Справа № 587/2355/17
28 січня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревій В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Сумського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором станом в розмірі 1 021 195 грн. 45 коп. та судового збору у розмірі 15 317 грн. 93 коп..
Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/0999/74/55539 від 04 липня 2006 року, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 90 000,00 доларів США на строк до 04.07.2024 року зі сплатою 11,5% річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки визначені договором. 04 липня 2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 014/0999/74/55539, відповідно до якого позичальник зобов'язалася передати у заставу кредитору квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, 16 червня 2014 року укладено Додаткову угоду № 014/0999/74/55539/81-1-0-00/161 до Кредитного договору, якою було змінено порядок страхування за кредитним договором. 30 квітня 2015 року Додатковою угодою сторони погодили зміну валюти виконання зобов'язань з долару США на гривню, шляхом видачі другого траншу кредиту в сумі 1 016 518 грн. 05 коп. в рахунок погашення першого траншу, встановили 19% річних та Графік погашення кредиту. Крім того, було укладено Додаткову угоду № 014/0999/74/55539/81-1-0-00/17773, де було змінено відсоткову ставку. Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не погашає заборгованість, у зв'язку з чим станом на 07.06.2017 року заборгованість по кредиту становить 953 978 грн. 60 коп., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 17 205 грн. 75 коп. та заборгованість по сплаті відсотків становить 67 216 грн. 85 коп., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 66 223 грн. 67 коп.. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 1 021 195 грн. 45 коп. та понесені судові витрати у розмірі 15 317 грн. 93 коп..
В подальшому від представника позивача надійшла письмова заява, в якій він просив замінити позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», оскільки відбулась заміна кредитора.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» в судове засідання не направив клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду була повідомлена належним чином, шляхом подачі оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.110).
Представник відповідача Друченко Т.В. для розгляду справи до суду не з'явилася по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник 3-ї особи АТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу у їх відсутність, позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та стягнути заборгованість на користь ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП».
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскільки відповідач, відповідно до п. 3 ч. 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) вважається повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/0999/74/55539 від 04 липня 2006 року, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 90 000,00 доларів США на строк до 04.07.2024 року зі сплатою 11,5% річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки визначені договором (а.с.14,15).
04 липня 2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 014/0999/74/55539, відповідно до якого позичальник зобов'язалася передати у заставу кредитору квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).
З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, 16 червня 2014 року укладено Додаткову угоду № 014/0999/74/55539/81-1-0-00/161 до Кредитного договору, якою було змінено порядок страхування за кредитним договором (а.с.22,23).
30 квітня 2015 року Додатковою угодою № 014/0999/74/55539/81-1-0-00/17772 сторони погодили зміну валюти виконання зобов'язань з долару США на гривню, шляхом видачі другого траншу кредиту в сумі 1 016 518 грн. 05 коп. в рахунок погашення першого траншу, встановили 19% річних та Графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в новій редакції в Додатку № 1,2, який є невід'ємною частиною Додаткової угоди (а.с.24-29).
П. 14 даної Додаткової угоди визначено, що надання другого траншу кредиту здійснюється на підставі даної Додаткової угоди у безготівковій формі, шляхом переказу (зарахування) суми другого траншу кредиту на визначений у договорі поточний рахунок.
Позичальник зобов'язався отримати другий транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом та комісії, а також інші обов'язки, визначені кредитним договором (п. 1.5, п. 4.4 Додаткової угоди).
Крім того, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, 30 квітня 2015 року було укладено Додаткову угоду № 014/0999/74/55539/81-1-0-00/17773, з укладанням якої сторони дійшли згоди тимчасово змінити відсоткову ставку користування кредитом та Графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в новій редакції в Додатку № 1,2, який є невід'ємною частиною Додаткової угоди (а.с.35-37).
Отже, з укладенням кредитного договору та Додаткових угод у позичальника виник обов'язок повернути кредит та відсотки за кредитним договором у строки та розмірах чітко встановлених новою редакцією Графіка погашення, у разі прострочення якого Кредитор має право достроково стягнути заборгованості за кредитом та відсотками.
Встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та здійснив видачу кредитних коштів, видачі другого траншу кредиту в сумі 1 016 518 грн. 05 коп. в рахунок погашення першого траншу в сумі 55 584,00 доларів США (а.с.24-29).
Проте, всупереч вимогам кредитного договору позичальник, в свою чергу, не виконала взяті на себе зобов'язання, оскільки не здійснювала щомісячно погашення відсотків за кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість, котра станом на 07.06.2017 року склала: заборгованість по кредиту 953 978 грн. 60 коп., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 17 205 грн. 75 коп. та заборгованість по сплаті відсотків становить 67 216 грн. 85 коп., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 66 223 грн. 67 коп. (а.с.42).
Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, на виконання заходів досудового врегулювання спору 06.06.2017 року в позасудовому порядку, позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, про сплату суми заборгованості протягом 60 днів з дати вимоги. Проте, остання залишена відповідачем без уваги, заборгованість за кредитним договором погашена не була (а.с. 44).
Рішенням районного суду Сумської області від 25 вересня 2017 року у справі № 587/2355/17 з ОСОБА_1 на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/0999/74/55539 від 04.07.2006 року в розмірі 1 021 195 грн. 45 коп. та 15 317 грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с.78).
Судом встановлено те, що позичальник зазначене рішення суду та умови укладеного кредитного договору не виконала, та доказів зворотному матеріали справи не містять.
Правовідносини, що склалися між сторонами є договірними і врегульовані кредитним договором.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 31 липня 2018 року подала до суду заяву про перегляд заочного рішення.
27 серпня 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» був поданий відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якому вони зазначили, що відповідач надала довідку про операції за кредитом за першим траншем кредиту, заборгованість за яким дійсно відсутня, при цьому не зазначивши, що існує заборгованість за другим траншем кредиту.
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 27 серпня 2018 року скасовано рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 вересня 2017 року по справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З наданих АТ «Райффайзен Банк Аваль» копій судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 в різний час зверталася до Печерського районного суду м. Києва до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору удаваним правочином, про визнання недійсним кредитного договору.
Однак, прийнятими судовими рішеннями Апеляційного суду міста Києва вказані рішення були залишені без змін (а.с.113-123).
В ході розгляду справи встановлено, що кредитний договір є чинним на час розгляду даної справи, та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
27 червня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-13, за яким право вимоги кредитної заборгованості АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 за кредитним договором від 04.07.2006 року було відступлено ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» (а.с.223-225).
У відповідності з вищезазначеним договором до ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» перейшли права вимоги за кредитним договором також і до позичальника ОСОБА_1 (кредитний договір № 014/0999/74/55539).
У відповідності з ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У відповідності з ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
04 грудня 2019 року ухвалою Сумського районного суду Сумської області замінено позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП».
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. ст. 550, 624 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно п. 9.1 Кредитного договору, у випадку порушення відповідачем графіку погашення кредиту та відсотків, встановлених договором, позивач нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За рішенням Колегіального органу АТ «Райффайзен Банк Аваль» у даному провадженні пеня не стягується, але продовжує нараховуватись, що не суперечить нормам чинного законодавства та приписам кредитного договору.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При дослідженні наданого позивачем розрахунку, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачем ОСОБА_1 обов'язків за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів.
Вказане відповідачами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростовано.
Кредитний договір недійсним в установленому законом порядку не визнаний.
За змістом ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити і гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно умов кредитного договору валютою кредитування був долар США, в подальшому сторони погодили зміну валюти виконання зобов'язань з долару США на гривню.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору 014/0999/74/55539 від 04 липня 2006 року, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, котра визначена позивачем з урахуванням його вимог, в сумі 1 021 195 грн. 45 коп., а заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на викладене, суд придходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору у розмірі 15 317 грн. 93 коп..
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 554, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» (01014 м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 40326297) 1 021 195 (один мільйон двадцять одну тисячу сто дев'яносто п'ять) гривень 45 копійок заборгованості за кредитним договором та 15 317 (п'ятнадцять тисяч триста сімнадцять) гривень 93 копійки витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А.Степаненко