Справа № 647/654/20
№ провадження 2/647/113/2021
01.03.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Корсаненкової О.О.
за участю секретаря: Степанюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/654/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя та стягнення 1/2 частини кредитної заборгованості,
встановив:
У березні 2020 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що вона з 23.02.2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. 25.03.2019 року шлюбу між ними було розірвано. За час їх шлюбу було придбано у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . Вартість будинку становить 57 337, 54 грн. ОСОБА_1 самостійно робила ремонт в будинку та придбала будматеріали на суму 4 407, 27 грн. Враховуючи, що загальна вартість придбаного майна становить 61 759, 81 грн., вартість 1/2 частини спільного майна становить 30 879, 91 грн. У зв'язку з чим позивач просить суд визнати спільним сумісним майном подружжя житловий будинок АДРЕСА_1 , а також клей для шпалер, шпалери Сінтра, плінтус декоративний, три з'єднання для плінтусу, лінолеум Комфорт 3 кв.м., шпаклівку АВС 30 кг, шпаклівку АВС 25 кг, цемент 25 кг, сітку скловолокно, грунтівку, клей ПВА, а всього на суму 61 759,81 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що складає різницю у частці подружжя у спільному сумісному майні у сумі 30 879, 91 грн. та судові витрати.
Судові засідання, призначені на 16.04.2020 року, 14.05.2020 року, 10.06.2020 року, 01.07.2020 року та 08.09.2020 року, були відкладені за клопотанням відповідача, у зв'язку з неможливістю через запровадження карантину подати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 08.09.2020 року розгляд справи відкладено. З огляду на зміни, внесені у Цивільний процесуальний кодекс України щодо перебігу процесуальних строків, роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву у строк п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 29.09.2020 року, або у такий строк подати заяву про продовження цього строку, якщо неможливість подання відзиву зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, з відповідними підтверджуючими це документами.
29.09.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки зі змісту позовної заяви та долучених до позову документів, жодних фактичних даних або інших доказів того факту, що позивач в інтересах сім'ї, в період їхнього шлюбу, придбала зазначені в позові будівельні матеріали, не надано. Тому ОСОБА_2 вважає вимоги в частині визнання спільним сумісним майном подружжя будівельних матеріалів необґрунтованими. Крім того, за загальним правилом при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. ОСОБА_2 заперечує щодо виплати компенсації ОСОБА_1 замість його частки у праві спільної сумісної власності на житловий будинок, оскільки не доведено, що виділ в натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, також відповідач зазначає, що позивачем не надано технічного паспорту на спірний житловий будинок, оскільки відомості внесені в останній виготовлений технічний паспорт не відповідають дійсним фактичним розмірам приміщень.
Судові засідання від 29.09.2020 року та 20.10.2020 року були відкладені за клопотанням позивача через не ознайомлення із відзивом на позов та хворобу відповідно.
12.11.2020 року на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя та стягнення 1/2 частини кредитної заборгованості.
Судове засідання, призначене 16.11.2020 року було відкладено через встановлення особливого режиму роботи суду, у зв'язку з численними випадками захворювання на COVID-19 працівників суду.
Ухвалою суду від 16.11.2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя та стягнення 1/2 частини кредитної заборгованості залишено без руху та надано строк протягом десяти днів для усунення недоліків.
03.12.2020 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.12.2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя та стягнення 1/2 частини кредитної заборгованості об'єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання. Роз'яснено ОСОБА_1 її право на подання відзиву на зустрічну позовну заяву у строк п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до зустрічного позову, ОСОБА_2 просить визнати спільною сумісною власністю кошти - заборгованість, відповідно до кредитного договору, укладеного ОСОБА_2 з ПАТ АБ «Укргазбанк» №2018/ОВР/391-000061 від 05.03.2018 року в сумі 25 189, 50 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 коштів, заборгованості по даному договору в сумі 12 594, 60 грн. ОСОБА_2 зазначив, що у період шлюбу, 05.03.2018 року ним у інтересах сім'ї було укладено вказаний кредитний договір. На отримані кошті він придбав різні матеріали для проведення поточного ремонту спірного будинку. У період шлюбу кредит погашено не було. Заочним рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 04.12.2019 року з нього стягнуто заборгованість в розмірі 25 189 грн., яка стягується із ОСОБА_2 в порядку виконання судового рішення. У зв'язку з чим вважає, що дана сума має бути врахована при поділі майна подружжя, а ОСОБА_1 повинна виплатити йому половину кредитної заборгованості, що складає 12 594,6 грн.
Підготовче засідання, призначене на 14.01.2021 року, було відкладено за клопотанням позивача, у зв'язку з запровадженням карантину.
Ухвалою суду від 02.02.2021 року підготовче провадження у справі було закрито, призначено судовий розгляд.
В судове засідання позивач-відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, заявою від 01.03.2021 року просила розглянути справу за її відсутності, на первісних позовних вимогах наполягала, просила здійснити поділ майна подружжя. Проти задоволення зустрічного позову заперечує.
Відповідач-позивач ОСОБА_2 в засідання не з'явився, заявою від 11.01.2021 року просив розглянути справу за його відсутності, просив у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 23.02.2013 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 » (а.с.9). Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10).
Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 22.11.2016 року по теперішній час зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7-8).
Рішенням Бериславського районного суду Херсоснької області від 25.03.2019 року розірвано шлюб, зареєстрований 23.02.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис №95, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.14).
Зі змісту рішення вбачається, що шлюбні відносини сторін припинені з липня 2018 року, спільне господарство не ведеться.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, номер інформаційної довідки 170841974 від 19.06.2019 року, за ОСОБА_2 23.09.2013 року було зареєстровано право власності на житловий будинок літ. - А, загальною площею 46,4 кв.м, житловою площею 25,7 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).
За довідками Одрадокам'янської сільської ради від 07.11.2018 року та 02.03.2020 року, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (колишній чоловік), ОСОБА_5 (донька) та ОСОБА_6 (донька ОСОБА_1 ) (а.с.12, 13).
Відповідно до висновку про вартість майна ТОВ «КОМПЛЕКТ ЕКСПЕРТ», станом на 27.01.2020 року ринкова вартість житлового будинку загальною площею 46,4 км.м, з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , становить 57 337, 54 грн. (а.с.17).
З квитанцій (а.с.18), наданих позивачем, вбачається, що вартість лінолеуму Комфорт Кітті - 1 872, 30 грн., відповідно до накладної №Г52-257512 від 30.11.2019 року, вартість клею для шпалер - 91,20 грн., шпалер Сінтра - 861, 60 грн., плінтусу декоративного - 512, 10 грн., з'єднань для плінтусу - 76, 40 грн., з'єднань для плінтусу - 48,40 грн., з'єднань для плінтусу кутових - 23, 80 грн., з'єднань для плінтусу кутових - 15, 70 грн., відповідно до чеку №257521, вартість ізогіпси АВS 30 кг - 392, 00 грн., сатенгіпсу АВS 25 кг - 119, 00 грн., цементу - 70, 79 грн., сітки скловолокна - 165, 80 грн., грунту DUFA - 116, 65 грн., клею ПВА - 20, 00 грн. відповідно до чеку супермаркету будматеріалів 33м2, на загальну суму 4 385, 17 грн.
Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час перебування у шлюбі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі змістом статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У відповідності до частини першої, другої статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Способи та порядок поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначаються статтею 71 СК України.
Під час здійснення поділу майна у судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України).
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 СК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 24.06.2020 року по справі №742/2501/16-ц.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.03.2013 року, який було розірвано за рішенням суду від 25.03.2019 року. Від даного шлюбу мають дитину, 2013 року народження.
На підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2014 року, 19.06.2019 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право приватної власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Разом із тим, придбання майна в період шлюбу і реєстрація цього майна на відповідача за первісним позовом, не позбавляє права власності на це майно позивача, оскільки діє презумпція спільності майна подружжя, набутого за час шлюбу, оскільки оформлення договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості відбувалося відповідно до положень статті 65 СК України, він вчинявся в інтересах сім'ї.
Отже, вказаний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 набутий сторонами за час шлюбу і презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу не спростована, тому зазначений будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та відповідно підлягає поділу між колишнім подружжям в рівних частках.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання спільним сумісним майном подружжя будівельних матеріалів на суму 4 407,27 грн., то судом встановлено, що лише накладна №Г52-257512 має дату придбання лінолеуму - 30.11.2019 року, тобто вже після розірвання шлюбу між сторонами. Період придбання інших будівельних матеріалів із наданих ОСОБА_1 чеків встановити не надається можливим.
Крім того, придбання ОСОБА_1 шпалер, клею для шпалер, плінтусу, з'єднань для плінтусу, лінолеуму, шпаклівки, цементу, сітки скловолокно, грунтівки, клею ПВА було зумовлено проведенням ремонту придбаного подружжям будинку для поліпшення їх житлових умов, тобто ці будівельні матеріали не можуть бути відокремлені, оскільки на теперішній час є складовою частиною будинку і не є речами в розумінні матеріального закону, а тому не можуть бути предметом поділу між сторонами у справі. Такі поліпшення житла не можуть бути поділеними між подружжям, вони не мають окремо визначеної вартості, окремо визначених споживчих характеристик і на теперішній час їх неможливо окремо використовувати.
Разом з тим, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 ставиться питання про стягнення на її користь грошової компенсації за частку подружжя у спільному сумісному майні.
При цьому, у відповідності до положень статті 365 ЦК України, припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою компенсації на підставі позову інших співвласників може бути лише за настанням декількох умов.
Щодо застосування вказаної норми при поділі майна подружжя Верховним Судом України викладена правова позиція у справі № 6-37цс13 від 23 вересня 2015 року, з якої вбачається, що при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п'ята статті 71 СК України).
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України.
Положеннями статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення стороною вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а згідно з частиною першою цієї статті кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При зверненні до суду ОСОБА_1 не зазначила обставин, на підставі яких є необхідність у виплаті їй грошової компенсації замість частки у спільному майні подружжя, не надала відповідних доказів на підтвердження неподільності житлового будинку.
ОСОБА_2 у відзиві на позов висловив своє заперечення щодо виплати позивачу грошової компенсації.
За встановлених обставин, оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на неможливість присудження позивачу за первісним позовом грошової компенсації замість частки у спірному житловому будинку зі господарськими будівлями та спорудами за відсутності згоди на це відповідача та доказів неподільності житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи загальність позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу майна подружжя, а також те, що при зверненні до суду ОСОБА_1 посилалася на те, що проживає у спірному будинку із дітьми, що також підтверджується довідками Одрадокам'янської сільської ради про склад сім'ї, тобто житлова нерухомість є місцем проживання та її поділ повинен здійснюватися зокрема й у відповідності до потреби кожного з подружжя у проживанні у цьому житлі, керуючись положеннями ст.ст.5, 11 ЦПК України та вищезазначеними правовими позиціями, суд дійшов висновку, що права позивача за первісним позовом підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку, що є спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Щодо зустрічної позовної заяви, судом встановлено наступне.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником) за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.11.2019 року у справі № 454/3381/14-ц.
З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2018 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 на підставі заяви-договору №2018/ОВР/391-000061 про приєднання до Правил про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та надання послуг за платіжними картками було укладено кредитний договір №2018/ОВР/391-000061 на умовах програми кредитування «Універсальна картка «Домовичок» та видано платіжну карту, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 17 500 гривень строком на 12 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.127-128).
У відповідності до наданої ОСОБА_2 та дослідженої судом виписки про рух коштів на його рахунку, починаючи з 13.03.2018 року кредитною картою розраховувалися по терміналу (безготівково) у різних магазинах та знімали готівку, здійснювалося списання комісії та страхових платежів (а.с.100-126).
Заочним рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 04.12.2019 року, з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» стягнуто заборгованість за договором №2018/ОВР/391-000061 від 05.03.2018 року станом на 21.08.2019 року у загальній сумі 25 189 гривень 20 копійок та 1921 гривні в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору (а.с.96-98).
Зі змісту рішення вбачається, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 25 189 гривень 20 копійок, в тому числі: 17 722 гривні 47 копійок - заборгованість за кредитом; 5 410 гривень 20 копійок - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; 1 466 гривень 11 копійок - заборгованість по неустойці (пені) за несвоєчасну сплату кредиту; 494 гривні 23 копійки - заборгованість по неустойці (пені) за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 69 гривень 87 копійок - сума індексу інфляції простроченої заборгованості за кредитом; 26 гривень 32 копійки - сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим процентам.
Відповідно до постанови державного виконавця Бериславського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 02.10.2020 року, стягнення заборгованості у сумі 25 189,20 грн. та судового збору 1 921 грн. звернуто на доходи боржника ОСОБА_2 у розмірі 20% від суми заробітку (а.с.129).
В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що кредитний договір було укладено в інтересах сім'ї, а кредитні кошти були витрачені на придбання різних матеріалів для проведення поточного ремонту.
Проте, в порушення ч. 1 ст. 81 ЦПК України, дані обставини відповідачем за зустрічним позовом не підтверджено належними та допустимими доказами.
Так, у заяві-договорі №2018/ОВР/391-000061 від 05.03.2018 року не зазначено мети отримання кредиту, а також цільового використання кредитних коштів.
З виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_2 вбачається, що починаючи з 13.03.2018 року кредитною картою розраховувалися по терміналу (безготівково) у різних магазинах та знімали готівку, здійснювалося списання комісії та страхових платежів.
Судове рішення та постанова державного виконавця також не містять відомостей про те, на що саме було витрачено кредитні кошти.
Зі змісту заочного рішення від 04.12.2019 року лише вбачається про наявність кредитної заборгованості станом на 21.08.2019 року у розмірі 25 189,20 грн.
Крім того, із змісту рішення від 25.03.2019 року, яким було розірвано шлюб між сторонами у справі, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають разом та не ведуть спільне господарство з липня 2018 року.
Також, суду не надано доказів на підтвердження того, що виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 25 189,20 грн. вже завершено, дана заборгованість виплачена банку в повному обсязі.
За встановлених обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів того, що договір №2018/ОВР/391-000061 від 05.03.2018 року було укладено ОСОБА_2 в інтересах сім'ї та отримані кредитні кошти були використані в інтересах сім'ї, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, із відповідача за первісним позовом на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст. ст.4, 5, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 263- 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн.
В іншій частині позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя та стягнення 1/2 частини кредитної заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя О.О.Корсаненкова