ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2021Справа № 910/19928/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (м. Полтава)
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (м. Київ)
про стягнення 12.597,00 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 12.597,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "СК "Саламандра", як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, в подальшому між позивачем та ПрАТ "СК "Саламандра" було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.20. щодо придбання права вимоги за грошовими зобов'язаннями, внаслідок чого позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.20. відкрито провадження у справі № 910/19928/20 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
11.01.21. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній стверджує про необґрунтованість позову.
16.01.21. позивачем подано відповідь на відзив, у якому позивачем наведено доводи т а аргументи на спростування заперечень відповідача.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25.07.19. в м. Києві по просп. Соборності, 7А сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля УАЗ, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал", під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля "Ніссан", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП автомобіль "Ніссан", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, розмір матеріального збитку, завданого власнику означеного ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 15.116,40 грн, що підтверджено наданим позивачем Звітом № 16468 від 28.11.19.
Зазначена ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 10.1., 13.1. Правил дорожнього руху. Крім того, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п.10А ПДР та залишив місце ДТП.
Вказане підтверджується інформацією Нацполіції та постановою Дніпровського районного суду від 26.09.19. в справі №755/14597/19, зі змісту якої встановлено вину ОСОБА_1 та накладено на останнього адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.
Під час вчинення ДТП 25.07.19. ОСОБА_1 працював у Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" водієм автотранспортного засобу ІІІ класу в автоколоні № 2 управління автотранспорту на а/м фургон УАЗ 3962, державний № НОМЕР_1 , що підтверджується наданим відповідачем витягом з наказу № 193-к від 05.06.19.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу УАЗ 3909, державний реєстраційний № НОМЕР_1 на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дім Страхування" (в подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра") за Полісом АМ/6629880.
Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, за Полісом АМ/6629880 складає 10.000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
26.11.19. ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ "СК "Саламандра" з повідомленням про настання страхового випадку.
05.12.19. ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ "СК "Саламандра" з заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно зі страховим Актом №0024708.11.19/1 від 06.12.19. та розрахунком страхового відшкодування ПрАТ "СК "Саламандра" прийнято рішення про виплату потерпілій ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 12.597,00 грн.
31.01.20. ПрАТ "СК "Саламандра" виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 12.597,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3947 від 31.01.20., копія якого наявна в матеріалах справи.
02.01.20. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" (клієнт) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК (далі - Договір факторингу), за умовами якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (п. 1.1. Договору факторингу).
За цим Договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по усіх переданих регресних вимогах клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання Акту прийому-передачі документів по відповідній регрес ній вимозі за формою, наведеною в Додатку № 2 до цього Договору (п. п. 1.2., 1.3. Договору факторингу).
Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу для реалізації фактором придбаних ним прав, клієнт зобов'язаний передати фактору оригінали документів, що посвідчують виникнення у клієнта права регресної вимоги. Одночасно з передачею оригіналів документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідних прав регресних вимог, сторони підписують акт приймання-передачі документів.
За умовами п. 2.2. Договору факторингу клієнт зобов'язаний сповістити боржників про укладання цього Договору стосовно прав регрес них вимог і повідомити, що платежі на користь фактора є належними.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання в діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 6.1. Договору факторингу).
Переліком переданих регресних вимог № 01-20 за період з 02.01.20. по 31.03.20. визначено передачу фактору права вимоги до ПрАТ "АК "Київводоканал" на суму 12.597,00 грн за страховим актом № 0024708.11.19/1.
Згідно з Актом приймання-передачі документів № 20-1 від 05.02.20. до Договору факторингу, клієнтом передано, а фактором прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами до ПрАТ "АК "Київводоканал" на суму 12.597,00 грн за страховим випадком № 0024708.11.19/1.
05.02.20. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 06/51 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу по справі № 0024708.11.19/1 у розмірі 12.597,00 грн.
Листом №944/12/36/2-20 від 20.02.20. відповідач відмовив у задоволенні означеної претензії.
У зв'язку з відмовою відповідача здійснити виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 12.597,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 Цивільного кодексу України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України "Про страхування". До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Положення ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частина 1 ст. 1172 ЦК України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Підпунктом "в" підпункту 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Оскільки матеріалами справи достовірно підтверджено, що водій ОСОБА_1 залишив місце ДТП, позовні вимоги до ПрАТ "АК "Київводоканал" в силу перелічених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є обґрунтованими.
Судом відхиляються заперечення відповідача про те, що страхове відшкодування було виплачено потерпілій ОСОБА_2 неправомірно, внаслідок пропуску нею 30-денного строку для подання заяви про виплату страхового відшкодування (п. 35.1. ст. 35 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), оскільки наслідки такого пропуску строку встановлені абз. 5 п. 36.2. ст. 36 названого Закону, та не можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Доводи по відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів огляду автомобіля, переліку пошкоджень, завданих внаслідок ДТП, відсутності у Звіті № 16468 від 28.11.19. обов'язкових реквізитів та відомостей судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, за висновками суду, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра", перейшло право вимоги потерпілого до відповідальної особи за заподіяну шкоду в розмірі 12.597,00 грн.
Водночас, 02.01.20. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК; та згідно з Актом приймання-передачі документів № 20-1 від 05.02.20. до Договору факторингу, клієнтом передано, а фактором прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами до ПрАТ "АК "Київводоканал" на суму 12.597,00 грн за страховим випадком № 0024708.11.19/1.
За приписами статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Таким чином, позивач отримав право вимоги до відповідача на стягнення страхового відшкодування, сплаченого за наслідками пошкодження транспортного засобу марки "Ніссан", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.07.19.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.
Враховуючи зазначене вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 12.597,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (010152, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36000, м. Полтава, вул. Колективна, 10; ідентифікаційний код 37686922) 12.597 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн 00 коп. страхового відшкодування, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко