Номер провадження 22-ц/821/272/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/3165/20 Категорія: 305010900 Корман О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
03 березня 2021 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особи, які подали апеляційні скарги - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 а на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди,
у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 16 березня 2017 року ОСОБА_2 , близько 15 години 46 хвилин, керуючи автомобілем марки «Shkoda-Felicia», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Білогрудівській в м. Умані, в напрямку від села Дмитрушки Уманського району до м. Умані порушуючи вимоги п.2.3-б, п.12.3, п.18.1 та дорожніх знаків 5.35.1 - 5.35.2 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та перетинаючи пішохідний перехід, що розташований від будівлі № 2 до будинку № 9 по вул. Білогрудівській в м. Умані, здійснив наїзд на гр. ОСОБА_1 , яка рухалась по вказаному пішохідному переході зліва направо по напрямку руху автомобіля ОСОБА_2 .
Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України та на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено від відбування покарання у вигляді двох років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Внаслідок завданих травм середньої тяжкості, що пов'язані із протиправними діями ОСОБА_2 в результаті ДТП, ОСОБА_1 у Черкаській обласній лікарні були проведені дві операції: остеосинтез стегна та монтаж металевих фіксаторів правої стегнової кістки та правої плечової кістки. Згодом у відповідності до експертизи лікаря ОСОБА_3 . Черкаської обласної лікарні 3 травня 2018 року було проведено оперативне втручання та проведено операції з видалення металевих фіксаторів з правої стегнової кістки та з правої плечової кістки.
В результаті проведених операцій та стаціонарного лікування позивачем були понесені значні витрати з метою відновлення її здоров'я, а саме на проведення оперативного втручання, лікування, післяопераційного відновлення та відвідування закладів охорони здоров'я нею були понесені витрати на лікування в загальній сумі 75593,71 грн., що підтверджується виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого № 27/11-17/с, виданим ТОВ «Спеціалізована клініка «Добрий прогноз» (ліцензія МОЗ України серії АЕ № 638153); епікризом Уманської районної лікарні, Черкаської обласної лікарні; квитанціями та чеками, що додані до позовної заяви в додатках, тощо.
Позивач вказувала, що внаслідок вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, вона отримала тілесні ушкодження, при яких були зламані кістки, що безумовно призвело до значного фізичного болю та страждань; перенесла оперативне втручання, за результатами якого в її тіло були встановлені металеві конструкції; проходила курси стаціонарного і амбулаторного лікування; отримана травма призвела до погіршення здібностей позивача. Все це завдало ОСОБА_1 душевних страждань, вимагало застосування додаткових зусиль для організації свого життя та спілкування із оточуючими.
Враховуючи наведене, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 75593,71 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2020 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн.
В задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 75593 грн. відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди обґрунтоване тим, що з наданих позивачем копій документів, неможливо встановити, чи є витрати, на які вказує позивач, витратами, пов'язаними з лікуванням травм, які заподіяні позивачу саме в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у вчиненні якої визнаний винуватим відповідач вироком суду. Тому, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано достатніх та належних доказів розміру матеріальної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас, суд вважав доведеним, що винними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, та заявлена позивачем сума на відшкодування моральної шкоди цілком співмірна з моральними стражданнями, які понесла позивач, враховуючи глибину та тривалість фізичних і душевних страждань позивача, тяжкість отриманих нею тілесних ушкоджень, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, беручи до уваги ступінь вини відповідача ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, його майновий стан.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу і просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 75593 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі вказує, що судом не аргументовано, чому не взято до уваги як доказ фіскальні, товарні чеки, рахунки-фактур; не відображено, яка частина судом віднесена до «документів частково нечитабельних, та що не містить посилань»; не наведено переліку документів, які суд вважає оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України.
Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги положення статей 1166, 1187 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду від 12 листопада 2020 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50000 грн та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди та стягненні судового збору.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доказом душевних (моральних) страждань та обсягу таких страждань міг бути висновок спеціаліста, який позивач не надала, тому суд зробив помилковий висновок про наявність страждань позивача та як наслідок визначено співмірною заявлену позивачем суму 50000 грн.
Зазначає, що в жодному документі в матеріалах справи не міститься інформація, яка б свідчила про наявність душевних страждань.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
ОСОБА_2 також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
У відзиві вказує, що судом правильно не було прийнято надані позивачкою квитанції та чеки як докази завдання їй майнової шкоди.
Також вважає, що ним вже було сплачено кошти на лікування позивачки в сумі 7653,78 грн та 1370,28 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2018 року визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді двох років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання (а.с. 10-14).
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 16 березня 2017 року близько 15 години 46 хвилин, керуючи автомобілем марки «Shkoda-Felicia», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Білогрудівській в м. Умані, в напрямку від села Дмитрушки Уманського району до м. Умані порушуючи вимоги п.2.3-б, п.12.3, п.18.1 та дорожніх знаків 5.35.1 - 5.35.2 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та перетинаючи пішохідний перехід, що розташований від будівлі № 2 до будинку № 9 по вул. Білогрудівській в м. Умані, здійснив наїзд на гр. ОСОБА_1 , яка рухалась по вказаному пішохідному переході зліва направо по напрямку руху автомобіля ОСОБА_2 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми голови: забій головного мозку, легкого ступеню, закритої травми органів грудної клітки з забоєм легень та після травматичною двобічною пневмонією з незначним правобічним гідротораксом (накопичення рідини в плевральній порожнині), закритого уламкового підвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, забою правого гомілково-ступеневого закритого уламкового перелому середньої третини правої плечової кістки зі зміщенням уламків, перелому правих поперечних відростків грудних хребців Т3, Т4, Т5, Т7, Т8, Т9, Т10, останні з яких згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-7-01/480 від 22 червня 2017 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та спричинили тривалий розлад здоров'я.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_2 , а саме вимог пунктів 2.3 б), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України та дорожніх знаків 5.35.1-5.35.2, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1195 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що внаслідок неправомірних дій відповідача у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача, що встановлено вироком суду, позивачці ОСОБА_1 завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення розміру завданої позивачці майнової шкоди, суд першої інстанції вказав, що з наданих позивачем копій документів неможливо встановити, чи є витрати, на які вказує позивач, такими, що пов'язані з лікуванням травм, заподіяних позивачу саме в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у вчиненні якої визнаний винуватим відповідач.
З таким висновком суду повністю погодитись не можна.
Так, згідно з Епікризом № 1491 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Уманської центральної районної лікарні з 16 березня 2017 року по 20 березня 2017 року із діагнозом: ЗЧМТ, струс г/м, з.перелом правого плеча із зміщенням уламків, з.підвертлюговий перелом правого плеча зі зміщенням уламків, множинні переломи поперекових відростків відділу хребта справа, травматичний шок І-ІІ ст (а.с. 16).
Відповідно до епікризу, складеного лікарем ОСОБА_3 , ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні в ортопедичному відділенні ЧОЛ з 02 травня 2018 року по 07 травня 2018 року з діагнозом: консолідований перелом правої стегнової кістки з наявністю металофіксаторів, консолідований перелом правої плечової кістки з наявністю метало фіксаторів.
03 травня 2018 року проведено операцію з видалення металевих фіксаторів з правої стегнової кістки; видалення металевих фіксаторів з правої плечової кістки (а.с. 18).
Колегія суддів вважає, що позивачкою надано належні докази понесення нею витрат на лікування внаслідок отриманих травм в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась з вини відповідача ОСОБА_2 , на загальну суму 2780,01 грн.
Належними доказами понесення вказаних витрат є: копія епікризу № 1491, у якому вказано, якими лікувальними засобами здійснювалось лікування ОСОБА_1 у період з 16 по 20 березня 2017 року та копії товарних чеків.
Так, під час лікування позивачки у вказаний період було призначено, зокрема: NaCl , Армадін , Муколван , Есенціале, Метоклопрамід, аналгін, димедрол (а.с. 16).
Придбання ОСОБА_1 вказаних лікарських препаратів підтверджується товарними чеками від 20 березня 2017 року (а.с. 21 зворот та а.с. 22 зворот).
Товарний чек від 18 березня 2017 року (а.с. 20 зворот) на придбання лікарських засобів Есенціале та Армадин на загальну суму 289,91 грн не є належним доказом, оскільки не містить підпису та печатки продавця, прізвища одержувача (покупця).
Також колегія суддів вважає доведеними витрати позивачки на придбання набору для видалення металевих фіксаторів на суму 2600 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № КК-0000025 від 03 травня 2018 року, квитанцією № 0.0.1028046453.1 від 04 травня 2018 року (а.с. 45) та епікризом лікаря ЧОЛ ОСОБА_3 (а.с. 18).
Інші надані позивачкою розрахункові документи на придбання лікарських засобів не можуть бути прийняті судом як належні докази понесення витрат на лікування, оскільки матеріали справи не містять доказів необхідності придбання вказаних товарів позивачкою у зв'язку із отриманими внаслідок ДТП травмами (листки призначень, виписки з історії хвороби тощо із зазначенням призначеного лікування).
Наданий ОСОБА_1 епікриз ТОВ «Спеціалізована клініка «Добрий прогноз» (а.с. 15) про те, що вона знаходилась на лікуванні у клініці 08 листопада 2017 року з діагнозом: «липома воротниковой зоны (холка)» та проведення у зв'язку з цим операції, не містить доказів причинно-наслідкового зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою та необхідністю проведення вказаного лікування.
Виписний епікриз № 602 від 31 липня 2017 року про те, що ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні в клінічному санаторії «Аркадія» ДПСУ з 08 липня по 31 липня 2017 року, не містить інформації щодо призначених лікарських засобів, тому також не є належним доказом для визначення розміру понесених позивачкою витрат на лікування та встановлення розміру завданої їй майнової шкоди.
Судом першої інстанції правомірно не стягнуто з відповідача на користь позивачки витрати на харчування, оскільки позивакою не надано доказів необхідності посиленого харчування відповідно до вимог статті 1195 ЦК України.
Також судом вірно визначено, що позивачкою не надано належних доказів понесення витрат на проїзд і придбання палива, оскільки квитанції не містять інформації понесення вказаних витрат саме позивачкою та необхідності понесення таких витрат саме у вказані в квитанціях дати.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування завданої їй внаслідок ДТП майнової шкоди підлягають до часткового задоволення на суму 2780,01 грн.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу, що ним було сплачено кошти на лікування позивачки в сумі 7653,78 грн не впливають на визначений апеляційним судом розмір майнової шкоди, оскільки вказана сума була сплачена на рахунок КЗ Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради (а.с. 76), а прийняті судом як належні докази завданої шкоди товарні чеки, сплачені у КП Аптека № 182 ЧОР, ПП «Арніка-Люкс» та ФОП ОСОБА_7 .
Квитанція на суму 1370,28 грн, про яку вказує ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, в матеріалах справи відсутня.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безумовного завдання позивачці моральної шкоди внаслідок отриманих травм середньої тяжкості з вини відповідача. Розмір відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції визначено виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та він є співмірним з моральними стражданнями, яких понесла позивачка.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди є обґрунтованим та зміні чи скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову і стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 2780,01 грн. В решті рішення суду слід залишити без змін.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 141 ЦПК України із ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір пропорційного до задоволених апеляційних вимог, а саме в сумі 46 грн. ((2780,01 грн *100% / 75593 грн)*1261,20 грн / 100%)
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди та прийняти в цій частині нове рішення.
Позовну вимогу про відшкодування майнової шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 2780 гривень 01 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 46 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови на умовах та в порядку, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді