Номер провадження 22-ц/821/248/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/1996/19 Категорія: 310020000 Сакун Д. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
04 березня 2021 року :
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особи, що подали апеляційні скарги - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року у складі судді Сакун Д.І.,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24 березня 2009 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2 , який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Звенигородського районного управління юстиції в Черкаській області, актовий запис № 27.
Від шлюбу народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 6 березня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 лютого 2013 року і до повноліття дитини.
Вказує, що дочка ОСОБА_3 в результаті отриманої пологової травми являється інвалідом дитинства, вона знаходиться під постійним наглядом лікарів педіатра і психіатра, з приводу психічних розладів у вигляді тяжких мовних порушень, інтелектуальної недостатності, РСА з низьким рівнем функціонування.
1 серпня 2016 року дитина була оглянута неврологом Охмадиту та їй було встановлено діагноз - загальний недорозвиток мови І рівня з вторинною затримкою психічного розвитку.
1 листопада 2016 року донька була оглянута лікарем - травматологом і їй було встановлено діагноз - деформація обох нижніх кінцівок по типу клишоногості, порушення функцій обох нижніх кінцівок.
23 січня 2017 року донька була оглянута лікарем ортопедом і їй було підтверджено діагноз - деформація обох нижніх кінцівок по типу клишоногості.
Крім того, дитина часто хворіє простудними захворювання, а також харчовою алергією та контактним дерматитом. Лікування ОСОБА_5 дороговартісне та потребує значних грошових коштів.
Оскільки, дитина з тяжкими мовними порушеннями і інтелектуальною недостатністю, не може перебувати в соціумі, вона не може відвідувати заклади інклюзивної освіти, а тому потребує постійної присутності і догляду ОСОБА_1 .
У зв'язку з тим, що вона постійно перебуває з дитиною, вона не має змоги працевлаштуватися та заробляти кошти.
За період з січня 2017 року по листопад 2019 року на лікування доньки, ОСОБА_1 витрачено 8631, 50 грн., у зв'язку з тим, що відповідач добровільно відмовляється надавати кошти на додаткові витрати, пов'язані з лікуванням дочки, ОСОБА_1 була змушена звернутися до суду з даним позовом.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину додаткових витрат, понесених ОСОБА_1 на лікування дочки ОСОБА_5 в період з 15 листопада 2016 року по 7 листопада 2019 року в сумі 4315,75 грн. та понесені судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2500 грн.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 522 грн. додаткових витрат на утримання доньки - ОСОБА_3 та 302 грн. витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом допущено невідповідність висновків обставинам справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просила рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати пов'язані із оплатою за надану правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій, що всього в сумі складає 4000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що вона не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що нею на підтвердження придбання ліків надано лист аптеки «Валекс», у якому вказана вартість ліків станом на 13 листопада 2019 року. Оскільки, такий лист нею дійсно був наданий суду, однак не на підтвердження факту придбання ліків, а лише для підтвердження їх вартості станом на час звернення з позовом до суду.
Зазначає, що на підтвердження факту понесених витрат на придбання ліків, використаних для лікування ОСОБА_5 нею було надано виписку з історії розвитку дитини за період з 2016 року по 2019 рік з описом перенесених дитиною хвороб за цей період та призначених для лікування ліків, проте, вказаний документ суд залишив поза увагою.
Також, не погоджуючись з рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати його частково, а саме в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повнісню.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом не прийнято до уваги те, що в історії хвороби, яка надана позивачем, відсутні будь - які відомості про направлення сімейним лікарем або іншим спеціалістом дитини на обстеження за формою «№28-1/о Направлення на консультацію в діагностичні кабінети, в лабораторії та результат обстеження» та не надано будь - якої інформації щодо результатів обстеження. Судом проігноровано той факт, що направлення на обстеження дитини регулюється Наказом МОЗ України від 5 жовтня 2011 року № 646 «Порядок організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу». Суд не взяв до уваги, що позивач не надала жодних документів, на підставі чого дитина була направлена на консультацію до м. Київ до спеціалізованого лікаря.
Вказує, що самостійне звернення позивача до приватних лабораторій, без будь - яких на це підстав та направлень відповідних спеціалістів, було платним та не було узгоджене з відповідачем.
25 січня 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому, посилаючись на те, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, просив її відхилити, а рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Оскільки, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24 березня 2009 року по 22 лютого 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.11,14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 (а.с.12).
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 6 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду - 13 лютого 2013 року і до повноліття дитини. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
30 травня 2018 року ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені (а.с.13).
Відповідно до довідки Звенигородської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 17 жовтня 2019 року № 01-18/1348 ОСОБА_1 не зареєстрована у єдиній інформаційно - аналітичній системі Державної служби зайнятості, як безробітна (а.с.18).
Звертаючись в суд з даним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача 1/2 частину витрат - 4315,75 грн., які вона понесла за період перебування їх дочки на лікуванні, а саме з січня 2017 року по листопад 2019 року, що всього становила 8631,50 грн.
Відповідно до довідки Звенигородського управління ГУ ДПС у Черкаській області № 31070 від 15 жовтня 2019 року за період з 1 січня 2019 року по 30 червня 2019 року відсутня інформація про отримання ОСОБА_1 доходів у першому кварталі, а в другому кварталі цього року отримала кошти в сумі 9224,70 грн. соціальної виплати (а.с. 19).
Згідно довідки про отримання (неотримання) допомоги соціального захисту населення Звенигородської РДА, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Звенигородському управлінні соціального захисту населення та отримує державну допомогу, як особам з інвалідністю на доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державна допомога призначена на період з 21 січня 2013 року до 1 лютого 2021 року (а.с.21, 22).
Як вбачається з медичного висновку № 5 від 18 січня 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має захворювання: психічний розлад у вигляді тяжких порушень експресивної мови із вторинною когнітивною недостатністю; стереотипною поведінкою; РСА; порушення соціальної взаємодії з низьким рівнем функціонування (а.с.23).
КНП «Звенигородський центр первинної медико - санітарної допомоги» було надано виписку з історії розвитку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 2016 року по 2019 рік з описом перенесених дитиною хвороб за вказаний період (а.с.25-28).
З даної виписки вбачається, що дитина знаходиться під постійним наглядом педіатра, психіатра. Діагноз: психічні розлади у вигляді тяжких мовних порушень (алалія, СНМ І ступеню) інтелектуальної недостатності, РСА, з низьким рівнем функціонування. F 06.8; F 84.8; F 70.1; F80. Підгрупа «А», отримує соціальну допомогу з 21 січня 2013 року. Вказано, що дитина часто хворіє простудними захворюваннями.
Крім того вбачається, що 1 серпня 2016 року дитина була оглянута неврологом Охмадит із зазначенням рекомендацій (психологопедичне обстеження, заняття в логопедичній або мовній школі) та діагнозу (загальний недорозвиток мови І рівня з вторинною затримкою психічного розвитку.
1 листопада 2016 року дитина була оглянута травматологом із зазначення рекомендацій (придбання та використання ортопедичного взуття) та діагнозу (деформація обох нижніх кінцівок по типу клишоногості, порушення функцій обох нижніх кінцівок).
3 січня 2017 року дитина була оглянута педіатром із зазначенням діагнозу (гострий ринофарингіт (лікування амбулаторне)) та призначено лікування з переліком ліків.
18 січня 2017 року - засідання ЛКК - переоформлення медичного висновку та отримання соціальної допомоги, діагноз: F 06.8; F 84.8; F 80.1.
20 січня 2017 року проведено обстеження в м. Київ - МРТ головного мозку з внутрівенним введенням парамагнетика «Томовіст» (5,0 мл).
23 січня 2017 року - оглянута ортопедом із зазначенням діагнозу: деформація обох нижніх кінцівок по типу клишоногості та рекомендовано придбання та використання ортопедичного взуття.
Вказано, що дитина знаходиться на індивідуальній формі навчання визначеною ЛКК з 2017 року.
Також, 15 квітня 2017 року дитина була оглянута педіатром, діагноз - гострий бронхіт, призначено амбулаторне лікування з переліком ліків.
22 квітня 2017 року дитина була оглянута педіатром із зазначенням: гострий бронхіт та вказані рекомендації по лікуванню.
6 травня 2017 року оглянута лікарем педіатром дитячого відділення із зазначенням діагнозу: алергічний дерматит та назначено лікування.
19 липня 2017 року була оглянута лікарем ОСОБА_9 в м. Києві (лабораторно - діагностичний центр) із зазначенням рекомендованого обстеження.
15 березня 2018 року оглянута педіатром із зазначенням діагнозу (ГРВІ, ринофаринготрахеїд) та амбулаторним лікуванням.
12 липня 2018 року дитина оглянута педіатром амбулаторно із зазначенням діагнозу (гострий обструктивний бронхіт) та призначено лікування.
15 листопада 2018 року оглянута педіатром дитячого відділення, амбулаторно із зазначенням діагнозу (харчова алергія, контактний дерматит) та лікування.
29 січня 2019 року оглянута обласним дитячим психіатром. Рекомендовано продовжити соціальну допомогу із зазначенням діагнозу.
18 березня 2019 року оглянута лікарем педіатром, амбулаторно із зазначенням діагнозу (гострий ларинготрахеїт) та лікуванням.
9 квітня 2019 року - ультразвукове обстеження органів черевної порожнини: деформація жовчного міхура.
21 жовтня 2019 року оглянута педіатром амбулаторно із зазначенням діагнозу (ГРВІ, ринофаринготрахеїт) та лікування.
7 листопада 2019 року оглянута обласним дитячим психіатром та рекомендовано лікування (а.с.25-28).
На адвокатський запит від 13 листопада 2019 року, завідувачем аптекою «Валекс» було надано відомості про вартість ліків станом на 13 листопада 2019 року, згідно переліку (а.с.30).
20 січня 2017 року ОСОБА_3 у відділенні нейрохірургії проходила магнітно - резонансну томограму головного мозку із введенням парамагнетика «Томовист», що підтверджується заключенням лікаря (а.с.32).
Представник ОСОБА_1 надав розрахунок вартості ліків всього на суму 7187,50 грн. (а.с.31).
Згідно рахунку ТОВ «Медична лабораторія» № 527232 від 26 жовтня 2017 року ОСОБА_3 було витрачено на результати лабораторних досліджень 1044,00 грн. (а.с.33).
19 липня 2017 року лікарем ОСОБА_10 було складено консультативний висновок та надано направлення на аналізи ( а.с.35-36).
З листа головного лікаря Звенигородської районної ради КНП «Звенигородський центр первинної медико - санітарної допомоги» вбачається, що ОСОБА_3 не виписувалися ніякі рецепти на отримання лікарських засобів та виробів медичного призначення на безоплатних чи пільгових засадах в період з 15 листопада 2016 року по 7 листопада 2019 року (а.с.99).
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 1/2 частину витрат, які вона фактично вже понесла. Такі витрати мають підтверджувати належними та допустимими доказами (квитанції, чеки, накладні та інші платіжні документи).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 522 грн. (1/2 частина) на її користь, додаткових витрати, які були понесені відповідно до рахунку ТОВ «Медична лабораторія» № 527232 від 26 жовтня 2017 року про сплату грошових коштів на результати лабораторних досліджень в розмірі 1044,00 грн., клієнтом яких була ОСОБА_3 , оскільки дані витрати підтверджені належними та допустимими доказами (а.с.33).
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні решти позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не надала ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що вона дійсно понесла фактичні витрати на лікування доньки, згідно виписки з історії розвитку дитини з описом перенесених дитиною хвороб за період з 2016 року по 2019 рік, на які посилалася позивач.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Крім того судом першої інстанції було вірно взято до уваги при ухваленні рішення у справі, відомості матеріального становища відповідача. Відповідно до довідки про доходи пенсіонера, ОСОБА_2 перебуває на обліку в головному управлінні ПФУ в Черкаській області і отримує пенсію по інвалідності. Сума пенсії за період з 1 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року складає 32763,30 грн. (а.с.71).
Відповідно до довідки від 20 серпня 2019 року ОСОБА_2 не зареєстрований у Єдиній інформаційно - аналітичній системі Державної служби зайнятості, як безробітний (а.с.72).
Згідно довідки № 30999 від 23 серпня 2019 року відомості про доходи ОСОБА_2 за період з 01.10.2018 року по 31.03.2019 року у Звенигородській ДПІ, відсутні (а.с.73).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення.
Колегія суддів не може прийняти посилання ОСОБА_1 , як на підставу для скасування рішення суду на те, що нею на підтвердження факту понесених витрат на придбання ліків, використаних для лікування ОСОБА_5 було надано саме виписку з історії розвитку дитини за період з 2016 року по 2019 рік з описом перенесених дитиною хвороб та призначених для лікування ліків. Однак, колегія суддів вважає, що дана виписка є доказом того, що дитина дійсно потребувала лікування, однак вона не свідчить про фактичні витрати, які понесла ОСОБА_1 в той чи інший період лікування доньки, оскільки такими доказами є платіжні документи (квитанції, фіскальні чеки, накладні та ін..), які ОСОБА_1 , на підтвердження свої доводів, надані не були.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводами ОСОБА_2 стосовно того, що судом не прийнято до уваги те, що в історії хвороби, яка надана позивачем відсутні будь - які відомості про направлення сімейним лікарем або іншим спеціалістом на обстеження за формою «№28-1/о Направлення на консультацію в діагностичні кабінети, в лабораторії та результат обстеження» та не надано будь - якої інформації щодо результатів таких обстежень.
Також, посилання ОСОБА_2 стосовно того, що суд не взяв до уваги, що позивач не надав жодних документів, на підставі чого дитина була направлена на консультацію до м. Київ до спеціалізованого лікаря, є безпідставними та необґрунтованими. В матеріалах справи містяться докази, які свідчать про хворобу дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку наявним у справі доказам та, з урахуванням всіх обставин у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки витрати, які понесла позивачка, зумовлені негативними фактами (хвороба), що вимагають додаткових матеріальних витрат на утримання дитини.
Також, суд першої інстанції вірно здійснив розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382. 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року у даній справі залишити без змін
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: Н. І. Гончар
Ю. В. Сіренко
Т. Л. Фетісова