Справа №766/20775/20
н/п 3/766/936/21
23.02.2021 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Валігурська Л.В.
за участю секретаря: Зими А.Б.
захисника: Петряєва В.В.
розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кіровськ, Туркменістан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП №534779 від 06.12.2020 р., за змістом якого останній06.12.2020 р. об 11:00 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки свого сина ОСОБА_2 , а саме: висловлювався в її бік нецензурними словами, погрожував фізичною розправою.
Дії ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав. Дав показання про те, що між ним та ОСОБА_2 дійсно має місце конфлікт за місцем їх спільного проживання, але ОСОБА_2 своїми діями сама провокує сварки, агресивно до нього ставиться. Саме на цій підставі і виникла сварка 06.12.2020 р.
Захисник Петряєв В.В. під час судового розгляду зазначив, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки єдиним доказом у справі є фактично протокол складений уповноваженою особою, проте будь-які свідки по вказаній справі відсутні. Просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №534779 від 06.12.2020 р., в якому викладено обставини вчиненого адміністративного правопорушення;
-заявою ОСОБА_2 від 06.12.2020 р., відповідно до якої остання просить поліцію прийняти міри відносно ОСОБА_1 , який морально знущається над нею, висловлюється нецензурною лайкою, погрожував, про що також зазначено в її письмових поясненнях;
-формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.12.2020 р., проведеної відносно ОСОБА_1 .
Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, за диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У свою чергу спеціальним Законом, який визначає відповідні поняття, що застосовано у вищевикладеній нормі, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. № 2229-VIII (далі - Закон), відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Враховуючи викладене, факт вчинення особою інкримінованих дій має бути доведено відповідними доказами, проте матеріали справи щодо ОСОБА_1 свідчать лише про наявність конфлікту між ним та співмешканкою сина (потерпілої ОСОБА_2 ) за відсутності жодних доказів на підтвердження наявності спільного побуту, що і є первинною ознакою правовідносин, які регулює Закон.
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення є настання певних наслідків від вчинення винною особою дій фізичного, психологічного чи економічного характеру по відношенню до потерпілого, а саме завдання чи ймовірна можливість завдання шкоди фізичному чи психологічному здоров'ю особи, відносно якої вчинені такі дії. Таким чином, законодавцем встановлено, що відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП наступає за психологічне насильство, яке могло завдати або завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вбачається, що не кожне психологічне насильство може завдати або завдає шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Обов'язок довести, що вчинене психологічне насильство могло завдати або завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення. Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 застосував психологічне або фізичне насильство, яке могло завдати чи завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілої.
Протокол про адміністративне правопорушення, хоча і є самостійним видом доказу, проте обставини викладені в ньому повинні бути перевірені та обґрунтовані за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Письмові ж пояснення потерпілої в даному випадку не є беззаперечним підтвердженням обставин, викладених у протоколі.
У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення протиправних дій суду надано не було.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 173-2, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяЛ. В. Валігурська