Справа № 620/3652/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
01 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Ганечко О.М., Собківа Я.М.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, -
У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо не застосування постанови Кабінета Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деякиха інших осіб» при обчислені розмірів посадового оклада та оклада за військовим званням, які входять до складу грошового забезпечення, з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII, станом на 1 січня 2018 року з 01 січня 2018 року по 22 серпня 2018 року та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за відповідний період з урахуванням таких положень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не проведено перерахунку його грошового забезпечення на підставі положень пункта 4 постанови Кабінета Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 за період з 01 січня по 28 лютого 2018 року, а за період з 01 березня по 22 серпня 2018 року, враховуючи примітки Додатків 1, 14 до зазначеної постанови.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування постанови Кабінета Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 при обчислені розмірів посадового оклада та оклада за військовим званням, які входять до складу грошового забезпечення позивача, у період з 1 січня 2018 року по 23 лютого 2018 року та зобов'язано відповідача здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постановою Кабінета Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 до пункта 4 постанови Уряду від 30 серпня 2017 року №704 внесено зміни, шляхом виключення з нього застереження «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року». До того ж, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» закріплено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно на підставі 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.
Судом установлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . З 20 червня 2018 року припинилася чинність контракту, з 22 червня 2018 року позивач знятий з усіх видів забезпечення, з 27 червня 2018 року - знятий з грошового забезпечення, що підтверджується копією Витягу з наказа командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 серпня 2018 року.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 19 серпня 2020 року № 541 позивачу з 1 січня 2018 року виплачувались оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, інші щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення відповідно до вимог постанови Кабінета Міністрів України від 07 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 11 червня 2008 року № 260, а з 1 березня 2018 року - відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінета Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та правомірності позовних вимог, оскільки Військовою частиною протиправно, всупереч нормам постанови Кабінета Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 не здійснено нарахування та виплату посадового оклада та оклада за військове звання із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір та порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано статтею 9 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ).
Згідно з частинами 2 та 3 цієї правової норми, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ закріплено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведеної бланкетної норми Урядом 30 серпня 2017 року прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704).
Станом на час прийняття цієї постанови пункт 4 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У подальшому, постановою Кабінета Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: виключено вимогу щодо обрахування посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), визначивши цю розрахункову величину як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Відповідно до пункта 10 Постанови №704 у редакції на момент її прийняття, така постанова набирала чинності з 01 січня 2018 року.
Постановою Уряду від 27 грудня 2017 року №1052 до пункта 10 внесено зміни, згідно яких Постанова №704 набирає чинності з 01 січня 2019 року.
У подальшому, Постановою №103 до означеного пункта знову були внесені зміни, згідно яких Постанова №704 набирала чинності з 01 березня 2018 року.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для застосування Постанови №704 у період до 01 березня 2018 року відсутні.
Додатково колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що пункт 3 розділа II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - Закон України №1774-VIII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункта 3 розділа ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VІІІ, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Оскільки норма означеного пункта не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункта 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін постановою № 103, колегія суддів не вбачає правових підстав для обчислення розміра оклада за посадою позивача та оклада за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2021 року у справах №240/11952/19, №200/3774/20-а та №200/3757/20-а.
Згідно з частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 289, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.М. Ганечко
Я.М. Собків