Справа №705/60/18
1-кп/705/178/21
03 березня 2021 року місто Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
з участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017250250001071 від 30.06.2017 року, по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого згідно вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.04.2017 року за ч.1 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді 240 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
з участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
ОСОБА_3 29.06.2017 року близько 17 години 20 хвилин, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, перебуваючи в приміщенні магазину «Продукти», що по вул. Михайлівська, 54а, м. Умань, з полиці, яка знаходиться неподалік каси, таємно викрав мобільний телефон «Lenovo А 2010 - а», ІМЕІ НОМЕР_1 , вартістю 2000 гривень, в якому перебувала сім картка мобільного оператора «Київстар» вартістю 25 гривень, та сім картка мобільного оператора «лайфселл» вартістю 25 гривень, що належать ОСОБА_5 , чим спричинив потерпілій матеріального збитку на загальну суму 2050 гривень.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до пред'явленого йому обвинувачення, визнав повністю.
На пропозицію головуючого судді дати показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, ОСОБА_3 від надання показань відмовився.
З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, а також враховуючи думку прокурора, обвинуваченого, за відсутності заперечень з їх сторони та за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів обвинувачення щодо тих обставин, які ніким не оспорюються: часу, місця, способу, предмету, наслідків вчинення кримінального правопорушення, зазначених у обвинувальному акті, та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню під час судового розгляду, документами, що характеризують особу обвинуваченого, містять відомості про речові докази та досудовою доповіддю. При цьому суд з'ясував, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, та роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У суду не виникло сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження.
Дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, оцінивши фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведена винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесений до нетяжких; особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується формально позитивно, офіційно не працює, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває.
Крім того, суд враховує досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якої рівень ризику повторного вчинення кримінального правопорушення визначено як високий, а рівень ризику небезпеки для суспільства визначено як середній. У своїх висновках орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високу небезпеку для суспільства.
Обставиною, що згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого є його щире каяття.
Обставин, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , наявність обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді обмеження волі, яке передбачене санкцією ч.2 ст.185 КК України.
Крім того, суд вважає за можливе застосувати положення статті 75 КК України і звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.
Під час досудового розслідування запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Під час судового розгляду учасники судового провадження клопотань про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявляли, тому суд не вбачає підстав для самостійного застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу.
У кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні.
Речовий доказ, а саме диск з відеозаписом приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за 29.06.2017 року, долучений до матеріалів кримінального провадження, які знаходяться у прокурора, слід залишити при матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі наведеного вище, керуючись статтями 369-371, 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо ОСОБА_3 протягом іспитового строку терміном 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені статтею 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ: диск з відеозаписом приміщення магазину «Продукти» за 29.06.2017 року - залишити при матеріалах кримінального провадження, які знаходяться у прокурора.
Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень статті 349 КПК України.
В іншій частині вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору, а також направити потерпілій для відому.
Головуючий суддя ОСОБА_1