Справа № 658/3772/20
(провадження № 2/658/338/21)
25 лютого 2021 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі
головуючого судді Под'ячевої І.Д,,
при секретарі Левицькій Н.Я.,
розглянувши в місті Каховці у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 45000 грн. та 3 % річних, інфляційні збитки, що разом складає 57892 грн. 47 коп..
В обґрунтування позову зазначається, що 20 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, на підтвердження чого ОСОБА_2 було надано розписку про отримання коштів в борг 20 квітня 2017 року із зобов'язанням їх повернути до 01 вересня 2017 року, рівними частинами по 9000 грн. в місяць. Відповідачем жодних дій щодо повернення боргу не вчинено, а тому станом на 28 серпня 2020 року основна сума боргу, згідно розписки складає 45000 грн.. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач має право на стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві та окремо зазначили, що між позивачем та відповідачем існували трудові відносини, позивач як керівник відповідача, за проханням останнього, дав йому в борг кошти, які ОСОБА_2 зобов'язався повернути. Розписка була складена не відразу, оскільки кошти були видані ОСОБА_2 бухгалтером підприємства та згодом, коли позивач дізнався що ОСОБА_2 влаштувався на роботу, в іншу організацію, була складена розписка про боргові зобов'язання в офісі, за місцем роботи відповідача. Протягом трьох років позивач намагався встановити місце знаходження відповідача для з'ясування питання щодо повернення боргу, однак відповідач переховується та на зв'язок не виходить.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, до суду не з'явився, відзив на позов не подав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та його представника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Так, суду позивачем в підтвердження укладання договору позики надано розписку наступного змісту «Я, ОСОБА_2 , НОМЕР_1 , зобов'язуюсь повернути до 01.09.2017 рівними частинами 9 в місяць дев'ять тисяч в місяць (до першого вересня грошові кошти отримані мною до написання цієї розписки у повному обсязі. В шлюбі або в шлюбних відносинах не перебуваю.» Підпис особи. Дата 20.04.2017 року.
Позивач стверджує, що сума боргу складає 45000 грн. та що вона видана саме ОСОБА_2 .
Так, відповідно до ст. 1046 та 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей..
З наведених норм Цивільного кодексу України вбачається, що розписка як документ, який підтверджує виникнення зобов'язання за договором позики, має містити:
1) найменування документа (розписка);
2) вказівку про факт отримання грошей від позикодавця із зазначенням повного прізвища, імені та по батькові позичальника, інформацію про серію та номер паспорта, ким та коли він був виданий, а також дату отримання коштів позичальником;
3) зазначення суми переданих за договором грошових коштів
4) встановлення обов'язку позичальника повернути взяті в борг кошти із вказівкою повної дати, до якої зобов'язання має бути виконане.
Як вбачається зі змісту наданої до суду розписки, ОСОБА_2 , без зазначення інших даних крім серії та номера паспорту, зобов'язався повернути до 01 вересня 2017 року рівними частинами 9 в місяць дев'ять тисяч в місяць.
Однак, в розписці не зазначено суму, яку передано позичальнику та яку він повинен повернути.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадів встановлених цим Кодексом.
Суд приймаючи рішення може посилатись лише на фактично встановленні обставини справи, однак з наданої до суду розписки неможливо встановити достеменно суму коштів отриману відповідачем від позивача до написання ОСОБА_2 розписки про отримання у борг коштів.
Крім того, судом враховано, що в розписці відсутні всі реквізити боржника, лише прізвище, ім'я по батькові, серія та номер паспорту, копія якого була в розпорядженні позивача як роботодавця, про що сам позивач зазначив в судовому засіданні.
При цьому достеменно встановити, що боржником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з наданих до суду документів неможливо.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Частинами першою та другою статті 1049 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначено вище, сума грошових коштів яку відповідач повинен повернути позичальнику не зазначена в розписці, та сума на якій наполягає позивач, тобто 45000 грн., взагалі відсутня в розписці.
За таких даних відсутні підстави для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 45000 грн..
Оскільки відсутні підстави для стягнення основного боргу не підлягає стягненню і визначенні статтею 625 ЦК України штрафні санкції за непогашення боргових зобов'язань.
З урахуванням викладеного вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. . 4, 5, 19, 280-289, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його оголошення.
Рішення суду набирає законної сили через тридцять днів з дня оголошення, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя: І. Д. Под'ячева