Ухвала від 25.02.2021 по справі 524/3592/15-к

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3592/15-к Номер провадження 11-кп/814/528/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника в його інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 25 січня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою суду щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великий Поділ Семенівського району Полтавської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, з середньою освітою, неодруженому, непрацюючому, раніше судимому вироком Воєнного апеляційного суду Центрального регіону України за п.п. 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України до остаточного покарання у виді 12 років позбавлення волі. 20 серпня 2014 року звільнений умовно-достроково на термін 1 рік 9 місяців 12 днів,

задоволено клопотання прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 та застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 25 березня 2021 року включно.

Згідно з ухвалою суду та клопотанням у провадженні Шишацького районного суду Полтавської області на розгляді перебуває кримінальне провадження №12015170090000473 від 06.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13. ч.2 ст.115 КК України.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він у період часу з 16 год. 05.02.2015 року до 02 год. 06.02.2015 року, перебуваючи за місцем свого сумісного проживання з ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп'яніння у ході сварки наніс не менше 12 ударів руками та ногами по обличчю ОСОБА_10 , далі схопив дерев'яну палицю та наніс нею не менше 5 ударів по голові ОСОБА_10 , а потім скляними банками та їх осколками кидав та наносив удари у голову ОСОБА_10 , внаслідок чого наніс не менше 3 ударів в область голови потерпілого, а також не менше 1 удару в область грудини, печінки, не менше 5 ударів по правій нозі, не менше чим по 1 ударові по спині, лівому та правому ліктьовому суглобу та по лівій нозі. Після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий втратив свідомість.

В подальшому близько 02 год. 06.02.2015 ОСОБА_8 разом із ОСОБА_11 заздалегідь не домовляючись, з метою приховування слідів злочину, винесли ОСОБА_10 , на вулицю та відтягли в район будинку АДРЕСА_3 , де ОСОБА_10 , через деякий час помер. Після цього ОСОБА_8 з місця події зник, а ОСОБА_11 з метою знищення слідів злочину за адресою АДРЕСА_2 замив сліди крові та прибрав на кухні.

Мотивуючи прийняте рішення суд зазначив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, врахував особу обвинуваченого, який раніше судимий, його моральні якості, соціальний стан, оцінив суспільну небезпечність та тяжкість злочину та дійшов висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою та необхідність обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з рішенням суду до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулися обвинувачений та захисник в його інтересах.

Обвинувачений в апеляційній скарзі вказує, що вже 6 років перебуває під вартою, тому застосування щодо нього даного запобіжного заходу є незаконним. Зазначає, що клопотання прокурора є необґрунтованим, не відповідає вимогам КПК України та подано із порушенням строків. Вказує на порушення судом вимог кримінального процесуального законодавства під час розгляду клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу. З огляду на викладене просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Захисник в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту.

Вказує на недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, невиправдано довге перебування обвинуваченого під вартою. Зазначає, що судом першої інстанції не розглянуто питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обвинуваченого та захисника в його інтересах, які підтримали апеляційні скарги з підстав у них наведених, заперечення прокурора проти їх задоволення, вивчивши матеріали п ровадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла наступного висновку.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою суд повинен з'ясувати всі обставини з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Під час вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, доведених прокурором в судовому засіданні, тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, дійшов висновку про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, а саме, в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, має високий ступінь суспільної небезпеки.

Окрім цього, ОСОБА_8 раніше судимий до реального покарання за умисне вбивство, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку, на шлях виправлення не страв та знову вчинив новий злочин проти життя та здоров'я особи, наслідком якого є смерть людини.

Тому існує ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, а також вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Отже, доводи обвинуваченого, наведені в апеляційній скарзі щодо недоведеності існування ризиків, є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.

Застосування більш м'якого запобіжного заходу - особистого зобов'язання або домашнього арешту, на якому наполягає захисник, є неможливим, оскільки він передбачає перебування ОСОБА_8 на волі, що дає можливість негативно впливати на повне та об'єктивне встановлення істини у кримінальному провадженні.

Попри доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, тривале тримання обвинуваченого під вартою є виправданим з огляду на існування суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав та інтересів як суспільства у цілому, так і потерпілої, зокрема. Такий суспільний інтерес, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Отже, рішення суду першої інстанції цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Водночас, враховуючи що суд розглянув клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали, як того вимагають приписи частини 4 ст.199 КПК України, відсутні підстави для скасування судового рішення, як про це просить обвинувачений.

За таких обставин, ухвала колегії суддів першої інстанції винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника в його інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 25 січня 2021 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4