№ 755/3509/21
№ 1-кп/755/827/21
"26" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040000007 від 01.01.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Підлуби Ємільчинського району Житомирської області, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не одруженого, працюючого неофіційно різноробочим на будівництві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
З Київської місцевої прокуратури № 4 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040000007 від 01.01.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про те, що відносно ОСОБА_3 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що останній може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до восьми років позбавлення волі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, або продовження протиправної діяльності. Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній вже два місяці знаходиться під вартою, а тяжкість злочину без нових підстав для такого запобіжного заходу зі сплином часу не є підставою для його обрання. Зокрема, його підзахисний, перебуваючи у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, порядок не порушує, має фактичне місце проживання в місті Києві. Щодо наведених прокурором ризиків, то вони є передчасними. Вважає, що достатнім запобіжним заходом для обвинуваченого ОСОБА_3 буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на останнього відповідних обов'язків. Крім того, його підзахисний має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні матір, яка має ряд захворювань та є постраждалою третьої категорії внаслідок вибуху на Чорнобильській АЕС. Обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується, почав відшкодовувати шкоду потерпілому, а саме - вже відшкодував останньому 30 000 гривень, щиро кається у скоєному, сприяв у досудовому розслідуванню, приймав участь у слідчих діях, а тому, прохав обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби за місцем його проживання, оскільки це надасть йому можливість працювати та відшкодовувати шкоду потерпілому. Зокрема, на даний час, потерпілий не має до обвинуваченого ОСОБА_3 будь-яких претензій.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника та пояснив, що потерпілого він знає вже приблизно десь п'ять років та вони товаришують. На даний час, потерпілий продовжує працювати, має задовільний стан здоров'я, шкоду йому відшкодовує, а тому прохав обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Згідно зі ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, виключно, у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до положення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, при цьому ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити, з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтвердити існування такого ризику.
Враховуючи, що інших достатніх та обґрунтованих підстав, крім тяжкості злочину, у клопотанні прокурора не зазначено, суд приходить до висновку, що викладені у клопотанні мотиви не можуть служити підставою для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 найбільш суворого запобіжного заходу - взяття під варту.
З огляду на вищезазначені обставини, враховуючи поряд з цим, що обвинувачений ОСОБА_3 має на утриманні хвору матір, має місце реєстрації в Україні та проживання у м. Києві, має позитивну характеристику, відшкодовує заподіяну шкоду, суд приходить до висновку, що обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є надмірним запобіжним заходом, який покликаний забезпечити його належну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків.
Таким чином, докази та обставини, на які посилається прокурор у судовому засіданні, не дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, а тому, для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні, вважає достатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин, на підставі викладеного, суд вважає, що прокурором належним чином не доведено підстави необхідності обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
А тому, клопотання прокурора щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає, при цьому, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який з урахуванням вищезазначених ризиків у кримінальному провадженні, обставин кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого, на даний час забезпечить належну його процесуальну поведінку та виконання останнім, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, одночасно з цим, суд вважає за необхідне, згідно з положеннями ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 відповідні обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 369 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду з 22 години 00 хвилин до 06 години 30 хвилин, строком на 60 днів до 25 квітня 2021 року включно.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; не виїжджати за межі міста Києва без дозволу суду; утримуватися від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти в залі суду негайно.
Копію ухвали для виконання передати органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя