ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2021Справа № 910/19973/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКА КНИЖКОВА ФАБРИКА "ГЛОБУС" КОРПОРАТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЦТВО "САМІТ- КНИГА"
про стягнення 12204,64 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "ХАРКІВСЬКА КНИЖКОВА ФАБРИКА "ГЛОБУС" КОРПОРАТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САМІТ- КНИГА" про стягнення 42979,64 грн заборгованості, з яких: 30775,00 грн - сума основної заборгованості, 1024,81 грн - інфляційні збитки, 9828,96 грн - пеня, 1350,87 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №63 від 25.03.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.12.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19973/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
18.01.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли довідка про стан заборгованості та заява про зменшення позовних вимог. У заяві про зменшення позовних вимог позивачем заявлені вимоги про стягнення 12204,64 грн, з яких: 1024,81 грн - інфляційні збитки, 9828,96 грн - пеня, 1350,87 грн - 3% річних.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд встановив, що заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим прийнята судом до розгляду.
Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 21.12.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 04.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105477122872.
Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
25.03.2019 між Акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКА КНИЖКОВА ФАБРИКА "ГЛОБУС" КОРПОРАТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЦТВО "САМІТ- КНИГА" (замовник, позивач) укладений договір №63 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику поліграфічні послуги з виготовлення книжкової продукції (далі - продукція), відповідно до технічних завдань (листи-замовлення, далі - замовлення) і вихідних матеріалів (підписані оригінал-макети, фотоформи або файли у форматі РОР), наданих замовником, та поставити продукцію замовнику на умовах ЕХW Харків склад виконавця, а замовник зобов'язується прийняти продукцію, і сплатити її вартість, згідно з умовами цього договору.
Договірна вартість поліграфічних послуг по виготовленню кожної партії продукції визначається в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1. договору).
Прийом-передача матеріалів і готової Продукції здійснюється на складі Виконавця по кількості - згідно з товаросупровідними документами, за якістю відповідно до галузевих нормативних документів, відповідно до вимог Інструкцій про порядок приймання продукції по кількості і якості №П-6, №П-7 (п.3.1. договору).
Відповідно до п.3.2. договору підписанням акту здачі-прийняття наданих послуг є фактичним підтвердженням того, що послуга надана у повному обсязі і відповідає умовам цього договору.
За змістом пункту 4.7. договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцеві вартість поліграфічних послуг: авансом у розмірі вартості сировини для виготовлення партії продукції протягом 3-х календарних днів після отримання відповідного додатку до цього договору та рахунку на оплату, решту на момент виготовлення накладу на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, якщо інший порядок оплати не обумовлений в Додатку до цього договору на конкретну партію продукції. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Згідно із пунктом 5.6. договору за прострочення платежу виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі 0,5 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені не обмежується будь-якими граничними строками з дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності за вимогами виконавця про стягнення пені, збитків або інших санкцій, передбачених цим договором, встановлюється тривалістю в три роки.
Додатком № 1 від 25.03.2019 до договору № 63 від 25.03.2019 сторони правочину узгодили опис замовлення, номер замовлення 9-03-2509, дату замовлення - 29.03.2019, дату виготовлення тиражу - 03.05.2019, загальну кількість примірників (наклад) - 500, договірну ціну - 290775,00 грн.
У додатку №1 сторони узгодили, що замовник сплачує виконавцеві вартість поліграфічних послуг по замовленню № 9-03-2509 в наступний термін: авансом у розмірі 194000,00 грн протягом 2 календарних днів після підписання додатку, і решту - 96775,00 грн на момент виготовлення примірників на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг.
На виконання умов договору та додатку №1 між сторонами складені та підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг): № 1063 від 23.04.2019 на суму 2907,75 грн; № 1092 від 25.04.2019 на суму 5815,50 грн; № 1162 від 07.05.2019 на суму 17446,50 грн; № 1244 від 15.05.2019 на суму 116310,00 грн; № 1341 від 16.05.2019 на суму 148295,25 грн та накладні на передачу готової продукції: № 783 від 23.04.2019, № 809 від 25.04.2019, № 859 від 07.05.2019, № 924 від 15.05.2019, № 672 від 19.05.2020, № 678 від 20.05.2019.
Додатком № 2 від 24.05.2019 до договору сторони погодили опис замовлення, номер замовлення - 9-05-2201, дату замовлення - 24.05.2019, дату виготовлення тиражу - 24.06.2019 року, загальну кількість примірників (наклад) - 2200, договірну піну - 77726,00 грн.
Згідно із додатком №2 сторонами погоджено, що замовник сплачує виконавцеві вартість поліграфічних послуг по замовленню № 9-05-2201 в наступний термін: авансом у розмірі 42250,00 грн протягом 2 календарних днів після підписання додатку, решту - 35476,00 грн на момент виготовлення примірників на підставі актуздачі-прийняття наданих послуг.
На виконання умов договору та додатку №2 між сторонами складений та підписаний акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 1571 від 25.06.2019 на суму 77726,00 грн та накладна на передачу готової продукції №1186 від 25.06.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором та додатками №1, 2 до договору надав відповідачу поліграфічні послуги з виготовлення книжкової продукції та поставив продукцію замовнику на загальну суму 368501,00 грн, однак відповідач оплату наданих послуг та поставленої продукції здійснив частково на суму 337726,00 грн, на підтвердження чого позивачем надані у матеріали справи банківські виписки за рахунками за період з 01.01.2019 по 07.12.2020.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати за договором та наявність у відповідача заборгованості у сумі 30775,00 грн (борг за актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 1571 від 25.06.2019 та накладною №1186 від 25.06.2019), позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 30775,00 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання 1024,81 грн - інфляційних збитків, 9828,96 грн - пені та 1350,87 грн - 3% річних.
Згідно із заявою про зменшення позовних вимог позивачем заявлені вимоги про стягнення 12204,64 грн, з яких: 1024,81 грн - інфляційні збитки, 9828,96 грн - пеня, 1350,87 грн - 3% річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №63 від 25.03.2019 за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договору поставки та надання послуг.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч.1, ч2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за договором №63 від 25.03.2019, додатків №1, 2 до договору позивач надав відповідачу поліграфічні послуги з виготовлення книжкової продукції та поставив продукцію відповідачу на загальну суму 368501,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг): № 1063 від 23.04.2019 на суму 2907,75 грн; № 1092 від 25.04.2019 на суму 5815,50 грн; № 1162 від 07.05.2019 на суму 17446,50 грн; № 1244 від 15.05.2019 на суму 116310,00 грн; № 1341 від 16.05.2019 на суму 148295,25 грн; № 1571 від 25.06.2019 на суму 77726,00 грн та накладними на передачу готової продукції: № 783 від 23.04.2019, № 809 від 25.04.2019, № 859 від 07.05.2019, № 924 від 15.05.2019, № 672 від 19.05.2020, № 678 від 20.05.2019, №1186 від 25.06.2019.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач здійснив оплату частково на суму 337726,00 грн. Станом на час звернення позивача д суду із даним позовом заборгованість відповідача становить 30775,00 грн (борг за актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 1571 від 25.06.2019 та накладною №1186 від 25.06.2019).
За змістом додатку №2 сторонами погоджено, що відповідач сплачує позивачеві вартість поліграфічних послуг по замовленню № 9-05-2201 в наступний термін: авансом у розмірі 42250,00 грн протягом 2 календарних днів після підписання додатку, решту - 35476,00 грн на момент виготовлення примірників на підставі актуздачі-прийняття наданих послуг.
Отже, прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поліграфічних послуг згідно із додатком №2 до договору є таким, що настав 26.06.2019.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Під час розгляду справи, 04.01.2021 відповідачем здійснено оплату заборгованості у сумі 30775,00 грн.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
У редакції заяви про зменшення позовних вимог позивачем заявлені до стягнення - інфляційні збитки у сумі 1024,81 грн (нараховані за липень 2019 року по жовтень 2020 року), пеня у сумі 9828,96 грн (нарахована за період з 26.06.2019 по 11.12.2020) 3% річних у сумі 1350,87 грн (нараховані за період з 26.06.2019 по 11.12.2020).
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із пунктом 5.6. договору за прострочення платежу виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі 0,5 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені не обмежується будь-якими граничними строками з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
За змістом пункту 5.6. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, узгодили, що нарахування пені не обмежується будь-якими граничними строками з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, нарахованої за загальний період з 26.06.2019 по 11.12.2020 судом встановлено, що розрахунок пені є арифметично правильним, відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги про стягнення пені у сумі 9828,96 грн суд визнає обґрунтованими.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Перевіривши розрахунки 3% річних, нарахованих позивачем за період з 26.06.2019 по 11.12.2020, судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично правильним, у зв'язку із чим суд вважає вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 1350,87 грн обґрунтованими.
Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2019 року по жовтень 2020 року, становить 961,58 грн, у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКА КНИЖКОВА ФАБРИКА "ГЛОБУС" КОРПОРАТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЦТВО "САМІТ- КНИГА" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОБСЕРВАТОРНА, будинок 25, ідентифікаційний код 41224016) на користь Акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКА КНИЖКОВА ФАБРИКА "ГЛОБУС" КОРПОРАТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" (61011, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ РІЗДВЯНА, будинок 11, ідентифікаційний код 02470187) пеню у сумі 9828,96 грн, 3% річних у сумі 1350,87 грн, інфляційні втрати у сумі 961,58 грн та судовий збір у сумі 2091,10 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 03.03.2021.
Суддя С.О. Турчин