04.03.2021 Справа № 908/524/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» від 26.02.2021 р. за вих. №01-26/02-2021 про забезпечення позову
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» (03038, м. Київ, вул.Миколи Грінченка, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 21664678)
До відповідача: Приватного підприємства «Техсервіс» (70424, Запорізька область, с.Розумівка, містечко Зоряне, буд. 73, код ЄДРПОУ 22120940)
про стягнення 6 727 170,98 грн.
Без виклику представників сторін
02.03.2021 р. до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» надійшла заява від 26.02.2021 р. за вих. №01-26/02-2021 про забезпечення позову.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021 р. вказану заяву розподілено судді Проскурякову К.В.
Згідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У заяві зазначено, що ТОВ «АББ ЛТД» має намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з ПП «Техсервіс» заборгованості за договірними зобов'язаннями на загальну суму 6 727 170,98 грн. та позивач вважає, що існують підстави для забезпечення позову до пред'явлення позову.
В обґрунтування забезпечення позову заявник посилається на те, що 30.07.2019 р між ТОВ «АББ ЛТД» та ПП «Техсервіс» укладено договір поставки № 216/ОРР-19-3290164. Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 07.11.2019 р. загальна вартість Обладнання з ПДВ складає 6 407 906,54 грн. 20.11.2019 р. ТОВ «АББ ЛТД» поставлено ПП «Техсервіс» вищезазначене обладнання, що підтверджується Видатковою накладною № ВН-3801006218 від 20.11.2019 р., підписаною обома сторонами договору. Однак, ПП «Техсервіс» було сплачено лише один платіж в рамках виконання даного договору, а саме -19.08.2019 р. сплачено 835 004,56 грн. як попередню оплату згідно п.2.2.1. договору, що вбачається з Довідки від 19.11.2020 р. Станом на дату подання цієї заяви ТОВ «АББ ЛТД» не отримало усієї суми коштів згідно договору від 30.07.2019 р., незважаючи на його повне виконання ТОВ «АББ ЛТД». Таким чином, станом на 14.01.2021 р. основна заборгованість ПП «Техсервіс» перед ТОВ «АББ ЛТД» щодо оплати за поставлене обладнання згідно Договору № 216/ОРР-19-3290164 від 30.07.2019 р. становить: 5 572 901,98 грн. У той же час, договором передбачено й інші санкції за неналежне його виконання для Покупця: пеня у загальному розмірі 833 873,67 грн., а також штраф - 320 395, 33 грн. Отже, загальна сума заборгованості ПП «Техсервіс» перед ТОВ «АББ ЛТД» складає 6 727 170,98 грн.
Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у цій справі, оскільки ПП «Техсервіс» є пов'язаним із рядом інших компаній спільним керівником ОСОБА_1 , відтак існує обґрунтований ризик, що майнові активи, які знаходяться у розпорядженні ПП «Техсервіс» буде відчужено на інші підконтрольні підприємства з метою ухилення від виконання рішення у цій справі. З огляду на той факт, що директор ПП «Техсервіс» ОСОБА_1 є також керівником та (або) засновником ще у не менш ніж 13 компаніях, окрім ПП «Техсервіс», існують обґрунтовані підстави вважати, що дані компанії можуть бути використані з метою ухилення від виконання рішення суду у даній справі шляхом відчуження майнових актів ПП «Техсервіс» пов'язаним компаніям у випадку, якщо не буде забезпечено позов у даній справі. У той же час, з листопада 2019 р. ПП «Техсервіс» ухиляється від сплати заборгованості, не реагує жодним чином на вимоги ТОВ «АББ ЛТД», у т.ч. - не надало відповіді на претензію ТОВ «АББ ЛТД» від 14.01.2021 р. Однак, інформація щодо можливої реалізації майна або ж перерахунку грошових коштів з рахунків ПП «Техсервіс» є закритою інформацією для ТОВ «АББ ЛТД», а з'ясувати наявність таких операцій буде можливо виключно у ході примусового виконання рішення суду згідно положень ЗУ «Про виконавче провадження», хоча на час такого примусового стягнення кошти та активи ПП «Техсервіс» можуть бути вже відчужені. Зазначає, що засновник ПП «Техсервіс» ОСОБА_2 також виступає засновником ТОВ «Солар Памп» (42192389), та ТОВ «М ВЕРУМ ФАРМ» (43924602), які також можуть бути використані з метою уникнення відповідальності щодо відшкодування заборгованості шляхом відчуження на користь підконтрольних ОСОБА_2 компаніям майнових актів ПП «Техсервіс».
На підставі викладеного, заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно Приватного підприємства «Техсервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи: 22120940) в межах ціни позову у даній справі, а саме: 6 727 170,98 грн.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, з наведених норм вбачається, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.
Відповідно до положень статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 у справі №910/361/18.
Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
За змістом частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Як зазначає позивач, за договором поставки № 216/ОРР-19-3290164 від 30.07.2019 р. укладеного між ТОВ «АББ ЛТД» та ПП «Техсервіс», у відповідача існує заборгованість в розмірі 5 572 901,98 грн. за отримане обладнання, а також заявником будуть заявлені у позові вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 833 873,67 грн. та штрафу в сумі 320 395,33 грн., тобто загальна сума заборгованості ПП «Техсервіс» перед ТОВ «АББ ЛТД» складає 6 727 170,98 грн.
Суд зазначає, що предметом позову, який буде поданий заявником, є стягнення грошових коштів, а не витребування майна у відповідача.
Проте в обґрунтування забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на майно ПП «Техсервіс». В той же час, заява про забезпечення позову не містить обґрунтування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Також не зазначено переліку та індивідуальних ознак цього майна, його місцезнаходження, не обґрунтовано вартість цього майна, за рахунок якого може відбутись погашення заборгованості.
Позивачем не наведено в чому полягає зв'язок між цим конкретним заходом на забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Позивач лише посилається на факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, що не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України.
Із заяви про забезпечення позову не вбачається також, що майно, наявне у відповідача, може зникнути, зменшитися в кількості, або може погіршитися його якість на момент виконання рішення в результаті об'єктивних чи суб'єктивних причин. Доказом таких обставин могло би бути, зокрема, вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на приховування або відчуження майна; дій, спрямованих на уникнення відповідальності або перешкоджання законному стягненню; відсутність грошових коштів для виконання зобов'язання за спірними правочинами; незадовільний фінансовий стан; наявність відкритих виконавчих проваджень тощо.
Зі змісту пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
У постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі №915/870/18, від 05.09.2019р. у справі №911/527/19 викладено правову позицію, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Саме лише посилання позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову в розмірі 6 727 170,98 грн.
Разом з тим, враховуючи, що предметом позову, який має бути поданий, є вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 6 727 170,98 грн., то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача грошові кошти у відповідному розмірі.
Отже, застосування заходу до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову є безпосередньо пов'язаним з предметом позову.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 р. у справі № 910/1642/18, у постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2015 р. у справі № 910/22285/14.
З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв'язку між заявленими позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, а також враховує, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність відповідача.
Враховуючи, що спір стосується невиконання відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості за договором поставки № 216/ОРР-19-3290164 від 30.07.2019 р., існування заборгованості ще з 2019 р., тобто більше ніж рік тому відповідачем отримано обладнання, однак суму коштів у повному обсязі не сплачено, приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем до заяви, та доводів, наведених у заяві, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову - 6 727 170,98 грн.
Також суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи одстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» від 26.02.2021 р. за вих. №01-26/02-2021 про забезпечення позову задовольнити частково, а саме з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Техсервіс» (70424, Запорізька область, с. Розумівка, містечко Зоряне, буд. 73, код ЄДРПОУ 22120940) в межах ціни позову в сумі 6 727 170,98 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Частиною 2 статті 141 ГПК України передбачено, що зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.
У ч. 3 ст.141 ГПК України передбачено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.141 ГПК України Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 141 ГПК України строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Заявником в якості зустрічного забезпечення в порядку п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України запропоновано внесення (перерахування) на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до п.2.2. Договору поставки №216/ОРР-19-3290164, оплата обладнання Покупцем здійснюється виключно на підставі наданого рахунку Постачальника шляхом перерахування безпосередньо на рахунок Постачальника грошових коштів у два етапи:
2.2.1. I етап - попередня оплата у розмірі 10% від загальної вартості обладнання - 835004,56 грн. протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання договору обома Сторонами на підставі виставленого рахунку на оплату, що містить розмір суми розрахованої відповідно до п.2.3 цього договору;
2.2.2. II етап - оплата у розмірі 5 572 901,98 грн. протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати видаткової накладної на підставі виставленого рахунку на оплату.
Враховуючи предмет можливого позову в сумі 6 727 170,98 грн., суд вважає за необхідне з урахуванням співмірності зустрічного забезпечення позову із вжитими заходами забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти ПП «Техсервіс» в межах ціни позову в сумі 6 727 170,98 грн., забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, в розмірі 100 000,00 грн.
Суд звертає увагу позивача, що згідно з ч. 8 ст. 141 ГПК України якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Керуючись ст.ст. 137, 139, 140, 141, 144, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» від 26.02.2021 р. за вих. №01-26/02-2021 про забезпечення позову задовольнити частково.
2. В порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Техсервіс» (70424, Запорізька область, с. Розумівка, містечко Зоряне, буд. 73, код ЄДРПОУ 22120940) в межах ціни позову в сумі 6 727 170 (шість мільйонів сімсот двадцять сім тисяч сто сімдесят) грн. 98 коп.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 21664678)
Боржник: Приватне підприємство «Техсервіс» (70424, Запорізька область, с. Розумівка, містечко Зоряне, буд. 73, код ЄДРПОУ 22120940)
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 21664678) в порядку зустрічного забезпечення внести на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області: р/р - UA958201720355289002000000295, ЄДРПОУ - 03500105, Банк отримувач: Держказначейська служба України, м. Київ; отримувач платежу: Господарський суд Запорізької області) грошові кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. у десятиденний строк з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, докази сплати (відповідні платіжні документи) надати суду у вказаний строк.
4. Оригінал ухвали направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД».
5. Копію ухвали направити відповідачу.
6. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
7. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано: 04.03.2021 р.
Строк пред'явлення даної ухвали до виконання до 04.03.2024 р.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.