Справа № 640/6468/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
01 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності внаслідок поранення під час проходження військової служби та про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення, посилаючись на те, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги з 20.09.2019 згiдно з довідкою вiд 23 сiчня 2020 року серiя 12 ААА № 038342, а тому суд першої інстанції протиправно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском тримісячного строку позивачем, оскільки такий строк при зверненні із заявою про призначення одноразової грошової допомоги останнім дотримано.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
29 січня 2021 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу, з якої позивача було звільнено 08.04.2016.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.02.2015 № 50/ДСК солдат ОСОБА_1 вибув у службове відрядження до м. Маріуполь Донецької області для виконання бойових завдань в Східному регіоні держави та для участі в антитерористичній операції відповідно до розпорядження начальника Північного територіального управління Національної гвардії України від 25.02.2015 № 1/2-217дск, 26 лютого 2015 року.
10.03.2015 військовослужбовці батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) виконували бойове завдання по захисту узбережжя села Широкіно, приблизно о 15 годині 30 хвилин розпочався обстріл невідомими особами, внаслідок обстрілу був поранений солдат ОСОБА_1 .
06.12.2018 Комісією Північного Київського територіального управління Національної гвардії України складено акт розслідування по факту нещасного випадку (вогнепального поранення, тілесних ушкоджень різної ступені важкості), який стався з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 під час виконання службово-бойових завдань в Донецькій області 10.03.2015, згідно з яким нещасний випадок по факту травмування снайпера взводу снайперів спеціального призначення батальйону спеціального призначення (резервного батальйону), солдата ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Постановою Військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 20.09.2019 № 49 визнано, що поранення колишнього військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 НГУ, солдата, учасника бойових дій ОСОБА_1 1956 р.н.: «Наслідки уламкового поранення м'яких тканин тім'яної ділянки голови (10.03.2015) у вигляді зміцнілого келоїдного рубця» пов'язане з захистом Батьківщини. Захворювання «Хронічне порушення мозкового кровообігу в вертебро-базилярному басейні з цефалгічним та вестибулярним синдромами. Дистонія судин сітківки обох очей. Міопія середнього ступеня обох очей. Хронічний холецистохолангіт. Синдром Жильбера. Хронічний панкреатит» пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 23.01.2020 серії 12 ААА № 038342, ОСОБА_1 має 5% втрати професійної працездатності по пораненню, пов'язаному із захистом Батьківщини та 25% по захворюванню, пов'язаному з проходженням військової служби.
18.02.2020 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Листом від 20.02.2020 за № 40/57/32-475 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про неможливість нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що заявнику встановлено ступінь втрати працездатності понад тримісячний строк з дати звільнення з військової служби.
Вважаючи відмову відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу протиправною, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивача звільнено з військової служби 08.04.2016, тоді як встановлено ступінь працездатності 20.09.2019, що перевищує трьохмісячний строк, встановлений пунктом 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, а тому відповідач дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення грошової допомоги та правомірно відмовив у її призначенні.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ст.41 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (Офіційний вісник України, 2008 року, №39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (Офіційний вісник України, 2007 року, № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 року, № 89, ст. 3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, станом на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент її встановлення.
Так, частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII, передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У відповідності до пунктів 5 та 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
- встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII є розуміння видів військової служби, визначених Законом №2232-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-ХІІ існують такі види військової служби:
- строкова військова служба;
- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військова служба за контрактом осіб рядового складу;
- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.
Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
В контексті спірних правовідносин саме частина 6 статті 16 Закону №2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Аналогічне правило закріплено у підпункті 2 пункту 6 Порядку №975, зокрема, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Таким чином, пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 в справі № 750/5074/17, від 25.04.2019 року в справі 806/2192/18, від 26.06.2019 в справі 641/8966/16-а, від 16.01.2020 у справі №240/3006/19, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Тобто, за наслідками перегляду подібних правовідносин в касаційному порядку, Верховний Суд дотримується сталої позиції щодо застосування норм права.
Таким чином, оскільки з моменту звільнення ОСОБА_1 зі строкової військової служби (08.04.2016) до встановлення йому інвалідності ІІ групи (20.09.2019) минуло більше ніж 3 місяці, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону №2011-ХІІ.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, а оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Файдюк В.В.