Справа № 686/12391/20
Провадження № 2/686/142/21
23 лютого 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Бондарчука В.В.
секретаря Петльованої Л.В.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , з участю третьої особи Управління Держпраці у Хмельницькій області про встановлення факту перебування у трудових відносинах стягнення заборгованості із заробітної плати,
встановив:
18 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ФОП ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах та стягнення заборгованості із заробітної плати, посилаючись на те, що з 20 березня 2020 року він влаштувався на роботу до відповідача на посаду майстра приймальника із заробітною платою 10 000 грн, на якій пропрацював до 28 квітня 2020 року, однак трудовий договір із ним укладено не було, при цьому в період роботи він підпорядковувався внутрішньому трудовому розпорядку. За весь час роботи відповідач виплатив заробітну плату тільки один раз в сумі 1 000 грн. Обставини перебування у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4 підтверджуються перепискою із програми «Viber». Оскільки позивача було фактично допущено до роботи, він був зайнятий повний робочий день, він просить його позов задовольнити. Відповідно до ст.117 КЗпП України ОСОБА_1 просить також стягнути із відповідача середній заробіток за час роботи, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
19 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позов в якому ФОП ОСОБА_4 заперечив, факт перебування у трудових відносинах із ним ОСОБА_1 , доказів на підтвердження цього позивачем надано не було, надана переписка у програмі «Viber» незрозумілого походження. У справі відсутні докази того, що позивач виконував будь яку роботу за правилами внутрішнього трудового розпорядку, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги викладені у поданій заяві підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 22 липня 2020 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів було відмовлено з підстав пропуску строку, а також ненадання відомостей про неможливості отримання їх самостійно.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні з огляду на наступне.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 , звернувшись до суду із позовом, обґрунтовував його тим, що з 20 березня 2020 року по 28 квітня 2020 року перебував у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , працюючи на посаді майстра-приймальника, підпорядковувався внутрішньому трудовому розпорядку, на підтвердження чого надав скріншоти із програми «Viber», де на його переконання мітяться відомості щодо обсягу виконуваної роботи, а також її час.
В судовому засіданні допитана за клопотанням позивача свідок ОСОБА_5 , з якою позивач проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу зазначила, що ОСОБА_1 знайшов роботу через сайт на СТО у ФОП ОСОБА_4 , що розташоване поблизу поліклініки МВД, де відпрацював приблизно 1,6-2 місяці, після чого його звільнили. Свідок ходила разом із сестрою позивача до ФОП ОСОБА_4 , щоб вирішити питання щодо оплати виконаної роботи, на що брат відповідача на ім'я ОСОБА_6 повідомив що ОСОБА_1 погано працював, у зв'язку із чим пішов на роботі на інше СТО.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що в квітні до нього звернувся ОСОБА_1 , з проханням протягнути на СТО, що по вул.Курчатова в м. Хмельницькому інтернет, повідомив, що працює майстром-приймальником у ФОП ОСОБА_4 , на наступний день, коли він запитав про ОСОБА_1 , йому повідомили, що він не працює.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив, що 24 квітня 2020 року обслуговувався у ФОП ОСОБА_4 , потрібно було виконати роботи по заміні мастила, а також усунути підтікання мастила, машину у нього за вказівкою ОСОБА_6 прийняв ОСОБА_1 , який по акту здачі описав усі ушкодження, недоліки автомобіля, а на наступний день видавав машину ОСОБА_6 . При цьому свідок зазначив, що в день видачі машини ОСОБА_1 вже не бачив.
Суд, не бере до уваги пояснення свідків, оскільки вони стосуються короткого проміжку часу, 1-2 дні в квітні 2020 року, та не свідчать про перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем, не визначають характер та обсяг виконуваної роботи, підпорядкування трудовому розпорядку. Показання ж свідка ОСОБА_5 суд взагалі оцінює критично, оскільки вона проживає разом із позивачем однією сім'єю та заінтересована у позитивному вирішенні справи.
В наданих позивачем скріншотах із програми «Viber» містяться відомості щодо роботі та матеріалів які були необхідні для автомобілів, а також переписка із особою, яка користувалася номером мобільного телефону НОМЕР_1 в період з 8 по 24 квітня 2020 року.
Однак, суд, зазначені скріншоти як докази прийняти не може, оскільки у справі не міститься жодних відомостей того, кому належить вказаний номер мобільного телефону, чи виконувалися необхідні роботи саме на СТО, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_4 .
Згідно зі статтею 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).
Згідно статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(статті 76, 80 ЦПК України).
Позивачем, на підтвердження доводів щодо існування між ним та відповідачем трудових відносин в період з 20 березня 2020 року по 28 квітня 2020 року не надано належних доказів, а саме щодо: допущення його до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення його з правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, виплату заробітної плати, визначення робочого місця. Надані ним скріншоти, не є належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України та не можуть бути взяті за єдину основу для задоволення позовних вимог про встановлення факту трудових відносин, тим більше інформація яка у них мітиться стосується періоду тільки з 08 квітня по 24 квітня 2020 року та не охоплює увесь період роботи, який як стверджує позивач він перебував у трудових відносинах із відповідачем.
Так, із матеріалів справи та пояснень представника відповідача слідує, що ОСОБА_1 не допускався до будь-якої роботи, трудовий договір з ним не укладався і наказ про його прийом на роботу не видавався, заробітна плата йому не нараховувалась і, відповідно, не виплачувалась. Також відповідачем не здійснювались грошові відрахування до податкових органів та пенсійного фонду за такого працівника, як ОСОБА_1 , що могло б свідчити про наявність трудових відносин між сторонами.
Позивач не навів суду доказів того, що він здав свою трудову книжку при працевлаштуванні у відділ кадрів товариства, навпаки, вказав, що трудова книжка весь цей час знаходилася у нього.
Встановивши відсутність достатніх доказів, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4 , під чим розуміється виконання обумовленої трудовим договором роботи з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові та оплатою цієї праці, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оскільки позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення і цих вимог.
Керуючись ст.ст.22,24, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 76, 258, 264, 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах з 20 березня 2020 року по 28 квітня 2020 року, стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 20 березня 2020 року по 28 квітня 2020 року в сумі 12 126 грн 52 коп., середнього заробітку з часу звільнення до дня ухвалення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3
Третя особа Управління Держпраці у Хмельницькій області, місцезнаходження вул.Кам'янецька, 74 м. Хмельницький.
Повний текст рішення виготовлено 1 березня 2021 року.
Суддя: