Справа № 585/317/21
Номер провадження 2/585/394/21
02 березня 2021 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,
з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.,
Справа № 585/317/21, провадження № 2/585/394/21
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача: Дашко Володимир Миколайович, який діє на підставі довіреності № 3914-К-Н-О від 28.08. 2020 .
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
До суду звернулося АТ КБ «Приватбанк», інтереси якого представляє Дашко В.М., з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 17.06.2013 у розмірі 15239,12 грн. та 2270 грн. сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 17.06.2013 року, згідно якої отримала кредитну картку з кредитними коштами на ній з правом користування на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис у заяві. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язалась погашати кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, на умовах, передбачених Договором. Позичальник порушила умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 15239,12 грн., з якої: 12706,87 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2532,25 грн. заборгованості за простроченими відсотками. Добровільно вона указаний борг не погашає, тому банк змушений звернутись до суду з даним позовом.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
До позовної заяви додано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.64).
10 лютого 2021 року судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судовий розгляд справи призначено на 09 год. 00 хв. 02.03. 2021 (а.с.71).
10 лютого 2021 року постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про огляд веб-сайту (а.с.72)
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.63).
Відповідач у судове засідання не з'явилась. Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про час і місце судового засідання (а. с. 78), суд вважає за можливе вирішити справу без її участі.
02 березня 2021 року винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
17.06.2013 року ОСОБА_1 заповнила анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк (а.с.16).
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, Універсальна - 30 днів пільгового періоду» та Умови та правила надання банківських послуг, які відповідачем не підписані, дата їх формування відсутня, дані про їх підписання та отримання відповідачем відсутні (а. с. 17, 18-47).
Також банком додано наказ банку щодо актуалізації Умов та правил надання банком послуг, даний наказ не містить жодного реквізиту, підпису, печатки, не завірений (а.с.48).
Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 17.06.2013, укладеного між Приватбанк та клієнтом ОСОБА_1 станом на 31.05.2015 борг становить 3656,48 грн. ( а.с.6-7).
Заборгованість станом на 30.06.2019 за указаним договором становить 13002,28 грн. (а.с.8-11).
Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 04.01.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 15239,12 грн. і складається з 12706,87 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2532,25 грн. заборгованості за простроченими відсотками (а.с.12-13).
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 видавались кредитні картки: 17.06.2013 терміном дії до 04/17, 24.04.2016 терміном дії до 04/20, 24.04.2016 терміном дії 04/20 та 24.07.2018 терміном дії до 12/21 (а.с.15).
З довідки АТ КБ «Приватбанк» щодо зміни умов кредитування та обслуговування картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що кредитний ліміт на виданих їй картках змінювався, 17.06.2013 встановлено кредитний ліміт в сумі 300 грн., 13.10.2017 кредитний ліміт збільшено до 10000 грн., 06.08.2020 кредитний ліміт зменшено до 0 грн. (а.с.14).
З виписки по виданим карткам відповідачу вбачається, що остання користувалась цими картками, знімала готівку, здійснювала покупки, поповнювала картки (а.с.57-61).
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Мотиви суду.
Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому, так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.
Суд прийшов до такого висновку, виходячи з наступного.
Зокрема, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві позичальника від 17.06.2013 не передбачено нарахування відсотків за невиконання зобов'язань.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник ), заборгованість з прострочених відсотків.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, де зазначено, що Клієнт при його укладанні дав згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Також позивач вказує на те, що при укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо нарахування відсотків, та, зокрема саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах .
Доданий до позову наказ банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, не є належним доказом, оскільки не містить жодних реквізитів, печатки, підпису особи, що його видала.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки не зрозуміло, які саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг були доведені до відома відповідача, а позивач має змогу долучити до позову будь-які їх редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідача кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, суд приходить до висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг , які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.06.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді питання щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Отже, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача 2532,25 грн. нарахованих відсотків слід відмовити.
Також суд бере до уваги те, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17.06.2013 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 12706,87 грн., а тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 1892,80 грн. судового збору, що пропорційно до задоволених вимог (12706,87 х 2270 : 15239,12 = 1892,80).
Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України.
Суд вирішив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 12706 (дванадцять тисяч сімсот шість) грн. 87 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 17.06.2013, яка виникла станом на 04.01.2021 року та 1892 (одна тисяча вісімсот дев'яносто дві) грн. 80 коп. сплаченого судового збору, загалом 14599 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 67 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Представник позивача: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ..
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова