ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2021Справа № 910/11448/20
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко - Легких Г. П.,
за участю секретаря - Андрєєнков О. Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 10-Б, оф. 2, 93400; Поштова адреса: м. Київ, вул. Іллінська, 8 (3 під'їзд, 4 поверх), 04070, ідентифікаційний код: 30877035)
До Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів /АРМА/ (01001, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, м. Київ, ідентифікаційний код: 41037901)
Про зобов'язання вчинення дій та стягнення суми компенсації витрат по зберіганню майна
За участі представників сторін:
Від позивача: Гончарова А. М., довіреність № б/н від 30.07.2020, свідоцтво № 000076 від 24.05.2019);
Від відповідача: Савулій В.О. (само представництво на підставі витягу з ЄДР).
Приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів /АРМА/ (далі-відповідач) про зобов'язання вчинення дій та стягнення суми компенсації витрат по зберіганню майна.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що між ним (управителем) та відповідачем (установником управління), якому на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2018 по справі 757/1883/18-к (кримінальне провадження № 12015130000000273 від 10.11.2015 було передано в управління нерухоме майно - Новоайдарський елеватор, розташоване за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Великий шлях (Октябрьська), 42а, за результатами конкурсу проведеного 06.04.2018 було укладено договір управління майном (активами), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прівальцевою Я.В. 06.04.2018 за реєстраційним № 967.
Дія Договору (з урахуванням всіх змін та доповнень) закінчилася 30.06.2019, з боку відповідача договір не продовжувався і майно за актом приймання-передачі не передавалося від управителя до установника управління цього часу, а на неодноразові звернення з боку позивача до відповідача щодо прийнятття майна назад, останній жодним чином не реагував та не реагує.
За твердженням позивача, в період з 07.07.2019 до тепер позивач забезпечує належну схоронність активів (майна), переданих йому в управління, не зважаючи на закінчення договору.
У зв'язку з цим позивач просить:
- зобов'язати відповідача прийняти (за місцем зберігання) від позивача нерухоме майно з укладенням акту приймання - передачі;
- стягнути з відповідача компенсацію витрат понесених позивачем за фактичний час зберігання майна після закінчення строку Договору управління майном (активами), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прівальцевою Я.В. 06.04.2018 р. за реєстраційним № 967, та до моменту подачі позовної заяви у сумі 435 615 (чотириста тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень 86 копійок.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн за вимогу немайнового характеру і 6 534, 24 грн за вимогу майнового характеру.
11.08.2020 Судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
Також, судом встановлено спосіб, яким позивач має усунути недоліки, а саме:
- надати належним чином засвідчену копію Статуту підприємства;
- надати пояснення із зазначенням підстав для звернення з таким позовом саме до Господарського суду міста Києва;
- надати належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення, накладну на відправку та фіскальний (розрахунковий) чек);
- надати всі докази понесення позивачем витрат по зберіганню майна Новоайдарського елеватора за період з 01.07.2019 до 30.06.2020 на загальну суму 435 615, 86 грн;
- надати обґрунтований розрахунок позовних вимог.
27.08.2020 поштою від позивача надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто усі недоліки визначені ухвалою від 10.08.2020.
Також, у додатках до заяви від 27.08.2020 міститься заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач зробив перерахунок суми позовних вимог та просить стягнути 363 347 грн 29 коп. Враховуючи наведене в подальшому суд здійснюватиме розгляд позовних вимог з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.
31.08.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив відповідну ухвалу, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.
28.09.2020 відповідач поштою надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
28.09.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача також надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у якій відповідач просить здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
29.09.2020 Суд постановив ухвалу про перехід до розгляду справи № 910/11448/20 в загальному позовному провадженні, здійснення розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справ, та про призначення підготовчого засідання у справі на 03.11.2020.
12.10.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
22.10.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
29.10.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.
В судовому засіданні 03.11.2020 позивачем подані письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив.
03.11.2020 Суд за результатами судового засідання на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.12.2020.
03.11.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.
В судових засіданнях 01.12.2020 та 12.01.2021 Суд оголошував перерви в судовому засіданні до 12.01.2021 та 16.02.2021 відповідно.
В судове засідання 16.02.2021 учасники справи прибули та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Заслухавши вступні слова сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд
Як підтверджено матеріалами справи, 06.04.2018 між позивачем, як управителем, та відповідачем, як установником управління, був укладений договір управління майном (активами) (далі за текстом - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прівальцевою Я. В. та зареєстрований в реєстрі за № 967.
В п. 1.1. договору сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених договором, установник управління передає управителю, а управитель приймає в управління об'єкти нерухомого майна (далі - активи) на визначений у договорі строк та за плату зобов'язується здійснювати від свого імені управління активами.
В п. 1.2. договору сторони визначили, що додатком № 1 до договору, який є невід'ємною частиною, визначаються: перелік, ідентифікаційні дані, опис, характеристика та оціночна вартість активів (п. 1.2.1.); програма управління активами (п. 1.2.2.); порядок передачі управителю активів в управління та їх повернення установнику управління (1.2.3.); розмір винагороди за надання послуг з управління активами за договором та розмір необхідних витрат, зроблених управителем у зв'язку з управлінням активами, що підлягають відшкодуванню управителю, та порядок їх сплати.
Відповідно до п. 2.1.2. договору управління активами за договором, в тому числі, здійснюється на засадах ефективності управління активами, які призводять до отримання доходів від управління активами на рівні, не меншому за середній рівень доходів від використання аналогічного майна з метою одержання прибутку на відповідному ринку складського зберігання в Україні.
Визначені п. 2.1. договору загальні засади управління активами застосовуються у сукупності до всіх правовідносин, що виникають на підставі цього договору, в тому числі до відносин контролю за ефективністю управління активами, а також до відносин, що виникають на підставі договору, проте прямо не врегульовані ним, чи актами законодавства, або у разі нечіткості, суперечності (юридичної колізії) відповідних положень договору чи інших норм права (п. 2.2. договору).
Згідно із п. 4.2.1. договору установник управління зобов'язався належним чином виконувати умови договору, в тому числі зобов'язання, що кореспондуються з визначеними договором правами управителя.
Управитель має право, згідно із п. 4.3.3. договору, отримувати винагороду за управління активами, у порядку та на умовах, визначених договором.
Управитель зобов'язаний забезпечувати належну схоронність активів (п. 4.4.5. договору).
Відповідно до п. 4.4.6. договору управитель зобов'язаний повернути активи установнику управління у прядку та на умовах, визначених договором, у разі настання визначеної законом підстави припинення управління чи відмови установника управління від договору.
Перелік необхідних витрат, зроблених управителем у зв'язку з управлінням активами, що підлягають відшкодуванню управителю визначається в додатку № 1 до договору. У разі посилання у договорі на здійснення управителем витрат за рахунок власних коштів. Суми таких витрат не включаються до складу витрат на управління (п. 5.3. договору).
Згідно із п. 6.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками договору та додатку № 1 та діє до 31.12.2018, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або договором.
В п. 6.2.3 договору сторони погодили, що дія договору припиняється у разі, зокрема, припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку.
Відповідно до п. 9.1. договору звіти та відповіді управителя на запити установника управління надсилаються на електронну пошту установника управління (amd@arma.gov.ua). На вимогу установника управління управитель надсилає оригінали звітів та інших документів на поштову адресу установника управління.
Запити установника управління про надання інформації надсилаються на електронну пошту управителя (mail@agroton.com.ua). На вимогу управителя установник управління надсилає оригінали запитів на поштову адресу управителя.
Згідно із п. 1.1.1. додатку № 1 до договору активами за договором є нерухоме майно, розташоване за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт Новоайдар, вул. Октябрська, буд. 42а, загальною площею 18 006, 5 кв.м.
В п. 2.3. додатку № 1 до договору сторони погодили, що прогнозований середній річний дохід від управління до 31.12.2018 становить: 15 529 100, 00 грн (з ПДВ).
В п. 2.4. додатку № 1 до договору сторони визначили, що прогнозований середній дохід від управління (за вирахуванням винагороди управителя та витрат на управління, а також податків та зборів, що підлягають сплаті управителем згідно з чинним законодавством України (за кожний звітний місяць 2018 року з місяця у якому управитель розпочав управління активами, становить 50 000, 00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 3.1. додатку № 1 до договору передача установником управління активів в управління та повернення активів управителем з управління здійснюється на підставі акту прийму - передачі, у якому зазначаються всі відомості, передбачені ст. 1 цього додатку, а також наявні недоліки активів на момент їх прийому - передачі.
Проект акту прийому - передачі з управління (далі - акт повернення з управління) повинен містити відомості, передбачені ст. 1 цього договору, а також наявні недоліки активів на момент їх прийому - передачі. Проект акту повернення з управління складається управителем та передається установникові управління для розгляду щонайпізніше за 1 календарний день до дня повернення активів з управління. Проект акту повернення з управління підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін не пізніш як в останній день визначеного цим договором строку повернення активів з управління. З дня складання та підписання акту повернення з управління активи вважаються повернутими установникові управління, а управління ними - припиненим (п. 3.3. додатку № 1 до договору).
В п. 4.1.2. додатку № 1 до договору сторони визначили, що щомісячний розмір винагороди управителя становить 0, 03 % без ПДВ від доходів від управління.
Згідно із п.4.2. додатку № 1 до договору із доходів від управління також вираховуються передбачені цим додатком витрати на управління та сплачуються суми відповідних податків та зборів, які підлягають нарахуванню на відповідний вид доходів відповідно до діючого в Україні законодавства.
Відповідно до п. 4.3. додатку № 1 до договору відшкодуванню із суми доходів від управління підлягають витрати на управління, які понесені (вчинені) управителем як оплата на забезпечення/організацію надання послуг, необхідних для належного управління активами, що передбачені п.2.2. цього додаткового договору. В п.4.3.2. додатку № 1 до договору визначено, що відшкодуванню підлягають, зокрема, господарські витрати (заробітна плата персоналу, витрати на відрядження охорону праці та охорону активів і їх території).
За умови відсутності зауважень установника управління до звітності управителя протягом 10 календарних днів з дня одержання відповідної звітності установником управління, управитель щомісячно самостійно здійснює розрахунок та перерахування за попередній звітній місяць: а) винагороди управителя та витрат на управління на власну користь; б) доходів від управління (за вирахуванням винагороди управителя та витрат на управління, а також податків та зборів, що підлягають сплаті управителем згідно з чинним законодавством України) на спеціальний реєстраційний рахунок установника управління, відкритий в Державній казначейській службі України, для подальшого перерахування до Державного бюджету України (п. 4.4. додатку № 10 до договору).
08.10.2018 сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до договору, в якому погодили, що договір діє до 30.06.2019.
В травні 2020 року позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 23 від 26.05.2020 про повернення майна, в якому висловив наполегливість щодо укладання акту приймання - передачі майна (повернення) з управління у найближчий час.
В липні 2020 року позивач направив відповідачу лист вих. № 43 від 14.07.2020, в якому пропонував підписати, доданий до листа, акт приймання - передавання об'єкту, датований 16.07.2020.
Вказані листи були направлені позивачем відповідачу у спосіб визначений п. 9.1. договору (на електронну скриньку), докази чого наявні в матеріалах справи.
Крім того, позивач розмістив у газеті «Голос України» (№ 117 (7374) від 14.07.2020) оголошення, в якому просив відповідача забезпечити на 16.07.2020 на 11:00 прибуття повноважних представників для прийняття майна та підписання акту прийому - передачі майна від позивача до відповідача.
Доказів прийняття відповідачем від позивача майна, переданого в управління за договором, матеріали справи не містять. Не заперечує обставин не прийняття такого майна після закінчення терміну дії договору і відповідач.
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що за позовом Приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів /АРМА/ про визнання договору управління майном поновленим у справі № 910/14951/19 Господарський суд міста Києва 13.02.2020 ухвалив рішення про відмову у позові повністю.
У рішенні від 13.02.2020 у справі № 910/14951/19 Господарський суд міста Києва встановив, що листом від 17.04.2019 за вих. № 62 позивач у даній справі звернувся до відповідача у даній справі з пропозицією продовження строку дії договору управління майном (активами) від 06.04.2018 за № 967 до 30.06.2020.
Згідно зазначеного в рішенні від 13.02.2020 у справі № 910/14951/19 позовні вимоги у справі були обґрунтовані положеннями ч. 2 ст. 1036 Цивільного кодексу України та обставинами відсутності заяви однієї із сторін договору про припинення договору управління майном після закінчення його строку, з огляду на вказане позивач у справі вважав, що договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах.
Суд також встановив, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) 05.06.2019 оголосило конкурс на управителя арештованими активами, а саме нерухомим майном, розташованим за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт Новоайдар, вул. Октябрська, 42а (Новоайдарський елеватор), яке передане в управління АРМА на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2018 № 757/1883/18-к.
Станом на 15.06.2019 на адресу АРМА надійшов тільки один пакет документів на участь у конкурсному відборі управителя Активами, з огляду на що рішенням Тендерного комітету АРМА вирішено продовжити термін подання документів потенційними управителями Активами до 24.06.2019. Оскільки на адресу АРМА станом на 25.06.2019 надійшли документи для участі у конкурсі лише від одного учасника (ПП СВФ "АГРО"), конкурс з обрання управителя арештованими Активами не відбувся.
Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні відповідного позову у справі № 910/14951/19 з тих підстав, що договір управління активом на новий календарний рік може бути укладеним тільки з учасником процедури закупівлі послуг з управління зазначеним активом, який відповідатиме кваліфікаційним критеріям та буде визначений переможцем за результатами конкурсу, проведеним відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».
Отже, факти, встановлені рішенням у справі № 910/14951/19, не підлягають доказуванню відповідно до норм ч. 4 ст. 75 ГПК України, а отже встановленим є факт, що договір управління майно закінчив свою дію 30.06.2019 року та позивач у справі звертався до відповідача з заявою щодо продовження дії договору саме управління майном.
Матеріалами справи підтверджено, що з липня 2019 по грудень 2019 року позивач фактично здійснював управління майном після закінчення дії договору управління майном, зокрема, звітував перед відповідачем про результати управління та сплачував по 50 000, 00 грн доходу від управління, і дані кошти не поверталися позивачеві як помилково сплачені.
На підставі рішення № 1/12-32-02-01-18 від 04.11.2019 про зняття з обліку платників податків, договір управління майном від 06.04.2018 № 967 був знятий з обліку, у зв'язку з закінченням строку дії договору.
Предметом позову у даній справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про зобов'язання відповідача прийняти (за місцем зберігання) від позивача майно - Новоадарський елеватор, переданий раніше на зберігання на підставі договору управління майном (активами), посвідченого 06.04.2018 за реєстраційним № 967, з укладанням акту приймання - передачі, та про стягнення з відповідача компенсацію витрат позивача за фактичний час зберігання майна після закінчення строку договору управління майном (активами), посвідченого 06.04.2018 за реєстраційним № 967, та до моменту подачі позовної заяви у сумі 363 347, 29 грн.
За твердженням позивача в зберіганні майна ним були задіяні 8 осіб, працівників позивача ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ), заробітна плата яких, з податками з неї, за період з 01.07.2019 до 30.06.2020, і є витратами, які позивач просить компенсувати.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що позивачем не доведено обставин виконання ним п. 3.3. додатку № 1 до договору та направлення відповідачу акту повернення з управління, а також що позивач самовільно без належних на те договірних відносин з відповідачем використовував майно (активи) з 01.07.2019 до 31.12.2020 та отримував від такого використання дохід.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Договір, укладений між сторонами, є договором управління майном, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 70 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (ст. 1030 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 1032 ЦК України у випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначає Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року (ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.
Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.
Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (ст. 1033 ЦК України).
Статтею 1036 ЦК України визначено, що строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.
Враховуючи, що Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» внормовує, що договір управління укладається Національним агентством за результатами конкурсу у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі, договір управління з Національним агентством не може бути продовженим в порядку, визначеному ст. 1036 ЦК України.
Згідно зі ст. 1044 ЦК України договір управління майном припиняється, зокрема, у разі припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку. У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.
В договорі сторони визначили строк його дії до 30.06.2019, а також що проект акту повернення з управління складається управителем та передається установникові управління для розгляду щонайпізніше за 1 календарний день до дня повернення активів з управління, проект акту повернення з управління підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін не пізніш як в останній день визначеного цим договором строку повернення активів з управління. З дня складання та підписання акту повернення з управління активи вважаються повернутими установникові управління, а управління ними - припиненим.
Як встановив суд, позивач у спосіб визначений договором, в липні 2020 року направив відповідачу лист вих. № 43 від 14.07.2020, в якому пропонував підписати, доданий до листа, акт приймання - передавання об'єкту, датований 16.07.2020.
Відповідно відповідач був зобов'язаний підписати направлений йому позивачем акт приймання - передавання об'єкту, датований 16.07.2020, проте не підписав, і доказів іншого матеріали справи не містять, і відповідач не заперечує обставин не підписання ним вищевказаного акту.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки відповідач був зобов'язаний після закінчення строку дії договору прийняти від позивача майно та підписати відповідний акт повернення майна, проте не виконав відповідне зобов'язання, вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти від позивача майно - Новоадарський елеватор, переданий раніше на підставі договору управління майном (активами), посвідченого 06.04.2018 за реєстраційним № 967, з укладанням акту приймання - передачі, визнаються судом доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 363 347, 29 грн компенсації витрат позивача за фактичний час зберігання майна після закінчення строку договору управління майном (активами), посвідченого 06.04.2018 за реєстраційним № 967 а саме за період з 01.07.2019 до 30.06.2020, то відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Статтею 1042 ЦК України внормовано, що управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.
В договорі сторони погодили, що перелік необхідних витрат, зроблених управителем у зв'язку з управлінням активами, що підлягають відшкодуванню управителю визначається в додатку № 1 до договору. В п.4.3.2. додатку № 1 до договору сторони погодили, що відшкодуванню підлягають, зокрема, господарські витрати (заробітна плата персоналу, витрати на відрядження охорону праці та охорону активів і їх території).
Отже, за умовами договору заробітна плата персоналу, витрати на відрядження охорону праці та охорону активів і їх території відшкодовуються управителю із доходів від управління.
Як вбачається із матеріалів справи позивач мав намір продовжувати управління майном, визначеним в договорі, адже звертався до відповідача із заявою про участь у конкурсі та звертався до суду із позовом про визнання договору продовженим, відтак на переконання суду, здійснював утримання відповідного майна з метою подальшого отримання доходу від управління. З липня 2019 по грудень 2019 року позивач фактично продовжував здійснювати управління майном, звітував перед відповідачем про результати управління та сплачував по 50 000, 00 грн доходу від управління.
Суму компенсації витрат на зберігання майна позивач розраховує на підставі розрахункових відомостей заробітних плат 8 його працівників, які були задіяні в зберіганні майна ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) за період з 01.07.2019 до 30.06.2020. Загальна сума заробітних плат, вказаних працівників, за вказаний період, з врахуванням сплачених позивачем, як роботодавцем податків та зборів, складає 363 347, 29 грн, докази сплати вказаних витрат додані позивачем до матеріалів справи.
Однак, як вже зазначав суд, матеріалами справи підтверджено, що з липня 2019 по грудень 2019 року позивач фактично здійснював управління майном та отримував від такого управління дохід, за рахунок якого, в тому числі, мав відшкодовувати свої витрати по виплаті заробітної плати своїм працівникам. Відповідно обставини наявності у позивача некомпенсованих господарських витрат по утриманню майна за період з 01.07.2019 до 31.12.2019 спростовані матеріалами справи.
Суд також зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов'язку позивача здійснювати зберігання майна після закінчення строку дії договору, не покладено такого обов'язку на управителя і чинним законодавством, відтак понесення позивачем будь - яких витрат щодо збереження майна є добровільним актом позивача, який не породжує зустрічних зобов'язань відповідача щодо відшкодування таких витрат.
Суд відхиляє посилання позивача на положення глави 66 Цивільного кодексу України та твердження, що між сторонами після закінчення строку договору (та/або при укладанні договору) виникли правовідносини щодо зберігання майна, оскільки жодних домовленостей (ні письмових, ні укладених у спрощеному порядку) з цього приводу між сторонами досягнуто не було і доказів іншого матеріали справи не містять.
Договір укладений між сторонами, як зазначав суд вище, є договором управління майном, правова природа якого суттєво відрізняється від договору зберігання, і та обставина, що в обов'язки управителя за договором управління був включений обов'язок зберігати майно, жодним чином не свідчить, що після закінчення строку договору управління майном (та/або при укладанні договору), між сторонами виникли правовідносини щодо договірного зберігання майна.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку, визначеному процесуальним законом, сторонами доказів.
Виходячи з вищевикладеного, дослідивши наведені позивачем обґрунтування позову та виходячи із матеріально-правових вимог позивача до відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх вимог щодо стягнення з відповідача 363 347, 29 грн компенсації витрат понесених на зберігання майна, водночас позивачем доведено та обґрунтовано вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти майно з управління.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін у судовому рішенні суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів /АРМА/ про зобов'язання вчинення дій та стягнення суми компенсації витрат по зберіганню майна задовольнити частково.
2. Зобов'язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів /АРМА/ (01001, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, м. Київ, ідентифікаційний код: 41037901) прийняти від Приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 10-Б, оф. 2, 93400; Поштова адреса: м. Київ, вул. Іллінська, 8 (3 під'їзд, 4 поверх), 04070, ідентифікаційний код: 30877035) майно - Новоадарський елеватор, переданий раніше в управління на підставі договору управління майном (активами), посвідченого 06.04.2018 за реєстраційним № 967, з укладанням акту приймання - передачі.
3. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів /АРМА/ (01001, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, м. Київ, ідентифікаційний код: 41037901) на користь Приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 10-Б, оф. 2, 93400; Поштова адреса: м. Київ, вул. Іллінська, 8 (3 під'їзд, 4 поверх), 04070, ідентифікаційний код: 30877035) 2102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору.
4. В задоволенні інших позовних вимог про стягнення 363347,29 грн компенсації витрат - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.03.2021.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких