Справа № 640/3546/20
01 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Губської Л.В. та суддів Карпушової О.В., Степанюка А.Г., розглянувши Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, при цьому не надаючи обґрунтувань причин пропуску строку та не надаючи відповідних доказів для підтвердження поважності таких причин, а лише зазначає, що 26 грудня 2020 року ним було отримано копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020року.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду мста Києва прийнято 30 грудня 2020 року. Отже, останнім днем тридцятиденного строку на оскарження судового рішення є 29 січня 2021 року. Разом з тим, апеляційна скарга подана до суду першої інстанції лише 15 лютого 2021 року, тобто з порушенням строків, встановлених ст. 295 КАС України.
Копія оскаржуваного рішення була направлена апелянту на електронну пошту 30 грудня 2020, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 29). Разом із цим апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вмотивоване тим, що копію оскаржуваного рішення він отримав 26 грудня 2020 року, при цьому в підтвердження наведених обставин заявником доказів не надано.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази дотримання апелянтом строку на апеляційне оскарження. Відповідачем не обґрунтовано неможливості дотримання встановлених строків на звернення до суду, не наведено беззаперечних доказів поважності причин пропуску строку, натомість дотримання встановлених законодавством строків звернення до суду гарантує сталість судового рішення.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані у клопотанні, та задоволення цього клопотання.
Керуючись ст. 121, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Л.В. Губська
Судді О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк