Дата документу 24.02.2021 Справа № 554/10551/20
Провадження №2/554/249/2021
24 лютого 2021 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого-судді Чуванової А.М.
за участю секретаря Таран В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
Позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що відповідачам надані послуги з центрального опалення і гарячого водопостачання в квартиру відповідачів по АДРЕСА_1 , загальною опалювальною площею 44,3 кв.м; за період з 01.04.2018 року по 01.10.2020 року існує заборгованість в розмірі 54076,53 гривень. Крім того, вважає, що відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачі мають сплатити вказану суму боргу із врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за отримані послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 63240,08 гривень.
18.01.2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить частково задовольнити позов, а саме не визнає вимоги щодо яких сплив строк позовної давності та коли відповідач фактично не проживала за місцем реєстрації. Зазначає, що позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів у грудні 2020 року щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гарячу воду у період з вересня 2016 року по вересень 2020 року, а виходячи із цього ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» пропустило строк позовної давності, який визначений ст. 257 Цивільного кодексу України.
Відповідно до довідки від 23.08.2019 року за вихідним № 02-25/265, виданої виконавчим комітетом Судіївської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 без реєстрації за місцем проживання з квітня 2010 року.
18.01.2021 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій вказує, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у грудні 2020року щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову: енергію та гарячу воду у період з вересня 2016року по вересень 2020року, а виходячи із цього ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» пропустило строк позовної давності, який визначений статтею 257Цивільного кодексу України.
26.01.2021 року представник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що 13.11.2020 року ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” звернулося до Октябрського районного суду м.Полтави з позовною заявою щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.09.2016 по 01.10.2020 року в сумі 54076,53 грн., індекса інфляції в сумі 5719,80 грн. та трьох відсотків річних в сумі 3443,75 грн. Що стосується доводів відповідача ОСОБА_2 щодо її непроживання за вказаною адресою зазначає, що відповідно до виписки з домової книги КП “Житлово-експлуатаційна організація № 2” від 10.05.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані 2 особи, відповідачі по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які є споживачами послуг з централізованого опалення.
Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 закріплено, що плата за надані послуги за вищезазначеною адресою справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання. За період заявлених позовних вимог нарахування плати за послугу централізованого постачання гарячої води здійснювалося підприємством за нормою споживання розрахунку кількості зареєстрованих у квартирі мешканців, тобто 2 особи.
З питанням щодо проведення перерахунків за спожиту послугу з центрі постачання гарячої води відповідач ОСОБА_2 звернулася тільки в січні 2021 року, напередодні судового засідання призначеного на 22 січня 2021 року, надавши довідку Судіївської сільської ради вих.№ 02-25/265 від 23.08.2019 року, яка підтверджує її постійне проживання за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації з квітня 2010 року, та опломбування (монтаж) вузлів обліку води від 31 жовтня 2019 року, який свідчить про встановлення в квартирі АДРЕСА_3 вузла обліку гарячої води.
08.02.2021 року представник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.09.2016 по 01.02.2021 в сумі 46899,60 грн., інфляційних втрат в розмірі 6838,98 грн. та 3% річних в сумі 3448,99 грн.
Представник позивача до суду не з'явився, позивач надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні уточненого позову наполягає.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Яценко М.А. в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяви про розгляд справи за їх відсутності від відповідача не надходило. Відповідач не подав відзив.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача, і відповідачів, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги відповідачам з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , але плата за послуги в повному обсязі не вноситься, існує заборгованість. При цьому розрахунок вартості послуг відповідає затвердженим тарифам (а.с.64-66).
Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 162 ЖК України передбачено обов'язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
При вирішенні питання щодо стягнення 3 % річних та розрахованої суми інфляції суд виходить з наступного.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і електричної енергії) за індивідуальним договором складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України; плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, які забезпечують надання такої послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками.
Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно п.п. 17, 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування. Відповідно до п. 30 вказаних Правил споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із сплином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).
Суд вважає доводи заяви слушними, а тому з відповідачів підлягає стягненню заборгованість, яка виникла в період з 01.10.2017 року по 01.02.2021 року.
Таким чином, заборгованість по сплаті за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, з урахування строку позовної давності, становить 32080,17 грн., індекс інфляції за час прострочення у розмірі 3032,04, грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 1707, 66 грн.
Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Даючи оцінку вищезазначеним доказам, у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовна заява ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ціна позову 57187,57 грн. = 100%, сума задоволених позовних вимог - 36819,87 грн. = 64,38 %; сума судового збору, яка була сплачена позивачем 2 102, 00 грн. = 100, 00%, сума судового збору яка підлягає стягненню з відповідачів 64,38 % = 1353,26 грн., по 676,63 грн. з кожного з відповідачів)
Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,263-265 ЦПК України, ст.ст.16,525,526,541 ЦК України,-
Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання- задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (місцезнаходження: м.Полтава, вул.Комарова,2а; р/рахунок № НОМЕР_1 в філії - Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 331467, ЗКПО 03338030) суму заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в розмірі 36819,87 гривень та повернення судового збору по 676,63 грн. з кожного.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місцезнаходження: м.Полтава, вул.Комарова,2а; МФО 331467, ЗКПО 03338030;
відповідач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
відповідач: ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: А.М.Чуванова