Справа №:755/1594/21
Провадження №: 3/755/1422/21
"25" лютого 2021 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення, установила:
згідно протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 382381 від 14.01.2021 та ВАБ № 382382 від 18.01.2021 ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 14.01.2021 о 14:00 год. та 18.01.21 о 19:45 год. перебуваючи на робочому місці та виконуючи функції адміністратора у хостелі розташованому за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 2/1, допустила роботу указаного закладу, не вживши належних заходів щодо його закриття, чим порушила вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень КУпАП, не з'явилася.
Забезпечувалося судом і СМС інформування такої особи за номером телефону наявним у справі.
Інформацію про дату, час та розгляд самого провадження даним складом суду розміщувалася на сайті Судової влади цього місцевого суду у розділі інформацію для громадян з найменуванням «ГРОМАДЯНАМ» (https://dn.ki.court.gov.ua/sud2604/).
Разом з тим, ужиті заходи попри їх об'ємність не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на, що Суд, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (див. у т.ч. постанову ВС від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12), вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
А тому, Суд дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 44-3 КУпАП нею передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, як з даних протоколу про адміністративне правопорушення, фотознімків та рапортів УП, в їх сукупності, не є установленим факт того, що особа, яка притягається до адміністративної відповіальності перебувала на робочому місці та виконувала функції адміністратора у хостелі та що там (за указаною адресою) узагалі розташований офіційний (легальний) хостел (англ. Hostel, гуртожиток).
Щодо фотознімку, то слід указати на те, що він не містить у собі інформації про дату його формування, підписи та ПІБ особи, яка його виготовила. Тим самим, цей доказ є, як неналежним, так і недопустимим.
Щодо рапорту, то слід відмітити, що поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (див. позицію ВС КАС у справі № 524/5741/16-а в постанові від 20.05.2020).
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Також, відповідно до положеньстатті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Як наслідок на переконання суду дані відображенні УП про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ст. 44-3 КУпАП є сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1) ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тим самим, зважаючи на наведене, Суд приходить до висновку, що в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, внаслідок чого провадження слід закрити на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1) ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1) ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-24, 44-3, 251, 252, 260, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя постановила :
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1) ст. 247 даного Кодексу.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені КодексомУкраїни про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
С у д д я Оксана БІРСА