Єдиний унікальний номер 719/637/20
Номер провадження 2/719/13/21
02 березня 2021 року м.Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:
судді Цицак В.Л.,
за участю секретаря Куйбіда Т.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідач 1 ОСОБА_2 ,
відповідач 2 ОСОБА_3 ,
представника відповідача 2 Батракова М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник, адвокат Кучерявий Олег Петрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про припинення спільної сумісної власності і визначення часток у праві спільної часткової власності та про визначення порядку користування приміщенням, -
28 грудня 2020 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник, адвокат Кучерявий О.П., звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про припинення спільної сумісної власності і визначення часток у праві спільної часткової власності та про визначення порядку користування приміщенням.
В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_1 зазначає, що у 1989 році позивач ОСОБА_4 у складі сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 одержав право на проживання у квартирі АДРЕСА_1 , де і був прописаний. У зв'язку із виникненням спору щодо порядку користування квартирою після смерті ОСОБА_7 , у 1996 році рішенням суду було змінено договір найму спірної квартири та позивачу виділено у користування кімнату, площею 11, 50 кв.м., розташовану зліва по коридору і від ванної; із розпорядником житлового фонду укладено договір найму житлового приміщення та позивач заселився у житло. В подальшому, після 2001р. між сторонами знову виникли непорозуміння щодо користування спірною квартирою, внаслідок чого позивач фактично був позбавлений можливості проживати у виділеній йому кімнаті. Зазначає, що у 2006р. без його відома та згоди у квартирі було зареєстровано ОСОБА_3 із дитиною ОСОБА_5 ; відповідачами незаконно проведено перепланування квартири. На даний час спірна квартира перебуває у спільній сумісній власності сторін по справі, оскільки 20 червня 2019р. було завершено процедуру приватизації нерухомого майна. Враховуючи наявність конфлікту і спірних питань щодо порядку користування приватизованою квартирою, позивач бажає виділити свою частку із спільної власності та вважає, що така з врахуванням рішення суду від 13.08.1996р. та договору найму від 19.11.1996р. має становити ? частину у праві власності із припиненням права спільної сумісної власності сторін на квартиру, а також визначити порядок користування спільним нерухомим майном, виділивши позивачу у користування кімнату, площею 10, 70 кв.м., із лоджією, відповідачам залишити у користування дві інші житлові кімнати, площею 16, 20 кв.м., з балконом та площею 10, 30 кв.м.; допоміжні приміщення квартири залишити у спільному користуванні; стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою суду від 04.02.2021р. відкрито спрощене позовне провадження в даній справі, надано учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи та призначено судове засідання на 02.03.2021р. об 11 год. 00 хв.
Відповідач 2 ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , подала відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнала в повному обсязі, заперечує щодо його задоволення, оскільки такий є безпідставним, необґрунтованим та надуманим. Просить не брати до уваги твердження позивача щодо перешкод у користуванні житлом, незаконній реєстрації в житлі відповідача 2 із дитиною, оскільки такі не підтверджені належними доказами. Зазначає, що позивач через свого представника на добровільних засадах брав участь у приватизації спірної квартири та просив передати таку у спільну сумісну, а не спільну часткову власність. При цьому, зауважує, що ОСОБА_4 фактично у квартирі не проживає понад 20 років, має у власності інше житло. Вважає, що розрахунки площі, начебто належної позивачу, не відповідають нормам ЖК УРСР та вона не заперечує щодо виділу частки позивача із спільної сумісної власності, оскільки в подальшому готова викупити таку. З огляду на наведене просить у задоволенні позову відмовити повністю, стягнути з позивача судові витрати на правову допомогу.
В судове засідання із викликаних учасників справи не з'явився лише позивач ОСОБА_4 , який жодних заяв чи клопотань в суд не подавав.
Представник позивача, адвокат Кучерявий О.П. позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в останньому, та вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності позивача. З огляду на наданий відповідачем 2 технічний паспорт на спірну квартиру відмовився від раніше поданого клопотання про витребування доказів та відмова прийнята судом.
Відповідач 2 ОСОБА_3 позов не визнала в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Додатково зауважила, що була знята з реєстрації та не проживала у спірній квартирі на період свого навчання у м. Вінниця, по завершенню якого повернулась додому. Також уточнила, що вважає за можливе виділити позивачу 1/5 частки у спільному майні, оскільки частки всіх співвласників є рівними.
Відповідач 1 ОСОБА_2 позов не визнала в повному обсязі з підстав, наведених відповідачем 2. Додатково зауважила, що ОСОБА_4 являється її пасинком та був заселений у квартиру разом із іншими членами її сім'ї у 1989р., а саме її чоловіком ОСОБА_7 та їхньою спільною донькою ОСОБА_3
Представник відповідача 2 ОСОБА_10 проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві. Додатково зазначив, що без скасування рішення виконкому міської ради про приватизацію державного житлового фонду неможливо припинити спільну сумісну власність сторін по справі на спірну квартиру.
Заслухавши учасників справи та їхніх представників, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що відповідач 1 ОСОБА_2 отримала ордер № 2792 на окрему квартиру АДРЕСА_1 , загальною житловою площею 39, 13 кв.м., на сім'ю із чотирьох осіб: ОСОБА_2 , наймач; ОСОБА_7 , чоловік; ОСОБА_4 , 1977 року народження, син; ОСОБА_11 , 1986 року народження, донька (а.с. 7, 93).
Як вбачається із довідок про реєстрацію місця проживання особи та про склад сім'ї наймача, у вищезгаданій квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_4 та відповідач 1 ОСОБА_2 з 16.02.1989р. по теперішній час; відповідач 2 ОСОБА_3 з 16.02.1989р. по 22.09.2004р. та з 21.06.2006р. по теперішній час, діти відповідача 2 ОСОБА_5 з 21.06.2006р. по теперішній час і ОСОБА_6 з 09.04.2015р. по теперішній час (а.с. 8, 14-16, 94-96, 103-105).
Як повідомила відповідач ОСОБА_3 в період з вересня 2004р. по червень 2006р. вона навчалась у Вінницькому професійному ліцеї сфери послуг (а.с. 97) та проживала у гуртожитку, у зв'язку із чим й була на відповідний період знята з реєстрації у спірній квартирі.
Судом також встановлено, що на підставі рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 13.08.1996р. по справі № 2-176/1996р. змінено договір найму квартири АДРЕСА_1 , позивачу ОСОБА_4 було виділено кімнату розміром 11, 50 кв.м., розташовану зліва по коридору і від ванної, а відповідачу ОСОБА_2 в користування залишено жилі кімнати розміром 11, 50 кв.м., розташовану справа по коридору і від вбиральні, та розміром 16, 20 кв.м.; залишено у спільному користуванні коридор, 2 кладові, кухню, ванну і вбиральню (а.с. 9); із позивачем ОСОБА_4 укладено договір найму житлового приміщення в будинку міської ради народних депутатів від 19.11.1996р. (а.с. 10-11) та проведено його вселення (а.с. 12).
Як вбачається із актів обстеження на предмет проживання за березень-серпень 2011р., складених комісією із 5 осіб, ОСОБА_4 у зазначений період в спірній квартирі не проживав, його особисті речі відсутні (а.с. 117-122).
Згідно технічного паспорта на спірну квартиру, виготовленого Новодністровським БТІ, технічного паспорта (плану) спірної квартири, виготовленого 05.03.2019р. ТзОВ «Регіональне бюро технічної інвентаризації та правової підтримки» (а.с. 13, 18, 84-88) як загальна, так і житлова площа квартири АДРЕСА_1 , неодноразово змінювалася та відрізняється від загальної житлової площі, зазначеної в ордері.
На даний час спірна квартира АДРЕСА_1 , перебуває у спільній сумісній власності 5 осіб: позивача ОСОБА_4 , відповідача 1 ОСОБА_2 , відповідача 2 ОСОБА_3 та її двох дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.06.2019р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Новодністровської міської ради № 66/9 від 15.05.2019р., що підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 17, 81-83, 116).
У власності позивача ОСОБА_4 також перебуває квартира АДРЕСА_2 (а.с. 116).
Приватизація квартири АДРЕСА_1 , пройшла на підставі документів, поданих учасниками справи (а.с. 90-113).
Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, на даний час загальна площа спірної квартири становить 65, 3 кв.м.; житлова площа - 37, 2 кв.м.; квартира складається із трьох житлових кімнат: № 29-3, площею 16, 20 кв.м., разом із балконом, площею 0, 80 кв.м., та № 29-5, площею 10, 30 кв.м., які внаслідок раніше проведених перепланувань є суміжними; № 29-8 , площею 10, 70 кв.м. із лоджією, площею 2, 40 кв.м., яка є ізольованою, та спільних приміщень: коридор № 29-1, площею 11, 40 кв.м., кухня № 29-2, площею 9, 20 кв.м., ванна кімната № 29-6, площею 2, 80 кв.м., вбиральня № 29-7, площею 1, 20 кв.м., вбудована шафа № 29-4, площею 0, 30 кв.м. (а.с. 17-18, 81-88).
У відповідь на претензію від 24.09.2019р. щодо звільнення виділеної ОСОБА_4 кімнати, яку займають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідач 2 ОСОБА_3 надіслала відповідь від 30.09.2019р., згідно якої остання не вбачала необхідності звільняти окрему кімнату у квартирі для проживання ОСОБА_4 , оскільки квартира перебуває у спільній сумісній власності; не заперечувала щодо переведення житла із спільної сумісної у спільну часткову власність (а.с. 114-115).
На замовлення позивача у грудні 2020р. проведено будівельно-оціночне дослідження вартості нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (а.с. 21-56).
Відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
У ст. 355 ЦК України зазначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Цивільним кодексом України передбачено можливість виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та поділу майна, що є у спільній сумісній власності
Так, згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Таким чином, оскільки квартира АДРЕСА_1 , набута учасниками спільної власності в порядку приватизації за їхньою спільною заявою у спільну сумісну власність, при відсутності доказів більшої чи меншої участі когось із них у надбанні майна, частки усіх співвласників є рівними, а тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню та позивачу ОСОБА_4 слід виділити 1/5 частки з спільного майна, припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_4 на спірну квартиру.
При цьому, на думку суду, на розмір частки позивача у спільній власності не впливає факт виділення йому у 1996 році в користування кімнати, площею 11, 50 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 , що на той час належала до комунальної власності.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, а право власності згідно ст. 321 ЦК України є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ст. 383 ЦК України та ст.ст. 150, 156 ЖК УРСР власник житла має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною часткою власності, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або ті, які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
У правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016р. по справі № 6-1500цс15, вказано, що ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
У ст. 155 ЖК УРСР закріплені гарантії прав громадян, які мають у власності квартиру, згідно яких квартири, що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування квартирою.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заперечення відповідачів щодо виділення в користування позивачу окремої кімнати є саме по собі підтвердженням факту наявності між сторонами спору про порядок користування спільним майном, а набуття позивачем права власності на інше житло не позбавляє його права на користування спірною квартирою, що перебуває у спільній власності сторін. Встановлення порядку користування приміщенням квартири між співвласниками відповідно до змісту ст.ст. 319, 358 ЦК України є складовою здійснення ними права спільної власності та не змінює розміру часток належних кожному зі співвласників, а, враховуючи зміну правового статусу квартири (із комунальної власності у приватну) та план квартири станом на час розгляду справи в суді, згідно якого дві житлові кімнати є суміжними та лише одна - ізольованою, вказаний позивачем варіант користування квартирою враховує баланс інтересів кожного зі співвласників, відступ від відповідності реальних часток ідеальним є незначним, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: з відповідача 1 ОСОБА_2 в розмірі 460, 43 грн., з відповідача 2 ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник своїх дітей, в розмірі 1381, 29 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, відповідачем 2 ОСОБА_3 надано суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу копію додаткової угоди № 1 від 10.02.2021р. до договору про надання правової допомоги №10/02-01 від 10.02.2021 року, укладеного між адвокатом Батраковим М.Ю. та ОСОБА_3 (а.с. 123); інші докази відповідачем 2 до закінчення розгляду справи суду не надавалися; клопотання про їх надання після закінчення розгляду справи не заявлялося.
Згідно п. 1 Додаткової угоди № 1 від 10.02.2021р. вартість послуг (гонорар) Адвоката становить 9080, 00 грн. із погодженим детальним описом робіт (наданих послуг) та їх вартістю, що зазначено у п.п. 1.1.-1.4.: зустрічі, консультації клієнта, укладення договору, узгодження правової позиції (2 год.) - 2270, 00 грн.; вступ у справу, ознайомлення з матеріалами справи (одна година) - 1135, 00 грн.; збирання доказів, підготовка відзиву на цивільний позов з додатками до нього (три години) - 3405, 00 грн. та участь у судових засіданнях (1 засідання) - 2270, 00 грн. Вказана сума згідно п. 2 Додаткової угоди № 1 від 10.02.2021р. повинна була бути сплачена Клієнтом двома платежами: в день підписання угоди в розмірі 3000, 00 грн., а залишок суми в розмірі 6080, 00 грн. - упродовж розгляду справи судом першої інстанції, але не пізніше, ніж до дня винесення рішення (ухвали) по справі.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Дослідивши надану відповідачем 2 ОСОБА_3 . Додаткову угоду № 1 від 10.02.2021р. до договору про надання правової допомоги №10/02-01 від 10.02.2021 року, суд приходить до висновку, що відсутні докази, які б свідчили про проведення оплати за договором і підтверджували б факт отримання коштів адвокатом від клієнта, та з огляду на відсутність клопотання в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в стягненні із позивача на користь відповідача 2 понесених нею судових витрат слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 345, 355-356, 358, 364, 368-370, 383 ЦК України, ст.ст. 150, 155, 156 ЖК УРСР, постановою Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст.ст. 2-4, 7-13, 17-19, 76-82, 89, 92, 95, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 279, 352, 354-355, п. 3 Прикінцевих положень, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ), яка діє в своїх інтересах та як законний представник дітей ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) і ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), про припинення спільної сумісної власності і визначення часток у праві спільної часткової власності та про визначення порядку користування приміщенням, задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) право власності на 1/5 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65, 30 кв.м., житловою площею 37, 20 кв.м.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65, 30 кв.м., житловою площею 37, 20 кв.м.
Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
- виділити ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) в користування житлову кімнату № 29-8, площею 10,70 кв. м. із лоджією, площею 2, 40 кв.м.;
- виділити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) і ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), в користування житлову кімнату № 29-3, площею 16,20 кв.м., разом із балконом, площею 0, 80 кв. м., та житлову кімнату № 29-5, площею 10,30 кв.м.;
- в спільному користуванні сторін залишити коридор № 29-1, площею 11, 40 кв.м., кухню № 29-2, площею 9, 20 кв.м., ванну кімнату № 29-6, площею 2, 80 кв.м., вбиральню № 29-7, площею 1, 20 кв.м., вбудовану шафу № НОМЕР_4 , площею 0, 30 кв.м.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 460, 43 грн. (чотириста шістдесят гривень 43 копійки).
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ), яка діє в своїх інтересах та як законний представник дітей ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) і ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1381, 29 грн. (одна тисяча триста вісімдесят одна гривня 29 копійок).
У стягненні судових витрат ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ) з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено в порядку ч. 6 ст. 259 ЦПК України 03 березня 2021р.
Суддя: