Справа №: 398/1955/18
провадження №: 1-кп/398/49/21
Іменем України
"02" березня 2021 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
потерпілої ОСОБА_12 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_14 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №1201812007000871 по обвинуваченню
ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умані Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, одружений має на утриманні малолітнього сина, є інвалідом третьої групи з дитинства, не працює, зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України є таким, що не має судимостей,
у скоєнні злочину ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
14 березня 2018 року у період часу з 13 години 00 хвилин до 14 години 30 хвилин, ОСОБА_14 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні будинку АДРЕСА_3 під час сварки з дружиною ОСОБА_12 взяв у праву руку кухонний ніж та коли потерпіла стала до нього спиною він наніс їй один цілеспрямований удар лезом ножа у спину та від отриманого удару ОСОБА_12 втратила свідомість та впала на підлогу. Усвідомивши наслідки своїх дій обвинувачений вибіг з будинку на автодорогу та зупиняв швидку медичну допомогу та просив лікарів допомогти дружині. Однак коли працівник лікарні - ОСОБА_16 був у будинку та надав першу медичну допомогу обвинувачений зміг декілька разів нанести потерпілій удар ногою та вигукуючи «вставай!». Після чого о 14 годині 40 хвилин цього ж дня швидка медична допомога відвезла ОСОБА_12 до Олександрійської центральної міської лікарні №1 без свідомості, де її госпіталізовано до реанімаційного відділення та надано медичну допомогу.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №123 від 29 травня 2018 року неправомірними діями ОСОБА_14 потерпілій ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження у виді: рани задньої поверхні грудної клітини зліва у проекції сьомого ребра біля кута лівої лопатки, яка проникає у плевральну порожнину, з пошкодженням нижнього краю шостого ребра по лопатковій лінії, міжреберних артерій, лівої легені, лівостороннього гемотораксу, яка утворилася від дій гострого предмету, що має колото-ріжучі властивості, направлення ранового каналу зверху вниз вглиб та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; рани внутрішньої поверхні правої гомілки у верхній третині, яка утворилася від дії гострого предмету та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я до 21 дня; переломів 7 та 8 ребер зліва по пахвинним лініям з невеликим зміщенням фрагментів, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів) та відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликають тривалий розлад здоров'я понад три тижні.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_14 вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, а саме скоїв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У судовому засіданні обвинувачений не визнав себе винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та пояснив, що 14 березня 2018 року він з потерпілою були вдома. Потерпіла пішла до магазину, а коли повернулася, то він її запитав, де вона була, а та відповіла, що заходила до подруги і вони випили алкогольного напою. Коли повернулася потерпіла, він знаходився у спальній кімнаті, де стоїть телевізор, бо лежав на дивані, а син ОСОБА_17 сидів поряд. Потерпіла принесла дві скляні пляшки горілки об'ємом по 0,5 л кожна, а також продукти харчування. Вони сіли за стіл і випили трохи. Потім почалася сварка та коли потерпіла вставала щось узяти з шафи та знаходилася спиною до нього, він чистив яблуко ножем і, поранив її лезом ножа під лопатку. Потерпіла розвернулась і все було нормально, а потім він помітив, що у неї пішла кров. Вона почала падати, у неї з рота пішла піна. Він злякався, робив потерпілій штучне дихання. Сина ОСОБА_18 він відправив до баби, а сам зупинив автомобіль швидкої медичної допомоги та просив усіх врятувати дружину.
Потерпіла ОСОБА_12 у судовому засіданні вказала, що 14 березня 2018 року вона пішла до магазину, але зайшла до подруги і вони випили алкогольних напоїв, так як незадовго до вказаної дати у потерпілої був день народження. Після цього вона близько 13-14 годині повернулась додому та її не було десь півтори години. ОСОБА_14 лежав на дивані та прийшов знайомий ОСОБА_19 . Як тільки вона прийшла, вони з обвинуваченим почали сваритись і ОСОБА_19 одразу пішов з дому. Їх син ОСОБА_17 також сидів на дивані і дивився телевізор в тій же кімнаті, де була сварка. Сварились вони недовго, а потім вона не пам'ятає, так як втратила свідомість. У цей день алкогольні напої з чоловіком вона не вживала. З ОСОБА_14 вона у шлюбі 7 років. Під час сварок він їй не погрожував фізичною розправою та ніколи не бив. Отямилася вона через дві доби в реанімації. Вважає, що сама спровокувала ОСОБА_14 на вчинення злочину. Просить призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що про вчинення ОСОБА_14 злочину відносно ОСОБА_12 їй стало відомо від п'ятирічного ОСОБА_21 - сина обвинуваченого та потерпілої, який прибіг до неї додому, так як вони проживають на одній вулиці - вона проживає в будинку АДРЕСА_4 . Хлопчик казав, що нібито батько вдарив маму ножем у спину і мама лежить. При цій розмові була присутня її сестра ОСОБА_22 , яка є матір'ю ОСОБА_12 та бабою ОСОБА_23 . Вона швидко зібралася і пішла до будинку потерпілої. Пройшовши половину шляху, вона побачила, що швидка допомога на великій швидкості від'їхала від будинку потерпілої і поїхала в м. Олександрію, тому вона повернулась до себе додому.
Покази свідка ОСОБА_24 узгоджуються з показами обвинуваченого, зокрема підтвердив, що у березні 2018 року, точно дати не пам'ятає він повертався з наради, яка відбувалася у м. Олександрії в смт. Олександрійське на службовому автомобілі - машині швидкої допомоги та помітив чоловіка, який погнався за автомобілем та кричав про допомогу. Той чоловік казав, що в будинку жінці стало погано і вона втратила свідомість. Так, як він був без будь-яких медичних інструментів і препаратів, він відправив водія з автомобілем за фельдшером смт. Олександрійського. По дорозі до будинку він запитав ОСОБА_14 про те, що сталось з жінкою, а останній казав, що вдарив дружину, а їй стало погано. У будинку потерпіла знаходилась майже на порозі кімнати і коридору, головою в коридор, лежала на спині дещо повернута набік. Були помітні сліди крові на обличчі потерпілої. Коли він надавав медичну допомогу потерпілій, підсудний намагався робити непрямий масаж серця потерпілій та штучне дихання, але робив це не професійно. Він намагався відігнати ОСОБА_14 , бо той почав лаяти потерпілу, а потім плакав: « ОСОБА_25 , не вмирай, як же я без тебе!». Пізніше ОСОБА_14 розсердився на потерпілу та декілька разів вдарив ногою, свідок, відганяв обвинуваченого. Він, ОСОБА_24 , виявив у потерпілої проникаюче поранення грудної клітини - колоту рану грудної клітини. Потерпіла весь час була без свідомості, не реагувала ні на які подразники. Ножа він не бачив. Скоріш за все, обвинувачений був у стані алкогольного сп'яніння, так як було чути від нього запах алкоголю. Обвинувачений був в емоційно нестабільному стані. Він, ОСОБА_24 , був весь час біля потерпілої, надаючи медичну допомогу. Без надання невідкладної медичної допомоги потерпіла могла померти. ОСОБА_14 знає як пацієнта так, як він лікар сімейної медицини.
Встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_14 злочину повністю підтверджуються показами свідка ОСОБА_26 . Вона вказала, що працює фельдшером швидкої допомоги, в м. Олександрії, а 14 березня 2018 року була її зміна. Їй зателефонували і сказали, щоб вона виходила, так як потрібно їхати на виклик до Бормотових. Приїхали до будинку ОСОБА_27 , водій витяг носилки. Зайшли в будинок, вона зробила укол потерпілій, потерпілу винесли з будинку, поклали на носилки і повезли в лікарню. В автомобілі швидкої допомоги вона заклеювала рану потерпілій, крові було небагато. У будинку потерпіла лежала на спині, ноги були на порозі, а головою вона лежала ближче до кімнати. Коли вона була в будинку, якийсь чоловік, обличчя якого вона не бачила, який чи то стояв, чи сидів ззаду, просив врятувати потерпілу. У будинку тілесних ушкоджень у потерпілої вона не бачила, так як було темно, лікар їй сказав, що у потерпілої ножове поранення. Крові у будинку вона не бачила. Коли вона приїхала, рана у потерпілої не була оброблена, але не кровоточила. Потерпіла була без свідомості весь час, у неї був низький тиск. Лікар ОСОБА_24 чекав приїзду швидкої допомоги, яка поїхала за нею, свідком, а потім допомагав помістити носилки з потерпілою до машини швидкої допомоги. ОСОБА_24 був в м. Олександрії на нараді і їхав в сел. Олександрійське, машина, яка його везла додому, проїжджала повз будинок ОСОБА_27 , де її зупинив чоловік. Їй зателефонував водій, який віз ОСОБА_24 . Під час того, як потерпілу виносили з будинку, клали на носилки і поміщали в автомобіль швидкої допомоги, обвинуваченого вона не бачила. Лікар зателефонував в поліцію і санпропускник, щоб реанімація їх чекала. До швидкої допомоги сел. Олександрійського ніхто не телефонував, про що їй достовірно відомо, так як телефон швидкої допомоги сел. Олександрійського знаходився у неї. Чи телефонував хтось на номер «103», вона не знає. Потерпілу знає, оскільки вона стояла у неї на обліку по вагітності.
Вищевказані показання обвинуваченого та свідків узгоджуються з іншими нижчевикладеними доказами, які були досліджені судом.
З протоколу огляду місця події від 14 березня 2018 року з фото таблицею вбачається, що оглянуто кімнати та коридори буд. АДРЕСА_2 . Під час огляду на кухні виявлено та вилучено ніж з дерев'яною ручкою, у кімнаті - санвузлі виявлено і вилучено два рушники зі слідами речовини бурого кольору, в залі (кімнаті №7): зі стіни біля вхідних дверей зіскоби та контрольні зіскоби речовини бурого кольору, зі столу - змиви та контрольні змиви речовини бурого кольору, біля вхідних дверей - виріз з килима з речовиною бурого кольору, кухонний ніж з підлоги кімнати, який знаходився між столом та диваном, зі столу - ніж зі слідами речовини бурого кольору на клинку, з кухні: з верхньої шухляди столу - ніж з жовтою рукояткою, з пляшки з-під горілки «Пшенична» - 2 сліди пальців рук, з розбитої керамічної тарілки - 2 сліди пальців рук, з пачки з-під цигарок «Вінчестер» - 1 слід пальця руки.
Відповідно протоколу огляду предметів від 21 травня 2018 року, у ході якого було оглянуто речові докази, вилучені в ході огляду місця події 14 березня 2018 року, а саме змиви та контрольні змиви, виріз з килиму, рушники - поміщено їх до спеціального пакету.
Постановою про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів та здачу їх на зберігання від 21 травня 2018 року, згідно якої було визнано і приєднано до кримінального провадження як речові докази: рушник з речовиною бурого кольору, білий рушник, зіскоби та контрольні зіскоби зі стіни, змиви та контрольний змив зі столу, виріз з килиму, сліди пальців рук.
Покази обвинуваченого підтверджуються показами свідків та протоколами слідчих експериментів та оптичним носієм інформації - диском DVD-R із відео та аудіо записом цього слідчого експерименту, а також іншими доказами, які здобуті під час досудового слідства.
Протокол проведення слідчого експерименту від 16 травня 2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_14 містить дані, що він проведений на місці події у буд. АДРЕСА_3 та останній показав, де трапився цей випадок. ОСОБА_14 вказував, що 14.03.2018 року близько 13 години трапився нещасний випадок з потерпілою, а саме з його дружиною. Вказує, що вживав з дружиною алкогольні напої. У кімнаті, де випивали, ОСОБА_25 хотіла, щось узяти, а потім пішла задки і почала падати, а обвинувачений різав яблуко та коли почав її ловити, випадково поранив ножем. Почав піднімати потерпілу, а у неї з рота пішла кров, тому обвинувачений робив штучне дихання, а потім вибіг на вулицю за медичною допомогою.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 16 травня 2018 року за участю свідка ОСОБА_26 вбачається, що він проведений на місці події у буд. АДРЕСА_3 та свідок показала, де знаходилася потерпіла, коли в березні 2018 року її викликав лікар ОСОБА_24 і вона зайшла в будинок, та пояснила, що їй відомо, що лікар ОСОБА_24 разом з водієм їхали по АДРЕСА_3 , їх зупинив чоловік, сказав, що вмирає жінка. Це було в березні 2018 року після 15 год. 00 хв. Вона приїхала на місце, її зустрів лікар, сказав, що їй набирати, щоб надати допомогу. Вона вийшла з ящиком, зайшла в коридор і побачила, що у кімнаті на підлозі на спині лежить жінка. В будинку було темно. Вона з лікарем винесли потерпілу з будинку і поклали на носилки. Потерпіла була без свідомості, її лице було в крові. Бачила у куті кімнати чоловіка, який кричав, щоб вони врятували потерпілу. Вони помістили потерпілу в автомобіль, кололи її, повідомили про подію в поліцію і санпропускник. Привезли потерпілу в місто і передали на санпропускник.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 16 травня 2018 року за участю свідка ОСОБА_24 вбачається, що він проведений на місці події та свідок показав та пояснив, що в березні 2018 року близько 14 год. 00 хв. він на службовому автомобілі з позначкою швидкої медичної допомоги їхав з наради з міста Олександрія по вул. Павла Кравченка і його зупинив чоловік потерпілої, який вибіг з подвір'я будинку. Вказаний чоловік просив про допомогу, сказав, що жінці погано. Свідок викликав фельдшера невідкладної медичної допомоги, забіг у будинок, почав надавати медичну допомогу. Потерпіла лежала на спині без свідомості на порозі головою, зігнутими ногами до столу. На столі була їжа, алкогольні напої. Він підійшов до потерпілої, в неї дихання було хрипле, тиск низький, на лиці була кровава піна. Свідок запитав у чоловіка про те, що сталося, який відповів, що вдарив потерпілу ножем в спину під час сварки та показав рух. Свідок повернув потерпілу, побачив рану на спині, проникаючу в грудні клітину. Кров свідчила про те, що рана проникаюча. Свідок дочекався поки приїде фельдшер з медикаментами, вони надали потерпілій допомогу, наклали пов'язку та помістили до автомобіля, після чого повезли в приймальне відділення. Потерпіла весь час була без свідомості. Крім чоловіка, який їх зупинив, інших людей не було. На столі лежав якийсь ніж. У чоловіка на руках була кров. Чоловік був в неадекватному стані, то плакав, то висловлювався на адресу потерпілої нецензурними словами, одного разу намагався вдарити лежачу потерпілу, але ОСОБА_24 його відштовхнув.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 04 травня 2018 року за участю потерпілої ОСОБА_12 та відеозаписом слідчого експерименту на диску, в ході якого потерпіла на місці події по АДРЕСА_2 показала і пояснила, що 14 березня 2018 року близько 15 години 00 хвилин вона пішла до магазину, а повернулася близько 15 години 40 хвилин. ОСОБА_14 випивав з товаришем ОСОБА_28 та лежав на ліжку в спальні. Вона почала сваритися, тому товариш ОСОБА_28 , який, побачивши сварку між обвинувачений і потерпілою, відразу пішов. Після цього потерпіла розвернулась і пішла на кухню розбирати пакети. Далі що було - потерпіла не пам'ятає. Вважає, що, напевно, обвинувачений вдарив її ножем, а потім ще й бив. Цього дня і потерпіла, і обвинувачений вживали алкогольні напої.
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №1201812007000871 від 14 березня 2018 року.
Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 14 березня 2018 року, в ході якого у ОСОБА_14 при затриманні були вилучені штани синього кольору, шкіряна куртка чорного кольору.
Протоколом огляду предметів від 24 травня 2018 року, в ході якого оглянуто куртку та штани ОСОБА_14 , які були поміщені до картонної коробки.
Постановою про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів та здачу їх на зберігання від 24 травня 2018 року, згідно якої чоловічу шкіряну куртку чорного кольору та чоловічі сині штани були визнані речовими доказами і приєднані до кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2018 року про надання дозволу на обшук буд. АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_29 та розташованого по АДРЕСА_3 .
Протоколом огляду місця події від 15 березня 2018 року з фототаблицями, в ході якого оглянуто коридор перед входом до відділення інтенсивної терапії Міської лікарні №1 м. Олександрії та виявлено і вилучено жіночу кофту сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, олімпійку спортивну зі слідами речовини бурого кольору, штани спортивні чорного кольору з емблемою «Адідас», пару сірих шкарпеток та пару чорно-червоних шкарпеток.
Протоколом огляду предметів від 21 травня 2018 року, в ході якого оглянуто вилучені в Міській лікарні №1 м. Олександрії жіночу кофту, олімпійку, спортивні штани та дві пари шкарпеток.
Постановою про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів та здачу їх на зберігання від 21 травня 2018 року про визнання жіночої кофти сірого кольору, олімпійки, спортивних штанів, двох пар шкарпеток речовими доказами і приєднання їх до кримінального провадження.
Висновком експерта №123 від 29 травня 2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_12 мали місце наступні тілесні ушкодження: а) рана задньої поверхні грудної клітини зліва у проекції 7 ребра біля кута лівої лопатки, яка проникає у плевральну порожнину, з пошкодженням нижнього краю шостого ребра по лопатковій лінії, міжреберних артерій, лівої легені, лівосторонній гемоторакс. Дана рана утворилась від дії гострого предмету, що має колючо-ріжучі властивості. Для утворення рани достатньо одного травматичного впливу. Направлення ранового каналу зверху вниз вглиб. Давність рани не суперечить даті ймовірного спричинення 14 березня 2018 року; б) рана внутрішньої поверхні правої гомілки у верхній третині. Дана рана утворилася від не менш як одного травматичного впливу гострого предмету, її давність не суперечить даті ймовірного спричинення 14 березня 2018 року; в) переломи сьомого, восьмого ребер зліва по пахвинним лініям з невеликим зміщенням фрагментів, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів) у строк, що не суперечить даті ймовірного утворення 14 березня 2018 року, могли утворитися від одної травматичної дії вказаного предмету; г) закрита тупа травма живота: субкапсулярна гематома селезінки, яка утворилася від дії тупого (тупих) предмету (предметів), не менш як одного травматичного випливу. Гематома селезінки має ознаки організації з формуванням сполучнотканинної капсули на межі з пульпою, що відповідає орієнтовній давності утворення ушкодження - не менше 7-8 діб. Рана задньої поверхні грудної клітини, що проникає у грудну порожнину, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Рана правої гомілки відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я до 21 дня. Переломи сьомого, восьмого ребер зліва по пахвинним лініям можуть бути віднесені до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі, що за звичайного свого перебігу викликають тривалий розлад здоров'я понад три тижні. Закрита тупа травма живота (гематома селезінки) не може бути оцінена за ступенем тяжкості, так як не супроводжувалася загрозливими для життя явищами, а кінець даного тілесного ушкодження у разі не виконання оперативного втручання не очевидний. Тілесні ушкодження у вигляді ран грудної клітини та правої гомілки не могли утворитися при падінні на площині з висоти власного зросту. Переломи ребер не виключено, що могли утворитись і при падінні на площині. Утворення субкапсулярної гематоми селезінки малоймовірне при падінні на площині з висоти власного зросту. Потерпіла під час спричинення їй тілесних ушкоджень у вигляді ран задньої поверхні грудної клітини зліва та внутрішньої поверхні правої гомілки була обернена до травмуючого предмету задньою поверхнею грудної клітини зліва та внутрішньою поверхнею правої гомілки відповідно. Взаєморозташування потерпілої та особи, що наносила удари, в процесі нанесення тілесних ушкоджень змінювалося. Тілесні ушкодження у вигляді ран задньої поверхні грудної клітини зліва та внутрішньої поверхні правої гомілки могли бути заподіяні ножем. Тілесне ушкодження у вигляді рани грудної клітини, що проникає у грудну клітину, не могло утворитися за тих обставин, на які вказав обвинувачений ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту за його участю, а саме падіння на нефіксований клинок ножа.
Висновком експерта №270 від 26 березня 2018 року, згідно якого кров потерпілої ОСОБА_12 належить до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0.
Висновком експерта №271 від 26 березня 2018 року, згідно якого кров обвинуваченого ОСОБА_14 належить до групи ВА за ізосерологічною системою АВ0.
Висновком експерта №275 від 26 квітня 2018 року, відповідно до якого на фрагменті килиму з підлоги, вилученому при огляді місця події, знайдено кров людини. Визначено, що кров походить від особи групи АВ. Таким чином, кров в об'єкті може походити від потерпілої ОСОБА_12 . Від ОСОБА_14 кров походити не може.
Висновком експерта №274 від 26 квітня 2018 року, відповідно до якого на рушнику, вилученому при огляді місця події, знайдено кров людини. Визначено, що кров походить від особи групи АВ. Таким чином, кров в об'єкті може походити від потерпілої ОСОБА_12 . Від ОСОБА_14 кров походити не може.
Висновком експерта №273 від 26 квітня 2018 року, відповідно до якого на рушнику з зображенням троянд, вилученому при огляді місця події, знайдено кров людини. Визначено, що кров походить від особи групи АВ. Таким чином, кров в об'єкті може походити від потерпілої ОСОБА_12 . Від ОСОБА_14 кров походити не може.
Висновком експерта №272 від 26 квітня 2018 року, відповідно до якого на штанях (об'єкти 1-3) та куртці (об'єкти 4-6), вилучених у ОСОБА_14 , знайдено кров людини. Визначено, що кров в об'єктах 2, 3 походить від особи групи АВ. Таким чином, кров в об'єктах 2, 3 може походити від потерпілої ОСОБА_12 . Від ОСОБА_14 кров в цих об'єктах походити не може.
Висновком експерта №306 від 02 травня 2018 року, згідно якого на одязі потерпілої ОСОБА_12 : на куртці спортивній (об'єкт 1), футболці (об'єкт 2) знайдено сліди крові людини. При визначенні групової приналежності крові в об'єктах 1, 2 встановлено, що вона може походити від особи (осіб) групи АВ і може належати самій потерпілій ОСОБА_12 та не може належати обвинуваченому ОСОБА_14 .
Висновком експерта №59 від 25 квітня 2018 року про те, що при судово-медичній експертизі змивів з клинка ножа кухонного (№2) знайдена кров людини. Враховуючи отримані результати і антигенну характеристику осіб, які проходять по справі, належність виявленої крові потерпілій ОСОБА_12 не виключається та повністю виключається належність обвинуваченому ОСОБА_14 .
Як вбачається з висновку судово-психіатричного експертизи №148 від 10 квітня 2018 року, згідно якого ОСОБА_14 у момент скоєння правопорушення не страждав і в даний час психічним захворюванням не страждає, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України. У відношенні інкримінованого правопорушення ОСОБА_14 слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує.
Постановою про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів та здачу їх на зберігання від 29 травня 2018 року про визнання речовими доказами ножа з дерев'яною рукояткою, двох ножів з жовтою пластиковою рукояткою та ножа з пластиковою рукояткою темного кольору і приєднання їх до кримінального провадження.
Крім того, суд звертає увагу на покази експерта ОСОБА_30 , яка допитана у судовому засіданні. Остання підтвердила, що тілесне ушкодження у потерпілої, а саме закрита тупа травма живота: субкапсулярна гематома селезінки, яка утворилася від дії тупого (тупих) предмету (предметів) та була видалена під час операції 15 березня 2018 року та не може бути оцінена за ступенем тяжкості, згідно висновку судово-медичної експертизи №123 від 29 травня 2018 року. Отримання даного тілесного ушкодження складає 7 днів від оперативного втручання (15.03.2018 року), тобто це ушкодження виключається з переліку ушкоджень, які були отримані ОСОБА_12 14.03.2018 року.
Суд не погоджується з обвинуваченням, яке інкриміноване ОСОБА_14 органами досудового слідства та підтримано в суді прокурором, як вчинення обвинуваченим закінченого замаху на вбивство, тобто скоєння ОСОБА_14 злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, виходячи з наступного.
Для правильної кваліфікації дій обвинуваченого суд має встановити суб'єктивну сторону злочину, а саме умисел обвинуваченого при його вчинені.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», в якій зазначено, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Судом встановлено, що у даному випадку смерть потерпілої не настала не завдяки випадковому збігу обставин, незалежних від волі обвинуваченого, а навпаки, що вказує на відсутність у останнього умислу вбивства потерпілої.
Отже, при кваліфікації дій особи за ст. 115 КК України необхідним елементом є наявність прямого умислу на позбавлення життя потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного та його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій. Так, сукупність всіх обставин вчиненого діяння, вказує на нанесення ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень, зокрема нанесення цих ушкоджень та їх кількість спричинено ножем під час різання овочів ним у будинку, припинення нанесення тілесних ушкоджень з власної ініціативи та поведінку обвинуваченого після нанесення тілесних ушкоджень, а саме негайне надання медичної допомоги з метою збереження життя та здоров'я потерпілій.
У постанові ВС від 09.10.2018 року у справі №760/4968/15-к колегія суддів вказала, що з огляду на поведінку засудженого після вчинення злочину та суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, які свідчили про те, що він вчинив всі необхідні дії, які залежали від його волі та не мав наміру вбивати потерпілого. Засуджений утримався від подальших протиправних дій, намагався викликати швидку допомогу, супроводив потерпілого до лікувальної установи, отже усвідомив свою вину та намагався запобігти тяжким наслідкам, вживши всіх заходів щодо надання йому медичної допомоги, що свідчить про відсутність умислу на вбивство.
У свою чергу судом встановлено, що між обвинуваченим та потерпілою не було будь-якої ворожнечі та неприязні, так як вони є подружжям. Ініціатором даного дійства була потерпіла, беручи до уваги її покази. Після того, як обвинувачений дізнався, що поранив потерпілу, він припинив будь-які дії, не продовжував наносити удари ножем, а побіг викликати швидку медичну допомогу з метою допомоги дружині та від поліції не переховувався, а сприяв розкриттю злочину.
У зв'язку з цим, суд переконливо приходить до висновку про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_14 умислу на «вбивство».
Таким чином, в діях ОСОБА_14 відсутній склад злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, а тому суд вважає за необхідним змінити (перекваліфікувати) обвинувачення прокурора про вчинення ОСОБА_14 з закінченого замаху на вбивство, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині на вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вказані дії засудженого повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 121 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Суб'єктивна сторона злочину передбаченого ст. 121 КК України, характеризується умисною виною. При цьому умисел може бути як прямим, так і непрямим.
Суд враховує думку самої потерпілої, яка вказала, що він не винен та будь яких претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_14 не має.
Суд дійшов висновку про застосування ч. 3 ст. 337 КПК України оскільки, відповідно до вказаної процесуальної норми, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У даному ж випадку відповідно до норми ст. 12 КК України діяння, які кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, відносяться до категорії злочинів особливо тяжких та категорії злочинів тяжких, тому перекваліфікація дій обвинуваченого покращує його становище.
Аналізуючи як кожен окремо, так і в їх сукупності вище приведені докази, суд відмічає їх повну узгодженість із отриманими в ході судового розгляду показами потерпілої та свідків, які є послідовними.
При цьому, суд, залишаючись безстороннім при оцінці наданих сторонами доказів, у межах дії норм КПК України позбавлений повноважень здобуття доказів за власною ініціативою, з чого випливає, що суд, оцінивши докази, надані сторонами, вичерпав можливість отримання доказів.
Судом по справі при розгляді справи був забезпечений принцип рівності сторін.
Згідно ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
На підставі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV, обов'язковість держави приймати в провадженнях судочинства необхідні міри та рішення забезпечуючи права людини.
Тому, суд, враховуючи п. 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12.06.2008 року у справі «Яременко проти України» де зазначено, що завдання суду полягає в тому, щоб принципово визначити, чи можуть бути прийнятними певні види доказів (наприклад, докази, здобуті, з точки зору національного закону, в незаконний спосіб) або чи був обвинувачений справді винуватим. Питання, яке суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження по справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому судом має бути оцінена відповідна «незаконність» і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення.
Оцінюючи докази по справі, виходячи із сукупності всіх встановлених обставин події, яка відбувалася в присутності очевидців скоєння злочину, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що по справі надано суду достатньо доказів у вчиненні обвинуваченим злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Згідно ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено законом до тяжких злочинів, особу винного, який є осудним, також враховано судом, що скарг від сусідів та жителів селища за місцем його проживання на нього не надходило, згідно ст. 89 КК України такий, що не має судимостей, одружений, має сина, хоча за час перебування під вартою на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.09.2019 року позбавлений батьківських прав, є інвалідом 3 групи з дитинства.
Також обставини, передбачені ст. ст. 66, 67 КК України, які обтяжують та пом'якшують покарання, вчиненого ним.
Обставини, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
Обставини, що обтяжують покарання - скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі. Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів та відповідатиме принципам законності, справедливості і індивідуалізації покарання.
Оскільки прокурор звернувся з клопотанням щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та судом призначається покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі з реальним відбуванням, враховуючи встановлені та викладені раніше обставини, на переконання суду запобігання спробам переховування від суду і ухилення від правосуддя неможливе у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою. Відтак, до набрання вироком законної сили суд застосовує до ОСОБА_14 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування ст. ст. 4, 5, ч. 5 ст. 72 КК України суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17 щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання).
Судом встановлено, що ОСОБА_14 затриманий 14.03.2018 року, а ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду області від 16.03.2018 року до ОСОБА_14 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити.
Прокурором заявлено позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої у Міському комунальному лікувально-профілактичному закладі міській лікарні №1.
Позов мотивує тим, що ОСОБА_12 госпіталізовано 14.03.2018 року до реанімаційного відділення, де їй надано медичну допомогу.
Відповідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Норми ст. 88 БК України вказують, що міська лікарня фінансується за рахунок коштів міського бюджету.
«Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 16 липня 1993 року №545, передбачено, що сума коштів, які підлягають відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.
Вартість стаціонарного лікування потерпілої підтверджується відповідною довідкою.
Отже, позов прокурора про відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої від злочину, за період знаходження на стаціонарному лікуванні з 14.03.2018 року до 30.03.2018 року. (16 ліжко/днів, вартість одного дня складає 405 грн 44 коп) на суму 6 487 грн 04 коп. законний і обґрунтований, а тому підлягає задоволенню.
Процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 366-371, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_15 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_14 рахувати з моменту його затримання, тобто з 14 березня 2018 року.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_14 у строк відбування покарання попереднє ув'язнення з моменту його затримання з 14 березня 2018 року та перебування під вартою, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_14 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_14 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн 04 коп.
Позов прокурора задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_14 на користь Міського комунального лікувально-профілактичного закладу міська лікарня №1 м. Олександрії у відшкодування витрат понесених на лікування потерпілої 6 487 (шість тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 04 коп.
Речові докази: змиви з РБК, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів при Олександрійському ВП ГУНП в Кіровоградській області, квитанція №1936 від 06.06.2018 року - знищити; сліди пальців рук, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах; чоловіча куртка чорного кольору, штани синього кольору, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів при Олександрійському ВП ГУНП в Кіровоградській області, квитанція №1937 від 06.06.2018 року - знищити; дві пари шкарпеток, спортивні штани, олімпійка та блузка-футболка, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів при Олександрійському ВП ГУНП в Кіровоградській області, квитанція №1938 від 06.06.2018 року - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду, через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СУДДЯ: ОСОБА_31 НЕРОДА
СУДДІ: ОСОБА_32
ОСОБА_33