ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 березня 2021 року Справа № 924/894/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП", м.Хмельницький
на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 23.11.20р. суддею Субботіною Л.О. о 15:17 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 30.11.20р.
у справі № 924/894/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП", м.Хмельницький
про стягнення 270586,68 грн.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.11.2020р. у справі №924/894/20 закрито провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" м. Хмельницький про стягнення 24000,00грн. основного боргу.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" про стягнення 246586,68грн. задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" 211362,38грн. основного боргу, 25319,26грн. пені, 3888,46грн. 3% річних, 3712,26грн. інфляційних втрат, 3664,24грн. витрат зі сплати судового збору.
У стягненні 122,72грн. пені, 16,94грн. 3% річних, 2164,66грн. інфляційних втрат відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- покликається не те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" не надало жодного доказу того, що між ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" та перевізниками виникли договірні зобов'язання саме у зв'язку із виконанням ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" своїх зобов'язань виключно перед ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП";
- вказує на те, що ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" не надало, а Господарським судом Хмельницької області в ході судового розгляду не встановлено доказів того, що перевізники: ФОП Зан Іван Васильович, РНОКПП: НОМЕР_1 за маршрутом Lugo, Італія - м.Хмельницький, Україна; ТОВ "ТРАНС МАКСИМА" код ЄДРПОУ: 39989428 за маршрутом Crocetta del Montello, Італія - м.Хмельницький; ФОП Ваш Василь Васильович РНОКПП: НОМЕР_2 за маршрутом CORNUDA, Італія - м.Хмельницький та AUTO-EXPRES S.R.O., компанія, яка зареєстрована за законодавством Словаччини за маршрутом CORNUDA, Італія - м.Хмельницький здійснювали перевезення вантажу, належного тільки ТОВ "ВІЕС ВІ ГРУП", а не будь-яким іншим чи різним клієнтам;
- зазначає, що зареєстрована ТОВ ФТЛ Сервіс Україна" як продавцем послуг у Єдиному реєстрі податкових накладних 15.01.2020р. податкова накладна №36 від 16.12.2019р. є підтвердженням операції з надання ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" послуг для ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" на суму 56 022,33грн.. Однак у Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №ФТ892 від 16.12.2019р. ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" визначило вартість послуг 86 646,00грн., а тому послуги у розмірі 30623,67грн. не підтверджені ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна". Також, 15.01.2020р. ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно квитанції №9330714343, було зареєстровано податкову накладну №47 від 19.12.2019р. в якій зазначено що ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" надало для ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" послуги "Транспортно-експедиторське обслуговування" у розмірі 1 084,65грн.. Однак у Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №ФТ899 від 19.12.2019р. ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" визначило вартість послуг 89 781,58грн., а тому послуги у розмірі 88 696,93грн. не підтверджені ТОВ "ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА". Також, 15.01.2020р. ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно квитанції №9330727249, було зареєстровано податкову накладну №69 від 25.12.2019р. в якій зазначено що ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" надало для ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" послуги "Транспортно-експедиторське обслуговування" у розмірі 2 083,66грн.. Однак у Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019р. ТОВ "ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА" визначило вартість послуг 95 249,39грн., а тому послуги у розмірі 93 165,73грн. не підтверджені ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна". Також, 15.01.2020р. ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно квитанції №9330729225, було зареєстровано податкову накладну №76 від 27.12.2019р. в якій зазначено що ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" надало для ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" послуги "Транспортно-експедиторське обслуговування" у розмірі 1 595,34грн.. Однак у Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №ФТ939 від 27.12.2019р. ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" визначило вартість послуг 110 331,41грн., а тому послуги у розмірі 108 736,07грн. не підтверджені ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна";
- вказує на те, що зважаючи на податкові накладні №36 від 16.12.2019р., №47 від 19.12.2019р., №69 від 25.12.2019р. та №76 від 27.12.2019р. та відсутності доказів укладення ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" із перевізниками, загальна сума підтверджених операції з надання позивачем послуг становить лише 60 785,98грн., які були сплачені ТОВ "ВІЕСВІГРУП".
Листом Північно - західного апеляційного господарського суду №924/894/20/7106/20 від 24.12.2020р. матеріали справи №924/894/20 витребувано з Господарського суд Хмельницької області.
06.01.2021р. до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/894/20.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.11.2020р. у справі №924/894/20 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
28.01.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від на виконання ухвали суду від 11.01.2021р. про залишення апеляційної скарги без руху від ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" надійшло клопотання від 25.01.2021р. з додатками, зокрема, з платіжним дорученням від 22.01.2021р. №86 про сплату судового збору в розмірі 5496,36грн..
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.11.2020р. у справі №924/894/20 та призначено справу №924/894/20 до розгляду на 16.02.2021р. об 16:00год..
09.02.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" надійшла заява, яка підписана представником - адвокатом Бровчуком М.В., про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/894/20 поза приміщенням суду. В даній заяві заявник просить забезпечити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" можливість проведення судового засідання по справі №924/894/20, призначеного 16.02.2021р. об 16:00год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП", яка підписана представником - адвокатом Бровчуком М.В., про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/894/20 поза приміщенням суду повернуто заявнику без розгляду.
11.02.2021р. до Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" адвоката - Бровчука М.В. надійшла повторна заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/894/20 поза приміщенням суду. В даній заяві заявник просить забезпечити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" можливість проведення судового засідання по справі №924/894/20, призначеного 16.02.2021р. об 16:00год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".
Згідно із п.8.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду 04.10.2018р. №1 відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів. Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів. Враховуючи принцип незмінності складу суду, повторний авторизований розподіл справи з метою заміни члена колегії для вирішення процесуальних клопотань (клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції) у період між судовими засіданнями, не проводиться.
Згідно до п.9.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду 04.10.2018р. №1, у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) на строк, що не призводить до порушення строків вирішення справи, повторний автоматизований розподіл не проводиться. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про неможливість проведення судового засідання помічником головуючого судді (судді-доповідача), а у разі відсутності такого помічника - особою, яка виконує його обов'язки. Інформація про неможливість проведення судового засідання розміщується на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет. До матеріалів справи також долучається Довідка про неможливість проведення судового засідання, яка засвідчується підписом такого помічника судді із зазначенням його прізвища та ініціалів. Після усунення обставин, передбачених пунктом 9.3 справа призначається до розгляду в судовому засіданні.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Савченка Г.І. судове засідання у справі №924/894/20 призначене на 16.02.2021р. об 16:00год. не відбулось.
Учасники справи повідомлені про неможливість проведення судового засідання у телефонному режимі, а також шляхом розміщення відповідної інформації на сторінці суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, учасники справи які прибули в судове засідання повідомлені про неможливість проведення судового засідання.
Як вбачається із табеля комп'ютерної програми "Діловодства спеціалізованого суду" суддя-учасник колегії Савченко Г.І. перебував на лікарняному в період з 11.02.2021р. по 19.02.2021р..
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021р. призначено справу №924/894/20 до розгляду на 02.03.2021р. об 15:00год.. Також, задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" адвоката - Бровчука М.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/894/20 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" адвокату - Бровчуку М.В. участь в судовому засіданні у справі №924/894/20, призначеному на 02.03.2021р. об 15:00год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
24.02.202р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" адвоката - Бровчука М.В. надійшла заява про відкладення розгляду справу, у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні.
Розглянувши зазначене вище клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" адвоката - Бровчука М.В. про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В даному випадку представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення даного апеляційного провадження в даному судовому засіданні.
Також, ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" не зазначено підстав неможливості направити в судове засідання іншого представника, що на думку Північно-західного апеляційного господарського суду, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" щодо обставин справи та документальних доказів, яку висловило у поданій суду апеляційній скарзі по справі.
Крім того, суд призначаючи апеляційну скаргу до розгляду у відповідних ухвалах, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також, ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.02.2020р. про відкриття апеляційного провадження, ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021р. про призначення розгляду спрви, явка учасників у справі не визнавалась обов'язковою, а також попереджено про те, що неявка сторін у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, сторони у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 02.03.2021р. не з'явилися, своїх повноважних представників не направили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності сторін у справі.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 04.12.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" (експедитор) укладено договір №ФТЛ00472 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого, чинний договір регулює взаємовідносини сторін по організації експедитором клієнтові комплексу транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних перевезень вантажів клієнта, перевезень вантажів клієнта по території України.
Згідно умов цього договору, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні (п.1.2 договору).
У відповідності до п.1.4 договору, експедитор надає клієнтові транспортно-експедиторські послуги відповідно до Закону України №1955-IV від 01.07.2004р. "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним і Господарським кодексами України.
На підставі даного договору експедитор згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу (п.2.1 договору).
Відповідно до п.2.2 договору, умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв'язком або по електронній пошті (E-mail). Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою.
Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі і у відповідності до товаросупровідних документів вантажовідправника (п.2.3 договору).
Згідно п.2.4 договору, факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг).
У відповідності до п.2.5 договору, при виконанні міжнародних перевезень за цим договором використаються норми про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 19.05.1956р. зі змінами та доповненнями, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП/ТІR) 14.11.1975р., Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 30.09.1957 р., Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) 01.07.1970 р., Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (ADR). У питаннях, не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, сторони керуються законодавством України.
Відповідно до п.п.3.1.2, 3.1.7 договору експедитор зобов'язується здійснювати транспотно-експедиторське обслуговування згідно заявок клієнта, організувати перевезення або організовувати виконання інших пов'язаних з перевезенням робіт і послуг, якщо вони погоджені в заявці, зазначеної в п. 2.2 даного договору.
У п.3.2.12 договору передбачено, що клієнт зобов'язується вчасно в порядку, передбаченому даним договором, оплатити належну винагороду експедитору, суму перевезень, а також відшкодувати документально підтверджені, погоджені додаткові витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта з метою виконання даного договору.
Згідно п.4.1 договору ціни за даним договором установлені в національній валюті. Форма розрахунків безготівкова, шляхом банківського перерахування на поточний рахунок експедитора.
Ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку. Сума (ціна) договору визначається в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору (п.4.3 договору).
Відповідно до п.4.4 договору, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода експедитора згідно цих рахунків, є різниця між сумою що перерахована клієнтом за виконання умов цього договору, та транзитною сумою, що підлягає оплаті перевізникам (третім особам) залучених експедитором до виконання умов за даним договором. Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 4.5 договору сторони встановили, що строк оплати клієнтом 21 (двадцять один) календарних дні з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.
Згідно п.4.7 договору, дата акту здачі-прийняття не повинна бути ранішою за дату фактичного надання послуг за актом здачі-прийняття (а саме - вигрузки товару на склад клієнта).
У відповідності до п.5.4 договору, у випадку прострочення платежу експедитор має право виставити клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а клієнт у цьому випадку зобов'язаний сплатити пеню в повному розмірі.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020р., а у частині грошових зобов'язань - до повного виконання (п. 9.1 договору).
Договір №ФТЛ00472 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від 04.12.2019р. підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток.
Згідно умов договору між сторонами було підписано заявки:
- №63703, маршрут Crocetta del Montello, Італія - м. Хмельницький, Україна, фрахт 86646,00грн, термін доставки вантажу - 12.12.2019.
- №64036, маршрут Lugo, Італія - м. Хмельницький, Україна, фрахт: 89781,58 грн, термін доставки - 16.12.2019;
- №64398, маршрут: CORNUDA, Італія - м. Хмельницький, Україна, фрахт: 95249,39 грн, термін доставки вантажу: 23 - 26.12.2019;
- №64008, маршрут: CORNUDA, Італія - м. Хмельницький, Україна, фрахт: 110331,41 грн, термін доставки вантажу: 23 - 26.12.2019;
Пунктом 22 заявок (умови оплати) сторони визначили, що оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі - прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 21 календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів - акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.
Заявки підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток.
Відповідно до наявних у матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними №№349720, №115755, 345059, 362173, 680342 ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" отримало визначений у них вантаж, що підтверджується підписом останнього, скріпленим відтиском печатки. У накладних зазначено дату отримання вантажу відповідачем, а саме: за заявкою №63703 - 16.12.2019р., за заявкою №64036 - 19.12.2019р., за заявкою №64398 - 25.12.2019р.. Дата отримання вантажу за заявкою №64008 у накладних №№362173, 680342 не визначена.
Також, усі міжнародні товарно-транспортні накладні містять відтиск печатки Хмельницької митниці ДФС із датою розмитнення вантажу, зокрема: 16.12.2019р., 19.12.2019р., 25.12.2019р. та 27.12.2019р..
Водночас, на підтвердження факту надання ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажу у міжміському і міжнародному сполученні за договором №ФТЛ00472 від 04.12.2019р. ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" долучено до матеріалів справи акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ892 від 16.12.2019р. на суму 86646,00грн, №ФТ899 від 19.12.2019р. на суму 89781,58грн, №ФТ921 від 25.12.2019р. на суму 95249,39грн. та №ФТ939 від 27.12.2019р. на суму 110331,41грн..
Зазначені вище акти підписані зі сторони ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" - директором ОСОБА_1 та скріплені відтиском печатки відповідача, а зі сторони ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" акти №ФТ892 від 16.12.2019р. та №ФТ899 від 19.12.2019р. підписані директором Вишневецьким В.В., акти №ФТ921 від 25.12.2019р. та №ФТ939 від 27.12.2019р. - комерційним директором ОСОБА_2 та скріплені відтиском печатки ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна".
В подальшому, 31.01.2020р. ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" звертався до ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" із листом №7, в якому визнав заборгованість за договором №ФТЛ00472 від 04.12.2019р. в розмірі 382008,38грн. та просив розстрочити вказаний борг на період з 31.01.2020р. по 12.03.2020р..
Надалі, ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" зверталося до ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" з листом №17 від 03.03.2020р., згідно якого повідомляв про намір погасити заборгованість у строк до 12.03.2020р..
Однак, враховуючи те, що відповідач не сплатив заборгованість за договором №ФТЛ00472 від 04.12.2019, позивач звернувся до суду із даним позовом та керуючись п. 5.4 договору та статтею 625 ЦК України заявив до стягнення з відповідача 25441,98грн пені, 5876,92грн інфляційних втрат та 3905,40грн 3 % річних.
За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" про стягнення 270586,68грн, з яких 235362,38грн основного боргу, 25441,98грн пені, 5876,92грн інфляційних втрат, 3905,40грн 3% річних.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" посилається на те, що 04.12.2019р. між сторонами укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні №ФТЛ00472.
На підставі договору позивач надав, а відповідач прийняв транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується заявками, міжнародними товарно-транспортними накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг). Позивач вказує, що загальна сума наданих послуг становить 382008,38грн..
У відповідності до п. 22 заявок, оплата за надані послуги повинна бути здійснена протягом 21 календарного дня з моменту вивантаження вантажів у пункті доставки. Оскільки з моменту вивантаження вантажів за кожною із заявок у грудні 2019 року минуло значно більше, ніж 21 день, то позивач вважає, що строк оплати за надані послуги є таким, що настав.
Однак плата за них не була здійснена своєчасно та у повному розмірі. Так, із порушенням строків була проведена оплата на загальну суму 146646,00грн., зокрема: 30000,00грн. (31.01.2020р.), 30000,00грн (17.02.2020р.), 60000,00грн. (18.02.2020р.) та 26640,00грн. (31.03.2020р.). Позивач зазначає, що наявність заборгованості підтверджується гарантійними листами №7 від 31.01.2020 та №17 від 03.03.2020р.. Вказує, що сума основного боргу відповідача становить 235362,38грн..
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням договору, а також керуючись п. 5.4 договору та статтею 625 ЦК України позивач заявив до стягнення з відповідача 25441,98грн. пені, 5876,92грн. інфляційних втрат та 3905,40грн. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/894/20 та призначено підготовче засідання на 27.08.2020р..
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.08.2020р. відкладено підготовче засідання на 10:30год. 21.09.2020р..
Згідно ухвали Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 відкладено підготовче засідання на 06 жовтня 2020 року та продовжено строк підготовчого провадження по справі №924/894/20 на тридцять днів.
Відповідно до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 06.10.2020 відкладено підготовче засідання на 15.10.2020р. та продовжено відповідачу встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов до 12.10.2020р. включно.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020, керуючись ч.11 ст.176 ГПК України, залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" про стягнення 270586,68грн, надавши заявнику строк для усунення недоліків до 13.10.2020р., але не пізніше п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
Після усунення позивачем недоліків судом ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.10.2020р. продовжено розгляд справи №924/894/20 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2020р. закрито підготовче провадження у справі №924/894/20 та призначено справу №924/894/20 до судового розгляду по суті на 23.10.2020р..
В судовому засіданні 23.10.2020р. судом на підставі п.1 ч.2 ст.202 ГПК України відкладено підготовче засідання у справі №924/894/20 на 23.11.2020р..
Відповідач у письмовому відзиві на позов від 12.10.2020р. не погоджується із позовними вимогами та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначає, що відповідно до п.2.2. договору, умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору.
На виконання умов договору між сторонами підписано заявки. Відповідач зазначає, що строк оплати за надані послуги визначений п.4.5 договору та п.22 заявок, а саме строк оплати клієнтом - 21 календарних дні з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів : акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.
Відповідно до п.2.4 договору, факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Вказує, що позивач склав акти здачі-приймання робіт (надання послуг): від 16.12.2019р. на суму 86 646,00грн, від 19.12.2019р. на суму 89781,58грн, від 25.12.2019р. на суму 95249,39грн, від 27.12.2019р. на суму 110331,41грн..
Звертає увагу, що обов'язок оплати у відповідача настає лише у випадку існування двох взаємопов'язаних факторів відповідно до пункту 4.5. договору та пункту 22 заявок, а саме: момент вивантаження вантажу та надання позивачем відповідачу у строк до 21 календарного дня з моменту вивантаження копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку, податкової накладної. Лише за умови виконання позивачем даних умов, у відповідача наступає обов'язок здійснити оплату за надані послуги протягом 21 календарного дня.
Зазначає, що встановлення моменту вивантаження можливо за допомогою міжнародних товарно-транспортних накладних, згідно яких вивантаження відбувалось 16.12.2019р., 19.12.2019р. та 25.12.2019р.. На інших накладних неможливо встановити дату одержання товару відповідачем. Крім того, позивач не надсилав відповідачу рахунки та податкові накладні. Таким чином, позивач не виконав свій обов'язок за договором, не надав та не вручив відповідачу документи, що визначені у п.4.5 договору та п.22 заявок, у зв'язку із чим строк оплати наданих послуг ще не настав.
Звертає увагу, що поданий позивачем акт здачі - прийняття робіт від 25.12.2019р. було затверджено та підписано комерційним директором товариства. Однак до матеріалів справи не було додано довіреність або інший документ, який би передбачав повноваження останнього на складання первинних документів бухгалтерського обліку, у зв'язку із чим вказаний акт не є допустимим доказом у справі.
В судовому засіданні 23.11.2020р. представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема копій платіжних доручень, які свідчать про часткове погашення відповідачем заборгованості, що є предметом спору.
У відповідності до ст.207 ГПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Згідно ч.3 ст.80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 ГПК України).
Враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про долучення доказів, а також з огляду на поважність причин своєчасного неподання таких доказів, судом долучено до матеріалів справи платіжні доручення №2739 від 05.10.2020р., №201 від 16.10.2020р., №2070 від 09.11.2020р., №266 від 11.11.2020р. та №52 від 20.11.2020р..
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.11.2020р. у справі №924/894/20 закрито провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" про стягнення 24000,00грн. основного боргу, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" про стягнення 246586,68грн. задоволено частково.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи,
Статтею 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2019р. між сторонами укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні №ФТЛ00472 (договір), який регулює взаємовідносини сторін по організації експедитором клієнтові комплексу транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних перевезень вантажів клієнта, перевезень вантажів клієнта по території України (п.1.1).
У відповідності до п.1.2 договору, позивач зобов'язався за плату і за рахунок відповідача організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що на підставі даного договору позивач згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу.
Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв'язком, або по електронній пошті ( E-mail). Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою (п.2.2 договору).
Відповідно до умов договору між сторонами підписані заявки, а саме: №63703, маршрут Crocetta del Montello, Італія - м. Хмельницький, Україна; №64036, маршрут Lugo, Італія - м. Хмельницький, Україна; №64398, маршрут: CORNUDA, Італія - м.Хмельницький, Україна; №64008, маршрут: CORNUDA, Італія - м.Хмельницький, Україна.
На підставі вказаних заявок позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги по організації перевезення вантажу у міжміському і міжнародному сполученні на загальну суму 382008,38грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними №№349720, №115755, 345059, 362173, 680342 та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ892 від 16.12.2019 на суму 86646,00грн., №ФТ899 від 19.12.2019р. на суму 89781,58грн., №ФТ921 від 25.12.2019р. на суму 95249,39грн. та №ФТ939 від 27.12.2019р. на суму 110331,41грн..
Водночас, судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019р. є недопустимим доказом, оскільки підписаний не уповноваженою особою позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 вищевказаного Закону).
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Зі змісту актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019р. та №ФТ939 від 27.12.2019р. вбачається, останні підписані від виконавця (позивача) комерційним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" Якубовським І.С. та скріплені відтиском печатки позивача.
Слід зазначити, що наявність підпису комерційного директора Якубовського І.С. на вищевказаних актах, який засвідчений відтиском печатки позивача, не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що такий акт є неналежним доказом у справі.
Водночас, відтиск печатки на актах є свідченням участі ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна", як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цими актами
Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 03.02.2020р. у справі №909/1073/17, від 20.12.2018р. у справі №910/19702/17.
Також. слід вказати, що акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019р. та №ФТ939 від 27.12.2019р. підписані уповноваженою особою відповідача, що свідчить про те, що останній підтвердив факт надання йому визначених у актах послуг та їх вартість.
З огляду на викладене, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019р. та №ФТ939 від 27.12.2019р. є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт надання відповідачу визначених у них послуг.
У відповідності до ст.931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно п. 3.2.12 договору, відповідач зобов'язався вчасно в порядку, передбаченому даним договором, оплатити належну винагороду експедитору, суму перевезень, а також відшкодувати документально підтверджені, погоджені додаткові витрати, понесені позивачем в інтересах відповідача з метою виконання даного договору.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціни за даним договором установлені в національній валюті. Форма розрахунків безготівкова, шляхом банківського перерахування на поточний рахунок експедитора.
Ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку, сума (ціна) договору визначається в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору (п.4.3 договору).
Відповідно до п.4.4 договору, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода згідно цих рахунків, є різниця між сумою що перерахована клієнтом за виконання умов цього договору та транзитною сумою що підлягає оплаті перевізником (третім особам) залучених експедитором до виконання умов за даним договором. Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 4.5 договору сторони передбачили, що строк оплати відповідачем 21 (двадцять один) календарних дні з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.
Положення аналогічного змісту визначені також у п.22 заявок №№63703, 64036, 64398, 64008.
Зі змісту міжнародних товарно-транспортних накладних №№349720, №115755, 345059 вбачається, що відповідач отримав вантаж 16.12.2019р., 19.12.2019р. та 25.12.2019р. відповідно. При цьому дата отримання вантажу співпадає із датою підписання сторонами актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ892 від 16.12.2019р., №ФТ899 від 19.12.2019р., №ФТ921 від 25.12.2019р. та відповідає даті розмитнення вантажу, що міститься на відтиску печатки Хмельницької митниці ДФС.
Дата отримання вантажу за заявкою №64008 у міжнародних товарно-транспортних накладних №№362173, 680342 не визначена, на що звертає увагу відповідача.
Водночас, судом враховано, що вказані накладні містять відтиск печатки Хмельницької митниці ДФС, згідно якої зазначено, що товар розмитнений 27.12.2019р.. Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ939, складений між сторонами на підставі зазначених накладних, датований 27.12.2019р..
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідно до п.4.7 договору дата акту здачі-прийняття не повинна бути ранішою за дату фактичного надання послуг за актом здачі-прийняття (а саме - вигрузки товару на склад клієнта), колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що товар, визначений у міжнародних товарно-транспортних накладних №№362173, 680342, був отриманий відповідачем 27.12.2019р..
Отже, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу кошти в сумі:
- 86646,00грн. згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №ФТ892 від 16.12.2019р. у строк до 06.01.2020р. включно;
- 89781,58грн. згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №ФТ899 від 19.12.2019р. у строк до 09.01.2020 включно;
- 95249,39грн. згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019р. у строк до 15.01.2020р. включно;
- 110331,41грн. згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №ФТ939 від 27.12.2019р. у строк до 17.01.2020р. включно.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивач не виконав свій обов'язок за договором, не надав та не вручив відповідачу документи, що визначені у п.4.5 договору та п.22 заявок (рахунки та податкову накладні), тому строк оплати наданих послуг ще не настав, судом не береться до уваги, оскільки наявні в матеріалах справи листи відповідача №7 від 31.01.2020р. та №17 від 03.03.2020р., в яких останній визнавав наявність спірної заборгованості перед позивачем та не заперечував щодо настання строку оплати.
Також, слід зазначити, що за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти (такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки №ФТЛ00472 від 04.12.2019р., заявках, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані йому послуги, як і наявність або відсутність податкової накладної, яка є лише документом, який використовується платниками ПДВ для обліку податкового зобов'язання та податкового кредиту.
Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначає позивач у позовній заяві, що також не заперечується відповідачем, станом на дату звернення позивача із позовом до суду відповідач здійснив часткову оплату за отримані послуги на суму 146646,00грн., а саме: 30000,00грн. - 31.01.2020р., 30000,00грн. - 17.02.2020р., 60000,00грн. - 18.02.2020р. та 26640,00грн. - 31.03.2020р..
Заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення до суду із позовом становила 235362,38грн..
Після відкриття провадження у справі (ухвала Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2020р.) відповідач сплатив позивачу кошти в загальному розмірі 24000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2739 від 05.10.2020р., №201 від 16.10.2020р., №2070 від 09.11.2020р., №266 від 11.11.2020р. та №52 від 20.11.2020р..
Пунктом 2 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст.231 ГПК України).
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду, у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає не доцільним.
В зв'язку із сплатою відповідачем частини спірної заборгованості після відкриття провадження у даній справі, предмет спору в частині стягнення 24000,00грн. припинив існування в ході судового розгляду справи.
З огляду на вказане, Господарським судом Хмельницької області вірно на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закрито провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" про стягнення 24000,00грн. основного боргу.
Отже, предметом спору є позовні вимоги про стягнення 211362,38грн. основного боргу, 25441,98грн. пені, 5876,92грн. інфляційних втрат та 3905,40грн. 3% річних.
Враховуючи вище викладене, а також те, що відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості отриманих послуг, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача 211362,38грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою.
Водночас, покликання скаржника на податкові накладні та приписи п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, до уваги колегії суддів не беруться, оскільки зазначені скаржником податкові накладні не спростовують факту господарських операцій між сторонами, а зобов'язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов'язанням, а тому спори, які можуть виникнути між платниками податку на додану вартість та державою в особі уповноваженого органу - суб'єкта владних повноважень щодо суми сплаченого податку, є адміністративними і мають розглядатися судами адміністративної юрисдикції.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №908/1568/18.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач заявив до стягнення 25441,98грн. пені за прострочення платежу, яка нарахована по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 07.01.2020р. по 07.07.2020р. з урахуванням часткових оплат, що здійснювались відповідачем.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.4 договору від 04.12.2019р. №ФТЛ00472 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні, сторони визначили, що у випадку прострочення платежу експедитор має право виставити клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а клієнт у цьому випадку зобов'язаний сплатити пеню в повному розмірі.
Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунок пені, нарахованої за період з 07.01.2020р. по 09.01.2020р. на суму заборгованості 86646,00грн. в розмірі 191,76грн., за період з 10.01.2020р. по 15.01.2020р. на суму заборгованості 176427,58грн. в розмірі 780,91грн., за період з 16.01.2020р. по 17.01.2020р. на суму заборгованості 271676,97грн. в розмірі 400,83грн., за період з 18.01.2020р. по 30.01.2020р. на суму заборгованості 382008,38грн в розмірі 3663,52грн., за період з 31.01.2020р. по 16.02.2020р. на суму заборгованості 352008,38грн. в розмірі 3597,03грн., за 17.02.2020р. на суму заборгованості 322008,38грн. в розмірі 193,56грн., за період з 18.02.2020р. по 30.03.2020р. на суму заборгованості 262008,38грн. в розмірі 6356,92грн., за період з 31.03.2020 по 07.07.2020р. на суму заборгованості 235362,38грн. в розмірі 10134,73грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з розрахунками суду та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 25319,26грн пені, нарахованої за вказані вище відповідний період, а у стягненні 122,72грн пені слід відмовити, у зв'язку із нарахуванням пені на суму заборгованості за дні фактичної її сплати.
Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 3905,40грн. за період з 07.01.2020р. по 07.07.2020р., які нараховано по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) з урахуванням часткових оплат, що здійснювались відповідачем, а також інфляційні втрати в сумі 5876,92грн., які нараховані за січень 2020 року - травень 2020 року.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Водночас, обов'язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 07.01.2020р. по 09.01.2020р. на суму заборгованості 86646,00грн. в розмірі 21,31грн., за період з 10.01.2020р. по 15.01.2020р. на суму заборгованості 176427,58грн. в розмірі 86,77грн., за період з 16.01.2020р. по 17.01.2020р. на суму заборгованості 271676,97грн. в розмірі 44,54грн., за період з 18.01.2020р. по 30.01.2020р. на суму заборгованості 382008,38грн. в розмірі 407,06грн., за період з 31.01.2020р. по 16.02.2020р. на суму заборгованості 352008,38грн. в розмірі 490,50грн., за 17.02.2020р. на суму заборгованості 322008,38грн. в розмірі 26,39грн., за період з 18.02.2020р. по 30.03.2020р. на суму заборгованості 262008,38грн. в розмірі 902,00грн., за період з 31.03.2020р. по 07.07.2020р. на суму заборгованості 235362,38грн. в розмірі 1909,91грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з розрахунками суду та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 3888,46грн. 3% річних, нарахованих за вказані вище відповідний період, а у стягненні 16,94грн. 3% річних слід відмовити, у зв'язку із їх нарахуванням на суму заборгованості за дні фактичної їх сплати.
Стосовно позовних вимог про стягнення 5876,92грн. інфляційних втрат, нарахованих за січень - травень 2020р., слід зазначити наступне.
У господарських відносинах слід врахувати, що відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.
Крім того, при обчислені нарахованих сум інфляційних втрат слід дотримуватись правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19, згідно висновків якої, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунок інфляційних втрат за відповідні періоди, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з його розрахунком судом першої інстанції та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 3712,26грн, нарахованих за лютий - травень 2020 року, а у стягненні 2164,66грн інфляційних втрат слід йому відмовити у зв'язку із їх безпідставним нарахуванням.
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.11.2020р. у справі №924/894/20 слід залишити без змін, а апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП", м.Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.11.2020р. у справі №924/894/20 - без змін.
2. Справу №924/894/20 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "04" березня 2021 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.