Дата документу 03.03.2021 Справа № 554/9234/20
Провадження № 2-з/554/35/21
03 березня 2021 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави в складі судді Гольник Л.В., за участю секретаря Плаксюк І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава заяву представника позивача адвоката Шейки Руслана Володимировича про забезпечення позову, -
В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Кривенко Наталія Валентинівна, ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі - продажу недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
19.02.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шейка Р.В. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 вцілому або частинами.
Представник позивача мотивує заяву тим, що у 2007 році без отримання земельної ділянки, виділення її в натурі на місцевості та державної реєстрації, без письмової згоди позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 самовільно здійснила незаконну прибудову до належного Позивачу на праві власності нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 , чим порушила права позивача, позбавивши її можливості належним чином користуватися приміщенням. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 24 жовтня 2007 року по справі №2-5961/07 за ОСОБА_4 під час розподілу сумісного майна подружжя між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , було визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , якому потім було присвоєно окрему нову адресу, а саме АДРЕСА_1 . В той же час ОСОБА_4 продовжуючи порушення чинного законодавства 20.01.2011 року здійснила відчуження незаконної прибудови ОСОБА_3 за нікчемним правочином, в свою чергу ОСОБА_3 з метою узаконення даного нікчемного правочину звернулася до суду з проханням визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на придбане за цим договором майно. В подальшому ОСОБА_3 , користуючись недосконалістю чинного законодавства України, було повністю відчужено вищезазначене нежитлове приміщення шляхом укладення з ОСОБА_2 , нотаріально посвідчених двох договорів купівлі-продажу по Ѕ частин приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки предметом спору є два договори купівлі-продажу, які були укладені між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 10.05.2018 року і 11.05.2018 року, а саме після відкриття 06.04.2018 року провадження Апеляційним судом Полтавської області по справі №2-5961/07 стосовно скасування права власності за ОСОБА_4 , яке було основою для отримання права власності ОСОБА_3 , яка в свою чергу є однією із сторін оскаржуваних договорів, просить застосувати запобіжний захід у вигляді заборони вчиняти дії спрямовані на відчуження нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є вжиття негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позов необхідно забезпечити, оскільки між сторонами дійсно наявний спір і невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити ефективний судовий захист, та таке забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Також суд не вбачає необхідності у застосуванні зустрічного забезпечення, оскільки такий спосіб забезпечення позову з врахуванням предмету позову не можуть спричинити збитки відповідачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, -
Заяву представника позивача адвоката Шейки Руслана Володимировича про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належне ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави.
Оскарження ухвали про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Л.В.Гольник