Справа № 640/23861/20 Головуючий у 1 інстанції: Погрібніченко І.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
01 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Безименної Н.В.
Карпушової О.В.
За участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуна Володимира Володимировича відносно винесення постанови від 08 вересня 2020 року ВП №61373089 про накладення штрафу у розмірі 1700 гривень на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , винесеної щодо виконавчого документу, виконавчого листа №759/10958/19 від 20 лютого 2020 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у її вихованні;
- скасувати постанову від 08 вересня 2020 року ВП №61373089 про накладення штрафу у розмірі 1700 гривень на ОСОБА_1 на користь держави, винесену головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном Володимиром Володимировичем;
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуна Володимира Володимировича відносно винесення постанови від 22 вересня 2020 року ВП №61373089 про накладення штрафу у розмірі 3400 гривень на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , винесеної щодо виконавчого документу, виконавчого листа №759/10958/19 від 20 лютого 2020 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у її вихованні;
- скасувати постанову від 22 вересня 2020 року ВП №61373089 про накладення штрафу у розмірі 3400 гривень на ОСОБА_1 на користь держави, винесену головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном Володимиром Володимировичем;
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуна Володимира Володимировича відносно винесення постанови від 22 вересня 2020 року ВП №61373089 про стягнення виконавчого збору у розмірі 10000 гривень з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , винесеної щодо виконавчого документу, виконавчого листа №759/10958/19 від 20 лютого 2020 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у її вихованні;
- скасувати постанову від 22 вересня 2020 року ВП №61373089 про стягнення виконавчого збору у розмірі 10000 гривень з ОСОБА_1 , винесену головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном Володимиром Володимировичем.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуна Володимира Володимировича відносно винесення постанови від 08 вересня 2020 року ВП №61373089 про накладення штрафу у розмірі 1700 гривень на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , винесеної щодо виконавчого документу, виконавчого листа №759/10958/19 від 20 лютого 2020 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у її вихованні.
Визнано протиправною та скасовано постанову від 08 вересня 2020 року ВП №61373089 про накладення штрафу у розмірі 1700 гривень на ОСОБА_1 на користь держави, винесену головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном Володимиром Володимировичем.
Визнано протиправними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуна Володимира Володимировича відносно винесення постанови від 22 вересня 2020 року ВП №61373089 про накладення штрафу у розмірі 3400 гривень на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , винесеної щодо виконавчого документу, виконавчого листа №759/10958/19 від 20 лютого 2020 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у її вихованні.
Визнано протиправною та скасовано постанову від 22 вересня 2020 року ВП №61373089 про накладення штрафу у розмірі 3400 гривень на ОСОБА_1 на користь держави, винесену головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном Володимиром Володимировичем. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та позов залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивач була належним чином повідомлена про початок примусового виконання рішення з моменту направлення їй постанови про відкриття виконавчого провадження.
18 лютого 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
25 лютого 2021 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача, разом з копіями документів.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року по цивільній справі № 759/10958/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо, визначення способу участі у спілкуванні та вихованні з дитиною - задоволено частково.
Визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином:
кожного першого та третього тижня місяця:
- щосуботи з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.,
- щонеділі з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.- без присутності матері, ОСОБА_1 ;
- Під час Новорічних свят, з 31 грудня по 03 січня - з урахуванням бажання дитини з 10.00 до 18.00 години за місцем проживання батька, з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, не порушуючи при цьому режиму дня дитини;
- Під час літніх канікул за межами міста протягом 30 календарних днів - в серпні місяці кожного року.
На виконання вказаного рішення суду, Святошинським районним судом м. Києва 20.02.2020 року видано виконавчий лист № 759/10958/19.
26 лютого 2020 року, за заявою ОСОБА_2 , головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном Володимиром Володимировичем, відкрито виконавче провадження № 61373089 з примусового виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.12.2019 року по цивільній справі № 759/10958/19.
В межах даного виконавчого провадження, головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном В.В. прийнято Вимоги державного виконавця без дати та номеру, складено акти державного виконавця від 05.09.2020 року та від 19.09.2020 року, прийнято постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду від 08.09.2020 року у розмірі 1700,00 грн. та від 22.09.2020 року у розмірі 3400,00 грн.
Також, 22.09.2020 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном В.В. було подано: до Святошинського районного суду м. Києва подання державного виконавця від 22.09.2020 року про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ; до Святошинського УП ГУ ПН в м. Києві повідомлення про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ККУ України.
Одночасно, 22.09.2020 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном В.В. було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 000,00 грн., постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та постанову про закінчення виконавчого провадження.
Не погоджуючись із постановами про накладення штрафів та постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо юрисдикції даного спору, колегія суддів вказує наступне.
Згідно пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За приписами частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ, примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 17 Закону №1404-VІІІ, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Частиною 1 статті 74 Закону № 1404-VІІІ визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
В силу частини 2 статті 74 Закону №1404-VІІІ, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У відповідності до частини 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Предметом спору у даній справі є постанови державного виконавця про накладення штрафу, прийняті у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року по цивільній справі № 759/10958/19.
Водночас, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 640/11833/19 зазначив наступне: «…Імперативною нормою частини 2 статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні».
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи віднесений до компетенції адміністративного суду.
Положеннями ст. 1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону № 1404-VIII, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Частиною 1 статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
За змістом ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,- протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року у справі № 759/10958/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо, визначення способу участі у спілкуванні та вихованні з дитиною - задоволено частково. Визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: кожного першого та третього тижня місяця: - щосуботи з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., - щонеділі з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.- без присутності матері, ОСОБА_1 ; - Під час Новорічних свят, з 31 грудня по 03 січня - з урахуванням бажання дитини з 10.00 до 18.00 години за місцем проживання батька, з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, не порушуючи при цьому режиму дня дитини; - Під час літніх канікул за межами міста протягом 30 календарних днів - в серпні місяці кожного року.
На виконання зазначеного рішення суду, Святошинським районним судом м. Києва 20 лютого 2020 року видано виконавчий лист № 759/10958/19 (а.с. 41-42).
Головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном Володимиром Володимировичем прийнято постанову від 26 лютого 2020 року ВП №61373089 про відкриття виконавчого провадження (а.с. 44).
Матеріали справи свідчать, що державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном В.В. прийнято Вимоги виконавця без дати та номеру та складено акти державного виконавця від 05 вересня 2020 року та від 19 вересня 2020 року (а.с. 48, 50, 52, 55).
Також, головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуном В.В., в рамках виконавчого провадження ВП №61373089, прийнято постанови про накладення штрафу, зокрема, від 08 вересня 2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 1 700,00 грн. та від 22 вересня 2020 року, якою на позивача накладено штраф на користь держави у розмірі 3 400,00 грн. (а.с.24-27).
Колегія суддів зазначає, що, згідно змісту статті 75 Закону № 1404-VIII, на державного виконавця покладено обов'язок щодо встановлення відсутності поважних причин невиконання судових рішень.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 липня 2019 року у справі №№821/1108/17 вказав наступне: «… перед початком дій щодо примусового виконання виконавчого документа, державний виконавець мав би пересвідчитися, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження отримана боржником, та що строк, визначений у постанові для добровільного виконання, вже закінчився і відсутні підстави для відкладення виконавчих дій».
З огляду на зазначене, судом першої інстанції вірно зазначено, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Колегія суддів наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу боржника - ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вищезазначене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем було порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", яким регламентовано порядок повідомлення учасників виконавчого провадження про наявність копій постанов виконавця та інших документів виконавчого провадження, зокрема, шляхом їх надсилання не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення та виключає вину боржника, що пов'язана з невиконанням рішення суду.
До апеляційної скарги апелянтом додано списки згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів. Апелянт вказує, що вказаними списками згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів підтверджується факт надсилання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що вищевказані докази не були подані відповідачем до суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 79 КАС України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Нормами частини 4 статті 79 КАС України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
За приписами ч. 8 ст. 79 КАС України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 4 ст. 296 КАС України, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
Згідно вимог частини 4 статті 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього
Натомість, позивач таких причин неподання списків згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів в апеляційній скарзі не зазначає, що є порушенням вищезазначених процесуальних норм.
Крім того, слід зазначати, що із вказаних списків неможливо встановити, які саме та якого змісту документи направлялись позивачеві.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2021 року у справі № 580/150/20.
З огляду на вказане, доводи апелянта про те, що позивач була належним чином повідомлена про початок примусового виконання рішення з моменту направлення їй постанови про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає необгрунтованими.
Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги щодо визнання протиправними дій головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуна В.В. щодо винесення постанов про накладення штрафів від 08 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року, а також, визнано протиправними та скасовано такі постанови.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Безименна Н.В.
Карпушова О.В.