Справа № 320/5271/20 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
01 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020року
у справі №320/5271/20 (розглянуто у письмовому провадженні)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»
до відповідача Київської митниці Державної фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" (надалі - позивач, ТОВ "Маядо") з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА100020/2020/000020/2 від 16.04.2020;
- зобов'язати Київську митницю Державної митної служби України здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UА100020/2020/022987 від 17.04.2020 за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість товарів визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другорядним (резервним) методом. Позивач наголошував на тому, що до митного органу були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.04.2020 №UA100020/2020/000020/2.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯДО" (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд.38) судовий збір у сумі 5410,18 грн. (п'ять тисяч чотириста десять) грн. 18 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А).
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Київською митницею Держмитслужби (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цілому та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача. Відтак, на думку відповідача, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосуванню не підлягає. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з урахуванням всіх обставин справи, а апеляційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ "МАЯДО" (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд. 38) 17.06.2008 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, 20.01.2020 між компанією ACCADO KILIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN.TIC.A.S (продавець) та ТОВ "МАЯДО" (покупець) укладено контракт купівлі-продажу товарів №7 (контракт).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 контракту продавець зобов'язується продати і поставити Товар покупцеві, а покупець цим підтверджує закупівлю та прийняття Товару від Продавця. Продавець на безоплатній основі постачає покупцю зразки товарів та запасні частини для ремонту, що перераховані в окремих некомерційних інвойсах. Всі інвойси до даного контакту будуть додатково обумовлені сторонами на кожну окрему поставку товару згідно ринкових цін на товар на день оформлення інвойсу (пункт 1.3 контакту).
Пунктом 2.1 контракту визначено, що продавець зобов'язується поставити товар покупцеві партіями, які вказуються в інвойсах (специфікаціях), на умовах поставки FOB або Стамбул (Туреччина), у відповідності з Інкотермс 2010, опублікованими Міжнародною Торговою Палатою, протягом 14 календарних днів з дати підписання відповідного інвойсу (специфікації) на поставку окремої парті товару, попередивши покупця електронною поштою за 7 календарних днів про конкретну дату поставки. Конкретне місце поставки, партії товару зазначається у відповідних інвойсах (специфікаціях).
Згідно пунктів 2.2, 3.1, 3.2 контракту поставка кожної окремої партії товару повинна супроводжуватися необхідним комплектом документів, наданим продавцем, який включає в себе: сертифікат походження товару, виданий Торгово-промисловою палатою Туреччини; інвойс із вказівкою країни походження товару (3 оригінали); пакувальний лист (3 оригінали); копія електронної декларації. Всі ціни на товар, що поставляється за даним контрактом, є договірними, встановлюються в євро з урахуванням умов поставки FOB Стамбул (Туреччина), вказуються і узгоджуються сторонами у інвойсах (специфікаціях). Загальна вартість контракту, що повинна бути сплачена покупцем встановлюються як сумарна вартість в інвойсах, становить 5000000 євро. Вартість товару у кожній окремій партії встановлюється у відповідних інвойсах.
Валютою даного контракту і валютою платежу є євро (п.3. контракту).
Відповідно до пункту 3.4 контракту оплата по цьому контракту здійснюється на підставі інвойсу продавця протягом дії даного контракту.
Пунктом 13.1 контракту визначено, що контракт набуває чинності з момент його підписання й діє до 31.12.2025.
Між сторонами було підписано Специфікацію №2 до контракту купівлі-продажу товарів №7 від 20.01.2020, в якій визначено найменування, асортимент, кількість та вартість товару.
З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2015 між ТОВ "Маядо" (замовник) та ТОВ "ОЛИМП A.C." (експедитор) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0315-Д (далі - Договір ТЕО).
Згідно п. 1.1. Договору ТЕО Замовник доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок Замовника транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших послуг Замовнику відповідно до ст.8 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність" за домовленістю Сторін".
Крім того, 11.02.2015 між ТОВ "Вотум Логістик ЛТД" (виконавець) та ТОВ "Маядо" (замовник) укладено договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015, за умовами якого виконавець зобов'язався за обумовлену плату і в обумовлений термін надати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що перемішуються через митний кордон України, та їх оформленню у митних органах України, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника послуги.
Так, 29.12.2017 між сторонами підписано додаток №3 до договору про надання брокерських послуг, за умовами якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2020.
В подальшому, 26.03.2020 продавець на виконання пункту 3.1 контракту виставив позивачу до сплати інвойс №Y292020010000024 на загальну суму 59794,24 євро.
Крім того, 16.04.2020 позивач, від імені та в інтересах якого діяв представник ТОВ "Вотум Логістик ЛТД", з метою митного оформлення придбаного ним у компанії Accado Kilit SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A.S товару (арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для вікон з поворотною та поворотно-відкидною ступкою; арматура кріплення та аналогічні вироби з недорогоцінних металів для дверей; арматура кріплення та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, завіси; замки, що використовуються для дверей будівель, не містять радіо компонентів; вироби будівельні з пластмас; арматура кріплення та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для вікон або дверей; арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для вікон) подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100020/2020/022873, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, вартість якого склала 59794,24 євро (графа 22).
Поставка відбувалася на умовах FOB м. Стамбул, Турецька Республіка.
У той же час з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення та страхування товару. Розмір витрат на перевезення товару (оплачено фрахт) з порту м. Стамбул, Турецька Республіка до місця ввезення на митну територію України (порту м. Одеси, України) склав 9540,93 грн. та розмір витрат на страхування склав 3619,60 грн.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару - 1785168,81 грн. (59794,24 євро х 29,635100 + 5608,98 грн. + 3619,60 грн).
Митна вартість Товару визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту), а саме: 1785168,81 грн., що еквівалентно 59794,24 євро, в тому числі за кодами УКТ ЗЕД: товар №1: 8302 41 50 10 (фурнітура та аналогічні вироби, що використовуються для вікон з поворотною та поворотно-відкидною стулкою) - на суму 31720,0400 євро (940026,51грн.) (2,1589 євро / од.); товар №2: 8302 41 10 00 (фурнітура для використання у будівлях для дверей) - на суму 858,6600 євро (25446,48грн.) (2,5555 євро / од.); товар №3: 8302 10 00 90 (фурнітура, завіси) - на суму 13770,2300 євро (408082,01грн.) (3,2810 євро /од.); товар №4: 8301 40 19 00 (замки, що використовуються для дверей будівель, не містять радіокомпонентів) - на суму 1831,6200 євро (54280,19 грн.) (1,8371 євро /од.); товар №5: 3925 90 80 00 (вироби будівельні з пластмас) - на суму 1831,3100 євро (54270,95грн.) (5,0870 євро /од.); товар №6: 8302 41 90 00 (фурнітура та аналогічні вироби для використання у будівлях) - на суму 10221,4300 євро (302913,06 грн.) (3,3801 євро /од.); товар №7: 8302 41 50 90 (фурнітура, що використовується для вікон: з'єднувачі вертикальні) - на суму 5,05 євро (149,60 грн.) (1,6827 євро /од).
Також, на підтвердження заявленої митної вартості разом з подачею електронної митної декларації №UA100020/2020/022873 від 16.04.2020, керуючись ч.ч.2, 6 ст. 53 МК України, позивачем через представника подано наступні документи: інвойс №Y292020010000024 від 26.03.2020 (0380) з пакувальним листом (0271); коносамент № 2020/03/ЕХР/001336 від 05.04.2020 (0705); міжнародна транспортна накладна (CMR) №026335 від 15.04.2020 (0730); сертифікат походження товару №с0822989 від 30.03.2020 (0865); документи, що підтверджують витрати на транспортування зі Стамбула (Туреччина) до порту Одеса (Україна): рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-0001249 від 10.04.2020 наданий ТОВ "ОЛИМП A.C." (3004); платіжне доручення №14135 від 14.04.2020 (3007); акт виконаних робіт №ОУ-000001249 від 10.04.2020, наданий ТОВ "ОЛИМП A.C." (3007); заявка на транспортування та експедирування вантажу №OL-2/2020 від 20.03.2015 (9000); документи що підтверджують витрати на страхування товару: страховий поліс (адендум) №1 від 01.04.2020 (3008); платіжне доручення №14097 від 01.04.2020 (3008); прайс-лист на фурнітуру за 2020 рік (3014); контракт купівлі-продажу товарів № 7 від 20.01.2020 (4104); специфікація №2 від 25.03.2020 (4103); договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015 (4207); експортна митна декларація продавця №20343100ЕХ082733 від 30.03.2020 (9610).
В подальшому, 16.04.2020 відповідачем надано позивачеві електронний запит за ідентифікатором 68d6115c-9239-4c59-b756-884e45a1dd81 щодо надання додаткових документів. Зокрема, Відповідачем зазначено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) у наданому коносаменті від 05.04.2020 № 2020/03/ЕХР/001336 у відповідної графі відсутні дані щодо особи, яка відповідає за оплату перевезення. Більш того, декларантом не надано договір на перевезення, проте надано рахунок-фактура від 10.04.2020 № СФ-0001249, що укладений між ТОВ "Маядо" та ТОВ "ОЛИМП A.C.", акт здачі-прийняття робіт від 10.04.2020 №ОУ-000001249, що також укладений між ТОВ "Маядо" та ТОВ "ОЛИМП A.C.". Зазначив, що у коносаменті не фігурують відомості щодо ТОВ "ОЛИМП A.C.", тому надані декларантом документи для підтвердження транспортних витрат викликають сумніви щодо повноти транспортних витрат, оскільки нижчі порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних товарах по даній країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при здійснених митних оформленнях; 2) Подана декларантом копія митної декларації країни відправлення від 30.03.2020 №20343100ЕХ082733 не може бути прийнята до відома, оскільки не здійснено переклад на українську мову або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
В результаті відповідачем зазначено про необхідність подачі додаткових документів: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини: 9) інші документи.
У відповідь на вказаний запит позивачем направлено лист-відповідь, в якому зазначено про всі надані документи та надано наступні документи: податкові накладні та прибуткові накладні.
Проте, відповідачем відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000020/2 від 16.04.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00209.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданому коносаменті від 05.04.2020 №2020/03/ЕХР/001336 у відповідної графі відсутні дані щодо особи, яка відповідає за оплату перевезення. Декларантом не надано договір на перевезення, проте надано рахунок-фактура від 10.04.2020 № СФ-0001249, що укладений між ТОВ "Маядо" та ТОВ "ОЛИМП А.С.", акт здачі-прийняття робіт від 10.04.2020 № ОУ-000001249, що також укладений між ТОВ "Маядо" та ТОВ "ОЛИМП А.С.". У коносаменті не фігурують відомості щодо ТОВ "ОЛИМП А.С.", тому надані декларантом документи для підтвердження транспортних витрат викликають сумніви щодо повноти транспортних витрат, оскільки нижчі порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних товарах по даній країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при здійснених митних оформленнях; подана декларантом копія митної декларації країни відправлення від 30.03.2020 № 20343100ЕХ082733 не може бути прийнята до відома, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію ІМ40ТН №UA100020/2019/022987 від 17.04.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 360678,71 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним, адже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно статті 248 Митного кодексу України (надалі - МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України" про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частини 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року по справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Згідно пункту 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов'язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24. травня 2012 року № 599 до транспортних (перевізних) документів можуть належати рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг тощо.
Враховуючи невиключний характер вищевказаного переліку документів, імпортером може бути наданий будь-який з документів, який підтверджує транспортні витрати.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 (надалі - Правила Інкотермс 2010) поставка товару на умовах FOB ("Free On Board", "Вільно на борту") означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка). З цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.
З урахуванням п.А.4, А.6. умов поставки FOB за правилами Інкотермс 2010 Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна та нести всі витрати, пов'язані з товаром до цього моменту.
В свою чергу, поставка товару на умовах FOB з моменту завантаження товару на борт судна покладає на покупця (Позивача) обов'язок оплатити перевезення від вказаного порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка), тоді як у продавця (експортера) відсутній обов'язок на укладення договору. Зобов'язання щодо страхування товару та витрат на нього відсутні в обох сторін (п.А.3, Б.3 умов FOB за правила Інкотермс 2010).
У випадку поставки товару на умовах FOB покупцем сплачуються всі витрати, пов'язані з товаром, із моменту його завантаження на судно в названому порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка) (п. Б.6 умов поставки FOB за Інкотермс 2010) та не включаються до вартості товару. В свою чергу, всі витрати до моменту завантаження товару на борт судна (витрати по перевезенню до порту, відвантажувальні та завантажувальні витрати на борт судна) в названому порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка) несе продавець (п.А.6. умов поставки FOB за Інкотермс 2010), у зв'язку з чим повторно до митної вартості не додаються.
Таким чином, митна вартість товару включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка) і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення (м. Одеса, Україна). При цьому позивач зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття (м. Одеса, Україна), виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
З аналізу ч. 1 та 2 ст.53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81047461), від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 80168941) та постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, встановлено, що документи, зазначені у ст. 53 МК України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого контролюючий орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Щодо доводів відповідача про те, що у наданому позивачем коносаменті від 05.04.2020 №2020/03/ЕХР/001336 у відповідної графі відсутні дані щодо особи, яка відповідає за оплату перевезення, декларантом не надано договір на перевезення, проте надано рахунок-фактура від 10.04.2020 № СФ-0001249, що укладений між ТОВ "Маядо" та ТОВ "ОЛИМП А.С.", акт здачі-прийняття робіт від 10.04.2020 №ОУ-000001249, що також укладений між ТОВ "Маядо" та ТОВ "ОЛИМП А.С.", а також у коносаменті не фігурують відомості щодо ТОВ "ОЛИМП А.С.", суд вважає необґрунтованими.
Так, встановлено, що 10.03.2015 між ТОВ "МАЯДО" (Замовник) та ТОВ "ОЛИМП А.С." (Експедитор) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0315-Д.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" до виконання зобов'язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
За приписами пункту 2.2.1 Договору ТЕО експедитор має право укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх обов'язків за Договором.
Судом встановлено, що у графі "Delivery Agent Dйtails at the port of destination" ("Інформація про агента з доставки в порту призначення") коносамента №2020/03/ЕХР/001336 зазначено: ОLIMP А.С. LLC (ОЛИМП А.С. ТОВ). Таким чином, у наданому при митному оформленні коносаменті чітко зазначено відомості про ТОВ "ОЛИПМ А.С.", який здійснює транспортно-експедиторське обслуговування вантажів позивача.
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ "ОЛИМП А.С." № СФ-0001249 від 10.04.2020, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000001249 від 10.04.2020, платіжного доручення №14135 від 14.04.2020 міжнародне перевезення (морський фрахт) здійснювалось за маршрутом Стамбул, Туреччина - порт Одеса, Україна морським контейнером TCLU867487240HC, що відповідає Договору ТЕО, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", і відповідно до положень МК України вказані витрати включено до митної вартості товару.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач належним чином довів склад та суму витрат на транспортування товару, а доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими.
Щодо твердження відповідача, що подана декларантом копія митної декларації країни відправлення від 30.03.2020 року №20343100ЕХ082733 не може бути прийнята до відома, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
З оскаржуваного рішення, взагалі є незрозумілим чому все-таки митна декларація країни відправлення не може бути прийнята до відома, при тому, що митний орган не вимагав від позивача переклад вказаного документу на українську мову чи на іншу мову міжнародного спілкування.
Жодних інших обґрунтувань та підстав винесення оскаржуваного рішення у рішенні не зазначено.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до митного оформлення в якості документів, що підтверджують митну вартість як Товару-1, Товару-2, Товару-3, Товару-4, Товару-6 та Товару-7, так і Товару-5 були надані одні й ті ж самі документи, зокрема Контракт, Інвойс, документи на транспортування та страхування товару, та інші документи, зазначені у графі 44 МД №UA100020/2020/022873 від 16.04..
Так, прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості №UA100020/2020/000020/2 від 16.04.2020 є не обґрунтованим, оскільки відповідач на підставі одних і тих самих документів здійснив вибірковий підхід щодо визначення митної вартості Товару-1, Товару-2, Товару -3, Товару-4, 'Говару-6 та Товару-7.
При цьому, надані позивачем документи для підтвердження митної вартості Товару на думку відповідача були цілком достатніми при підтвердженні митної вартості Товару-5, адже своїм рішенням про коригування митної вартості №UA100020/2020/000020/2 від 16.04.2020 відповідач скоригував лише митну вартість Товару-1, Товару-2, Товару-3, Товару-4, Товару-6 та Товару-7, визнавши митну вартість Товару-5.
З аналізу норм права вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Отже, позивачем було надано відповідачу всі передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документи, які є підтвердженням вартості Товару на суму заявлену позивачем, а тому доводи відповідача про відсутність підтверджень складових митної вартості товару є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що твердження відповідача (апелянта), які ним зазначені в оскаржуваному рішенні та в апеляційній скарзі є лише його суб'єктивними судженнями за відсутності жодних належних та допустимих доказів, зокрема не подання всіх документів для підтвердження митної вартості товару.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково та рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню..
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, зазначених у ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк