02 березня 2021 року
м. Черкаси
Справа № 705/3096/16-ц
Провадження № 22-ц/821/337/21
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
секретаря - Винник І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, у складі головуючої судді Гудзенко В. Л.,
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2016 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
22.12.2020 від представника позивача ОСОБА_4 за вх. № 26642 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що заявою від 22.12.2020 стороною позивача зазначені в ухвалі недоліки не усунуто.
Крім того, судом зазначено, що ухвала про залишення позову без руху двічі направлялася представнику позивача, перший раз вона повернулася із відміткою «за закінченням терміну зберігання» та була вручена ОСОБА_4 18.12.2020.
Строк виконання ухвали визначений законом (не більше п'яти днів), тому суд не може його продовжити.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, 11 січня 2021 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 скеровано до суду апеляційну скаргу в якій порушено питання про її скасування, з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Мотивація апеляційної скарги зводиться до того, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без руху мотивована тим, що її текст не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України в редакції грудня 2017 року.
Проте, дана справа перебуває на розгляді в Уманському міськрайонному суді з квітня 2016 року та провадження у ній також відкрите не відразу, а 27 липня 2017 року.
Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції, в тому числі і внесено до ЦПК України нову статтю - 175, ст. 177, розпочав свою дію з 15 грудня 2017 року, а тому не може застосовуватись в частині застосування його положень, про залишення позову без руху, до справ, провадження у яких вже відкрите на час введення закону в дію.
Просив суд скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2020 року та направити справу для подальшого розгляду в Уманський міськрайонний суд Черкаської області.
Винести відносно судді Уманського міськрайонного суду Гудзенко В. Л. окрему ухвалу по факту перешкоджання суддею доступу до правосуддя, яку скерувати для притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності у Вищу Раду Правосуддя.
18 лютого 2021 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла заява в якій зазначено, що вимога апеляційної скарги щодо постановлення окремої ухвали відносно судді ОСОБА_6 може бути розцінена як тиск на суд, тому просить не розглядати вимогу в цій частині, в іншій частині апеляційну скаргу підтримує та просить проводити судовий розгляд апеляційної скарги у відсутності позивача та її представника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 129 Конституції України визначено, що одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до ст. 258 ЦПК України ухвали є видом судових рішень.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Приведеним вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні вимоги містила ст. 3 ЦПК України в редакції чинній на час звернення до суду з даним позовом.
Як убачається із матеріалів справи, що з позовом представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області у квітні 2016 року, тобто до набрання чинності ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 (т.1 а.с. 1-2).
Провадження у справі відкрито 27 липня 2016 року (т.1 а.с. 66).
Тобто, провадження у даній справі триває понад чотири роки.
Після відкриття провадження, у справі неодноразово була здійснена заміна головуючого судді.
Черговим протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2019 року визначено головуючого суддю Гудзенко В. Л. (т.1 а.с. 204).
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2019 року суддею Гудзенко В. Л. прийнято справу до свого провадження (т.1 а.с. 205).,
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху з тих підстав, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема: у позовній заяві не зазначено місце проживання чи перебування позивача у справі, його поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер та серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; у позовній заяві зазначено лише «Додаток: матеріали на _____ арк.», тобто без переліку документів, їх кількості та нумерації, в змісті позовної заяви міститься посилання на рішення судів, копії яких не додані до позовної заяви, разом з тим в позовній заяві не зазначено причини неподання доказів разом із позовною заявою, не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів; не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; до позовної заяви додано лише ксерокопію довіреності Ласкавої Н.Л. від 05.01.2016 посвідченої нотаріально, а не її оригінал (т.1 а.с. 78-80).
Згідно з ч. ч. 11, 12 ст. 187 ЦПК України, суддя встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Відповідно до змісту вказаних норм, якщо після відкриття провадження в справі судом було установлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, він має постановити вмотивовану ухвалу, в якій викласти підстави для залишення її без руху, визначити в чому полягають недоліки та роз'яснити яким чином та у які строки позивачеві слід усунути такі недоліки.
Частиною 13 ст. 187 ЦПК України визначено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Разом із цим, відповідно до пп. 11 п. 1 Розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
Таким чином, посилання районного суду на те, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 Кодексу, в редакції 2017 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вимоги до позовної заяви поданої на момент дії Кодексу в редакції 2004 року визначено ст. ст. 119, 120 ЦПК України і станом на день відкриття провадження у даній справі суд дійшов висновку, що позовна заява відповідала діючому на день відкриття провадження процесуальному закону.
Крім того, 22 грудня 2020 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява в якій він зазначав, що судом до позовної заяви застосовано положення ст. 175 ЦПК України, яка була не чинною на час подачі позову у 2016 році, що суперечить Перехідним положенням даного закону.
Разом з тим зазначав, що електронна копія позову не збережена, він прибув до України лише 21 грудня 2020 року, тому для усунення недоліків позовної заяви просив надати йому додатковий строк (т.1 а.с. 87-88).
Проте суд першої інстанції, посилаючись на неможливість продовження строку, визначеного ст. 175 ЦПК України, та не виконання ухвали суду залишив позов без розгляду (т.1 а.с. 94-95).
Однак колегія суддів погодитись з такими висновками суду першої інстанції також не може з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Враховуючи, що подаючи заяву, в якій вказувала на необхідність застосування до позовної заяви вимог ЦПК України, чинних на час подачі позову та відкриття провадження, особа вправі очікувати задоволення судом такої заяви, тому одночасна відмова у задоволені заяви та залишення без розгляду позовної заяви в даному випадку, є невиправданим.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Тому, апеляційний суд зауважує, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву ОСОБА_4 та відмовляючи у її задоволенні, безпідставно послався на неможливість продовження процесуального строку.
Наведені норми процесуального права судом першої інстанції не дотримано, натомість, із порушенням норм процесуального права, діючого на момент виникнення спірних правовідносин - квітень 2016 року, провадження за яким відкрито у липні 2016 року, постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду (28 грудня 2020 року).
За таких обставин ухвала міськрайонного суду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2020 року, скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст постанови складено 02 березня 2021 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко