Апеляційне провадження № 11-кп/818/1623/21 Доповідач - ОСОБА_1
Справа № 639/1497/18/20 Головуючий І інстанції - ОСОБА_2
Категорія: у порядку КПК України
01 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 11.02.2021 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013220500000110 від 08.01.2013, за пунктом 12 частини 2 статті 115 КК України, -
встановила:
Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 11.02.2021 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено на 60 днів, тобто до 11.04.2021 включно.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на необґрунтованість та незаконність оскаржуваної ухвали, вважає, що вона постановлена без дослідження в сукупності усіх матеріалів справи.
Зокрема, зазначає, що під час судового розгляду попереднім складом суду було допитано низку свідків, в тому числі зі сторони обвинувачення. Останні під час їх допиту в суді не підтвердили причетність ОСОБА_7 до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . Свідки надали характеристику підзахисному як спокійній людині, яка неодноразово бувала в гостях у сім'ї ОСОБА_11 , чемно себе поводила та жодного разу не виявляла ознак агресії до оточуючих.
Поряд з цим свідки заперечували наявність будь-якого тиску чи впливу на них з боку ОСОБА_7 або членів його родини, в тому числі нічого не вказувалось про пропозицію матеріальної зацікавленості. На противагу цьому, свідок ОСОБА_12 вказала на моральний тиск з боку слідчого під час її допиту на стадії досудового розслідування ще в 2012 році.
Допитаний у якості обвинуваченого ОСОБА_7 заперечував свою провину у смерті ОСОБА_10 та висловив співчуття потерпілому ОСОБА_13 у загибелі його брата. Зі сторони потерпілих, якими визнавались батьки загиблого ОСОБА_10 , свого часу надавалась нотаріально завірена заява про відсутність претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_7 . Ця заява долучалась до матеріалів кримінального провадження.
Ще один свідок обвинувачення - ОСОБА_14 окрім загальних показів щодо спричинення 24.03.2012 приблизно з 23 год. до 23-30 год., тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , обома обвинуваченими: ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , не надала показів, щодо конкретних ударів кожним із обвинувачених, бо з її слів знаходилась у стані алкогольного сп'яніння. Свідок чітко вказала, що саме ОСОБА_15 почав безпідставно наносити удари потерпілому, а коли вона намагалася втрутитися, двічі вдарив її в обличчя. Ще до 12 ночі ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , пішли з квартири.
Допитувались попереднім складом суду і свідки сторони захисту. Так, свідок ОСОБА_16 - вахтер будинку АДРЕСА_1 , пояснила, що бачила, як після 12 години ночі з 24 на 25 березня 2012 року потерпілий ОСОБА_10 виходив з будинку, а пізніше повернувся.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що знає обвинуваченого ОСОБА_18 як знайомого братів ОСОБА_11 і охарактеризувала його як спокійну, культурну людину.
Свідок ОСОБА_19 - сусідка сім'ї ОСОБА_11 з квартири навпроти, показала, що в ніч з 24 на 25 березня 2012 року, шуму з квартири ОСОБА_11 , не чула. Лише вранці довідалась про «вбивство» від працівників міліції. Формально брала участь у слідчому експерименті за участі ОСОБА_15 , якого раніше не знала. ОСОБА_7 охарактеризувала як культурну, ввічливу людину.
Більшістю досліджених в суді письмових доказів, які заявила сторона обвинувачення (протоколи слідчих дій, висновки експертів), а також окремими письмовими доказами, поданими стороною захисту, які теж досліджено в суді, прямо не підтверджується умисел ОСОБА_7 на скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 115 КК України.
Фактично, ОСОБА_7 утримується під вартою вже 3 роки, проте нових або беззаперечних доводів його протиправної поведінки стороною обвинувачення до суду так і не було надано.
На думку захисника, обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, прокурор обмежився лише переліком законодавчих підстав для його продовження, водночас не довів виняткових обставин, які б виправдовували продовження обмеження права обвинуваченого на свободу, та свідчили б про неможливість застосування інших більш м'яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього, прокурором не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник також зауважує, що подальше перебування ОСОБА_7 під вартою суперечить принципам Конвенції, адже час, протягом якого останній перебуває під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час ще не є доведеним.
Крім того, вважає, що існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, матеріалами справи не підтверджено.
Так, ще у вересні 2017 року ОСОБА_7 письмово звернувся до правоохоронних органів із заявою, в якій просив дослухатись до його позиції та справедливо розібратись в ситуації, яка сталась із загибеллю ОСОБА_10 . І вже тоді ОСОБА_7 повідомляв, що він готовий співпрацювати зі слідством та розповісти, як все відбувалось насправді.
Одразу після отримання письмового повідомлення про підозру 14.12.2017 ОСОБА_7 надав пояснення слідчому під час допиту в якості підозрюваного і власноруч виклав усю відому йому інформацію в протоколі. Наприкінці допиту ОСОБА_7 зауважив, що бажає співпрацювати зі слідством. Тому останній не має на меті за викладених обставин переховуватись слідства та суду.
Надавав свої свідчення ОСОБА_7 і в суді, вони є стабільними, на питання учасників судового провадження він надавав відповіді, а тому твердження про його неналежну процесуальну поведінку під час судового розгляду є голослівним.
Стороною обвинувачення не надано обґрунтованих даних, що ОСОБА_7 був належний чином повідомлений про підозру у скоєнні кримінального правопорушення.
Крім того, суду вже раніше повідомлялося, що в період так званого розшуку, а саме в жовтні 2017 року, ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні в денному відділенні КЗОЗ «Обласні клінічна лікарня. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».
На момент свого затримання ОСОБА_7 працював, але без офіційного оформлення власного працевлаштування, проте затримано його було саме на робочому місці.
На думку захисника, не можна зробити категоричний висновок, що ОСОБА_7 ухилявся від органів досудового розслідування.
Жодних підтверджуючих даних щодо незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні не наведено. Особисто жоден із допитаних під час проведення судового свідок не заявив про прямий тиск чи вплив на нього з боку ОСОБА_7 . Аналогічні відомості свідки надавали і на момент провадження досудового розслідування.
Жоден з експертів також не повідомив про тиск на них з боку ОСОБА_7 , про що є письмове підтвердження та фіксація показань допитаних судових експертів в залі судових засідань.
Більше того, попередніми ухвалами суду від 30.03.2018 та 25.07.2018 цей ризик взагалі було виключено із переліку як недоведений;
Жодних підтверджуючих даних щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не наведено. Ще на час провадження досудового розслідування від проведення слідчих або процесуальних дій ОСОБА_7 не відмовлявся, надавав стабільні свідчення, які до того ж фіксувались не лише у протоколах, але і на технічних носіях.
Зокрема, він брав участь у слідчому експерименті від 26.12.2017 та в одночасному допиті від 05.01.2018. Жодних зауважень від присутніх щодо поведінки ОСОБА_7 не надходило. Нема відомостей про спроби перешкоджати розслідуванню і з ДП «ХУВП №27», де наразі утримується ОСОБА_7 . Відсутні подібні зауваження і під час участі ОСОБА_7 в судових засіданнях.
Більше того, попередніми ухвалами суду від 30.03.2018 та 25.07.2018 цей ризик взагалі було виключено із переліку як недоведений;
Жодних інших повідомлень про підозру у скоєнні іншого кримінального правопорушення ОСОБА_7 на цей час не вручено.
У травні 2018 року стороною захисту було отримано та надано до суду позитивну характеристику на ОСОБА_7 з ДУ «Харківська установа виконання покарань (№27)», в якій вказано, що ув'язнений не порушує вимог та правил внутрішнього розпорядку, не має стягнень, не має конфліктів в середовищі ув'язнених, які тримаються в СІЗО № 27. З того часу і по цей час жодних відомостей, які б свідчили про погіршення поведінки ОСОБА_7 , жодним із учасників кримінального провадження не здобуто.
На даний час ОСОБА_7 має місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та можливість працевлаштування до ТОВ «Віват сервіс», розташоване за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях,123, що підтверджене листом від 12.07.2018, підписаним генеральним директором ОСОБА_20 .
Під час перебування на волі ОСОБА_7 мав міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, мешкає разом із матір'ю-пенсіонером - ОСОБА_21 , 1959 року народження, яка є «Ветераном праці» та має значні та постійні проблеми зі здоров'ям, потребує постійного догляду та допомоги у побуті. За місцем проживання підзахисний ОСОБА_7 зарекомендував себе позитивно, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, алкогольними напоями не зловживає.
З огляду на особистість ОСОБА_7 , риси його характеру та соціальної поведінки, бажання окремих осіб взяти його під особисту поруку. Від поручителів - ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 - до Ленінського районного суду м. Харкова вже раніше неодноразово подавались відповідні заяви, в яких вони відповідно до статті 180 КПК України вказують на те, що поручаються за виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків у випадку зміни міри запобіжного заходу.
ОСОБА_20 , який є директором ТОВ «Віват сервіс», надано гарантійного листа від 12.07.2018 про працевлаштування ОСОБА_7 у випадку зміни останньому міри запобіжного заходу, на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою.
Особи поручителів, на думку сторони захисту, заслуговують довіри.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 його захисника - адвоката ОСОБА_9 , які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 КК України, який відповідно до частини 6 статті 12 КК України є особливо тяжким злочином та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тієї обставини, що незаконні дії які інкримінуються ОСОБА_7 , вчинено проти життя та здоров'я особи, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що, в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду.
За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності або недоведеності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на недоведеність існування ризиків колегія суддів вважає безпідставним, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні та на час апеляційного розгляду вони не зникли та не змінилися.
Отже, на час проведення апеляційного перегляду ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищенаведені відомості, колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними ризики, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_7 не зможе забезпечити виконання ним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 11.02.2021 за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 .
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 11.02.2021 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.
Головуючий -
Судді: