Справа №766/19977/20
н/п 3/766/870/21
26.02.2021 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Валігурська Л.В.
за участю секретаря: Зими А.Б.
розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції №1 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славута, Хмельницької області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №092859 від 02.12.2020 р., за змістом якого останній02.12.2020 р. о 07:00 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме: висловлювався в її бік нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, вигнав з квартири.
Дії ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав, заперечував проти обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Дав показання про те, що 02.12.2020 р. його мати ОСОБА_2 викликала поліцію та вимагала, щоб його вигнали на вулицю. Він у свою чергу ніколи не перешкоджав ОСОБА_2 у доступі до квартири. Виклики до поліції вчиняються ОСОБА_2 спеціально з метою виселення його з квартири.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №092859 від 02.12.2020 р., в якому викладено обставини вчиненого адміністративного правопорушення;
-рапортом старшого інспектора-чергового ХВП ГУНП в Херсонській області від 02.12.2020 р., з якого вбачається, що 02.12.2020 р. об 11:36 годині надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 син ОСОБА_1 вигнав заявницю ОСОБА_2 з квартири;
-протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.12.2020 р., відповідно до якої ОСОБА_2 просить поліцію прийняти міри відносно її сина ОСОБА_1 , який морально та фізично знущається над нею, виганяє з квартири, вчиняє домашнє насильство, про що також зазначено в її письмових поясненнях.
Інших доказів матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, за диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У свою чергу спеціальним Законом, який визначає відповідні поняття, що застосовано у вищевикладеній нормі, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. № 2229-VIII (далі - Закон), відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, які мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Оцінюючи ж показання ОСОБА_1 та письмові пояснення потерпілої суд приходить до висновку, що між останніми виникли конфлікті відносини, пов'язанні з визначенням права користування квартирою, що розташована за адресою:АДРЕСА_1 .
Так, з долученого ОСОБА_1 до матеріалів справи договору міни від 06.12.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Довгань О.І. за реєстровим №3850, вбачається, що у результаті міни ОСОБА_1 переходить у власність квартира за АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переходить право спільної сумісної власності на квартиру за АДРЕСА_3 , про що також свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2013 р. №14096854. Таким чином, передчасним є твердження, що правовідносини між ОСОБА_1 та потерпілою підпадають під дію Закону.
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення є настання певних наслідків від вчинення винною особою дій фізичного, психологічного чи економічного характеру по відношенню до потерпілого, а саме завдання чи ймовірна можливість завдання шкоди фізичному чи психологічному здоров'ю особи, відносно якої вчинені такі дії. Таким чином, законодавцем встановлено, що відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП наступає за психологічне насильство, яке могло завдати або завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вбачається, що не кожне психологічне насильство може завдати або завдає шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Обов'язок довести, що вчинене психологічне насильство могло завдати або завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення. Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 застосував психологічне або фізичне насильство, яке могло завдати чи завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілої.
Враховуючи ж позицію як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , характер відносин останніх не підпадає під дію Закону.
У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення протиправних дій суду надано не було.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 173-2, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяЛ. В. Валігурська