02 березня 2021 року
м. Черкаси
Справа № 712/4425/20
Провадження № 22-ц/821/133/21
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.,
суддів: Єльцова В. О., Карпенко О. В.
учасники справи:
позивач: акціонерне товариство «Акцент-Банк»;
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Токової С. Є., повний текст рішення складено 23 листопада 2020 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що АТ «Акцент-Банк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «Акцент-Банк».
28.09.2012 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку з метою укладення кредитного договору № SAMAB00000001571980 та отримання кредитної картки.
ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,60% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами, Правилами та Тарифами складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не виконував зобов'язання по договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість яка складає 40 709,30 грн, що складається з: 24 786,99 грн заборгованість за кредитом, 15 322,31 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 600 грн пеня.
Просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № SAMAB00000001571980 від 09.12.2013 станом на 19.04.2020 у розмірі 40 709,30 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість в сумі 24 786,99 грн та 2 102 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що АТ «Акцент-банк» не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов'язання зі сплати саме того, який зазначено в Умовах, розміру відсотків, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, тобто вказані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 28.09.2012.
Оскільки позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами, в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по нарахованих відсотках та пені суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в наведеній частині.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки відповідач користувався кредитною карткою, позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24 786,99 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 11 грудня 2020 року, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2020 року в частинах стягнення 24 786,99 грн та судових витрат і ухвалити в цих частинах нове рішення, яким змінити розмір заборгованості та витрат по сплаті судового збору.
Зазначає, що в анкеті-заяві лише зазначено розмір бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою «Універсальна»/Gold - 2000 грн, водночас в матеріалах справи, яка розглядається, відсутня розписка відповідача або інший документ, який посвідчує передання йому визначеної судовим рішенням грошової суми у розмірі 24 786,99 грн.
Вважає, що суд першої інстанції допустився власного тлумачення закону щодо застосування правових наслідків недійсності правочину і стягнув з відповідача грошову суму у розмірі, яка не встановлена договором і не отримана відповідачем у визначеному законом порядку.
Вказує, що не заперечує факту користування кредитними коштами у розмірі 2 000 грн, які у відповідності до заповненої ним 28.09.2012 анкети були встановлені у якості кредитного ліміту на банківську картку, що не врахував суд першої інстанції.
Крім того, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, поклав на відповідача судовий збір у повному обсязі, а не пропорційно розміру задоволених вимог.
13 січня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про доповнення до апеляційної скарги в якому зазначив, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не звернув уваги та не перевірив, що місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 , отже суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Відповідно до Статуту АТ «Акцент-Банк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «Акцент-Банк», яке було правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ «Акцент-Банк», яке було правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Український кредитний банк» (а.с. 20-22).
У відповідності до Банківської ліцензії № 16 від 30 жовтня 1992 року, АТ «Акцент-Банк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 1 та п 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 19).
28.09.2012 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № SAMAB00000001571980 в АТ «Акцент-Банк» про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів Банку (а.с. 10).
Згідно анкети-заяви, ОСОБА_1 виявив бажання оформити платіжну картку КРЕДИТКУ «Універсальна» та визначив бажаний кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, станом на 19.04.2020 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором у розмірі 40 709,30 грн, яка складається з: 24 786,99 грн - загальний розмір заборгованості за тілом кредиту (24081,33 грн тіло кредиту, 705,66 грн тіло кредиту прострочене), 15 322,31 грн - загальний залишок заборгованості за процентами (932,15 грн заборгованість за процентами на поточну заборгованість, 14 390,16 грн - заборгованість за процентами на прострочену заборгованість), 600 грн - пеня (а.с. 4-9).
До позовної заяви Банк також додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» (а.с. 11-17).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, вся судова кореспонденція надсилалась сторонам на вказані ними поштові адреси.
Сторони по справі отримали копію ухвали про відкриття провадження, а АТ «Акцент-Банк» апеляційну скаргу, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає не в повному обсязі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_3 з підстав зняття останнім кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 28.09.2012 № SAMAB00000001571980.
При цьому, предметом апеляційного перегляду є рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2020 року в частині задоволених вимог, а саме стягнення із ОСОБА_1 тіла кредиту в розмірі 24 786,99 грн та судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується та перегляду не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
АТ «Акцент-Банк», на підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором, до суду першої інстанції надано копію анкети-заяви про приєднання ОСОБА_1 до Умов і Правил надання банківських послуг, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» та розрахунок заборгованості.
Наявний в матеріалах справи Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» не містить підписів як позивача, так і відповідача, та дати його складання (а.с. 11-17).
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (28.09.2012) до моменту звернення до суду з указаним позовом (травень 2020 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Тому надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг Акцент-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважувала на тому, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що, при укладені договору з ОСОБА_1 , АТ «Акцент-Банк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Разом з тим, ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тобто Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Досліджуючи розмір тіла кредиту, апеляційний суд враховує наступне.
В анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 28 вересня 2012 року вказані його анкетні дані, визначено вид платіжної картки КРЕДИТКА «Універсальна» та визначений бажаний кредитний ліміт в розмірі 2 000 грн. При цьому, в його анкеті-заяві взагалі відсутні, зокрема, дані про зміну розміру кредитного ліміту. Також Банком не надано будь-якого іншого доказу щодо збільшення розміру кредитного ліміту.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому є належним доказом у справі.
Банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Під час розгляду справи позивачем не було надано виписки по рахунку, яка є первинним документом та належним підтвердженням наявності та розміру заборгованості, крім того, Банк подаючи позов зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ «Акцент-Банк» відсутні та просив розглядати справу за відсутності позивача (а.с. 3 зворот).
Тобто, подаючи позов Банк не лише не вказував на неможливість надання тих чи інших доказів, а й наголошував на тому, щоб суд першої інстанції розглядав справу за наявними у ній матеріалами.
Розрахунок заборгованості, як такий, без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору не є підтвердженням наявності заборгованості та правильності цього розрахунку.
Разом з тим, підписана відповідачем анкета-заява не містить даних про зміну кредитного ліміту, а Банком не було надано жодного доказу в підтвердження зміни його розміру.
Однак встановивши, що стороною відповідача визнано факт отримання кредитної картки та користування кредитним лімітом, апеляційний суд дійшов висновку, що стягненню може підлягати лише сума, яка узгоджена сторонами в кредитному договорі, а саме 2 000 грн кредитного ліміту, що не було враховано судом першої інстанції.
Доводи скаржника відносно порушення судом правил територіальної юрисдикції не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
До суду Банк звернувся з позовом у травні 2020 року вказавши, що відповідач ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 . Вказана адреса також зазначена самим відповідачем у підписаній ним анкеті-заяві та міститься в копії паспорта ОСОБА_1 (а.с. 10).
Крім того, в анкеті-заяві зазначено, що з моменту її підписання позичальник зобов'язується, в разі зміни контактних даних (перш за все номера мобільного телефону), інформувати про це банк у строк не пізніше 15 днів з моменту їх зміни (а.с. 10 зворот).
Згідно ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Після надходження 12.05.2020 позову, у відповідності до положень ст. 187 ЦПК України, 13.05.2020 судом здійснений запит до Начальника відділу реєстрації місця проживання управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, у відповідь на який 29.05.2020 суд повідомлено, що ОСОБА_1 за вказаною адресою знятий з реєстрації 02.05.2019 (а.с. 26-28).
Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Врахувавши вимоги процесуального закону, 18 червня 2020 року Соснівським районним судом м. Черкаси відкрито провадження у даній справі (а.с. 29).
В процесі розгляду справи відповідачем було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення, складено розписку про отримання копії позовної заяви та направлено відзив на позов (а.с. 32-44). У вказаних процесуальних документах відповідач вказував наступні адреси для листування: АДРЕСА_3 та жодного разу не вказував нову адресу реєстрації за межами м. Черкаси.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом відкрито провадження та розглянуто справу без порушення правил територіальної юрисдикції.
Доводи апеляційної скарги відносно розподілу судових витрат є обґрунтованими, адже частково задовольняючи позовні вимоги та повністю стягуючи з відповідача судовий збір, суд першої інстанції порушив принцип пропорційності розподілу судових витрат визначений у ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що Банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи викладене, часткове задоволення вимог апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог Банку, із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню сплачений Банком судовий збір: за подачу позову - 166,27 грн, а за подачу апеляційної скарги стягнути із АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 - 1 919,86 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2020 року змінити зменшивши розмір стягнутої із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості із 24 786,99 грн до 2 000 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» 166,27 грн судового збору.
Стягнути із акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 1 919,86 грн судового збору.
В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2020 року не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 02 березня 2021 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. О. Єльцов
О. В. Карпенко