ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2021Справа № 910/10131/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
про стягнення 31 472,60 грн
за участю представників:
від позивача: Вознюк Є.В.
від відповідача: Карачун Н.М.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" про стягнення 31472,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем грошових зобов'язань за договором №141 оренди газопроводів та споруд на них від 24.03.2005 у редакції договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
15.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10131/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі на 18.09.2018.
06.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
18.09.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 18.09.2018 судом оголошено перерву до 02.10.2018.
28.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.
02.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" про розгляд справи № 910/10131/18 у порядку загального позовного провадження, постановлено розгляду справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі № 910/10131/18 на 16.10.2018.
У судовому засіданні 16.10.2018 суд, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про наступне.
У клопотанні відповідач просив суд зупинити провадження у справі №910/10131/18 до вирішення справ Господарським судом Рівненської області №918/555/18 та №918/556/18 та набрання відповідними судовими рішеннями законної сили.
Так, позивач у позові посилається на те, що заборгованість за договором була погашена частково відповідно до заяви №RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та заяви №RL-СЛ-26-0117 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017.
Водночас, не погоджуючись із зазначеними заявами про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовами про визнання вказаних заяв недійсними.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкції у сумі 31472,60 грн., нарахованих згідно із заявами про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №RL-СЛ-26-0117 від 25.01.2017 та №RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018, то для розгляду по суті позовних вимог у справі №910/10131/18 необхідним є врахування висновків суду по справах №918/555/18 та №918/556/18 щодо чинності вказаних заяв.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" задоволено, зупинено провадження у справі №910/10131/18 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №918/555/18 та №918/556/18.
28.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло повідомлення по справі щодо закінчення розгляду справи №918/555/18.
05.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло повідомлення щодо стану розгляду справ №918/555/18 та №918/556/18.
30.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі №910/10131/18 у зв'язку з набрання законної сили рішень у справах №918/555/18 та №918/556/18.
Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст рішення Господарського суду Рівненської області від 16.12.2019 у справі №918/556/18, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020, та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі №918/555/18, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 та постановою Верховного Суду від 05.06.2019.
Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2019 у справі №918/556/18 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним одностороннього правочину оформленого заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 № RV-СЛ-261-0117 - відмовлено.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі №918/555/18 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним одностороннього правочину оформленого заявою від 04.07.2018 року №RV01.2-СЛ-3478-0718 про припинення зобов'язань зарахуванням своїх зустрічних однорідних вимог - відмовлено.
Окрім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відбулась зміна найменування Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «РІВНЕГАЗ» на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз».
Враховуючи викладені обставини, Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.12.2020 поновив провадження у справі №910/10131/18, замінив найменування позивача з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «РІВНЕГАЗ» на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», підготовче засідання у справі призначив на 23.12.2020.
21.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.
21.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про заміну назви позивача.
У підготовчому засіданні 23.12.2020 суд розглянувши клопотання позивача, встановив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 було замінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «РІВНЕГАЗ» на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», у зв'язку з чим клопотання позивача залишив без задоволення, про що постановлено ухвалу яка занесена до протоколу судових засідань.
Окрім того, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відбулась зміна найменування Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".
Таким чином, судом здійснено заміну найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".
У підготовчому засіданні 23.12.2020 суд задовольнив клопотання відповідача та оголосив про відкладення підготовчого засідання на 27.01.2021.
27.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 27.01.2021 розглянувши клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, суд прийшов до висновку про наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Згідно із ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Однак, відповідачем не обґрунтовано наявності обставин, які б у відповідності до наведеної вище правової норми можуть бути підставою для відкладення підготовчого засідання.
За таких обставин, оскільки наведені підстави у клопотанні не є поважною причиною неявки у судове засідання та відкладення підготовчого засідання, за висновками суду поважних причин неявки у судове засідання свого представника відповідачем не підтверджено, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.
У судовому засіданні 27.01.2021 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10131/18 до судового розгляду по суті на 16.02.2021, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 16.02.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2021 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2021 проти позову заперечив.
У судовому засіданні 16.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
24.03.2005 між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", правонаступником якого є позивач, (орендар, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", правонаступником якого є відповідач, (орендар, відповідач) був укладений договір оренди №114-П, відповідно до якого відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, вартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів і становить 3 150 000 грн. Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Малинівського району Рівненської області та отримання на цій основі прибутку.
Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору).
За актом приймання-передачі майна, яке передається в оренду ПАТ «Рівнегаз», що є додатком до договору, позивач отримав в оренду майно: Підвідний газопровід школи с.Острожець до с.Бобин Млинівського району Рівненської області, загальною довжиною м/споруди, од 23540/3, вартістю 2 625 000,00 грн.
Оскільки, з часу укладення між сторонами договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005, обставини, на яких він був укладений, істотно змінились, зокрема, відбулись зміни у нормативно-правовому регулюванні правовідносин на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №228 від 07.03.2013 "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)", позивач звернувся до Господарського суд м. Києва з позовом про внесення змін в договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005, виклавши його в редакції додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2014, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарський суду від 13.05.2015, позов задоволено в повному обсязі, внесено зміни в договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005, в редакції Додаткової угоди № 2 до договору.
Додатковою угодою №2 від 06.06.2014 до договору оренди газопроводів та споруд на них №141 від 24.03.2005 викладено умови договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) у відповідній редакції (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором відповідач (замовник) передає позивачу (виконавцю) в експлуатацію складові Єдиної газотранспортної системи, які безпосередньо приєднані до газових мереж виконавця, який є газорозподільним підприємством, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу (договір укладається з газорозподільним підприємством), або які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (договір укладається з газорозподільним підприємством), або які призначені для транзитного, міждержавного, міжрегіонального транспортування природного газу (договір укладається з газотранспортним підприємством).
Надання послуг з експлуатації об'єкта включає здійснення виконавцем комплексу технічних заходів, необхідних для забезпечення розподілу (транспортування) природного газу, виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту, в строки та порядку, що передбачені цим договором та чинними нормативно-правовими актами (п. 1.3. договору).
Згідно умов п. 1.4. договору перелік послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем (додаток 2), у якому вказується, зокрема, графік виконання та вартість таких послуг (робіт), є невід'ємною частиною цього договору.
Вартість послуг (робіт) визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику, та становить 109 383 (сто дев'ять тисяч триста вісімдесят три) гривень 08 копійок, крім того, податок на додану вартість (ставки ПДВ 20%) 21 876 (двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят шість) гривень 62 копійки (п. 2.1. договору).
У відповідності до п. 2.2. договору замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з експлуатації об'єкта замовника, визначену в пункті 2.1 цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: плановими платежами із розрахунку 25 відсотків вартості наданих послуг (робіт) з урахуванням ПДВ від суми оплати, які проводяться не пізніше 25 числа останнього місяця кварталу.
У п. 2.4 договору сторони погодили, що фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюються щокварталу актом наданих послуг (робіт), який складається та подається позивачем на розгляд відповідача у двох примірниках. Відповідач зобов'язується протягом 5 днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акта позивачу або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта. У випадку неповернення відповідачем акта наданих послуг (робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим відповідачем в редакції позивача.
За несвоєчасну оплату послуг (робіт) виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 року. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявляє про припинення його дії, цей договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що у відповідності до умов договору позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 321 842,57 грн, на підтвердження чого позивачем у матеріали справи надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг): №000007528 від 27.06.2018 на суму 15 776,79 грн, №000004128 від 30.03.2018 на суму 15 776,79 грн, №000013923 від 29.12.2017 на суму 15 776,81 грн, №000009497 від 29.09.2017 на суму 15 776,79 грн, №000006701 від 30.06.2017 на суму 15 776,79 грн, №000004404 від 31.03.2017 на суму 15 776,79 грн, №000014217 від 30.12.2016 на суму 15 776,81 грн, №000009446 від 30.09.2016 на суму 15 776,79 грн, №000007058 від 30.06.2018 на суму 15 776,79 грн, №000004776 від 31.03.2016 на суму 15 776,79 грн, №000012818 від 31.12.2015 на суму 32 814,93 грн, №000012141 від 30.09.2015 на суму 32 814,92 грн, №000008534 від 30.06.2015 на суму 32 814,92 грн, №000003989 від 31.03.2015 на суму 32 814,93 грн, №000012657 від 31.12.2014 на суму 32 814,93 грн.
Відповідно до пояснень позивача, заявами №RL-СЛ-261-0117 від 25.01.2017 та №RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018 було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог по договору №141 від 24.03.2005 у загальному розмірі 321 842,57 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за договором №141 від 24.03.2005, позивачем нараховані пеня на підставі п. 5.2. договору у сумі 6 763,73 грн,. 3 % річних у сумі 5 071,84 грн та інфляційні втрати у сумі 19 637,03 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2014 у справі №910/12806/14, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарський суду від 13.05.2015, внесено зміни в договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005, який укладений між позивачем та відповідачем, в редакції Додаткової угоди № 2 до договору, якою викладено нові умови договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), відповідно до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП № 228 від 07.03.2013.
У відповідності до умов договору, відповідач взяв на себе зобов'язання передати позивачу в експлуатацію складові Єдиної газотранспортної системи, які безпосередньо приєднані до газових мереж виконавця, а позивач зобов'язався надати послуг з експлуатації об'єкта в строки та порядку, що передбачені договором та чинними нормативно-правовими актами (п.п. 1.1. та 1.3. договору).
Проаналізувавши умови додаткової угоди до договору суд дійшов висновку, що остання за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, яка підпадає під правове регулювання положень статей 901-907 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач, в підтвердження факту надання послуг, надав акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №000007528 від 27.06.2018 на суму 15 776,79 грн, №000004128 від 30.03.2018 на суму 15 776,79 грн, №000013923 від 29.12.2017 на суму 15 776,81 грн, №000009497 від 29.09.2017 на суму 15 776,79 грн, №000006701 від 30.06.2017 на суму 15 776,79 грн, №000004404 від 31.03.2017 на суму 15 776,79 грн, №000014217 від 30.12.2016 на суму 15 776,81 грн, №000009446 від 30.09.2016 на суму 15 776,79 грн, №000007058 від 30.06.2018 на суму 15 776,79 грн, №000004776 від 31.03.2016 на суму 15 776,79 грн, №000012818 від 31.12.2015 на суму 32 814,93 грн, №000012141 від 30.09.2015 на суму 32 814,92 грн, №000008534 від 30.06.2015 на суму 32 814,92 грн, №000003989 від 31.03.2015 на суму 32 814,93 грн, №000012657 від 31.12.2014 на суму 32 814,93 грн.
Судом встановлено, що зазначені вище акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не підписані з боку відповідача.
Відповідно до п. 2.4. договору (в редакції відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2014 у справі №910/12806/14) фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюються щокварталу актом наданих послуг (робіт), який складається та подається позивачем на розгляд відповідача у двох примірниках. Відповідач зобов'язується протягом 5 днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акта позивачу або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта. У випадку неповернення відповідачем акта наданих послуг (робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим відповідачем в редакції позивача.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем разом з листами вих. №21/930 від 20.03.2015, №21/2041 від 22.06.2015, №21/3861 від 22.12.2015, 21/3674 від 31.12.2014, №21/2933 від 22.09.2015, №Rv-Cл-3442-0618 від 27.06.2018, №21/2168 від 29.06.2016, № Rv-Cл-3138-0916 від 28.09.2016, № Rv02.6-Cл-4824-1216 від 27.12.2016, №21/1371 від 07.04.2016, №36 від 05.07.2017, № Rv02.2.3.2-Cл-2278-0318 від 28.03.2018, № Rv02.2.3.2-Cл-3442-0917 від 27.09.2017, № Rv02.2.3.2-Cл-4431-1217 від 28.12.2017, № Rv-Cл-1241-0317 від 29.03.2017 були направлені на адресу відповідача для підписання акти надання послуг. Докази направлення наявні в матеріалах справи.
При цьому в порушення умов передбачених у п. 2.4. договору, зазначені акти відповідач не повернув, мотивованої відмови від підписання актів чи заперечень щодо надання послуг не надав. Враховуючи викладене, на підставі п. 2.4. договору, акти надання послуг вважаються такими, що підписані відповідачем без зауважень, а послуги такі, що прийняті.
Таким чином, заперечення відповідача щодо прийняття актів здачі-приймання (надання послуг) як належних доказів обставин, на які посилається позивач у позові, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки відповідачем не було надано будь-яких письмових заперечень щодо їх укладення та наявності зазначених у них послуг.
З огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що відповідачем не спростовано факту отримання від позивача послуг на загальну суму 321 842,57 грн згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг): №000007528 від 27.06.2018, №000004128 від 30.03.2018, №000013923 від 29.12.2017, №000009497 від 29.09.2017, №000006701 від 30.06.2017, №000004404 від 31.03.2017, №000014217 від 30.12.2016, №000009446 від 30.09.2016, №000007058 від 30.06.2018, №000004776 від 31.03.2016, №000012818 від 31.12.2015, №000012141 від 30.09.2015, №000008534 від 30.06.2015, №000003989 від 31.03.2015, №000012657 від 31.12.2014.
Також, суд звертає увагу, що позивач направив відповідачу заяву №RL-СЛ-261-0117 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017, в якій зазначено, що за даними бухгалтерського обліку, рахується заборгованість ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" за договорами на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України у сумі 570 179,79 грн., а саме, зокрема, за договором №141 у сумі 227 181,81 грн. В свою чергу, станом на 20 січня 2017 року, ПАТ по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" має кредиторську заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором №14/1291/04 в сумі 817 602,55 грн. Таким чином, позивачем заявлено про припинення зобов'язань перед відповідачем в сумі 50 179,79 грн шляхом повного зарахування зустрічних зобов'язань відповідача перед позивачем на загальну суму 50 179,79, які виникли за договором від 01.10.2004 (в редакції від 01.10.2014) №14/1290/04 у сумі 342 997,98 грн. та за договором від 24.03.205 (в редакції від 01.10.2014) №141 у сумі 227 181,81 грн.
Окрім того, позивач направив відповідачу заяву №RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в якій заявлено про припинення зобов'язань перед відповідачем в сумі 205 494,20 грн, яка виникла на підставі договору №14/1291/04 шляхом повного зарахування зустрічних зобов'язань відповідача перед позивачем на загальну суму 205 494,20 грн, які виникли за договором від 01.10.2004 (в редакції від 01.10.2014) №14/1290/04 у сумі 110 833,44 грн. та за договором від 24.03.2005 (в редакції від 01.10.2014) №141 у сумі 94 660,76 грн.
ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" не погоджуючись із зазначеними заявами про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовами про визнання вказаних заяв недійсними.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2019 у справі №918/556/18, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним одностороннього правочину оформленого заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 № RV-СЛ-261-0117 - відмовлено.
Так, у рішенні Господарського суду Рівненської області від 16.12.2019 у справі №918/556/18 зазначено, що судом не встановлено наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, на момент вчинення (укладення) Заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № RV -СЛ-261-0117 від 25.01.2017.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі №918/555/18, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 та постановою Верховного Суду від 05.06.2019, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним одностороннього правочину оформленого заявою від 04.07.2018 року №RV01.2-СЛ-3478-0718 про припинення зобов'язань зарахуванням своїх зустрічних однорідних вимог - відмовлено.
Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі №918/555/18, судом встановлено, що настання строків виконання зобов'язань, зокрема, за договорами від 24.03.2005 (в редакції від 01.10.2014) №141, проводиться зарахування заборгованості з оплати за 2017 та січень-червень 2018.
Зі змісту постанови Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №918/555/18 вбачається, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, що вчинений останнім у відповідності до статей 601, 602 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Таким чином, враховуючи, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2019, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 у справі №918/556/18, рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 та постановою Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №918/555/18 було встановлено, що заяви позивача №RL-СЛ-261-0117 від 25.01.2017 та №RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018 про зарахування зустрічних вимог по договору №141 від 24.03.2005 є односторонніми правочинами позивача, що вчинений останнім у відповідності до статей 601, 602 Цивільного кодексу України та відсутні правові підстави для визнання їх недійсними, а тому такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доведенню при розгляді даної справи.
Тобто, зазначені вище рішення свідчать про належну обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності зарахування зустрічних вимог по договору №141 від 24.03.2005 на загальну суму 321 842,57 грн, а тому враховуючи викладене вище, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для надання послуг та заборгованості за спірним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з експлуатації об'єкта замовника, визначену в пункті 2.1 цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: плановими платежами із розрахунку 25 відсотків вартості наданих послуг (робіт) з урахуванням ПДВ від суми оплати, які проводяться не пізніше 25 числа останнього місяця кварталу.
Враховуючи зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що строк, протягом якого замовник зобов'язаний виконати обов'язок по сплаті виконавцю вартості наданих послуг, настав.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги відповідно до договору №141 від 24.03.2005 у період з 31.12.2014 по 27.06.2018, а відповідач прийняв надані послуги позивачем без зауважень та заперечень.
Враховуючи викладене вище, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №141 від 24.03.2005 в частині своєчасної оплати за надані послуги.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на пункт 6.1. договору, відповідно до якого договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами. Оскільки договір, в редакції викладеній у рішенні суду, між сторонами фактично не підписано, у позивача були відсутні підстави для надання послуг відповідачу.
Доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4, 5 статті 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо
іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Окрім того, доказів повернення майна за актом приймання-передачі та вчинення належних дій направлених на повернення майна відповідачем не надано.
З огляду на викладене, оскільки рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/12806/14 набрало законної сили 20.09.2014, доводи відповідача визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, а тому суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку із простроченням оплати вартості наданих послуг позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені на підставі п. 5.2. договору у сумі 6 763,73 грн (за періоди: з 01.08.2017 по 25.08.2017, з 26.09.2017 по 26.03.2018, 26.12.2017 по 26.06.2018, з 26.03.2018 по 04.07.2018, з 26.06.2018 по 04.07.2018), 3 % річних у сумі 5 071,84 грн (за періоди: з 28.09.2015 по 24.01.2017, з 28.12.2015 по 24.01.2017, з 28.03.2016 по 24.01.2017, з 28.06.2015 по 24.01.2017, з 27.09.2016 по 24.01.2017, з 27.12.2016 по 24.01.2017, з 28.03.2017 по 04.07.2018, 27.06.2017 по 04.07.2018, з 26.09.2017 по 04.07.2018, з 26.12.2017 по 04.07.2018, 27.03.2018 по 04.07.2018, з 26.06.2018 по 04.07.2018) та інфляційних втрат у сумі 19 637,03 грн.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 5.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг (робіт) виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, за визначені позивачем періоди, судом встановлено, що з огляду на заяву позивача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2018, останнім днем нарахування пені є 03.07.2018, а тому сума пені за перерахунком суду за визначений період становить 6 734,34 грн, у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що сума 3% річних становить 5 071,50 грн, а тому суд задовольняє позовні вимоги частково.
Розрахунок інфляційних нарахувань у сумі 19 637, 03 грн є арифметично правильним та обґрунтованим, у зв'язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вулиця БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" (33027, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця ІВАНА ВИШЕНСЬКОГО, будинок 4, ідентифікаційний код 03366701) пеню у розмірі 6 734,34 грн, 3% річних у розмірі 5 071,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 19 637,03 грн та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.03.2021.
Суддя О.В. Гулевець