відповідачем не було надано доказів укладення договорів з іншим виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, а також укладення з мешканцями будинку договорів на водопостачання питної води, що йде на підігрів.
Отже, надання послуг із постачання води, у тому числі, гарячого водопостачання, регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом, яким є відповідач, на користь позивача.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, на день прийняття рішення у справі у відповідача наявна заборгованість за надані послуги у розмірі 73 834, 94 грн.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 3.4. договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
Враховуючи наявну в матеріалах справи довідку АТ «Банк Кредит Дніпро» від 23.09.2020 №55/9-1306 з доданим до неї реєстром дебетових повідомлень, що надсилались на адресу ТВК "Будматеріали" суд вважає, що позивачем належним чином виконано умови п. 3.4 договору та направлено до банківської установи відповідача у спірний період платіжні документи на оплату наданих послуг.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п. 18, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Таким чином, суд дійшов висновку, що починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим, відбулося прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 02462/4-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 21.05.2003 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 73 834, 94 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» просить суд стягнути з відповідача 894, 80 грн. - інфляційних втрат за періоди з 21.08.2019 по 31.10.2020 та з 21.03.2020 по 31.10.2020, 500, 10 грн. - 3 % річних за періоди з 21.08.2019 по 31.10.2020 та з 21.03.2020 по 31.10.2020, 519, 66 грн - пені за період з 21.06.2020 по 31.10.2020 та 7 383, 49 грн - штрафу у розмірі 10 % від несплаченої суми.
Згідно п. 4.2. договору, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування пені.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 461, 84 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 21.06.2020 по 31.10.2020, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 383, 49 грн - штрафу у розмірі 10 % від несплаченої суми, суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 4.1. договору, за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.
Так, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 4.1. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 7 383, 49 грн - штрафу у розмірі 10 % від несплаченої суми (73 834, 94 грн).
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 894, 80 грн. - інфляційних втрат за періоди з 21.08.2019 по 31.10.2020 та з 21.03.2020 по 31.10.2020, 500, 10 грн. - 3 % річних за періоди з 21.08.2019 по 31.10.2020 та з 21.03.2020 по 31.10.2020, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у загальному розмірі 500, 04 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за періоди з 21.08.2019 по 31.10.2020 та з 21.03.2020 по 31.10.2020, а також сума інфляційних втрат у розмірі 565, 03 грн., за періоди з 21.08.2019 по 31.10.2020 та з 21.03.2020 по 31.10.2020, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Тож, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства власників квартир "Будматеріали" (вул. Шовковична, буд. 48, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код - 22894914) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Лейпцизька, буд. 1-а, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код - 03327664) 73 834 (сімдесят три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 94 коп. - заборгованості, 461 (чотириста шістдесят одну) грн 84 коп. - пені, 500 (п'ятсот) грн 04 коп. - 3 % річних, 565 (п'ятсот шістдесят п'ять) грн 03 коп. - інфляційних втрат, 7 383 (сім тисяч триста вісімдесят три) грн 49 коп. - штрафу та 2 092 (дві тисячі дев'яносто дві) грн 19 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков