03.03.2021 Справа № 696/46/21
№ 3/696/48/21
03 березня 2021 року м. Кам'янка
Суддя Кам'янського районного суду Черкаської області Шкреба В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з СПД № 2 (м. Кам'янка) відділу поліції № 2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою по АДРЕСА_1 , не працюючого,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 185, частиною 1 статті 130 КУпАП,
встановив :
07 січня 2021 року близько 09 год. 34 хв. гр. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 по пров. Весняному в с. Тимошівка Кам'янської ОТГ Черкаської області з ознаками алкогольного сп'яніння, як то запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності свідків, чим допустив порушення пункту 2.5 ПДР України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винуватим себе не визнав, вказав, що транспортним засобом не керував, за кермом знаходився його сусід, а тому не являвся водієм і не повинен був виконувати вимоги поліцейського про проходження огляду на визначення стану сп'яніння, свою відмову від такого вважав законною.
За змістом статей 252 та 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З досліджених письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слідує, що ОСОБА_1 в їх присутності як водій категорично відмовлявся на вимогу поліцейського проходити медичний огляд на стан сп'яніння як на місці, так і в медичному закладі.
Це ж підтверджується і наявним у матеріалах справи направленням до закладу охорони здоров'я та актом огляду на місці, а так само даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, з якої слідує, що ОСОБА_1 ще на початку відеозапису тривалий час сперечався з працівниками поліції, тривалий час не заперечував проти того, що керував транспортним засобом до появи працівників поліції, обговорював з ними факт ввімкнення саме ним показчика повороту, а на неодноразові вимоги поліцейського пройти медичний огляд на стан сп'яніння відмовлявся. Його вимову та неадекватність поведінки суд вважає характерними ознаками для особи, яка з високою імовірністю могла знаходитись у стані алкогольного сп'яніння.
З вказаного слідує, що у поліцейського були підстави підозрювати знаходження водія у стані алкогольного сп'яніння, а тому вимоги про проходження медичного огляду як на місці, так і медичному закладі були законними.
Факт відмови від проходження будь-якого медичного огляду на стан сп'яніння в присутності свідків є зафіксованим на відеозаписі, і з нього можна ідентифікувати як ОСОБА_1 , так і самих свідків.
Суд намагався викликати цих осіб на судовий розгляд, проте їх неявка не перешкоджала встановленню факту їх присутності при відмові ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Згідно п.2.5. Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на вказане працівником поліції було дотримано процедуру документування відмови від проходження медичного огляду згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затв. наказом МВС, Мінохорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
На запитання суду, ОСОБА_1 показав, що не бажав проходити огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, так як 06 січня 2021 року вживав алкогольні напої і мав побоювання, що це знайде відображення на відповідному обладнанні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення ступеню його сп'яніння.
Не забезпечення стороною захисту явки в судові засідання (27.01, 15.02, 03.03.2021) свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цих висновків не спростовують.
Суд вважає, що покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не узгоджуються з тривалими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він не заперечував факту керування транспортним засобом, і які він надавав на початку відеозапису на бодікамеру поліцейського. Водночас, покази свідка ОСОБА_9 з цими відеоданими узгоджуються, а тому покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не можуть бути прийняті судом в якості доказу.
Зокрема, з переглянутого відеозапису слідує, що свідок ОСОБА_8 на місці зупинки транспортного засобу не був зафіксований, а з'явився лише згодом, протягом тривалого проміжку часу, що в свою чергу виключає твердження ОСОБА_1 , що саме той являвся водієм транспортного засобу.
Щодо тверджень сторони захисту про зазначення невірного місця вчинення правопорушення, а саме, що в протоколі вказано таким «вулицю Весняну», тоді як таким місцем вчинення являється «провулок Весняний», суд вважає, що в даному випадку мається описка, яка не є істотним порушенням, що тягне за собою визнання певного процесуального документу недійсним, з інших матеріалів до протоколів (характеристики та даних про видане посвідчення водія) цей недолік усунутий.
Суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, оцінивши за власним переконанням докази, суд приходить до висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного проступку, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП як то відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилання сторони захисту ОСОБА_1 на ту обставину, що згідно довідки від 19 січня 2021 року останнім 07 січня 2021 року пройдено в самостійному порядку медичний огляд на стан сп'яніння з негативним результатом, суд не приймає як спроможні і такий доказ неприйнятним, так як даними відеозапису підтверджується неодноразова відмова водія від проходження медичного огляду за встановленою процедурою, а проходження медичного огляду без присутності працівника поліції не відповідає вимогам як відомчої Інструкції, так і статті 266 КУпАП.
Стосовно складеного протоколу про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 515154 від 07 січня 2021 року вбачається, що 07 січня 2021 року о 10 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 по вул. Весняній в с. Тимошівка Кам'янського району Черкаської області не виконував законного розпорядження про припинення правопорушення, шарпав працівника поліції ОСОБА_10 за форменний одяг, поводив себе зухвало та нахабно, на неодноразові вимоги припинити ці дії не реагував, чим вчинив злісну непокору працівнику поліції.
На підставі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), в тому числі і місце проживання; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 26 червня 1992 року "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" зазначено, що при розгляді справ про правопорушення, передбачені статтями 185 і 185-7 КпАП України, судді зобов'язані перевіряти правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягується до відповідальності, та свідків правопорушення, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягалась вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року. У разі відсутності зазначених даних матеріал підлягає поверненню органу внутрішніх справ для належного оформлення.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 26 червня 1992 року "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" передбачено, що згідно зі ст. 185 КпАП України злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Дане положення знайшло своє відображення у п. 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" від 11 жовтня 2011 року N 10-рп/2011 Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями. Кодекс (80731-10, 80732-10) передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (стаття 185) (80731-10). Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, суддя вважає за необхідним закрити провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП , у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушенні не зазначена суть адміністративного правопорушення, а саме за змістом ст. 185 КУпАП злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Виходячи з вищевикладеного, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено в яких діях особи виражалась злісна непокора, від виконання яких саме законних вимог поліцейського відмовився особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, або ігнорував виконання якої вимоги і також не зазначено в чому саме виразилась злісна непокора особи, яка притягається до адміністративної відповідальності законній вимозі поліцейського, не згадано порушеного нормативно-правового акту.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення зазначених даних без належного оформлення уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення особою протоколу унеможливлює повний та всебічний розгляд справи відносно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та позбавляє суд можливості з'ясувати всі обставини справи, а особу права на захист.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом також враховується правова позиція, викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016), що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно п. 1. ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з вказаним, провадження у справі в частині ст. 185 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення
З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 слід визнати винуватим тільки у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому обставин, що обтяжують або пом'якшують адміністративну відповідальність суд не знаходить.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено стягнення.
Керуючись ст.ст. 33,40-1,130, 283-285 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 ЗУ “Про судовий збір”,
постановив:
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00(десять тисяч двісті) грн. ( Отримувач: ГУК у Черк. обл./Черкаська обл/21081300 р/р:UA918999980313030149000023001 МФО 899998 Код класифікації доходів бюджету 21081300 ЄДРПОУ 37930566, Банк одержувача Казначейство України (ел.адм.подат.), призначення платежу - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у дохід Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів:ГУК у Черк. Обл../тг м. Кам'ян/22030101, р/р UA 578999980313181206000023631, МФО 899998, код класифікації бюджету 22030101, ЄДРПОУ 37930566, банк одержувача Казначейство України (ел.адм.подат.), призначення платежу - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050, пункт 5) судовий збір в сумі 454 грн.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (протокол серії АПР18 № 515154 від 07 січня 2021 року) про вчинення правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його законним представником, захисником через Кам'янський районний суд Черкаської області до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В.В.Шкреба