Справа № 640/10220/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
01 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 28.09.2018 №777/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 про виключення з 30.09.2018 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку з 30.09.2018 як платника єдиного податку другої групи..
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з посиланням на те, що ані п. 299.10 ст. 299 ПК України, ані п. п. 298.2.3 п. 298 ст. 298 ПК України не містять вимоги щодо проведення податковим органом перевірки та оформлення її результатів актом перевірки, однак, вони містять обов'язкові умови для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зокрема, наявність у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
28 січня 2021 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.07.2016 по 30.09.2018 перебувала на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку ІІ групи.
Позивачем подані податкові декларації з єдиного податку за 2016, 2017, 2018 роки та вчасно й у повному обсязі сплаченого податкові зобов'язання, визначені у таких деклараціях.
У ІКП ФОП ОСОБА_1 відображено запис від 19.02.2018 про операцію «нарах.плат.самост.о.п. за рік (декл.термін спл.пот.рік) №16449 від 25.01.2018 терм.спл.19.02.2018», сума операції 450 грн.
З огляду на відображення у ІКП ФОП ОСОБА_1 вказаного запису, за позивачем станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 01.04.2018 по 01.09.2018 рахувався податковий борг у сумі 450 грн.
У зв'язку із наявністю вказаного податкового боргу відповідач на підставі пункту 299.10 статті 299 ПК України та абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України прийняв рішення від 28.09.2018 №777/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 про виключення з 30.09.2018 ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. В якості документа, що підтверджує наявність підстав для виключення з реєстру платників єдиного податку зазначено доповідну від 26.09.2018 №14271/26-15-13-14-17.
З 01.01.2020 ФОП ОСОБА_1 зареєстрована платником єдиного податку ІІ групи повторно.
У відповідь на запити позивача, відповідач у листі від 27.02.2020 повідомив про відсутність у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві документів, які слугували підставою для вказаного запису в ІКП, а у листі від 19.03.2020 відповідач повідомив позивача, що ІКП ФОП ОСОБА_1 приведена у відповідність в частині нарахувань, що виникли внаслідок некоректного внесення до ІС Податковий блок показників податкової декларації з єдиного податку за 2017 рік.
Згідно з поданої відповідачем до суду роздруківки з ІКП ФОП ОСОБА_1 , після приведення відповідачем у відповідність даних УКП щодо показників податкової декларації з єдиного податку за 2017 рік, у ФОП ОСОБА_1 відсутній податковий борг у період з 01.04.2018 по 01.09.2018.
Позивач не погоджується із рішенням від 28.09.2018 №777/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 , а тому звернулась до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що зважаючи на несплату позивачем податкового боргу протягом двох послідовних кварталів, що встановлено відповідачем на підставі доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві від 26.09.2018 №14271/26-15-13-14-17 та даних інформаційно-аналітичної системи Податковий блок - картки особового рахунку платника, а не на підставі акту податкової перевірки, яка, в свою чергу, контролюючим органом і не проводилася, незважаючи на заперечення позивача щодо наявності податкового боргу, суд вважає, що відповідачем порушено порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.300.1. ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до абз.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у тому числі, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Підпунктом 299.11 ст.299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, від 24 січня 2019 року у справі № 813/1346/18.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що жодної перевірки позивача контролюючим органом проведено не було та акт про порушення вимог чинного законодавства не складався.
Оскаржуване рішення прийнято на підставі даних в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, як це передбачено п.299.11 ст.299 ПК України.
При цьому, відомості інтегрованої картки, в даному випадку, не є належним доказом, оскільки факт порушення податкових зобов'язань встановлюється шляхом проведення відповідної перевірки, за результатами якої складається акт, який є належним джерелом доказування.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками правових позицій Верховного Суду, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд застосовує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, а відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про навість правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Файдюк В.В.