Справа №667/7122/15-ц н/п 2/766/5138/21
26.02.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря судового засідання Білої А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний нотаріальний архів Херсонської області про визнання заповіту недійсним, -
встановив:
Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Державний нотаріальний архів Херсонської області про визнання заповіту недійсним, мотивуючи позивні вимоги тим, що позивач проживає в Республіці Молдова. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою АДРЕСА_1 . Він своєї родини не мав, проживав сам. Про смерть дядьки позивач дізналась 25.08.2015 року від родича. Вона та померлий підтримували родинні стосунки, постійно спілкувались за телефоном, позивач з родиною приїздили щороку в гості. 26.08.2015 року після звістки про смерть родича позивач термінова приїхала до України в м. Херсон для з'ясування обставин. Звернулась до сусідів - родини ОСОБА_4 , які повідомили, що вони здійснювали витрати на його поховання та він перед смертю склав заповіт на їх користь на будинок в якому проживав, ні документів про смерть дядьки, ні речей не віддали, до будинку не пустили. 26.08.2015р. вона звернулась до Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області з заявою про вчинене правопорушення, але листом повідомили про відмову в реєстрації заяви ОСОБА_1 в Єдиний реєстр досудового розслідування та рекомендовано звернутися до суду. Нею було надіслано до Другої Херсонської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. В зв'язку із спірним питанням 06.10.2015 року надано заяву про зупинення видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно за зазначеним заповітом до вирішення судової справи. Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного хворого №5041 КХ «Херсонська міська клінічна лікарня ім .А. і. О. Тропіних» від 06.05.2015р. ОСОБА_3 перебував у стаціонарі терапевтичного відділення з 04.05.2015 року по 06.05.2015 року з діагнозом «Метастатичні ураження печінки без первинного вогнища», заповіт був складений у медичному закладі в стаціонарному відділенні на обстеженні лікарів. Вважає заповіт ОСОБА_3 , складений 04.05.2015 року на користь відповідача недійсним у зв'язку із тим, що стан здоров'я її дядьки погіршувався, він страждав низкою захворювань, до нього викликали швидку медичну допомогу, перед смертю був госпіталізований на декілька днів та за заявою був виписаний з лікарні. Вважає, що заповідач був пригніченому стані, на момент складення заповіту був безвольним і байдужим до життя, так як після госпіталізації до лікарні розумів про стан свого здоров'я в зв'язку з посиланням болю, в зв'язку з чим не міг розуміти значення своїх дій та керувати ним, хвороба могла вплинути на рівень свідомості заповідача у момент підписання заповіту. Також не можна виключати негативний вплив лікарських препаратів, які були призначені заповідачу, на момент підписання заповіту на рівень його свідомості. Просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , складений на корсить ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Тетієвською Тамарою Василівною 04.05.2015 року за №668.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.10.2015 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2020 року справу №667/7122/15-ц передано судді Кузьміній О.І.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, в подальшому в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, у зв'язку з не оплатою позивачем витрат на експертизу просила розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в подальшому в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, ухвалити рішення про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним за недоведеністю позовних вимог їх безпідставністю.
Представник третьої особи Державного нотаріального архіву Херсонської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Заяв, клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Лісогірською сільською радою Первомайського району Миколаївської області ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько записаний ОСОБА_10 , Мати ОСОБА_11 , про що зроблений актовий запис №46.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 10.06.1994року відділом РАЦС Республіка Молдова, ОСОБА_12 , 10.06.1994 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 укладено шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище « ОСОБА_15 » змінено на « ОСОБА_16 », про що зроблений актовий запис №375,
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 11.05.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблений актовий запис №363.
Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного хворого №5041 КХ «Херсонська міська клінічна лікарня ім .А. і. О. Тропіних» від 06.05.2015р. ОСОБА_3 перебував у стаціонарі терапевтичного відділення з 04.05.2015 року по 06.05.2015 року з діагнозом «Метастатичні ураження печінки без первинного вогнища».
Чех Олесею направлено до Другої Херсонської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті дядько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заповіту посвідченого 04.05.2015 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Тетієвською Т.В., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 все майно, де б воно не знаходилося із чого б воно не складалося і взагалі все те, що він за законом матиме право і що буде належить йому на момент смерті.
Поховання ОСОБА_3 проводив ОСОБА_17 або ОСОБА_8 , відповідно до квитанцій та договору-замовлення, які наявні в матеріалах спарви.
26.08.2015р. ОСОБА_1 звернулась до Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області з заявою про вчинене правопорушення, але листом № 36/3113 від 28.02.2015 року повідомили про відмову в реєстрації заяви ОСОБА_1 в Єдиний реєстр досудового розслідування та рекомендовано звернутися до суду.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , підтвердили здатність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту від 04.05.2015 року та відсутність підстав для визнання заповіту недійсним.
Відповідно до ст.ст.1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Так, згідно з ч.2 ст.209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252цього Кодексу (ч.ч.1, 3ст.1247 ЦК України).
Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина перша та друга статті 1257 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами»
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України».
Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Згідно ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Позивач не надав доказів того, що на час укладання заповіту ОСОБА_3 внаслідок стану здоров'я не здатен був усвідомлювати значення своїх дій та (або)керувати ними.
Надані позивачем докази у своїй сукупності не дають змоги дійти висновку про відсутність обставин, які викладені позивачем в обґрунтування своїх вимог.
Статтею 1257ЦК України визначено підстави для визнання заповіту недійсним. При цьому визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Таким чином, слід прийти до висновку, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому недійсним заповіт може бути визнаний у випадках в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
В той же час, жодної з передбачених ст.1257 ЦК України обставин, в ході судового розгляду не встановлено. При цьому заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.
Позивачем заявлялось клопотання про проведення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи для визначення стану ОСОБА_3 на момент складення заповіту, однак не була проведена у зв'язку із відмовою позивача про оплату вказаної експертизи.
Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів цивільної справи, медичних карток стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_3 на час складення заповіту мав онкологічне захворювання, разом з тим, в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження однозначної неможливості та нездатності ОСОБА_3 прочитати текст заповіту, здійснити відповідний підпис, у зв'язку з чим суд вважає викладені у позовній заяві доводи припущеннями, які не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.
Так, заповіт, складений ОСОБА_3 04.05.2015 року, відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме він викладений у вигляді письмового документу, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Тетієвською Т.В. Судом не встановлено, що у момент складення заповіту у ОСОБА_3 були будь-які вади, які позбавляли його здатності самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис та що приймання будь-яких ліків могло вплинути на значення ОСОБА_3 своїх дій та керувати ними. Належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача суду позивачем надано не було. Отже, було дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії. Позивачем не доведено порушень вимог закону щодо посвідчення заповіту. За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання заповіту нікчемним та недійним.
За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, та зважаючи на те, що позивачем не доведено існування обставин, викладених у позовній заяві, не надано до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування однозначного існування викладених у позові обставин, які б відповідали фактичним обставинам справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 2,13,15,16,25,78,209,1216,1217,1223,1234,1247,1248,1253,1257 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 60, 81, 141, 259, 263-265,280-283, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний нотаріальний архів Херсонської області про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна
Повний текст рішення складено 01.03.2021 року.