ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
04.02.2021 р. м. Ужгород Справа № 907/205/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс", м. Київ
до відповідача Фізичної особи - підприємця Дешко Василя Васильовича, м. Мукачево
про стягнення 108 797 грн. 27 коп., в тому числі 104 913 грн. 54 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 469 грн. пені та 1 414 грн. 73 коп. 12% річних,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача -
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс", м. Київ заявлено позов до відповідача Фізичної особи - підприємця Дешко Василя Васильовича, м. Мукачево про стягнення 108 797 грн. 27 коп., в тому числі 104 913 грн. 54 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 469 грн. пені та 1 414 грн. 73 коп. 12% річних.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2020 року відкрито провадження у справі № 907/205/20 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору.
Ухвалами суду від 27.08.2020 року, 24.09.2020 року, 30.11.2020 року та 22.12.2020 року відкладався розгляд справи з підстав, наведених в ухвалах суду.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору поставки № 10339-07/2016 від 28.11.2016 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість 104 913 грн. 54 коп. за поставлений товар. Крім того, за порушення строків оплати за товар, позивач нарахував відповідачу 2 469 грн. пені та 1 414 грн. 73 коп. 12% річних (п.п. 5.2. та 5.3. Договору).
Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву б/н від 19.10.2020 року, яким просить у задоволенні позову відмовити повністю. Посилається на те, що позивач здійснив поставку неякісного товару, який не відповідає домовленостям та встановленим стандартам якості. Вказує на те, що відповідно до п. 6.1. договору неякісний товар підлягає заміні постачальником на підставі висновку постачальника при умові, що товар є негідним для застосування по вині постачальника і при цьому не має пошкоджень по вині покупця. Заміна неякісного товару здійснюється на складі постачальника на протязі трьох днів з моменту складення відповідного висновку постачальника, при наявності відповідного товару на складі. Вказує на те, що відповідач, з метою врегулювання ситуації та виконання обов'язку щодо поставки товару неналежної якості, неодноразово звертався до позивача, в тому числі в телефонному режимі, з вимогою замінити неякісний товар. Однак, Позивач відмовився від заміни на товар належної якості. Наголошує відповідач на тому, що оскільки позивач на вимогу відповідача не здійснив заміну неякісного товару на товар належної якості, то відповідач не розрахувався за даний товар.
Щодо нарахування пені, то відповідач зазначає наступне. Укладаючи договір поставки, сторони за наявності взаємного волевиявлення закріпили в п. 5.2 договору розмір пені, що складає 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а не пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, одностороння зміна умов договору може мати місце тільки у випадках коли право на таку зміну встановлено договором чи законом. Сторонами в п. 8.1. договору обумовлено, що зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється Додатковою угодою до цього договору. Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної Додаткової угоди до цього договору. Однак, ніяка додаткова угода щодо зміни розміру пені не укладалася та не підписувалася між сторонами.
Наголошує на тому, що законодавець у відповідності до чинного законодавства надав право сторонам у господарському договорі самостійно визначати розмір штрафних санкцій (пені, штрафу), чим позивач і відповідач скористалися, укладаючи договір поставки № 10339-07/2016 від 28.11.2016 року. Отже, відступ від даного розміру пені, що складає 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, є недоцільним, адже сторонами в договорі чітко визначено такий розмір, а одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповіддю на відзив позивач зазначив про те, що умовами договору визначено порядок повернення чи заміни неякісного товару. Так, пунктом 6.1. договору поставки № 10339-07/2016 сторони встановили, що неякісний товар підлягає заміні постачальником на підставі висновку постачальника при умові, що товар є негідним для застосування по вині постачальника і, при цьому, не має пошкоджень по вині покупця. Заміна неякісного товару здійснюється на складі постачальника на протязі трьох днів з моменту складення відповідного висновку постачальника, при наявності відповідного товару на складі. При цьому, складається акт із зазначенням асортименту, кількості і якості товару, що замінюється підписується сторонами і разом з висновком постачальника є підставою для заміни товару.
Крім того, вказує на те, що на підставі договору № 10339-07/2016 позивачем за видатковими накладними від 13.01.2020 року № SI0002118681, від 13.01.2020 року № SI0002118684, від 20.01.2020 року № SI0002130255, від 24.01.2020 року № SI000213842 та від 27.01.2020 року № SI0002141094, відповідачу були відвантажені автомобільні шини. Перелічені накладні підписані у повноваженими представниками сторін за договором № 10339-07/2016, без зауважень і заперечень, тобто, претензій до якості отриманого товару не висувалося.
Із покликанням на Положення про гарантію та повернення товару по рекламації, що є додатком № 1 до Договору № 10339-07/2016, позивач стверджує, що на підставі п.п. 6.1, 6.2. Положення в разі виявлення дефектів товару є обов'язковим складання покупцем акту з детальним описом дефекту і фактичних обставин його виявлення і передача його факсом менеджерові постачальника не пізніше 48 годин з моменту виявлення дефекту. Претензія покупця приймається постачальником лише в тому випадку, якщо встановлено, що товар проданий покупцеві ТОВ " Автодистриб'юшн Карго Партс" - даний факт визначається по серійному номеру, який вказаний в гарантійному талоні. Підстава для прийняття постачальником рішення про визнання претензії є висновок технічної експертизи про причини виникнення дефекту і про придатність шини до подальшої експлуатації.
Наголошує позивач на тому, що відповідачем до відзиву на підтвердження обставин поставки позивачем на його адресу неякісного товару, який не відповідав домовленостям та встановленим стандартам якості, а також виконання ним приписів пункту 6.1. договору № 10339-07/2016 та пунктів 6.1-6.2. Положення про гарантію та повернення товару по рекламації (додаток № 1 до договору № 10339-07/2016), у тому числі на підтвердження факту неодноразового звернення до позивача з відповідною претензією, не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу. Крім того, звертає увагу суду на те, що відповідач жодного разу не звертався до позивача, у тому числі в телефонному режимі, з вимогою про заміну неякісного товару, поставленого на його адресу за вищезгаданими видатковими накладними.
Позивач вказує на те, що відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, зазначає про те, що зі змісту наведеного убачається, що вказаним Законом не встановлюються обмеження щодо визначення розміру пені, а передбачаються обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Тобто, сторони договору вільні у визначені розміру пені за прострочення грошового зобов'язання, але при її обчисленні для сплати (стягнення) її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Наголошує на тому, що відповідно до положень цивільного законодавства позивач та відповідач у договорі № 10339-07/2016 врегулювати свої відносини на власний розсуд та пунктом 5.2. Договору передбачили, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Однак, при здійснені розрахунку пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем, виключно на підставі закону, було застосовано ставку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, за твердженням позивача, заперечення відповідача проти правильності розрахунку пені слід відхилити, оскільки застосування до цього розрахунку ставки у розмірі 0,5% від суми заборгованості, на якій наполягає відповідач, суперечить положенням цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд встановив:
28.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (постачальником, позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем Дешко Василем Васильовичем (покупцем, відповідачем у справі) укладено Договір поставки № 10339-07/2016 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали (надалі - Товар), а також виконувати шиномонтажні послуги. Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати товар та оплачувати його. Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару. Загальна сума Договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору (розділ 1 Договору).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. та 2.4. Договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід'ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар. Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути доставлені покупцю у відповідні строки з інших складів Постачальника. Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.
Згідно п. 3.1. Договору, сторони домовились, що оплата згідно Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику.
Пунктами 4.2. та 4 3.2. Договору визначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити розрахунки згідно з п.п. 2, 3 Договору. Приймання товару покупцем по кількості та якості здійснюється протягом не більше 3-х робочих днів з дня відвантаження товару постачальником. При виявлені невідповідності продукції по кількості або якості умовам договору, покупець зобов'язаний призупинити приймання. Подальше приймання здійснюється з представником постачальника, якщо постачальник не надасть письмового дозволу на самостійне продовження приймання покупцем. При проведенні приймання з порушенням умов цього пункту збитки постачальником не відшкодовуються.
На підставі п. 8.2. цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 року. Якщо протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. 8.4. Договору).
На виконання умов Договору, зокрема, згідно видаткових накладних № SI0002118681 від 13.01.2020 року, № SI0002118684 від 13.01.2020 року, № SI0002130255 від 20.01.2020 року, № SI0002138421 від 24.01.2020 року, № SI0002141094 від 27.01.2020 року, підписаних та скріплених печатками сторін без будь-яких зауважень, копії яких долучено до матеріалів справи, позивач відпустив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 104 913 грн. 54 коп.
Проте, вартість поставленого позивачем товару відповідачем оплачена не була, з огляду на що у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 104 913 грн. 54 коп., несплата якої стала підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення зазначеної суми заборгованості в примусовому порядку.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений товар на підставі видаткових накладних, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 104 913 грн. 54 коп.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню повністю в розмірі 104 913 грн. 54 коп.
Як встановлено матеріалами даної справи, підтверджується позивачем та не спростовується відповідачем, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, відповідачем сума заборгованості не сплачена.
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 2 469 грн., обрахована по кожній окремо видатковій накладній.
У пункті 5.2. Договору сторони погодили, що в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
.За положеннями ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснюючи перевірку нарахування позивачем суми 2 469 грн. пені, судом здійснено перерахунок пені, в результаті чого така складає 2 462 грн. 27 коп., виходячи із кількості днів у 2020 році - 366 днів та підлягає стягненню з відповідача повністю. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми пені належить відмовити. Позивачем при розрахунку пені взято за основу 365 днів у році, натомість, у 2020 році було 366 днів.
За положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 414 грн. 73 коп. 12% річних.
Відповідно до п. 5.3. Договору, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 відсотків річних від простроченої суми.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, вимоги про стягнення 12% річних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 1 405 грн. 58 коп., виходячи із кількості днів у 2020 році - 366 днів. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми 12% річних належить відмовити.
Щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву суд констатує наступне.
Пунктом 4.3.2. Договору передбачено, що приймання товару покупцем по кількості та якості здійснюється протягом не більше 3-х робочих днів з дня відвантаження товару постачальником. При виявлені невідповідності продукції по кількості або якості умовам договору, покупець зобов'язаний призупинити приймання. Подальше приймання здійснюється з представником постачальника, якщо постачальник не надасть письмового дозволу на самостійне продовження приймання покупцем. При проведенні приймання з порушенням умов цього пункту збитки постачальником не відшкодовуються.
Відповідно до розділу 6 Договору, сторони передбачили, що неякісний товар підлягає заміні постачальником на підставі висновку постачальника при умові, що товар є негідним для застосування по вині постачальника і при цьому не має пошкоджень по вині покупця. Заміна неякісного товару здійснюється на складі постачальника на протязі трьох днів з моменту складення відповідного висновку постачальника, при наявності відповідного товару на складі. При цьому складається акт із зазначенням асортименту, кількості і якості товару, що замінюється, підписується сторонами і разом з висновком постачальника є підставою для заміни товару. У разі незгоди покупця із висновком постачальника покупець має право ініціювати проведення експертизи, яка має бути проведена зазначеною постачальником установою (підприємством, що здійснює гарантійний ремонт товарів від відповідного виробника, або іншою, визначеною постачальником, організацією). Висновок експертизи має визначити причини поломки товару (вина виробника або постачальника), із зазначенням обставини стосовно відсутності вини покупця (наприклад, внаслідок порушення покупцем правил зберігання або користування товаром). Повернення або обмін товару належної якості проводяться постачальником за зверненням покупця тільки при наявності накладної про повернення товару від покупця із зазначенням номеру і дати видаткової накладної постачальника, за якою був поставлений товар. Повернення або обмін товару належної якості можуть бути проведені покупцем за повну відпускну вартість на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки товару, якщо інше не буде встановлене додатковою письмовою угодою сторін. Повернення або обмін товару після цього строку проводиться після додаткової попередньої сплати покупцем на підставі рахунку постачальника вартості витрат, пов'язаних із зазначеним обміном (поверненням) в розмірі 20 (двадцяти) відсотків від ціни товару, що повертається або обмінюється. До повернення або обміну не приймається товар, який був придбаний за спеціальними цінами при проведенні акцій і розпродажів, за відсутності оригінальної та непошкодженої упаковки товару, неповної комплектності товару. Не може бути повернений товар належної якості, який був в експлуатації, має сліди користування та зносу, або товар, який зберігався покупцем з порушенням встановлених правил, та втратив товарний вигляд. Якщо покупець не є платником ПДВ, товар належної якості поверненню або обміну, у строк більш ніж 14 днів, не підлягає. Винятком є випадок повної попередньої компенсації покупцем постачальнику суми ПДВ, яку постачальник не має можливості скоригувати відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України. За умов поставки FCA покупець повинен перевірити неушкодженість товару та упаковки на приймальному пункті перевізника. У разі виявлення будь яких дефектів товару, що могли виникнути в наслідок необережного або недбалого перевезення покупець має скласти відповідний акт з вповноваженим представником перевізника та негайно повідомити про це постачальника. У випадку, якщо відповідний акт не було складено, постачальник не несе відповідальності за цю поставку.
Частинами 1, 2 ст. 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
При цьому, матеріали справи не містять жодних документальних доказів звернення відповідача до позивача у відповідності до умов Договору з письмовими заявами щодо повернення неякісного товару постачальнику; відмови від договору; вимоги про заміну неякісного товару якісним; звернення щодо пропорційного зменшення ціни за товар. Крім того, як вбачається із видаткових накладних, долучених до матеріалів справи, відповідач такі підписав без будь-яких зауважень та без зазначення щодо поставки йому товару неналежної якості.
Що стосується посилання відповідача на неправильний розрахунок позивачем суми пені, як такий що розрахований з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, а не з врахуванням визначеного договором відсотку у розмірі 0,5%, суд зазначає наступне.
Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
При цьому, подвійна облікова ставка НБУ за періоди нарахування позивачем пені за один день складає 0,06% та 0,054%, що є значно нижчою визначеного умовами договору розміру пені. Таким чином, оскільки розмір застосованої до відповідача пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка при цьому ще є і нижчою від погодженого Договором розміру, позивач правомірно здійснив розрахунок пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ.
За таких обставин, аргументи відповідача спростовується вищенаведеним.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 101 грн. 69 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
За приписами частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дешко Василя Васильовича, АДРЕСА_1 (код ЄДРЮОФОПтаГФ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс", 02222, м. Київ, вул. Закревського, будинок 16 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 37141112) суму 108 781 (Сто вісім тисяч сімсот вісімдесят одна гривня) грн. 39 коп., в тому числі 104 913 (Сто чотири тисячі дев'ятсот тринадцять гривень) грн. 54 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 462 (Дві тисячі чотириста шістдесят дві гривні) грн. 27 коп. пені та 1 405 (Одну тисячу чотириста п'ять гривень) грн. 58 коп. 12% річних, а також 2 101 (Дві тисячі сто одна гривня) грн. 69 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 04.03.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.