вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про закриття апеляційного провадження
"18" лютого 2021 р. Справа№ 910/1851/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.02.2021
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016
у справі №910/1851/16 (суддя Комарова О.С.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Київська Русь"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради "Київкінофільм"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
В судовому засіданні 18.02.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №910/1851/16 позов задоволено повністю.
Витребувано у Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради «Київкінофільм»:
- крісла для залу червоного кольору в кількості одна тисяча сто дев'яносто штук;
- крісла для залу синього кольору в кількості сто сімдесят п'ять штук;
- кіноекран білий, розміром 26x10 метрів, білого кольору в кількості одна штука;
- кіноекран білий, розмір 8,5x3,6 метрів, білого кольору в кількості одна штука;
- акустична система JBL серія SR потужність 1200W, чорного кольору в кількості дві штуки;
- акустична система підвісна JBL серія 8340 потужність 250W, чорного кольору в кількості тридцять чотири штуки;
- акустична система DAS серія МІ-215 потужністю 700W, чорного кольору в кількості дванадцять штук;
- акустична система JBL серія 4670D потужність 600W, чорного кольору в кількості три штуки;
- акустична система тип 32А-4 (басові), чорного кольору в кількості чотири штуки;
- акустична система Suministros Kelonik серія КСS (басові) в кількості дві штуки;
- процесор звуковий кінотеатральний DOLBY модель СР650 в кількості дві штуки;
- процесор звуковий кінотеатральний Ultra Stегео JSХ-1000А в кількості одна штука;
- звукозчитувальна головка в кількості чотири штуки;
- підсилювач потужності JBL серії МРХ1200 потужністю 1200W в кількості три штуки;
- підсилювач потужності JBL серії МРХ600 потужністю 600W в кількості сім штук;
- підсилювач потужності JВL серії МРХ300 потужністю 300W в кількості три штуки;
- Кінопроектор ВАRСО в кількості однак штука;
- Кінопроектор Сhristie СР2000-ХВ із блоком живлення Сhristie КSХ-7000СD в кількості одна штука,
на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр «Київська Русь».
Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради «Київкінофільм» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр «Київська Русь» судові витрати - 1823,09 грн.
Повернуто зайво сплачений судовий збір на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр «Київська Русь в розмірі 6,91 грн. з Державного бюджету України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" 08.06.2016 звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального (ст.ст.317, 319, 387, 388 ЦК України) та порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- КП «Київська Русь» не є власником або законним володільцем майна, про витребування якого судом першої інстанції задоволено позов;
- 23.10.2013 між ТОВ «Артсінемагруп» та ТОВ «Меблева мануфактура» укладено договір купівлі-продажу кінообладнання №23/10/13. Предметом даного договору є обладнання, яке пізніше було продано за Договором №14/03/03 від 03.03.2014. Передання майна підтверджується актом приймання-передавання обладнання від 23.10.2013, оплата за договором здійснена 23.10.2013;
- на момент укладення договору купівлі-продажу кінообладнання №14/03/03 від 03.03.2014, ТОВ «Артсінемагруп» було його законним власником, і залишається останнім у зв'язку з укладенням договору про розірвання договору купівлі-продажу кінообладнання від 03.03.2014 №14/03/03;
- передача обладнання від ТОВ «Артсінемагруп» до КП «Київкінофільм» та знаходження такого обладнання в приміщенні кінотеатру «Київська Русь» за адресою: м.Київ, вул. Артема, 93, підтверджується постановою старшого слідчого СУ ГУМВС України в м.Києві про закриття кримінального провадження від 10.10.2014, відповідно до якої, в ході огляду приміщення кінотеатру, встановлено наявність обладнання, що було орендовано за договором №13/10/23 від 23.10.2013 та придбано за договором №14/03/03 від 03.03.2014;
- апелянт є власником рухомого майна, відносно якого прийнято рішення, однак не був залучений до участі у справі, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
У відзивах на апеляційну скаргу учасники апеляційного провадження заперечували доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Жук Г.А., Сітайло Л.Г.) зупинено апеляційне провадження у справі № 910/1851/16 до прийняття рішення Господарським судом міста Києва у справі №910/6896/15-г за позовом Комунального підприємства "Київкінофільм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп", третя особа Комунальне підприємство "Кінотеатр"Київська Русь" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу кінообладнання № 14/03/03 від 03.03.2014 та набранням рішенням у цій справі законної сили.
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/1851/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" у справі №910/1851/16 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Скрипки І.М., суддів: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №910/1851/16 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.
Запропоновано учасникам процесу повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що викликали зупинення апеляційного провадження у справі №910/1851/16.
Як вбачається із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №910/6896/15-г апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/6896/15-г залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/6896/15-г залишено без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 поновлено апеляційне провадження у справі №910/1851/16 та призначено справу до розгляду на 18.02.2021.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.02.2021 представник позивача не заперечував проти закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки оскаржуваним рішенням не вирішено питання про права, обов'язки або інтереси апелянта.
Представники апелянта та відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 18.02.2021 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників апелянта та відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №911/2635/17 від 11.07.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Кінотеатр «Київська Русь» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом за захистом і поновленням своїх прав шляхом витребування із незаконного володіння Комунального підприємства «Київкінофільм» (далі - відповідач) на користь позивача кінообладнання, яке розміщено у будівлі кінотеатру «Київська Русь» (за адресою: 04050, м. Київ, вул. Артема, 93), зважаючи на те, що відповідач незаконно заволодів і використовує для власного кінопоказу належне на праві господарського відання позивачу кінообладнання, чим порушує законні інтереси і права власника майна - Комунального підприємства «Кінотеатр «Київська Русь».
27.11.2000 року наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації № 108 було закріплено на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством «Кінотеатр «Київська Русь» основні засоби та оборотні кошти згідно з балансом.
Позивач зазначив, що відповідно до Інвентарної відомості Основних засобів Комунальне підприємство «Кінотеатр «Київська Русь» мало на балансі:
Основні засоби Кількість Загальна вартість Пункт відомості Будівля кінотеатру1 1Кінообладнання: Крісла для залу червоні (великий зал)119033 581,453Крісла для залу сині (малий зал)11758 567,584Комплект звукового обладнання JBL125 443,2841Кіноекран 26x11 білий (великий зал)11 119,1247Процесор звуковий JSХ-1000А11 666,6660Екран 8,5x3,6 білий (малий зал)1804,5767Кінопроектор СР-2000-ХВ15 000,0068Блок живлення KSХ-7000СD11 500,0078Процесор звуковий Dolby СР65024 840,0084Кінопроектор Вагсо15 126,6785Звукозчитувальна головка41 350,88115Комплект підсилювачів JBL МРХ128 400116Звукові колонки DAS МІ 215124 139,33137
Таким чином, як зазначив позивач, балансова вартість спірного кінообладнання складає 121 539,54 грн., згідно Інвентарної відомості Основних засобів позивача.
Як ствердив позивач, вказане кінообладнання Комунальне підприємство «Кінотеатр «Київська Русь» використовувало із 2003 року для кінопоказу в будівлі кінотеатру «Київська Русь», а також здійснювало його технічне обслуговування, що підтверджується, наявними в матеріалах справи договором № 57 від 06.03.2000 року, укладеним між позивачем та ВАТ «Кіноекран», предметом якого було виготовлення кіноекрану, договорами на виконання робіт № 1 та №2 від 30.05.2003 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Мет-Ро», предметом яких було проведення робіт з обслуговування озвучувальної техніки угодою № 35 від 27.04.2004 року, укладеною між позивачем та ПП Кравчук Н.Г. на виконання побутових робіт та послуг, а саме хімічну чистку стільців (1192 шт.), договором № 10704 від 01.07.2004 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Фірма Медлайн ЛТД», про ремонт крісел кінозалу, також актами виконаних робіт відповідно до вказаних договорів та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.
19 вересня 2013 розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1634 було закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» наступне майно: «нежилий будинок за адресою: м. Київ, вул. Артема, 93, загальною площею 7259,0 кв.м.».
19.09.2013 на виконання зазначеного розпорядження Київської міської державної адміністрації позивачем передано відповідачу за Актом приймання-передання «нежилий будинок за адресою: м. Київ, вул. Артема, 93».
При цьому, позивач зазначив, що Київська міська державна адміністрація не приймала жодного рішення про передання на користь відповідача інших основних засобів - кінообладнання, належного позивачу Комунальному підприємству «Кінотеатр «Київська Русь».
22.09.2015 ухвалою у справі № 910/8802/15 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) "Київкінофільм" до відповідачів: 1) Київської міської ради, 2) Київської міської державної адміністрації, 3) Комунального підприємства кінотеатр "Загреб", 4) Державного комунального підприємства "Кінотеатр "Братислава", 5) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кінотеатр "Київська Русь", 6) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Росія", 7) Комунального підприємства виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Лейпціг", 8) Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Ленінград", 9) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Флоренція", 10) Комунального підприємства виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр ім. Т. Шевченка" про зобов'язання вчинити дії та виселення Господарським судом міста Києва було затверджено мирову угоду, відповідно до п. 4 якої, відповідач Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Київська Русь" визнав позовні вимоги до нього у справі № 910/8802/15 та зобов'язався виселитися та здійснити всі інші юридичні і фактичні дії для виключення як адреси свого місцезнаходження будинку № 93 по вул. Артема у м. Києві протягом 7 (семи) днів з моменту затвердження цієї мирової угоди Господарським судом міста Києва, але не пізніше 15 жовтня 2016 року.
Позивач зазначив, що умови мирової угоди виконав належним чином та в повному обсязі, а саме виселився із спірного кінотеатру, однак відповідач обладнання, яке належить позивачу не повернув, отже, воно й досі утримується відповідачем, який перешкоджає забрати належне позивачу обладнання з приміщення за адресою: м.Київ, вул.Артема, 93, що суперечить чинному законодавству.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд встановив наступне.
Позивачем набуто спірне майно (кінообладнання) на законних правових підставах, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наведеними вище, позивач є добросовісним набувачем зазначеного майна.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах № 6-170цс14 від 19.11.2014 року та № 6-67цс15 від 13.09.2015 року права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно».
Крім того, у п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ї кримінальних справ від 7 лютого 2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено порядок застосування норми матеріального права ст. 387 ЦК України, а саме застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.
Як встановлено судом, Комунальне підприємство «Кінотеатр «Київська Русь» звернулося до суду з позовом за захистом і поновленням своїх прав, шляхом витребування із незаконного володіння Комунального підприємства «Київкінофільм» на користь позивача кінообладнання, яке розміщено у будівлі кінотеатру «Київська Русь» (за адресою: 04050, м. Київ, вул. Артема, 93), зважаючи на те, що відповідач незаконно заволодів і використовує для власного кінопоказу належне на праві господарського відання позивачу кінообладнання, чим порушило законні інтереси і права власника - Комунального підприємства «Кінотеатр «Київська Русь».
Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою від 22.09.2015 року у справі №910/8802/15 було затверджено мирову угоду за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) "Київкінофільм" до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кінотеатр "Київська Русь" про зобов'язання вчинити дії та виселення, відповідно до п. 4 якої, відповідач Комунальне підприємство виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Київська Русь" визнав позовні вимоги до нього у справі № 910/8802/15 та зобов'язався виселитися та здійснити всі інші юридичні і фактичні дії для виключення як адреси свого місцезнаходження будинку № 93 по вул. Артема у м. Києві протягом 7 (семи) днів з моменту затвердження цієї мирової угоди Господарським судом міста Києва, але не пізніше 15 жовтня 2016 року.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.
Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. у справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. у справі № 910/11595/13.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивача, на підставі затвердженої ухвалою від 22.09.2015 року Господарського суду міста Києва мирової угоди від 22.09.2015 року у справі № 910/8802/15, зобов'язано виселитися з кінотеатру. Проте, позивач не забрав належне йому на праві господарського відання майно з приміщення за адресою: м.Київ, вул.Артема, 93 у зв'язку з тим, що відповідачем вчиняються перешкоди в доступі до зазначеного майна позивача. Зазначений факт не спростовується відповідачем.
Водночас, як зауважив відповідач у своїх поясненнях від 22.02.2016, майно позивача дійсно ним утримується як гарантія того, що позивач оплатить заборгованість за спожиті останнім комунальні послуги, електроенергію, тепло- та водопостачання.
Проте, судом встановлено, що відповідною мировою угодою не було передбачено стягнення заборгованості за спожиті позивачем комунальні послуги, електроенергію, тепло- та водопостачання, а отже, дії відповідача стосовно утримання майна позивача як гарантії сплати ним заборгованості є незаконними та не стосуються суті відповідного спору, що свідчить про відсутність правових підстав для користування відповідачем спірним майном, тобто необхідність його повернення позивачу як законному власнику.
Надаючи оцінку не правомірності дій відповідача суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частинами першою та другою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями частин першої та другої статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
При вирішенні спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника зазначеного майна (постанова Верховного Суду України від 28.03.2011 зі справи №3-17гс11).
Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено відсутність згоди позивача на вибуття з його володіння зазначеного вище майна (кінообладнання), що є предметом заявлених позовних вимог.
Як зазначено Верховним Судом України в постанові № 6-140цс14 від 17.12.2014 року, розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №910/1851/16 не міститься жодних висновків щодо прав, інтересів та / або обов'язків скаржника.
В апеляційній скарзі ТОВ "Артсінемагруп" не наведено очевидного та безумовного (чи навіть імовірного) зв'язку оскаржуваного рішення з правами, інтересами та/або обов'язками скаржника.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що КП «Київська Русь» не є власником або законним володільцем майна, про витребування якого судом першої інстанції задоволено позов, а на момент укладення договору купівлі-продажу кінообладнання №14/03/03 від 03.03.2014, ТОВ «Артсінемагруп» було його законним власником, і залишається останнім у зв'язку з укладенням договору про розірвання договору купівлі-продажу кінообладнання від 03.03.2014 №14/03/03.
Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 04.02.2020 у справі №910/6896/15-г позов задоволено повністю.
Визнано недійсним Договір купівлі-продажу кінообладнання від 03.03.2014 №14/03/03 із додатками, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" 1 218,00 грн. судового збору та 84 996,80 грн. витрат за проведення експертиз.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав, що спірний договір укладено зі сторони позивача ( КП «Київкінофільм») особою з перевищенням наданих їй повноважень та за відсутності наступного схвалення уповноваженим органом та за договором купівлі-продажу було передано майно, яке не належало відповідачу (ТОВ «Артсінемагруп») на праві власності.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №910/6896/15-г апеляційну скаргу ТОВ «Артсінемагруп» залишено без задоволення, рішення Господарського суду м.Києва від 04.02.2020 у справі №910/6896/15-г залишено без змін.
Апеляційною інстанцією встановлено, що оскільки майно, яке було визначено в договорі купівлі-продажу від 03.03.2014р., вже було наявне в приміщенні кінотеатру "Київська Русь" до моменту його укладення, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Артсінемагруп" уклало оскаржуваний Договір (№14/03/03 від 03.03.2014) із порушенням вимог ч. 1 ст. 658 ЦК України.
Крім того, відповідачем не доведено реальності договорів №01/10/13 від 01.10.2013 та №23/10/13 від 23.10.2013, так як не надано жодного первинного документу на підтвердження реальності проведення господарських операцій за Договором №01/10/13 від 01.10.2013 та №23/10/2013 від 23.10.2013, а саме відсутні докази оплати за договорами, документи на поставку (ТТН), на підтвердження здійснення монтажу (проект, КБ-1, КБ-2), видаткові та податкові накладні, акти запуску обладнання, не надано жодної первинної документації виробника (техпаспорту, інструкції) на таке кінообладнання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що відповідачем (ТОВ «Артсінемагруп») не доведено його права власності на спірне майно на час вчинення оскаржуваного правочину.
Апеляційна інстанція зазначила, матеріалами справи підтверджується, що кінобладнання було наявне вже у 1997-2003 (крісла) і в 2012 році (електронне обладнання) в будівлі кінотеатру "Київська Русь" (м. Київ, вул. Артема, 93) та було прийнято КП "Київкінофільм" у складі майнового комплексу кінотеатру "Київська Русь" закріпленого за КП "Київкінофільм" розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1634.
Оскільки спірний договір було укладено зі сторони позивача особою з перевищенням наданих їй повноважень та за відсутності їх наступного схвалення уповноваженим органом, а за договором купівлі-продажу було передано майно, яке не належало відповідачу на праві власності, колегія суддів погодилась із судом першої інстанції про наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу № 14/03/03 від 03.03.2014 недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається встановлення судом наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено вирішення оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп".
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.264 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, відсутність правового зв'язку між предметом спору у справі №910/1851/16 та правами Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп", а питання про права, інтереси та обов'язки скаржника стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалося, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №910/1851/16.
Керуючись ст.ст.233, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №910/1851/16 закрити.
2. Матеріали справи №910/1851/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст ухвали підписано 03.03.2021.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська