ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2725/20
провадження № 2/753/4572/20
про залишення заяви про збільшення позовних вимог без руху
"03" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва
в складі головуючої судді Комаревцевої Л.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
проедставника відповідача ОСОБА_2
розглянувши в порядку загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,
У лютому 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
Позивач посилається на те, що 09.06.1979 між ним та відповідачем зареєстровано шлюб, за час якого подружжям придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки між подружжям не досягнуто згоди про поділ майна позивач просить визнати за ним право власності на Ѕ квартири АДРЕСА_1 .
12.03.2020 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати за ним:
право власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
право власності на Ѕ частину будинку загальною площею 210,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які використані в процесі будівництва, існують у вигляді житлового будинку і розташовані на земельній ділянці площею 0,0794 га з кадастровим номером: 8000000000:72:504:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0794 га з кадастровим номером: 8000000000:72:504:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
право власності на паркомісце г-65 за адресою АДРЕСА_4 .
Представник позивача підтримав заяву про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача проти поданої заяви заперечувала, з підстав, викладених у письмових запереченнях.
При вирішенні питання прийняття поданої заяви до провадження з'ясовано, що заява про збільшення розміру позовних вимог не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Так, відповідно до п.п. 3, 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України подана позовна заява не містить: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення ціни позову та обґрунтованого розрахунку ціни позову.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Згідно з вимогами ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.
Крім того, надані витяги з реєстру нерухомого майна не є правоустановчими документами, відтак не свідчать про правові підстави набуття права власності. Інформація у витягах датована 2020 роком, є неактуальною на час розгляду подної заяви.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Позивачем в позовній заяві не зазначено обґрунтований розрахунок ціни позову, зокрема, не вказано та не обґрунтовано вартість кожного предмета позову на час звернення позивача до суду з даною з позовною заявою, не зазначено доказів, які підтверджують дійсну вартість спірного майна на час подачі позову, доказів належності майна подружжю не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляд справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Отже, позивачу необхідно надати суду відповідний розрахунок на підтвердження визначеної ним ціни позову щодо дійсної вартості переліченого спірного майна, яке є предметом позову, на час звернення до суду.
Крім того, в порушення вимог п.9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у поданій заяві не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем не виконано вимоги ч.2 ст.95 ЦПК України, відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Частиною 5 статті 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Враховуючи вищенаведене, позивач має повно викласти обставини справи та обґрунтувати позовні вимоги, зробити посилання на докази в підтвердження кожної обставини на які посилається, а також надати до суду нову редакцію збільшеної позовної заяви, з урахуванням ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, вказана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків.
При таких обставинах, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, залишити без руху, надавши позивачу строк для виконання вимог ухвали суду, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Попередити позивача, що у разі невиконання вимог ухвали позоовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Комаревцева Л.В.